Формування звітності компаній про стан інтелектуальних активів

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ  ІНДУСТРІАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

Кафедра «Економіка  і менеджмент»

 

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

 

з дисципліни

 

«Управлыння інтелектуальними активами»

Варіант – 6

Тема: Формування звітності компаній про стан інтелектуальних активів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перевірив _______________________________________ст.в.                                (підпис)                (дата)

 

 

Виконав

студент гр. ЕПР-10з________________________________ БурденюкР.В.

№ з.кн. 410056   (підпис)    (дата)

 

 

 

 

Красноармійськ 2013

 

Уточнено сутність поняття “інтелектуальний капітал”, що формується на підприємстві за рахунок наявності в нього конкурентних переваг, обумовлених людською, технологічною та ринковою складовими цього капіталу. Запропоновано модель економічної діагностики інтелектуального капіталу підприємства.

Ключові слова 

Інтелектуальний капітал, інтелектуальні ресурси, ринковий капітал, людський капітал, технологічний  капітал, економічна діагностика.

 

 

 Становлення постіндустріального суспільства в Україні вимагає комплексного теоретико-методологічного обґрунтування наявності та використання у виробничо-господарській діяльності підприємств нових форм капіталу. Інноваційна політика вітчизняних промислових підприємств, що володіють значним інтелектуальним потенціалом, має бути спрямована на активізацію його використання. Важливою умовою досягнення підприємствами такої мети є управління процесами формування інтелектуального капіталу (ІК).

Для України питання розвитку ІК особливо актуальне, оскільки активне  застосування інтелектуальних ресурсів є важливим чинником забезпечення конкурентоспроможності як економіки окремого підприємства, так і країни в цілому. В умовах економічної кризи вітчизняні підприємства потребують пошуку нових можливостей  для збереження тих конкурентних позицій, які були набуті за часів  реформування вітчизняної економіки.

Поняття «інтелектуальний капітал» вперше було використано в 1969 році Дж. Гелбрейтом [1], але більш ґрунтовні наукові дослідження у цьому напрямку були проведені американськими дослідниками Л. Едвінсоном, М. Мелоуном [9] та Т. Стюартом [7]. Серед вітчизняних вчених особливої уваги заслуговують наукові розробки І. Журавльової, С. Ілляшенко, О. Кендюхова, А.Чухно [2; 3; 4; 8].

Однак, незважаючи на зростаючу  кількість досліджень у даному напрямку, питання формування й оцінки ІК як у зарубіжній, так і вітчизняній  економічній науці не були достатньо  опрацьовані. Невизначеність економічної  сутності інтелектуального капіталу негативно  впливає на рівень використання підприємствами як окремих його складових, так і  цілісної  сукупності інтелектуальних  ресурсів, та обумовлює недостатню ефективність цього процесу, оскільки ІК є комплексною системою взаємодіючих елементів, кожний з яких має ключове  значення в його функціонуванні.

Метою даної статті є обґрунтування  теоретичних підходів до аналізу  процесів формування інтелектуального капіталу та розробка методу його вартісної  оцінки, що ґрунтується на моделі економічної  діагностики.

Узагальнення теоретичних  підходів до визначення сутності інтелектуального капіталу доводить, що дана економічна категорія або розглядається  переважно з соціально-правової точки зору, або вченими досліджуються  характеристики лише його окремих складових, у той час як питання економічної  діагностики інтелектуального капіталу промислових підприємств до теперішнього часу практично не вирішувалися.

На основі узагальнення результатів  аналізу істотних ознак сутності інтелектуального капіталу та його структури  автором запропоновано нове визначення цієї економічної категорії: ІК –  величина капіталізованого наднормативного  прибутку, який отримує підприємство в процесі виробничо-господарської  діяльності за рахунок наявності  в нього конкурентних переваг, обумовлених  людською, технологічною та ринковою складовими цього капіталу.

