5.Екологічне
страхування.
Підприємства
багатьох галузей народного господарства
являють потенційну небезпеку, як для
людини, так і для навколишнього
природного середовища. Їх функціонування
створює високий ступінь ризику
виникнення надзвичайних ситуацій і
аварій, що можуть призвести до тяжких
соціальних та економічних наслідків.
Аварії на промислових об'єктах часто
приводять до забруднення навколишнього
середовища, значних матеріальних збитків,
наносять шкоду життю та здоров'ю
людей, паралізують роботу інших
виробництв. Відповідно до чинного
законодавства України підприємства,
установи, організації зобов'язані
відшкодувати шкоду заподіяну життю,
здоров'ю та майну громадян, а також майну
підприємств, установ, організацій внаслідок
забруднення навколишнього середовища.
Крім того, забруднення навколишнього
середовища передбачеє значні витрати
на відновлення приодних ресурсів. Екологічне
страхування - це механізм захисту майнових
інтересів підприємств, установ, організацій,
спрямований на здійснення заходів з попередження,
подолання або зменшення негативного
впливу ризиків забруднення навколишнього
природного середовища і відшкодуваня
пов'язаних з таким забрудненням витрат.
Важливість та необхідність
екологічного страхування
продиктована наступними
чинниками: *діяльність підприємств
є діяльністю підвищеної небезпеки, це
стосується як стаціонарних об'єктів,
так і тих суб'єктів підприємницької діяльності,
які займаються перевезенням небезпечних
речовин, що визначає широкий перелік
чинників для виникнення зобов'язань перед
третіми особами відшкодувати завдану
шкоду (збиток); *наслідки забруднення
навколишнього середовища можуть мати
катастрофічний характер, пов'язаний з
непередбачуваними та значними розмірами
збитків; *для визначення наслідків
подій, які спричинили забруднення навколишнього
середовища і завдали шкоди третім особам,
характерна тривалість прояву, що залежить
від галузі діяльності підприємства, властивостей
матеріалів та речовин, що використовуються.
Українська екологічна страхова компанія
зосереджує значні зусилля на розробку
та впровадження різних видів екологічного
страхування і пропонує укладання договорів
екологічного страхування[№3, с.170]. Екологічне
страхування в останні роки перебуває
у стадії змін та активного розвитку. Це
представлено: - системою полісів загальної
відповідальності, яка не дає різниці
між раптовими і поступовими забрудненнями;
- тотальним виключення забруднення з
загальної відповідальності з необов’язковим
страхуванням раптового і випадкового
збитку; - страхуванням відповідальності,
яке покриває тільки раптове і випадкове
забруднення ; - страховими полісами по
екологічних ризиках і спеціалізованими,
що містять поступове забруднення. Екологічне
страхування – це страхування відповідальності
підприємств за завдання шкоди довкіллю
та третім особам внаслідок аварійного
забруднення навколишнього природного
середовища. З іншого боку екологічне
страхування – механізм захисту екологічних
прав громадян, захисту майнових інтересів
суб’єктів підприємницької діяльності,
що являють небезпеку для навколишнього
природного середовища. Відповідно до
чинного законодавства України підприємства,
установи, організації зобов’язані відшкодувати
шкоду, заподіяну іншим підприємствам,
організаціям, установам та громадянам.
Така відповідальність та зобов'язання
відшкодувати заподіяні збитки передбачена
більш ніж 10 законами та іншими підзаконними
актами починаючи з Конституції України.
Проте, на сьогодні, підприємства не несуть
такої відповідальності, обмежуючись
сплатою штрафних санкцій за наднормативні
викиди у навколишнього середовище. Отже,
однією з важливіших проблем впровадження
екологічного страхування є законодавча
неврегульованість даного питання. Проблеми
з впровадженням екологічного страхування
в Україні: - головне питання, що це невідомий
ризик; - проблеми визначення вартості
покриття. Все це пов’язано з: - законодавчою
неврегульованістю ; - фінансовим становищем
підприємств; - недостатньою кількістю
випадків, розглянутих в судовому порядку; -
рівнем необхідного відновлення; - недостатньою
експертизою; - неможливістю передбачити
небезпеку.
Види
екологічного страхування наведені
на Рис.5.1.
Рис. 5.1.Види
екологічного страхування.
ВИСНОВОК
З
погляду підприємства, що орієнтується
на виробництво екологічних товарів,
екологічний маркетинг – це вид
діяльності підприємства, спрямований
на виявлення та задоволення екологічних
потреб окремих споживачів та суспільства
в цілому кращим способом порівняно
із конкурентами, в результаті якого
забезпечується конкурентоспроможність
і прибутковість підприємства. Існують
різні підходи до класифікації екологічного
маркетингу, як то на рівні окремого суб’єкта
господарювання, регіону і держави, як
то комерційний і некомерційний екологічний
маркетинг, як то на основі виділення різних
типів екологічного маркетингу, кожний
з яких має свою неповторну мету, однак,
на погляд автора, головне – засвоїти,
що екологічний маркетинг – вид діяльності
підприємства, спрямований на виявлення
та задоволення екологічних потреб окремих
споживачів та суспільства в цілому кращим
способом порівняно із конкурентами, в
результаті якого забезпечується конкурентоспроможність
і прибутковість підприємства. З цього
визначення бачимо, що екологічний маркетинг
є концептуальним підходом до ведення
бізнесу конкретним суб’єктом господарювання.
