Федеральна резервна система США

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Реферат

     на  тему:

     Федеральна  резервна система США 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     

Історія створення ФРС

     Першим  закладом, який виконує функції центрального банку США був Перший банк Сполучених Штатів, створений Александером Гамілтоном в 1791 році. Його повноваження не були продовжені в 1811 році. У 1816 році був утворений Другий Банк Сполучених Штатів, його повноваження не були продовжені в 1836 після того, як він став об'єктом критики з боку президента Ендрю Джексона. З 1837 по 1862 роки в Еру вільних банків центрального банку формально не існувало. З 1862 до 1913 рр. у США за відповідним законом діяла система національних банків. Серія банківських панік - в 1873, 1893 і 1907-м роках створила серйозний попит на створення централізованої банківської системи.

     Хронологія  центральних банків США:

• 1791 - 1811: Перший банк Сполучених Штатів
• 1811 - 1816: Центральний банк відсутній
• 1816 - 1836: Другий банк Сполучених Штатів
• 1837 - 1862: Ера вільних банків
• 1863 - 1913: Національні банки
• 1913 - Даний час: Федеральна резервна система.

     Протягом  останньої чверті XIX століття і початку XX століття економіка США пройшла через низку фінансових панік. Головним імпульсом до створення третього центрального банку стала криза 1907 року. Багато економістів і прихильники Федеральної Резервної Системи стверджували, що попередні системи володіли двома основними недоліками: "нееластічною" валютою, та нестачею ліквідності. У 1908 році Конгрес США прийняв акт Олдріча-Вріланда, за яким створювалася Національна монетарна комісія з метою досліджувати можливі варіанти грошової і банківської реформи. Головним теоретиком створення центрального банку став Пол Варбург, ідеї якого були втілені в доповіді, виданою Національної грошовою системою в 1912 році.

     Нельсон Олдріч, лідер республіканців сенату, заснував дві комісії: одну для глибокого вивчення американської грошової системи, іншу (яку очолював сам Олдріч) - для вивчення та підготовки звітів про європейські банківські системи. Приїхавши в Європу з негативним ставленням до центральних банків, Олдріч змінив свою думку, вивчивши німецьку банківську систему, і прийшов до висновку про її переваги перед системою випуску державою облігацій, яку Олдріч вважав за ліпшу раніше. Ідея центрального банку зустріла жорстку критику з боку опозиційних політиків, які ставилися до неї з підозрою і висували проти Олдріча звинувачення в необ'єктивності через його близьких стосунків з багатими банкірами (такими, як Дж. П. Морган) та зважаючи на шлюб його дочки з Джоном Д. Рокфеллером-молодшим.

     Олдріч виступав за повністю приватний центральний банк з мінімальним втручанням держави, але пішов на поступку в тому, що держава повинна бути представлена в Раді директорів. Більшість республіканців схвалювали план Олдріча, але їх підтримки було недостатньо для проходження закону в Конгресі. Прогресивні Демократи воліли мати резервну систему, яка знаходиться у власності й під управлінням держави, непідконтрольну фінансовій системі Уолл-стрит. Консервативні Демократи захищали ідею приватної, але децентралізованої резервної системи, яка через децентралізацію виводилася би з-під контролю Уолл-стрит. Закон про Федеральний резерв, прийнятий Конгресом у 1913 році, відбивав думку переважно представників Демократичної партії США; більшість республіканців виступало проти його прийняття. 

 

Сучасна історія ФРС

     У липні 1979 року Президент США Джиммі Картер призначив Пола Волкера головою ФРС. Волкер зумів приборкати галопуючу інфляцію, скоротивши її до 1% шляхом скорочення грошової емісії та веденням більш сувороїгрошової політики. На посаді голови ФРС Пола Волкера в 1987 році змінив Алан Грінспен. У лютому 2006 року посаду голови ФРС зайняв Бен Бернанке.

     Правовий  статус ФРС визначений Законом про  ФРС у вигляді особливої фінансової установи, що об'єднує риси як незалежної юридичної особи, так і публічного державного агентства. Незалежність емісійного центру від уряду пояснюється  прагненням забезпечити баланс між  платниками податків і урядом (що знаходяться  в стосунках "наймача" і "підрядчика"), а також банківською системою, що історично склалася в США, і  запобігти можливості використання грошової емісії в короткострокових інтересах уряду США (наприклад, для покриття дефіциту бюджету). У 1982 році суд центрального округу штату Каліфорнії виніс постанову у справі "Джон Люїс проти Сполучених Штатів", в якому визначив, що Федеральні резервні банки, що входять в структуру ФРС, не є установами, до яких можуть бути пред'явлені позови приватних осіб згідно із законом про позови до державних організацій і службовців (Federal Tort Claims Act). Дана постанова суду відноситься до практики вживання закону Federal Tort Claims Act до Федеральних резервних банків і не виносить жодного визначення відносно статусу ФРС в цілому.

     Функції ФРС:

• Виконання обов'язків центрального банку США
• Підтримання балансу між інтересами комерційних банків й загальнонаціональним інтересами
• Забезпечення нагляду та регулювання банківських установ
• Забезпечення кредитами
• Управління грошовою емісією (з нерідко конфліктуючими цілями: мінімізація безробіття, підтримання стабільності цін, забезпечення помірних відсоткових ставок)
• Забезпечення стабільності фінансової системи, контроль за системними ризиками на фінансових ринках
• Надання фінансових послуг депозитарію, у тому числі уряду Сполучених Штатів Америки і офіційним міжнародним установам
• Участь у функціонуванні системи міжнародних та внутрішніх платежів
• Усунення проблем з ліквідністю на місцевому рівні
• Зміцнення ролі США у світовій економіці

     Будь-який комерційний банк, який відповідає стандартним вимогам ФРС, може стати  членом (акціонером) місцевого регіонального  відділення. В даний час (2008 рік) до структури ФРС входять 38 % усіх банків та кредитних спілок на території США (близько 5,6 тисяч юридичних осіб).

     Повні списки банків-акціонерів ФРС опубліковані на сайтах відповідних регіональних відділень ФРС.

     Відповідно до статті 11 Федерального резервного акту, Рада керуючих Федеральної резервної системи публікує один раз на тиждень "Консолідований звіт про стан всіх Федеральних резервних банків", який вказує на стан кожного банку Федеральної резервної системи і консолідований звіт для всіх Федеральних резервних банків. Рада керуючих вимагає, щоб надлишкові доходи Резервних Банків бути передані в казну.

 

     Consolidated Statement of Condition of All Federal Reserve Banks

     as of November 7, 2010

 

     Існують три основних інструменти грошово-кредитної політики, що Федеральна резервна система використовує, щоб вплинути на розмір резервів приватних банків:

       

     Організаційна структура ФРС

     

 

 

     Карта регіональних відділень Федеральної  резервної системи США