Систематизація понятійного  апарату, що надає змістовні характеристики економічних категорій, пов’язаних з інтелектуальною складовою  виробничо-господарських процесів, дозволила дійти висновку, що ІК не слід ототожнювати з гудвілом або  нематеріальними активами в їх бухгалтерському  аспекті. Традиційно бухгалтерський гудвіл як критерій вартості конкурентних переваг  оцінюється при купівлі-продажу  підприємства та є фактично кінцевим результатом такої операції [5]. Натомість  визначення вартості управлінського гудвілу  діючого підприємства саме в процесі  оцінки ІК сприятиме більш якісному інформаційному забезпеченню процесу  прийняття стратегічних управлінських  рішень.

Діагностика ІК дозволяє комплексно оцінити ефективність використання інтелектуальних ресурсів, які застосовуються підприємством для отримання  наднормативного прибутку [6]. Основними  етапами такої діагностики є :

визначення величини та дослідження  структури ІК;

оцінка рівня інтелектуалізації  капіталу підприємства;

аналіз й оцінка показників формування та використання ІК на основі детермінованої моделі;

організаційно-інформаційне забезпечення процесу управління ІК.

 

На думку автора, при  здійсненні вартісної оцінки ІК слід враховувати обмеженість застосування існуючих коефіцієнтних методів [10], оскільки вони базуються на величині ринкової вартості підприємства, яка  лише опосередковано враховує наявність  інтелектуального капіталу і має  високий рівень мінливості та суб’єктивності.

У даному дослідженні при оцінці ІК підприємств  пропонується застосовувати чинники, що характеризують прибутковість власного капіталу. Розрахунок величини інтелектуального капіталу здійснюється шляхом капіталізації  наднормативного прибутку, отримання  якого забезпечується ефективним використанням  фізичних, фінансових та інтелектуальних  ресурсів:

ІК==  ,                                                        (1)

де ΔП – наднормативний прибуток; R – ставка капіталізації; ВК – власний капітал;

НПВК – прибутковість власного капіталу;

НПН – нормативна прибутковість власного капіталу;

Y – норма поточного доходу; n – розрахунковий термін експлуатації інтелектуальних ресурсів;

 – норма  повернення капіталу.

Величина ІК набуває позитивного  значення лише у тих підприємств, які мають ΔНПВК>0, що пояснюється взаємним ефективним використанням інтелектуального і фізичного капіталу. А тому, значення ΔНПВК<0 свідчить про недостатню ефективність цього процесу.

Оцінка впливу ІК на прибутковість  діяльності підприємства ґрунтується  на методах вимірювання кожної його складової.

За економічною сутністю технологічний капітал (ТК) являє  собою сукупність нематеріальних активів (НМА), формалізованих з бухгалтерської точки зору, вартість яких залежить від результатів науково-технічної  діяльності підприємства, його інноваційної політики та рівня використання інформаційних  технологій. Зважаючи на те, що можливості відображення інтелектуальних активів  обмежені бухгалтерськими стандартами, технологічний капітал відображає лише незначну частину всього ІК підприємства. Тому більша частина ІК розподілена  між людською та ринковою складовою, вартість яких не враховано в балансах підприємств.

Ринкову складову ІК підприємства пропонується вимірювати на основі величини його управлінського гудвілу, який, на відміну від бухгалтерського, утворюється не в момент продажу  компанії, а в процесі реалізації конкурентоспроможної продукції діючого  підприємства. При цьому результатом  прояву конкурентних переваг підприємства є формування ринкового капіталу (РК), величина якого визначається капіталізацією наднормативного обсягу реалізації продукції:

PK=  ,                                                          (2)

де В – виручка від реалізації продукції, млн грн; А – активи, млн грн; – нормативне значення коефіцієнта оборотності активів, що розраховується як середнє значення по групі підприємств галузі; Δкрп – наднормативна рентабельність продаж, що розраховується як різниця між фактичною рентабельністю продаж та її середньогалузевим значенням.

При розрахунку РК групи  підприємств їх можна згрупувати за певними ознаками (табл. 1).

Факторами, що впливають на позитивну величину РК, сформованого на підприємстві, є  виконання умови Δкрп >0 та перевищення коефіцієнта оборотності активів над його нормативним значенням ( ).