Для успішного впровадження конкретними
суб’єктами господарювання екологічного
маркетингу, необхідно знати, під впливом
яких зовнішніх факторів формується комплекс
екологічного маркетингу, а також за якими
напрямками найбільш доцільно його розвивати.
Один з напрямків екологічного маркетингу
є екологічна сертифікація, може сприяти
просуванню продукції вітчизняних підприємств
на зовнішні ринки, задовольнити український
ринок екологічно чистою продукцією і
дати змогу забезпечити продукцію юридично
захищеними еко – знаками.
Екологічна сертифікація - це добровільна
форма гігієнічного тестування та висновку
про можливість віднесення продукції
до екологічно чистої. У випадку позитивного
результату визначається рівень екологічної
чистоти та видається сертифікат, який
дає право на рекламу продукції як екологічно
чистої. Екологічний аудит - експертиза
й аналіз діяльності і звітності суб'єкта,
що хазяює, уповноваженими на те юридичними
(аудиторська організація) або фізичними
(еколог-аудитор) особами з метою визначення
їхньої відповідності діючому екологічному
законодавству, екологічним нормативним
актам, стандартам, сертифікатам, правилам,
вимогам, постановам і розпорядженням
державних і природоохоронних органів
по забезпеченню екологічної безпеки,
проведення консультацій і видача рекомендацій.
Екологічне страхування - це механізм
захисту майнових інтересів підприємств,
установ, організацій, спрямований на
здійснення заходів з попередження, подолання
або зменшення негативного впливу ризиків
забруднення навколишнього природного
середовища і відшкодуваня пов'язаних
з таким забрудненням витрат. Впровадженню
екологічного маркетингу
на практиці притаманні
такі потенційні проблеми:
- значні інвестиції та довгий термін
окупності коштів; - можливе не сприйняття
ринком нової продукції, тощо. Крім того,
діяльність, пов'язана із захистом навколишнього
середовища, може призводити до: - зростання
собівартості продукції (порівняно з конкурентами)
за рахунок залучення додаткових технологій
для кращої очистки; - зростання ціни; - зниження
деяких споживчих характеристик продукції
порівняно із звичайними. Іншими потенційними
проблемами впровадження екологічного
маркетингу на практиці можуть бути низький
попит на «зелену» продукцію та представлення
на ринок кращих замінників, які більше
сумісні з навколишнім середовищем. Впровадження
екологічного маркетингу в практичну
діяльність дає змогу виявити нові ринкові
ніші, розширює можливості диверсифікації
ділової активності. Виробництво екологічно
чистої продукції може приносити додаткові
прибутки, оскільки дані вироби є більш
якісними, і в окремих випадках дешевшими.
Імідж екологічно свідомого підприємства
сприяє покращанню збуту цієї продукції.
Деякі виробники вже тепер отримують хороші
результати від виробництва та реалізації
такої продукції і проводять нові дослідження
у цій сфері.
Література:
1.Альфред
Ендрес. Економіка навколишнього середовмща.
— К.: Либідь, 2002. – 249с.
2. Білявський
Г.О., Бутченко Л.І. Основи екології: Теорія
та практикум. Навч. посіб.- К.: Лібра, 2006.
– 390c.
3.Вічевич
А.М., Вайданич Т.В., Дідович І.І., Дідович
А.П. Екологічний маркетинг: Навч. посібник.
– Львів: УкрДЛТУ, 2002. – 248 с.
4.Ілляшенко
С.М., Прокопенко О.В. Формування ринку
екологічних інновацій: економічні основи
управління: Монографія. / Під ред. д.е.н.,
проф. С.М. Ілляшенка. – Суми: ВТД «Університетська
книга», 2006. – 250 с.
5.Масютин
С. А. Механизми корпоративного управління.
— М.: Фінстатінформ, 2002.
6.Мельник
Л.Г. Екологічна економіка: [Посібник].
– Сумы: ІТД «Університетська книга »,
2005. – 350 с.
7.Ойхман
Є. Г., Попов Э. В. Реінжиніринг бізнеса.
— М.: Фінанси і статистика, 2005.- 305с.
8.Сосюрко
Ю. В. /Екологічний маркетинг/ За ред.
Сосюрко Ю. В. — К.:
« Аверс», 2005. – 198с.
9.Тєлєтов
О.С. Проблеми екологічного маркетингу
// Маркетинг в Україні, 2003, №1, - С. 7- 8.
10. Шевчук
В. Я., Саталкін Ю. М. / Екологічне підприємництво:
[Навч. посібник ]— К.: Мета, 2006.
11.Шевчук
В. Я., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М./Модернізація
виробництва: системно-екологічний підхід
/ — К.: Символ-Т, 2004.
12.Шевчук
В.Я., Білявський Г. О., Саталкін Ю. М., Навроцький
В. М./Єкологізація енергетики: [Навч. посібник
] — К.: Вища освіта, 2006.
13.Шевчук
В. Я., Саталкін Ю. М., Навроцький В. М. Екологічний
аудит. — К.: Вища шк., 2005. – 250с.