Державне регулювання виробничої діяльності в ринковій економіці

Автор: Пользователь скрыл имя, 04 Апреля 2013 в 20:25, реферат

Краткое описание

Державне регулювання виробничої діяльності в ринковій економіці — це процес застосування державою заходів для стимулювання діяльності виробничих підприємств усіх форм власності. Заходи державного впливу можна визначити як економічну політику. Ринок як система товарно-грошових відносин виробників і споживачів визначає напрямки і розміри виробництва шляхом урівноваження попиту та пропозиції. Однак ринковий саморозвиток виробництва і споживання має циклічний характер.

Оглавление

Вступ………………………………………………………………………3 ст.
1. Виробнича діяльність………………………………………………….5 ст.
2. Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки…….8 ст.
3. Виробнича діяльність як сфера макроекономічного регулювання................................11 ст.
Висновок………………………………………………………………….13 ст.
Список використаної літератури………………………………………..14 ст.

Файлы: 1 файл

Міністерство освіти і науки України.doc

— 91.00 Кб (Скачать)

Основою застосування цих методів  є органічне поєднання засобів  бюджетно-фінансового, податкового, цінового, зовнішньоекономічного та інших  видів регулювання, а також цільових комплексних програм. Останні мають розроблятись як на державному, так і на регіональному рівні.

Особливого значення для державного регулювання виробництва продукції  та послуг набуває державне замовлення, за рахунок якого забезпечується реалізація загальнодержавних програм, експортних поставок і виконання міжурядових угод.

Державне регулювання виробничої діяльності в ринковій економіці  — це процес застосування державою заходів для стимулювання діяльності виробничих підприємств усіх форм власності. Заходи державного впливу можна визначити як економічну політику. Ринок як система товарно-грошових відносин виробників і споживачів визначає напрямки і розміри виробництва шляхом урівноваження попиту та пропозиції. Однак ринковий саморозвиток виробництва і споживання має циклічний характер.

Структура, якісні та кількісні співвідношення виробництва та споживання постійно змінюються. Виникають порушення  у функціонуванні ринку, спричинені надвиробництвом або недовиробництвом окремих видів товарів через  неефективний розподіл ресурсів, ослаблення чи відсутність конкуренції.

Ураховуючи досвід розвинених країн  з ринковою економікою, держава прямо  впливає на виробничу діяльність шляхом регулювання процесу виходу на ринок певних товарів, ринкового  ціноутворення та ринкових обсягів  виробництва.

Основна мета державного регулювання  виробничої діяльності — збільшити  обсяги суспільного виробництва, підвищити  його ефективність, посилити соціальну  спрямованість.

Ефективність виробництва забезпечується такими засобами:

1) інтенсифікацією;

2) упровадженням досягнень науки і техніки;

3) підвищенням якості продукції;

4) раціональним використанням факторів виробництва (матеріальних, трудових, фінансових, природних ресурсів);

5) удосконаленням системи управління і планування;

6) поліпшенням організації праці та виробництва;

7) зміною галузевої структури економіки;

8) раціональнішим розміщенням підприємств і виробництв на території країни;

9) розвитком зовнішньоекономічних зв'язків.

На особливу увагу заслуговують методи державного регулювання, податкова та амортизаційна політика, що спрямована на стимулювання інтенсифікації виробництва в Україні. Прискорена амортизація дає результати, які можна порівняти з безвідсотковою позичкою на технічний розвиток підприємств. У першій половині терміну служби вартість нововведених засобів праці перевищує собівартість продукції. За рахунок підвищення амортизаційних відрахувань відповідно знижуються прибуток і податок на прибуток, у розпорядженні підприємства залишається більше коштів для фінансування технічного розвитку.

Важливу роль у підвищенні інтенсифікації виробництва відіграють лізингові  операції. Проте вдаватися до таких  форм співробітництва треба зважено  і в розумних межах, щораз обґрунтовуючи  необхідність їх застосування.

 

Висновок

      Отже,  виробництво — процес створення матеріальних і нематеріальних благ необхідних для існування і розвитку людини. Створюючи певні блага люди вступають у зв’язки і взаємодію – виробничі відносини. Тому виробництво є завжди суспільним.

Для ефективної виробничої діяльності важливим є визначення цілей  створення і функціонування підприємства. Переважна більшість сучасних компаній своїм головним завданням вважає виробництво товарів та послуг для задоволення потреб ринку та отримання максимально можливого прибутку.

Державне регулювання економіки  в умовах ринкового господарства являє собою систему типових заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють правомочні державні установи та суспільні організації з метою стабілізації та адаптації існуючої соціально-економічної системи до умов, що змінилися.

