МІНІСТЕРСТВО  АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 
 

Кафедра економіки

сільського  господарства 
 
 

КУРСОВА РОБОТА

    на  тему: "Економічна ефективність виробництва соняшнику та шляхи її підвищення в господарстві «Кодимський» Первомайського району

  Миколаївської області "

Виконала:

Перевірила:  
 
 
 
 
 
 

Миколаїв 2010

Зміст

ВСТУП

     Україна займає одне з провідних місць  серед соняшникосіючих держав, виробляючи щорічно близько 10 % насіння соняшнику  у світі.

     Тепер олійний соняшник поширений на всіх континентах земної кулі. За даними ФАО, світова площа його посівів становить понад 14,5 млн га. На великих площах його висівають в Україні, Аргентині, США, Китаї, Іспанії, Туреччині, Румунії, Франції та багатьох інших державах.

     Посіви  соняшнику в Україні займають понад 2 млн га, що становить 96 % площі всіх олійних культур. Найбільші посівні площі соняшнику в Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Кіровоградській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Херсонській і Полтавській областях.

Насіння його районованих сортів і гібридів містить 50 — 52 % олії, а селекційних — до 60 %. Порівняно з іншими олійними культурами соняшник дає найбільший вихід олії з одиниці площі (750 кг/га в середньому по Україні). На соняшникову олію припадає 98 % загального виробництва олії в Україні.

      Ринок його насіння в країні розгалужений та різноманітний, що зумовлено великою площею посівів та популярністю культури, сприятливими природно - кліматичними умовами вирощування та високим потенціалом урожайності, попитом на сировину. Особливо це стосується Південного регіону та його областей, які відносяться до найбільш сприятливих зон вирощування цієї культури.

     В Україні вирощують як сорти, так  і гібриди соняшника. Причому  гібридами засівають все більші площі бо вони порівняно з сортами  забезпечують вищу врожайність на 15-20 %. За останні роки селекціонерами створено високоврожайні сорти і гібриди соняшнику для всіх зон України.

     Середня врожайність соняшнику в Україні  в останні роки становила 16 — 18 ц/га. Найвища вона в господарствах, де соняшник вирощують за прогресивною технологією — по 30 ц/га і більше, а в умовах зрошення — 38,7 - 40 ц/га.

    Підвищеним  попитом на світовому ринку користуються створені останнім часом форми соняшника кондитерського напрямку ( високий вміст білка) та з високим ( 89- 90 %) вмістом олеїнової кислоти. Нині до «Державного Каталогу сортів рослин України» щорічно заносяться нові гібриди і сорти соняшника. На 2006 рік їх було вже понад 140, хоч ще у 2003 році було понад 90. Серед нових гібридів ( 2005 – 2006 ) Отава, Завіт, Анонс, Флокс, Дует, Злата, Рими, Тремор. Серед нових гібридів значна кількість німецьких гібридів – СПР64А10, ПР64Ф71, ЛГ5665, ЛГ5420, Опера ПР. Об'єктом дослідження було обрано господарствj «Кодимський» Первомайського району.

    Метою курсової роботи є аналіз прибутковості  та рентабельності вирощування насіння соняшнику у підприємстві; з'ясувати які фактори вплинули на ці зміни та які наслідки це мало для підприємства.

      Предметом роботи є вивчення економічних показників роботи сільськогосподарського підприємства (форма № 50-cr) та звіт про збір урожаю сільськогосподарських культур (форма № 29-cr). 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. НАРОДНОГОСПОДАРСЬКЕ  ЗНАЧЕННЯ СОНЯШНИКУ ЙОГО РОЗВИТОК ТА РОЗМІЩЕННЯ

     Вирощування соняшнику – один з прибуткових  напрямків сільськогосподарського виробництва, тому на фоні загального скорочення посівних площ і виробництва продукції господарства розширяють посіви соняшнику, незважаючи на збитки не тільки йому, а й іншим культурам. В Україні основною олійною культурою є соняшник.

     Соняшникову олію широко використовують як продукт харчування в натуральному вигляді. Побічні продукти переробки насіння соняшнику — макуха при пресуванні і шрот при екстрагуванні (близько 35 % від маси насіння) є цінним концентрованим кормом для худоби. Стандартна макуха містить 38 - 42 % перетравного протеїну, 20 - 22 % безазотистих екстрактивних речовин, 6 — 7 % жиру, 14 % клітковини, 6,8 % золи, багато мінеральних солей. За поживністю 100 кг макухи відповідають 109 корм. од. Шрот містить близько 33 — 34 % перетравного протеїну, 3 % жиру, 100 кг його відповідають 102 корм. од.

     Кошики  соняшнику (вихід 56 — 60 % від маси насіння) є цінним кормом для тварин. Їх добре  поїдають вівці і велика рогата худоба. В них міститься 6,2 — 9,9 % протеїну, 3,5 — 6,9 % жиру, 43,9 — 54,7 % безазотистих екстрактивних  речовин та 13,0 — 17,7 % клітковини. За поживністю борошно з кошиків прирівнюється до пшеничних висівок, 1 ц його відповідає 80 — 90 кг вівса, 70 — 80 кг ячменю. З кошиків виробляють харчовий пектин, який використовується в кондитерській промисловості.

