Еволюція товарного виробництва

Індекс групи: ____________________

Прізвище, ім’я, по-батькові студента:

________________________________

Домашня адреса:

________________________________

Найменування організації, посада:

________________________________

 

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

 

з дисципліни:_________________________________________________________

____________________________________________________________________

на тему( за розділом навчального плану) :_________________________________

____________________________________________________________________

Прізвище та ініціали викладача:_________________________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2011

ЗМІСТ

Вступ.............................................................................................................................3

1. Товар та його властивості.................................................................................4
2. Еволюція товарного виробництва...................................................................6
3. Теорія вартості.................................................................................................11

Висновки.....................................................................................................................14

Список використаної літератури..............................................................................16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Актуальність даної теми обумовлена тим, що товар – перший і мабуть, найважливіший елемент комплексу економіки. Товарна політика вимагає ухвалення рішень, що погоджуються між собою, які стосуються окремих товарних одиниць, товарного асортименту і товарної номенклатури. В той же час протягом останнього часу в діалектиці відносин конкретної і абстрактної, приватної і суспільної праці з’явилися якісно нові сторони, пов’язані з процесом еволюції товару.

 У системі економічних  відносин товарного господарства  центральне місце займають відносини  купівлі-продажу. Об'єктом цих відносин  є товар. От чому в теорії  товарного господарства категорія  «товар» відноситься до розряду  ключових. Розкриття її економічної  суті і тієї ролі, яку вона  грає в господарстві, дозволяє  достатньо об'ємно побачити основний  зміст як організаційно-економічних, так і соціально-економічних відносин, що виникають в товарному господарстві, а в подальшому і зрозуміти  визначальні тенденції її розвитку.

 В даний час в  світі відбуваються постійні  зміни стратегій і методів, і  проблематика даного дослідження  як і раніше несе актуальний  характер, тому представляє науковий  і практичний інтерес.

 Значущість даної  роботи полягає в оптимізації  і впорядковуванні існуючої науково-методологічної  бази по досліджуваній проблематиці. Практична значущість теми «Товар, його властивості та функціональні  форми» полягає в аналізі проблем  як в тимчасовому, так і в  просторовому розрізах.

 Мета роботи: вивчення  та аналіз товару та його  властивостей.

 Виходячи з мети  роботи сформуємо задачі роботи:

1. Розглянути поняття  «товар».

2. Розкрити сутність  споживчої вартості товару.

3. Проаналізувати вартість  товару.

 Об’єкт роботи: товар  – як економічна категорія.

 

 

1. Товар та його властивості.

Для того щоб з'ясувати, що таке товар, слід усвідомити, чим відрізняється товар від продукту. Наприклад, ягоди, одяг, чоботи, хліб, молоко, вироблені певним господарюючим суб'єктом, можуть бути спожиті самим виробником або подаровані комусь, а можуть бути реалізовані на ринку. У першому і другому випадку, тобто коли перелічені блага споживаються виробником або передаються іншим суб'єктам без будь-якого еквівалента, вони є натуральними продуктами, а у третьому випадку стають товарами.

Чому це відбувається? Адже при цьому за своїми властивостями, формою, якістю і призначенням вони не змінюються. Отже, причину товарної форми продукту праці треба шукати не в природних властивостях того чи іншого блага, а в суспільних відносинах, які роблять останні товаром. Характеристику цих відносин наведено у попередньому параграфі. Аналіз їх дає змогу зробити висновок: товаром стає той продукт праці або благо, які призначені не для власної о споживання, тобто він мас бути суспільним благом. Однак цього замало. Суспільство має визнати це благо через його купівлю-продаж. Якщо продукт праці чи благо не продані й за них у процесі обміну не отримано певного еквіваленту, то вони суспільству непотрібні і товаром бути не можуть.

В економічній літературі країн з розвиненим ринком поняття «товар» має кілька визначень. Відомі американські економісти Г.С. Слоуен і А.Дж. Цюрчер у «Словнику економіки», виданому 1970 p., трактують його так.

