Домогосподарства
с важливою складовою національної
економіки, а фінанси домогосподарств
є невід'ємною складовою фінансової
системи. З одного боку, домогосподарства
постачають фінансові ресурси на
фінансовий ринок. Таке постачання реалізується,
перш за все, через розміщення накопичених
особистих коштів в ті чи інші фінансові
інструменти (депозити, цінні папери
тощо). З іншого боку, домогосподарства
є основним споживачем фінансових ресурсів:
при дефіциті власних коштів для
здійснення своїх економічних проектів,
вони вступають у фінансові відносини
з посередниками фінансової системи
(банками, кредитними спілками тощо).
Для розуміння сутності фінансів домогосподарств,
важливо визначитись із категорією "домогосподарство".
Під домогосподарством в економічній
науці розуміють суб'єкт економічної діяльності,
економічну одиницю, яка складається з
однієї чи кількох осіб, об'єднаних потребою
здійснення спільної господарської діяльності
з метою задоволення власних споживчих
потреб, а також постачання трудових, матеріальних,
фінансових та інших ресурсів на відповідні
ринки. Члени домогосподарства можуть
бути родичами, але наявність сімейних
зв'язків між ними не обов'язкова. Важливою
ознакою є та, що членів домогосподарства
поєднує спільне місце проживання, спільна
житлова площа і спільні господарські
потреби. В Україні, наприклад, лише близько
1 % домогосподарств формують особи, не
пов'язані родинними зв'язками, тому можна
сказати, що в сучасних економічних умовах
поняття "домогосподарство" та "сім'я"
є практично тотожними.
Фінанси домогосподарств — це регульовані
у визначеному правовому полі за допомогою
спеціальних методів, прийомів та інструментарію
потоки коштів через мікрорівневу систему
грошових фондів, які забезпечують функціонування
і розвиток людей як фізичних осіб, їх
економічну діяльність з метою придбання
житла, підтримання здоров'я, здобуття
освіти, отримання пенсії, забезпечення
інших аспектів людської діяльності
Домогосподарства, які мають надлишкові
кошти, можуть виступати на фінансовому
ринку як покупці фінансових активів,
домогосподарства, що мають дефіцит коштів
для здійснення своїх проектів, виступають
як позичальники фінансових ресурсів.
Участь домогосподарств в економічних
відносинах з приводу купівлі різного
роду фінансових активів на ринку залежить
від рівня доходності та ризику останніх.
Зважуючи на всі переваги та ризики розміщення
особистих заощаджень, домогосподарства
здійснюють певний економічний вибір.
На сучасному фінансовому ринку портфель
придбаних фінансових активів домогосподарств
є досить диференційованим і включає в
себе як найменш, так і найбільш ризикові
та доходні інструменти. Водночас, з розвитком
ринкової економіки удосконалюються фінансові
інструменти, які використовуються домогосподарствами.
На сьогодні найбільш поширеними формами
розміщення домогосподарствами своїх
надлишкових коштів є депозитні рахунки
в комерційних, ощадних банках та кредитних
спілках. Ці фінансово-кредитні установи
постійно підвищують якість наданих домогосподарствам
депозитних послуг, забезпечують їх відповідними
гарантіями та прийнятними відсотками.
Це сприяє залученню домогосподарств
саме до депозитних операцій, водночас
зменшує їх участь на фондовому ринку.
Економічні відносини домогосподарств
та кредиторів з приводу залучення домогосподарствами
позикових фінансових ресурсів також
відіграють досить важливу роль у розвитку
фінансової сфери. В багатьох випадках
значні суми позик, взятих населенням,
викликають занепокоєння фахівців. Проте,
для того, щоб оцінити реальний рівень
кредитного навантаження на фізичну особу,
потрібно, в першу чергу, здійснити порівняння
обсягів позикових коштів та її власних
фінансових активів. Оскільки рівень економічної
освіченості домогосподарств постійно
зростає, вони здатні власноруч ефективно
управляти своїм домашнім кредитним портфелем.