     Соняшник  вирощують і як кормову культуру. Він може дати до 600 ц/га і більше зеленої маси, яку в чистому вигляді чи в сумішах з іншими кормовими культурами використовують при силосуванні. Силос із соняшнику добре поїдається худобою і за поживністю не поступається силосу з кукурудзи. В 1 кг його міститься 0,13 — 0,16 корм. од., 10- 15 г протеїну, 0,4 г кальцію, 0,28 г фосфору і 25,8 мг каротину (провітаміну А).

     Соняшник  — чудова медоносна рослина. З 1 га його посівів під час цвітіння бджоли збирають до 40 кг меду. При цьому значно поліпшується запилення квіток, що підвищує врожай насіння. Сіють соняшник також для створення куліс на парових полях. Як просапна культура він сприяє очищенню полів від бур'янів.

     Тепер соняшникова олія в Україні є  найкращим харчовим продуктом як у переробленому, так і не переробному виді. Її використовують для технічних потреб при виготовлені мила, лаків, фарб, лінолеуму. Нині лише 30% посівних площ засівається високопродуктивним гібридним насінням соняшнику.

     Більшість з господарств не забезпечені і не здатні забезпечити себе технічними засобами, паливно - мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, мінеральними добривами тощо. Таку ситуацію слід розглядати як екологічно небезпечну, бо за наслідками її можна  прирівняти до вивозу за межі держави родючого шару ґрунту. Одночасно з розширенням посівних площ, валовий збір соняшнику зменшується, що є наслідком зниження врожайності. Це свідчить про падіння економіки господарств, а також послаблення матеріально - технічного забезпечення вирощування цієї культури.

     Обсяг і кількість продукту переробки  соняшнику залежать від різних факторів. Зокрема, в сільському господарстві до них належать врожайність, вміст  в насінні соняшнику олії, скорочення втрат; в переробних галузях –  своєчасна переробка, збереження якості, мінімум втрат; в торгівлі – своєчасна і вигідна реалізація, збереження якості, недопущення втрат.

     В цьому випадку назріває потреба  сформувати такий організаційно - економічний механізм взаємовідносин, за якого сільське господарство, переробні та агросервісні підприємства, торгівельні організації на рівні груп господарств та адміністративних районів однаковою мірою були зацікавлені в об’єднані зусиль для організації скоординованого агропромислового виробництва, зорієнтованого на ринкові умови і високий загальний кінцевий результат. Раціонально реорганізована інфраструктура ринку соняшникового під комплексу повинна сприяти виробництву якісного насіння для переробки, посівного матеріалу та реалізації соняшникової продукції споживачу і включати декілька ланок.

     По-перше, це підприємства, які забезпечують вирощування, післязбиральну доробку  та зберігання; по-друге – установи, що просувають насіння на ринок –  агро – торгові доми, виставки - ярмарки та інші; по-третє – організації і служби з контролю і якості продукції, карантинний контроль при ввозі та вивозі насіння соняшнику та продукції з нього, а також ціновий моніторинг та фінансово-кредитну підтримку; по-четверте, попит на продукцію переробними підприємствами, населенням та іншими галузями. Але, щоб кожне підприємство з відповідною впевненістю могло вступити в організоване конкурентне середовище, йому потрібно мати чітку програму маркетингових дій та розробити бізнес-план.

     Головна мета – задоволення  потреб споживача, максимізація прибутку, розрахунок реальної і водночас вигідної ціни, заповнення певної ринкової ніші і вихід на чітку ринкову позицію, орієнтація на потенційного споживача і активізація його позицій на ринку, а також привернення громадської думки до товарів і підприємства. При визначенні сукупного ресурсного потенціалу та його вплив на ефективність виробництва соняшнику необхідно включати до його складу, крім матеріальних і трудових ресурсів, землю за її вартісною оцінкою. Це сприяє більш поглибленому й об’єктивному дослідженню економічної ефективності галузі у виробничих формуваннях різних форм власності та господарювання. Для правильного використання сезонних і кліматичних розбіжностей необхідно співставляти зони і області за ефективністю виробництва в них соняшнику шляхом застосування інтегрального індексного показника, який пов’язує різнохарактерні кількісні та якісні показники ефективності виробництва (урожайність, собівартість, витрати праці на 1 ц продукції).

     З метою комплексної оцінки економічної  ефективності виробництва соняшнику доцільно використовувати систему показників, яка включає показники ефективності використання ресурсів: землі, основних засобів виробництва, оборотних засобів, трудових ресурсів; а також загальних показників ефективності – собівартість продукції, прибутковість та рентабельність виробництва.

      Пріоритетне значення серед шляхів підвищення займає дотримання науково обґрунтованої  технології вирощування та переробки  культури. Для умов вирощування соняшнику  в зоні Причорномор’я нами рекомендовані  технології виробництва та розраховані показники використання комплексів машин для вирощування та збирання соняшнику за критерієм мінімуму приведених затрат. Це дає змогу зменшити собівартість насіння соняшнику на 24%, а за критерієм мінімуму затрат робочого часу – на 20% зменшити затрати праці.

    Динаміка  посівних площ, валових зборів та врожайності  соняшнику в Україні наведені в таблиці 1.1.

    Таблиця 1.1

Рівень  розвитку соняшнику в Україні