       Розвинена ринкова економіка не означає якоїсь "абсолютної  свободи"  і "вільної гри"  економічних сил. Необмежена економічна свобода існувала лише

на ранніх етапах розвитку товарного виробництва і формування  ринкових відносин, коли  функціонувало  безліч  порівняно  однакових  за  розмірами капіталу, переважно дрібних і  середніх  підприємств,  між  якими  точилася конкурентна боротьба за ринок збуту товарів. За  умов  вільної  конкуренції ринкові сили попиту  й  пропозиції  стихійно,  через  вільне  ціноутворення визначали оптимальні пропорції виробництва та його економічну ефективність.

       Головними  регуляторами  суспільного  виробництва  були  вільний  ринок і 

конкуренція. Держава лише  створювала  загальні  умови  для  функціонування

приватних капіталів.  З  розвитком  відносин  власності  та  вдосконаленням

організації виробництва розширилися сфера і напрями політики державного втручання в економічні та соціальні процеси. Головним  завданням політики  централізованого  економічного  регулювання   стало   розв'язання суперечностей  між  частковою  монополістичною  планомірністю  і  товарними відносинами,  які  залишалися  загальною  формою  економічних  зв'язків   у суспільстві.

Список використаної літератури:

  1. Батура О.В., Макроекономіка: : Навч. посіб.-К.:Цул, 2007.- 236с.
  2. Головко Л.С., Дідківська Л.І. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. — 5-те вид., стер. — К.:Знання, 2006. — 213 с.
  3. Григорук А.А., Литвин Л.М., Літвінова Т.Д., Палюх М.С. Основи економічної теорії.-К: Знання. 2001.- ст.232.
  4. Дзюбик С., Ривак О. Основи економічної теорії.-К.: Основи. 1994.- ст.178.
  5. Стеченко Д. М. Державне регулювання економіки.-К.: МАУП. 2000.-ст.173.
  6. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2001. — 328 с.
  7. www.ukrreferat.com
  8. www.uk.wikipedia.org
  9. www.studentbooks.com.ua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Державне регулювання процесів виробництва спирається на широке коло економічних методів (прогнози розвитку народного господарства, кредити, податки, система амортизації, мито, ліцензії і квоти, державні замовлення тощо) і поєднання їх дій з ринковими механізмами та підоймами.

Основою застосування цих методів  є органічне поєднання засобів  бюджетно-фінансового, податкового, цінового, зовнішньоекономічного та інших  видів регулювання, а також цільових комплексних програм. Останні мають  розроблятись як на державному, так  і на регіональному рівні.

Особливого значення для державного регулювання виробництва продукції  та послуг набуває державне замовлення, за рахунок якого забезпечується реалізація загальнодержавних програм, експортних поставок і виконання  міжурядових угод.

Державне регулювання виробничої діяльності в ринковій економіці — це процес застосування державою заходів для стимулювання діяльності виробничих підприємств усіх форм власності. Заходи державного впливу можна визначити як економічну політику. Ринок як система товарно-грошових відносин виробників і споживачів визначає напрямки і розміри виробництва шляхом урівноваження попиту та пропозиції. Однак ринковий саморозвиток виробництва і споживання має циклічний характер.

Основна мета державного регулювання  виробничої діяльності — збільшити обсяги суспільного виробництва, підвищити його ефективність, посилити соціальну спрямованість.

Ураховуючи досвід розвинених країн  з ринковою економікою, держава прямо  впливає на виробничу діяльність шляхом регулювання процесу виходу на ринок певних товарів, ринкового ціноутворення та ринкових обсягів виробництва.

      Для  сучасних  умов  характерні  переплетення  ринкових  з  державними

методами  регулювання  та  їх  поєднання.  Кожен  з  них  має  свою   сферу

застосування  і  відповідає  певним  інтересам   суб'єктів   власності   та

господарювання. Проте вони  збігаються  в  тому,  що  і  держава,  і  ринок

приводять  у  відповідність  часткові   планомірності,   властиві   окремим

господарським одиницям.

      Довголітня  практика  державного  втручання в економіку дала  змогу

виробити відповідні методи і важелі, в результаті чого  економічна  система

стала високоефективною.  Політика  державного  регулювання  дає  можливість

нейтралізувати  численні  руйнівні  процеси  і  небажані  відхилення,   які

періодично переривають і деформують рух економічного циклу.

 

 

 

 

 

 

 

 


Информация о работе Державне регулювання виробничої діяльності в ринковій економіці