Крім того, показник заможності населення
вимірюється не лише обсягом власних фінансових
активів, але й реальними ресурсами (будинками,
квартирами, машинами тощо), якими володіють
домогосподарства, і свідчить, що сумарний
обсяг їх багатства перевищує обсяг кредитних
боргів.
Фізичні особи беруть як короткострокові,
так і довгострокові кредити. При цьому
короткострокові позики, зазвичай, витрачаються
на придбання продуктів нетривалого використання,
в той час як за рахунок довгострокових
купляються товари зі значним терміном
експлуатації.
Загалом всі кредити, взяті домогосподарствами
поділяються на 3 групи:
1. Іпотечні (житлові) кредити — це довгострокові
позики, за рахунок яких фінансується
придбання житла. Такі позики відіграють
для домогосподарств найбільшу роль, оскільки
вартість житла з часом, зазвичай, росте,
а здійснення кредитних платежів відбувається
за початковою вартістю на момент укладання
угоди.
2. Довго- або середньострокові позики
на купівлю товарів тривалого використання,
що не пов'язані з задоволенням житлових
потреб (придбання автомобілів, меблів,
оплата подорожей, ремонту тощо). Виплата
таких кредитів здійснюється у вигляді
послідовних щомісячних чи щоквартальних
платежів.
3. Разові кредити - така форма споживчого
кредитування, яка характеризується одноразовим
погашенням всієї суми позичених коштів.
Такі кредити, в основному, є короткостроковими
і витрачаються на будь-які потреби домогосподарств.
На рівень позикової активності домогосподарств
впливає ряд факторів, основними з яких
є:
• рівень доходів, - люди з більшим рівнем
доходів залучають більшу кількість кредитів,
оскільки прагнуть задовольнити свої
високі споживчі потреби; крім того оптимістичні
прогнози щодо рівня власних майбутніх
доходів стимулюють населення здійснювати
значні витрати, що потребує додаткових
обсягів кредитних ресурсів;
• стадія життєвого циклу домогосподарства,
- найбільшу потребу у кредитних ресурсах
відчувають молоді сім'ї, яким необхідно
купувати житло, побутову техніку, автомобілі
тощо. Домашні господарства, у складі яких
є маленькі діти, також позичають більше,
ніж господарства без дітей;
• стадія економічного циклу, - зазвичай
домогосподарства залучають кредитні
кошти під час економічних підйомів, обґрунтовуючи
такі рішення оптимістичними фінансовими
прогнозами. В період економічних спадів
і криз, коли кількість робочих місць поступово
зменшується, кредитна активність домогосподарств
зводиться до мінімуму, що пояснюється
фінансовою невизначеністю майбутнього;
• коливання відсоткових кредитних ставок,
- чим вищою є плата за кредитні ресурси,
тим меншим буде попит на них, і навпаки. 2.1.7. Місце домогосподарства
в економічній системі суспільства
У ринковій економіці
діють і постійно контактують
між собою три головні суб'єкти
господарської діяльності:
1) домогосподарства,
тобто сімейні господарства, які
можуть бути представлені однією
або кількома особами;
2) фірми, переважно
приватного сектору економіки,
що представляють підприємства
різних галузей і сфер діяльності;
3) держава і її
органи різних рівнів.
Тут ми з'ясуємо роль
домогосподарств у суспільному
виробництві. Що ж таке домогосподарство?
Домогосподарство — економічна одиниця, що складається
з однієї або більше осіб, які ведуть спільне
господарство, яке забезпечує економіку
ресурсами, зокрема робочою силою, і використовує
зароблені на цьому кошти для задоволення
своїх потреб.
Домогосподарство
виконує три основні функції:
1) відтворює трудові
й матеріальні ресурси, володіє
ними та постачає ними виробництво
(зокрема, робочою силою і продукцією
сільськогосподарського виробництва);
2) привласнює доходи,
в основному за рахунок постачання
виробництва ресурсами;
3) використовує
одержані доходи для задоволення
особистих потреб і відтворення
об'єктів своєї власності.