Оскільки величину ТК складають  НМА, ідентифіковані в балансі, а  в основі РК лежить величина управлінського гудвілу, то величина людського капіталу (ЛК) є встановлена як різниця  між загальною величиною ІК та його технологічною й ринковою складовими. Аналіз структури ІК показав, що у  гірничо-видобувних підприємств найбільший вплив на загальну його величину чинить людська складова, а у металургійних  підприємств інтелектуальний капітал  розподілений практично порівну  між людською та ринковою складовою. Зважаючи на те, що саме людські ресурси  є ключовими в діяльності будь-якого  підприємства, людський капітал є  засобом формування як ТК, так і  РК, величини яких відображають різні  стадії перетворень складових ІК.

При діагностиці  ІК для визначення інструментів управління структурою капіталу шляхом його поділу на фізичний та інтелектуальний пропонується застосовувати показник, що характеризує рівень інтелектуалізації капіталу (кІК) і розглядається як співвідношення величини сформованого інтелектуального капіталу та величини загального капіталу:

=×100%     .                                                                  (3)

Розробка  показників формування і використання ІК зумовлює необхідність визначення і розмежування поточних затрат підприємства (З), пов’язаних із формуванням та відтворенням як інтелектуального капіталу (ЗІК), так й фізичного капіталу (ЗФК):

З=З_ІК+З_ФК    .                                                                         (4)

Затрати на формування інтелектуального капіталу подаємо як суму фонду оплати праці (ФОП) і витрат на соціальні заходи (ВСЗ), що є затратами на формування людського капіталу; амортизаційних відрахувань на відтворення нематеріальних активів (АМНМА) – затрат на формування технологічного капіталу; адміністративних витрат (АВ) і витрат на збут (Взб) – затрат на формування ринкового капіталу:

З_ІК=ФОП+ВСЗ+АМ_НМА+АВ+В_ЗБ    .                                   (5)

Суму  матеріальних витрат (МВ), інших операційних витрат (ІОВ) і амортизаційних відрахувань на відтворення основних засобів (АМОЗ) об’єднаємо в єдиний показник затрат на формування фізичного капіталу:

З_ФК=МВ+ІОВ+АМ_ОЗ     .                                                      (6)

З метою  визначення потенційних можливостей  підприємства щодо формування інтелектуального капіталу пропонується застосовувати  показник затратоємності продукції за ІК (ЗЄІК). При подальшому аналізі наявну сукупність функціональних взаємозв’язків між показниками, що впливають на рівень затратоємності продукції за ІК, доцільно представити в детермінованому вигляді:

ЗЄ_ІК==××    ,                                                       (7) 

де ЗЄІК – затратоємність продукції за ІК;

ДВ – додана вартість.

Дослідження залежності показників ЗІК і ЗФК свідчить про необхідність удосконалення структури загального капіталу підприємств у напрямку зростання його інтелектуальної  складової.

Збитковість ряду підприємств  ГМК України свідчить про неефективну  структуру затрат, що спрямовуються  на формування фізичних та інтелектуальних  ресурсів, які підприємство застосовує в процесі виробництва і реалізації продукції. У цьому випадку саме показник доданої вартості, а не прибутку, узагальнюючим чином може використовуватися для оцінки результативності діяльності підприємства.

На заключному етапі економічної  діагностики здійснюється організаційно-інформаційне забезпечення процесу управління інтелектуальним  капіталом, що дозволяє створити необхідну  інформаційно-аналітичну базу для вирішення  практичних завдань стратегічного  розвитку підприємства. Здійснення процедур управління інтелектуальним капіталом повинно містити розподіл відповідних функцій за елементами організаційної структури, визначення термінів і відповідальних осіб за підтримку й актуалізацію інформації щодо аналізу та оцінки ІК. Формалізацію обліку інтелектуального капіталу пропонується проводити шляхом складання управлінського аналітичного балансу, застосування якого сприятиме вирішенню завдання кількісної оцінки інтелектуальних активів.

У контексті актуалізації концепції інтелектуального капіталу особливе значення має удосконалення  саме аналітично-оціночних процедур формування та використання інтелектуальних  ресурсів вітчизняними підприємствами. Це пов’язано з тим, що власники капіталу потребують отримання найбільш повної інформації для оцінки прибутковості  власного капіталу, потенційних можливостей  її збільшення та пошуку засобів утримання  своїх конкурентних позицій як на вітчизняному, так і на світовому  ринках.