Товар — це продукт праці або певне благо, що здатні задовольняти певні потреби людини і призначені для обміну,купівлі та продажу. Цей термін використовують у однині, оскільки має інше суспільне значення (по-перше, благо, користь; по-друге, у множині — товари, вироби; по-третє, вантаж, багаж). Крім того, цей термін має інше спеціалізоване значення в економіці, коли вживається як економічний товар.

Економічний товар - все зовнішнє по відношенню до людини, що має корисності властивості, може бути присвоєним і є відносно дефіцитним. Цей термін вживають на противагу терміну вільний товар. Економічні товари можуть бути матеріальними або нематеріальними. Отже, послуги вчителя або юриста цілком логічно розглядаються як економічний товар, як і книги, які вони використовують. Таке визначення є більш об'ємним, ніж термін багатство, оскільки останнє автори зазначеного словника обмежують матеріальними економічними товарами.

Вільний товар - все зовнішнє по відношенню до людини або таке, що має властивості корисності, пропозиція якого є достатньою, оскільки його так багато, що потреба в ньому задовольняється без трудових зусиль. Свіже повітря, клімат, сонячне світло є вільними товарами. Проте слід зазначити, що все те, без чого не можна обійтись, не обов'язково є атрибутом вільного товару. Вода у містах, наприклад, незважаючи на те, що без неї не можна обійтись, не є вільним товаром, тому що її розподіл вимагає трудових зусиль.

З визначення товару можна зробити висновок, що він має дві властивості:

• здатність задовольняти певну потребу людини;
• придатність для обміну на інші товари.

Корисність речі надає їй споживної вартості. Товари як споживні вартості відрізняються за призначенням у задоволенні потреб людини одні з них задовольняють потреби у їжі (хліб, молоко, м'ясо), другі - в одязі (пальто, костюм, сукня), треті - у засобах пересування (тролейбус, метро, автомобіль), четверті  у послугах культурного призначення (книги, газети, кінофільми).

Особливе значення в економічному житті мають споживні вартості у вигляді верстатів, інструментів, предметів праці, тобто засоби виробництва. Однак певні з них, наприклад борошно, цукор, картопля, вугілля, можуть належати і до засобів виробництва, і до предметів споживання. Якщо картоплю використовують для відгодівлі худоби або вироблення крохмалю, то її слід віднести до засобів ви­робництва, а якщо її варять, щоб приготувати якусь страву, то це вже предмет споживання. Критерієм є не речовий зміст споживної вартості, а її функціональне призначення.

Споживна вартість властива не лише товарам, які набувають речової форми - хустка, чоботи, сало тощо, а й послугам — вчителя, лікаря, перукаря, актора.

Як споживні вартості товари надто різноманітні й мають задовольняти різні потреби: хліб — продукт харчування, велосипед — засіб пересування. Однак при всій відмінності цих товарів вони, як і всі інші товари, можуть і обмінюються один на одного. Ця властивість товару дістала назву мінова вартість.

Суспільна праця, яка втілена в товарах і виявляє себе через обмін їх, є вартістю товару. Вартість - внутрішня властивість товару. Мінова вартість - зовнішній вияв вартості, який здійснюється через обмін одного товару на інший.

 

 

2. Еволюція товарного виробництва.

 

Товарне виробництво існувало вже 5-7 тисячоліть тому, за часів первісного суспільства. Тою чи іншою мірою воно було поширене в різних соціально-економічних системах. Так, автори посібнику «Україна і світ», характеризуючи економіку Стародавньої Греції, звертають увагу на те, що широкого розвитку набули у грецьких містах грошовий обіг і товарне виробництво. Щодо нашої країни, то тут вже на початку ХІІІ ст. з'являється тенденція товарного ремесла, коли предмети вироблялися не тільки на замовлення, а й на продаж. Отже, існують спільні для різних історичних епох причини виникнення товарного виробництва.

Першою з цих причин слід вважати суспільний поділ праці, який змінюється відповідно до вдосконалення знарядь праці. Технічний прогрес не має часових меж, отже необмеженим є і розвиток поділу праці в суспільстві, а отже вдосконалення товарного виробництва. За сучасних умов науково-технічна революція спричинила появу нового, поглибленого поділу праці — виготовлення окремих деталей складних виробів на різних заводах, між якими склалися взаємні торговельні відносини. У другій половині ХХ ст. для багатьох підприємств стала характерна не спеціалізація на виготовленні одного виду продукції, а диверсифікація — виробництво декількох товарів.