Провідною функцією
є відтворення робочої сили, У
домашньому господарстві відбувається
відтворення не тільки суб'єкта, який
є носієм робочої сили і здатний
виконувати ту чи іншу діяльність, а
формується особистість, громадянин держави
і член суспільства, якому властиві
певний світогляд, характер, певне ставлення
до суспільних проблем.
Домогосподарства
відіграють двоїсту роль в економіці.
З одного боку, вони постачають виробництво
ресурсами (насамперед робочою силою),
з іншого — є основними споживачами
продукції та послуг, що створюються
в суспільному виробництві.
Домашні господарства
мають тісні економічні зв'язки з
іншими суб'єктами ринку, бо їх потреби
задовольняються в основному
через ринок. Попит домогосподарств
становить значну частку в сукупному
попиті на товари народного споживання
та послуги. На їх оплату використовується
значна частина доходів. Отже, розгляньмо
структуру доходів домашніх господарств
і їх використання.
У ринковій економіці
на основі функціонального розподілу
доходів населення отримує їх
у формі заробітної плати, доходів
від власності, прибутків і ренти.
Основним джерелом доходів населення
є оплата праці. Доходи дрібних власників,
тобто доходи лікарів, адвокатів, фермерів,
власників дрібних некорпоративних
підприємств, є, по суті, комбінацією
заробітної плати, прибутку, ренти і
процента. Деякі домогосподарства володіють
цінними паперами й одержують
доходи у формі дивідендів. Розподіляються
доходи дуже нерівномірно. А як використовуються
доходи?
Доходи використовуються
для оплати податків, для особистого
споживання і для заощадження.
Податки з громадян
у другій половині XX ст. сильно зросли
як в абсолютному, так і у відносному
вираженні. Так, у 1941 р. населення США
сплатило 3,3 млрд. дол. податків (або
близько З % своїх доходів), а в
1988 р. — 590 млрд. дол. (15% доходів).
Переважна частина
доходів використовується для особистого
споживання і знову повертається
у виробництво у формі оплати
товарів народного споживання і
послуг. У розвинутих країнах зростає
частка доходів, що використовуються для
оплати послуг, тобто обслуговування
населення лікарями, адвокатами, перукарями
і так далі.
На заощадження
використовується та частина доходу,
яка залишається після сплати
податків і витрат на товари особистого
споживання. Домогосподарства роблять
заощадження, щоб забезпечити себе
на випадок непередбачених обставин
— хвороби, нещасного випадку, виходу
на пенсію, для фінансування навчання
дітей та на інші потреби. Частина
доходів може використовуватися
для біржової гри, для купівлі
цінних паперів, і таким чином
формувати кошти для вкладання
у виробництво. Це здійснюється через
інститути спільного інвестування.
Економічні можливості
більшості домогосподарств обмежені.
Вони володіють відносно невеликим
капіталом і, відповідно, одержують
малі доходи й не мають можливості
впливати на рівень цін. Рівень задоволення
їхніх потреб залежить від рівня
доходу, цін і кількості членів
сім'ї.
Попит домогосподарств
на товари та послуги формується залежно
від рівня доходів, рівня цін
та обсягу майна господарства. Зміна
обсягу доходу зумовлює зміну обсягу
і структури попиту на споживчі блага.
В міру зростання доходу відбувається
насичення, тобто повніше задоволення
першочергових потреб, і більша частка
його виділяється на задоволення
духовних потреб.
Найбільш вагомим
фактором виробництва, який має домогосподарство,
є праця. її ціна залежить від складності
й тривалості праці. Члени домогосподарства,
які мають постійну роботу, отримують
постійно доходи, за рахунок яких фінансується
поточне споживання. Людина часто
стоїть перед вибором: більше працювати
і, відповідно, мати більший дохід
і більше споживати, чи менше працювати
і більше відпочивати. Важливу роль
тут відіграє фонд вільного часу. Між
робочим і вільним часом також
повинно бути оптимальне співвідношення,
бо від цього залежать умови відтворення
робочої сили. Це співвідношення вільного
і робочого часу часто залежить від
ставки заробітної плати. Наприклад, мала
ставка заробітної плати, одержуваної
на основному робочому місці, спонукає
працівника шукати додаткові заробітки.