Другою причиною появи товарного виробництва є господарське відокремлення виробників, кожен з яких займається виготовленням якогось певного товару. Такий вид організаційно-економічних відносин органічно доповнює суспільний поділ праці. Людина обирає якийсь вид роботи і перетворює його на самостійну діяльність. Це, звичайно, підсилює залежність цього товаро-виробника від інших, спричиняє необхідність обмінюватися різнорідною продукцією та встановлювати господарські зв'язки за допомогою ринку. В цьому разі відпадає всякий позаекономічний примус до праці. Працівник сам відчуває потребу і матеріальну зацікавленість в тому, щоби збільшити і якісно поліпшити виготовлення корисних речей.

 

Господарське відокремлення виробників пов'язано з формами власності на засоби виробництва. Воно є найбільш простим і навіть абсолютним, коли товаровиробник — це приватний власник. Меншою мірою воно досягається, коли якесь майно дається в оренду — тимчасове володіння і користування. Тоді орендар набуває права тимчасово володіти і розпоряджатися чужим майном. Проте слід зазначити, що і приватна власність сама по собі не породжує товарно-ринкового господарства. Це помітно на прикладах рабовласницького та феодального суспільств, коли попри існування в обмежених масштабах товарного виробництва панівним у суспільстві залишається натуральне. Виробництво товарів не може нормально розвиватися в межах загальної спільної власності, яка ускладнює господарське відокремлення виробників корисних речей, їх вільну підприємницьку діяльність. Воно повністю паралізується, коли держава стає єдиним власником засобів і результатів виробництва.

Зважаючи на ступінь розвитку відносин власності і організаційно-економічні відносини можна виділити два види товарного виробництва: просте товарне виробництво та розширене (розвинуте) товарне виробництво.

Історично першим було просте товарне господарство. Вже в давнину та за часів середньовіччя ним займалися селяни та ремісники, які використовували при виготовленні продуктів свою працю і порівняно прості знаряддя. Тоді через низьку продуктивність праці працівників сфера товарного виробництва і обігу була розвинута недостатньо і подекуди існувала поряд з натуральним виробництвом, яке посідало панівне положення в економіці.

Другим з'явилося розширене товарне виробництво, засвідчивши, таким чином, появу капіталістичної системи економіки, при якій настає кінець пануванню натурального, всі продукти перетворюються на товари. За розширеного товарного виробництва предметом купівлі-продажу стає і робоча сила людей. Розвинуте товарне виробництво швидко прогресує за умов класичного капіталізму в межах приватнокапіталістичного привласнення. В ХХ ст. розвиток товарного виробництва відбувався також за умов акціонерної, кооперативної та інших форм колективної власності.

3 економічною відособленістю  товаро-виробників нерозривно пов'язані еквівалентність і відплатність їх відносин. Це є однією із загальних корінних ознак товарного виробництва і обміну. Товарне господарство виникає також через наявність суперечності між виробництвом і споживанням, невідповідність споживної вартості вироблених благ потребам суспільства та його членів. Це вимагає обов'язкового визнання споживачами виробленої продукції апостеріорі, тобто що ґрунтуються на певному досвіді. Відсутність саме такого визнання фактично означає відсутність товарного господарства і товарної форми господарювання. В натуральному господарстві споживачі також користуються продуктами не лише особистої праці, а й праці своїх одноплемінників. Однак вони отримують свою частину без права відкинути її або вільно обирати іншого виробника. Як конкретно-історичний тип організації суспільного виробництва, товарне господарство характеризується постійним рухом уперед.

В бартерному будь-який товар можна безпосередньо обміняти на будь-який інший без використання грошей. У грошовому існує особливий товар — гроші, який можна обміняти на будь-який інший товар, а останній — на гроші. В господарстві, заснованому на грошовому обміні, суспільні витрати нижчі, ніж там, де обмін здійснюється за допомогою бартеру.

Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки економічної системи. До них належать: