Державна підтримка розвитку малого бізнесу в Україні
Автор: Пользователь скрыл имя, 07 Апреля 2013 в 19:19, статья
Краткое описание
В роботі розглянуто основні тенденції у
застосуванні державної підтримки малого бізнесу
в Україні. Визначено місце і роль зазначеного
напрямку економічної діяльності в розвитку
національної економіки. Виявлено негативний
вплив мікроекономічних і макроекономічних
процесів на розвиток малого бізнесу. По
результатам дослідження зроблено висновок про
необхідність і недосконалість такої підтримки в
Україні.
Файлы: 1 файл
Сучасні проблеми регіонального розвитку
Modern problems of regional development
126
УДК 338.242.4
ДЕРЖАВНА ПІДТРИМКА РОЗВИТКУ МАЛОГО БІЗНЕСУ В УКРАЇНІ
Н.С. Поповенко, к.е.н., професор
О.В. Ганенко, аспірант
Одеський національний політехнічний університет, Одеса, Україна
Поповенко Н.С., Ганенко О.В. Державна
підтримка розвитку малого бізнесу в Україні.
В роботі розглянуто основні тенденції у
застосуванні державної підтримки малого бізнесу
в Україні. Визначено місце і роль зазначеного
напрямку економічної діяльності в розвитку
національної економіки. Виявлено негативний
вплив мікроекономічних і макроекономічних
процесів на розвиток малого бізнесу. По
результатам дослідження зроблено висновок про
необхідність і недосконалість такої підтримки в
Україні.
Запропоновані
заходи
щодо
вдосконалення
становища
даного
сектора
економіки з боку держави.
Ключові слова: малий бізнес, державна
підтримка
Поповенко
Н.С.,
Ганенко
О.В.
Государственная поддержка развития малого
бизнеса в Украине.
Рассмотрены основные тенденции в области
использования
государственной
поддержки
малого бизнеса в Украине. Определенны место и
роль обозначенного направления экономической
деятельности
в
развитии
национальной
экономики. Выявлены негативные последствия
макроэкономических и
микроэкономических
процессов на развитие малого бизнеса. По
результатам исследования сделал вывод о
необходимости
и
несовершенстве
такой
поддержки в Украине. Предложены меры по
улучшению
положения
данного
сектора
экономики со стороны государства.
Ключевые
слова:
малый
бизнес,
государственная поддержка
Popovenko N.S., Ganenko O.V. State support of
small business development in Ukraine.
This paper examines the main trends in the
application of state support of small business in
Ukraine. It was defined place and role of this
direction economic activity in the development
of national economy. Revealed the negative impact of
microeconomic and macroeconomic processes in
small business development. In the study concluded
the need and imperfection of such support in Ukraine.
Proposed measures to improve the situation of this
sector by the state.
Keywords: small business, state support
сучасний період переходу від планової
економіки до ринкового господарства
особливого значення набуває розвиток
середнього і дрібного підприємництва,
малого бізнесу. Саме малі підприємства, які не
потребують великих стартових інвестицій і гаран-
тують високу швидкість обороту ресурсів, здатні
найшвидше і економічно вирішувати проблеми
реструктуризації економіки, формування і наси-
чення ринку споживчих товарів в умовах дестабі-
лізації економіки та обмеженості фінансових
ресурсів.
Мале підприємництво оперативно реагує на
зміни кон'юнктури ринку, надає економіці
необхідну гнучкість. Малі компанії здатні
оперативно реагувати на зміни споживчого
попиту і за рахунок цього забезпечувати не обхід-
ну рівновагу на споживчому ринку. Малий бізнес
вносить істотний вклад у формуванні конкурент-
ного середовища. Це один з провідних секторів,
який багато в чому визначає темпи економічного
зростання, стан зайнятості населення, структуру і
якість валового національного продукту [1].
Розвиток малого і середнього бізнесу несе в собі
безліч перспектив :
збільшення числа власників, а значить, форму-
вання середнього класу - головного гаранта
політичної стабільності в демократичному
суспільстві;
зростання частки економічно активного насе-
лення, що збільшує доходи громадян і зглад-
жує диспропорції у добробуті різних соціаль-
них груп;
створення нових робочих місць з відносно
низькими витратами, особливо в сфері обслу-
говування;
підготовка кадрів за рахунок використання
працівників з обмеженою формальною осві-
тою, які набувають свою кваліфікацію на місці
роботи;
ліквідація монополії виробників, створення
конкурентного середовища;
поліпшення взаємозв'язку між різними секто-
рами економіки;
розробка нововведень.
Необхідно зазначити, що економічний ризик у
сфері малого підприємництва, як правило, вище, і
«життєвий цикл» малих підприємств, звичайно,
коротше, ніж великих компаній. Навіть у благо-
получних промислово розвинених країнах неве-
У
ЕКОНОМІКА:
реалії часу
№
1
(2), 2012
ECONOMICS:
time realities
127
ликі підприємства відчувають цілий ряд харак-
терних труднощів.
Так, малі фірми найчастіше програють
великим у боротьбі за кредити. Банки відмов-
ляють малим фірмам в позиках, а якщо і дають то
під високі відсотки, що призводить до зростання
собівартості продукції та ускладнює модернізацію
виробництва через нестачу коштів. Невеликі
фірми гірше великих справляються з експортними
і валютними операціями, маркетингом, як зокрема
вивчення попиту на свою продукцію, так і про-
ведення рекламних кампаній. Вони частіше
відчувають нестачу у кваліфікованої робочої силі,
і більш чутливі до стану економічного середо-
вища: якщо у зв'язку з інфляцією рівень витрат
випереджає рівень доходів, фірма неминуче зазнає
краху. Виходячи з цього, сектор малого бізнесу
потребує постійної підтримки й координування з
боку держави. Посилаючись на теперішній стан
речей, однозначно можна заявити: в умовах кризи
державна підтримка малого бізнесу просто
необхідна. Вона посприяє збереженню існуючих
та створенню нових робочих місць, посиленню
ділової активності, а також отриманню країною
додаткових конкурентних переваг. Як результат,
державна підтримка в період кризи дозволяє дещо
пом’якшити негативний вплив на фінансове
становище деяких підприємств.
Аналіз останніх досліджень та публікацій
Проблему державної підтримки малого бізнесу
досліджено в наукових працях видатних українсь-
ких та іноземних економістів і науковців. Таких як
Варналій З.С, Булатов А.С., Амоша А.І., Бли-
нов А.О., Шапкін І.Н., Буєв В.В., Шуклов Л.В.,
Сайдуллаєв Ф.С., Джобава Н.А., Сорокіна Л.А.,
Горфинкель В., Широков Б.М. та ін.
Сучасними українськими вченими досліджено
загальні характеристики функціонування малого
бізнесу в умовах перехідної економіки. Розкрите
питання необхідності підтримки цієї галузі
держапаратом. Проте в сучасних умовах проблема
підтримки
малого
бізнесу
ускладнюється
загальносвітовою фінансово-економічною кризою.
Однак у більшості наукових робіт даному питан-
ню приділено не достатньо уваги. Усе це свідчить
про актуальність теми, а відтак зумовило вибір
напряму дослідження в науковому і практичному
аспектах.
Постановка мети
Метою дослідження є аналіз державного
стимулювання розвитку малого бізнесу і розробка
теоретичних і практичних рекомендацій щодо
вдосконалення схем державної підтримки даного
сектора в Україні.
Виклад основного матеріалу дослідження
Слід враховувати, що державна підтримка
підприємств вважається обґрунтованою у разі,
коли вона сприяє усуненню ситуацій, коли
ринкові механізми не забезпечують ефективного
по Парето розподілу ресурсів [2]. Таким чином, за
словами самого Парето: «Будь-яка зміна, яка
нікому не приносить збитків, а деяким суб’єктам
приносить користь (за їх власною оцінкою), є
поліпшенням». Значить, визнається право на всі
зміни, які не приносять нікому додаткової шкоди.
В інших випадках її застосування тягне за собою
спотворення конкуренції на ринку, оскільки одні
виробники опиняються у більш вигідних умовах,
ніж інші. Тому СОТ і ЄС ввели обмеження на
застосування державної підтримки підприємств з
метою недопущення порушень конкурентного
ринкового середовища на міжнародному рівні.
Тим самим для України постало питання здійснен-
ня такої державної підтримки, яка б, з одного
боку, узгоджувалася з міжнародними зобов'язан-
нями нашої держави у зв’язку зі вступом до СОТ і
в рамках інтеграції в ЄС, а з іншого - сприяла
проведенню необхідних структурних реформ.
Наочно порівняльний графік рівня держпідтримки
у відсотках від ВВП в Україні і странах ЄС [3]
представлено на рисунку 1.
Рис. 1. Рівень державної підтримки підприємств в Україні та державах ЄС
З графіку видно, що в Україні цей рівень
набагато вище, ніж в Європейських країнах. Але
не можна стверджувати, що в Україні такі показ-
ники невиправдано високі, оскільки, наприклад, у
Польщі і Чехії під час структурних реформ вони
були ще вище. Щоб зрозуміти ступень виправ-
даності доволі високих показників в Україні, для
початку визначимо, що собою являє державна під-
тримка, у яких випадках її доцільно використо-
вувати, та чи відповідають ці вимоги умовам
сучасної Української реальності.
Сучасні проблеми регіонального розвитку
Modern problems of regional development
128
Під поняттям «державна підтримка малого
бізнесу» маються на увазі будь-які державні захо-
ди з фінансового сприяння в інтересах суб'єктів
господарювання, що створюють для цих суб'єктів
прямі чи приховані переваги і мають грошову
оцінку.
Надання
підприємствам
державної
підтримки здійснюється за рахунок коштів
державного та місцевих бюджетів шляхом змен-
шення їх доходної частини (у разі податкових
пільг), або за рахунок грошових коштів державних
підприємств та організацій. Основні форми
державної підтримки суб'єктів економічної діяль-
ності, у тому числі малого бізнесу, це:
пряме бюджетне фінансування підприємств з
боку державного та місцевих бюджетів;
податкові пільги;
часткове покриття державою відсотків за
кредитами та покриття інших фінансових
витрат;
державні гарантії за кредитами;
обов’язкове державне страхування комерцій-
них ризиків;
пільгові тарифи на товари та послуги, що
надаються державою або державним підпри-
ємством;
списання заборгованості з податків і подат-
кових зборів, які підприємство не в змозі по-
крити самостійно [1].
Ключовою характеристикою державної під-
тримки підприємств є ступінь її селективності.
Селективною вважається та державна підтримка,
що надається конкретним галузям та підприємст-
вам. На відміну від неї, горизонтальна державна
підтримка спрямована на створення найбільш
сприятливих економічних умов розвитку для
максимально широкого кола учасників ринку.
Горизонтальна підтримка є найбільш бажаною для
кращого розвитку конкурентного середовища. В
Україні горизонтальна державна підтримка під-
приємств представлена в дуже малих обсягах: у
різні роки її частка в загальній структурі держав-
ної підтримки складала від 0.2% до 10% [4].
Причому навіть та державна підтримка, яку можна
назвати горизонтальною за метою надання, не
була такою по суті. У нашій країні державна
підтримка підприємств є переважно селективною і
у великій мірі спрямована на вирішення поточних
проблем. Вже кілька років понад половини всієї
державної підтримки отримує вітчизняна вугільна
промисловість.
Однак, треба розуміти, що мета державної
підтримки бізнесу - створення рівних умов для
всіх суб’єктів господарювання, зайнятих у сфері
бізнесу. Особливо в такій підтримці потребує
дрібний і середній бізнес.
Насьогодні Україна, як самостійна, суверенна
держава, гарантує всім підприємцям, незалежно
від обрання ними організаційних форм підприєм-
ницької діяльності, рівні права і створює рівні
можливості для функціонування. Вона забезпечує
доступ до матеріально-технічних, фінансових,
трудових, інформаційних, природних та інших
ресурсів, за умови виконання суб’єктами господа-
рювання вимог, передбачених законодавством.
Офіційно розвиток підприємництва в Україні бере
початок з 1 березня 1991 року, з того дня, коли
набрав чинності Закон України «Про підпри-
ємництво». До того часу на території усіх пост-
соціалістичних країн приватне підприємництво
було кримінальним злочином. Саме Закон України
«Про підприємництво» визначив загальні правові,
економічні та соціальні засади, умови здійснення
підприємницької діяльності, а також визначив
правові основи державного регулювання та під-
тримки підприємництва, відносин суб'єктів під-
приємницької діяльності та держави. Положення
закону стали відправною точкою стимулювання
створення підприємств, фірм, особливо малих
форм бізнесу. Так за даними Мінфіну в Україні в
1992 році з усіх створених підприємств 88.8%
було знову зареєстрованих і лише 11.2% створе-
них шляхом реорганізації діючих [3].
З тих пір, майже за два десятиріччя, політика
державної підтримки малого підприємництва
зазнала багато змін у спробі адаптувати законо-
давчу базу до сучасних потреб малого бізнесу.
Разом з тим, сьогодні в Україні відсутній
діючий механізм підтримки, розвитку та захисту
бізнесу. Про це свідчать недоліки і труднощі, що
зустрічаються в процесі функціонування суб’єктів
бізнесу. Тому перед урядом відкривається широке
поле діяльності. При цьому синхронно слід
розвивати як державну систему підтримки бізнесу,
так і ініціативу самих підприємців, малих і
середніх підприємств.
Головним
інструментом
економічного
регулювання всередині країни є податкова
система. Реформування податкової системи Украї-
ни як європейської відбувається з урахуванням
тенденцій розвитку систем оподаткування у краї-
нах – членах ЄС. Це дозволить Україні зміцнити
свої позиції на світовому ринку та досягнути
стратегічної мети – інтеграції в ЄС. Зараз рефор-
мування податкової системи здійснюється в умо-
вах подолання наслідків світової фінансово-еконо-
мічної кризи, зменшення податкових надходжень
до державного й місцевих бюджетів, високого
рівня бюджетного дефіциту, дефіциту ПФУ, змен-
шення інвестицій у економіку, падіння ділової
активності в реальному секторі економіки та
фінансово-кредитній сфері. Нестабільність еконо-
мічної ситуації породжує ряд ускладнень на шля-
ху ефективного реформування податкової систе-
ми, головними з яких є такі:
тінізація економіки;
відсутність стратегічної довіри суспільства до
податкової служби;
непрозорі схеми адміністрування податків і
зборів;
корупція.
Насправді, податкова система нашої держави
вже давно потребувала змін. Адже, наприклад,
ЕКОНОМІКА:
реалії часу
№
1
(2), 2012
ECONOMICS:
time realities
129
Указ «Про спрощену систему оподаткування…»
датується ще 1998 роком. З тих пір наша країна
перетерпіла багато змін в усіх сферах життя, у
тому числі і в економіці. До цих нових умов
існування треба було пристосувати податкову
систему України, яка б дозволила нормально
розвиватися народному господарству.
Таким чином, 4 грудня 2010 року Офіційний
друкований орган Верховної Ради України опублі-
кував текст нової редакції Податкового кодексу
України. З цієї дати Податковий кодекс України
офіційно набув чинності Закону. Цей документ
одразу визвав дуже багато суперечок. Причиною
цьому стало те, що новий кодекс націлений на
посилення податкового тиску на малий і середній
бізнес і при цьому абсолютно не позначається на
монополістах і інших гігантах.
Опираючись на дані Державного комітету
статистики України за 2000 – 2009 роки можна
помітити, що кількість малих підприємств (юри-
дичних осіб і фізичних осіб – суб’єктів підприєм-
ницької діяльності ) у розрахунку на 10 тис. осіб
наявного населення збільшилася на 70.5% [3].
Зокрема, дуже стрімко зростала чисельність фізич-
них осіб, які реєструвалися суб’єктами підприєм-
ницької діяльності – в першу чергу це відноситься
до «єдиноплатників». З цього можна зробити
висновок, що від ефективності системи оподатку-
вання фізичних осіб – суб’єктів підприємницької
діяльності в значної мірі залежить дієвість малого
бізнесу в Україні. Якщо розглянути подальшу
статистику розвитку малого бізнесу, зокрема за
період з 1 квітня 2010 року до 1 квітня 2011 року,
спостерігається інша тенденція: скоротилася кіль-
кість платників єдиного податку з 1021352 до
950682 осіб і платників фіксованого податку з
306000 до 237888 осіб. Одночасно зросла кількість
фізичних осіб-підприємців, що працюють на
загальній системі оподаткування (з 1097609 до
1260423 осіб) [4].
Зараз в Україні існує дві альтернативні моделі
спрощеного оподаткування фізичних осіб –
суб’єктів підприємницької діяльності (СПД):
фіксований податок та єдиний податок.
Згідно старої редакції Податкового кодексу,
розміри фіксованого податку встановлюються
місцевою радою і не можуть бути меншими, ніж
20 грн., та більшими, ніж 100 грн., при річному
валовому виторзі, який не перевищує 119 тис.
грн., та кількості найманців не більше п’яти [5].
Оподаткування відбувається шляхом придбання
патенту на здійснення торгівлі. Сфера застосуван-
ня фіксованого податку обмежена, ним обклада-
ються доходи СПД, отримані тільки від торгі-
вельної діяльності і тільки на ринках. Платники
фіксованого податку є платниками ринкового
збору. В поточному проекті податкового кодексу
такого патенту, як і ринкового збору, не перед-
бачено [6]. Враховуючи те, що основні платники
цього податку – бабусі, які торгують власноручно
вирощеним, або пенсіонери, які займаються тор-
гівлею різноманітним недорогим товаром, торгова
націнка якого нерідко складає менше 10% від
вартості, перспектива переходу цими суб’єктами
господарювання на іншій вид спрощеного оподат-
кування – єдиний податок, викликала шквал
протестів з боку останніх. Політична активність
платників фіксованого і єдиного податку не зали-
шилася не поміченою президентом України
В.Ф. Януковичем,
який
наклав
вето
на
Податковий кодекс до внесення в нього коректив з
урахуванням інтересів «спрощенців». Під тиском
Кабінет Міністрів України змушений був
залишити підприємцям – фізичним особам право
здійснювати свою діяльність у 2011 році зі
сплатою фіксованого податку шляхом придбання
патенту на ринках. Вимоги до спрощенців, а
також ставки фіксованого податку теж залишили-
ся колишніми. Однак змінився порядок перераху-
вання податку до бюджету. Раніше підприємець
перераховував всю суму податку на окремий
рахунок у відділенні Державного казначейства,
яке, в свою чергу, розподіляло кошти між місце-
вим бюджетом, Пенсійним фондом та фондами
соціального страхування. Тепер же сума фіксова-
ного податку самостійно розподіляється підприєм-
цем на дві частини – сума, що сплачується до
бюджету (90%), та сума, що сплачується до
Пенсійного фонду України та фондів соціального
страхування у складі Єдиного соціального внеску
(10%). Сплата відбувається на окремі рахунки.
Позитивним моментом для платників фіксованого
податку слала відміна ринкового збору.
При прийнятті нового Податкового кодексу
спірним було ще одне питання, яке викликало не
меншу хвилю протестів з боку малого бізнесу –
модифікація єдиного податку.
На відміну від фіксованого (за старим Подат-
ковим кодексом), єдиний податок може застосову-
ватись майже в усіх видах діяльності, за винятком
торгівлі лікеро-горілчаними та тютюновими виро-
бами, а також паливо-мастильними матеріалами.
Його платники можуть не використовувати у
своїй діяльності електронні контрольно-касові
апарати. Ставки єдиного податку різняться у
залежності від зон і видів підприємницької
діяльності – кведів, в розрізі від 20 до 200 грн [5].
При цьому максимальний обсяг виручки не
повинен перевищувати 500 тис. грн. за рік; кіль-
кість найманих працівників – не більше 10 осіб.
Відрахування в Пенсійний Фонд за даним видом
податку здійснюється держструктурами самостій-
но у розмірі 42% від ставки податку [5]. Наприк-
лад, якщо підприємець сплачує 200 грн., то 84 грн.
з цих 200грн. надходять до Пенсійного Фонду.
Згідно з новим кодексом мали відбутися наступні
зміни. Максимальна ставка зростає до 600 грн. на
місяць [6]. Також по Закону України «Про збір та
облік єдиного внеску на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування» СПД окрім
єдиного податку повинні будуть доплачувати
єдиний соціальний внесок (ЕСВ) по ставці 34.7%
від
суми,
яка
обчислюється
підприємцем
самостійно, проте не може бути менше міні-
Сучасні проблеми регіонального розвитку
Modern problems of regional development
130
мальної заробітної плати та більше п'ятнадцяти-
кратного прожиткового мінімуму для працездат-
ної особи [6]. Розмір мінімальної зарплати у
грудні 2011 року досягне 1004 грн. Виходить, що
крім 600 гривень податку, дрібні підприємці
нестимуть більш, ніж 348 грн. додаткових витрат
у вигляді єдиного соціального внеску. Таким
чином, податкове навантаження зросте до рівня
1000 грн. на місяць.
Це не усі зміни, передбачені новим Подат-
ковим кодексом щодо єдиного податку. З 2011
року планується скоротити перелік видів діяльнос-
ті, при яких можна сплачувати єдиний податок. На
загальну систему оподаткування переводяться усі
малі підприємства, які займаються оптовою
торгівлею,
юридичними
та
економічними
консалтингом, торгівлею через Інтернет та інші.
Чисельність найманців скорочується з 10 до двох.
Також «спрощенцям» пропонують поставити
касові апарати, якщо щорічний обсяг обороту
складатиме від 300 до 600 тис. грн. [6]. Касові
апарати підприємцям треба буде купувати
самостійно, кожні 3 роки міняти, стати на обслу-
говування. Власно, для «ринковиків» це потягне
додаткові витрати ще й тому, що немає електро-
мережі, куди їх підключити.
Звісно, такі перспективи викликали обурення з
боку платників єдиного податку. Які разом із
платниками фіксованого податку вийшли на май-
дан захищати свої права, та стали ще одним товч-
ком для накладання вето на новий Податковий
кодекс.
Умови сплати єдиного податку таки були
змінені. Одразу відмітимо, не зважаючи на запере-
чення громадськості, представники законодавчої
влади, все-таки, обмежили сферу застосування
єдиного податку. З переліку можливих виключені,
в основному, високорентабельні види діяльності.
Спрощеною системою не зможуть скористатися
представники грального бізнесу, власники пунктів
обміну валют, торговці алкогольними напоями,
тютюновими виробами та іншими підакцизними
товарами, а також ювеліри та антиквари. Але деякі
види діяльності, які під забороною для фізосіб-
спрощенців, дозволені для юросіб. Зокрема, це
здача в оренду землі понад 0.2 га, приміщень
понад 100 кв. м. (нежитлових - більше 300 кв. м),
аудит. Та все одне, видів діяльності, що дозволені
платникам єдиного податку, небагато у порівнян-
ні, наприклад, зі старою редакцією Податкового
кодексу. Та не завжди зрозуміло принципи роз-
поділу видів діяльності на дозволену і недозво-
лену «спрощенцям». Наприклад, дозволено здійс-
нювати на єдиному податку інтернет-торгівлю,
хоча обороти інтернет-магазинів часто значно
перевищують звичайні. Законодавець також
значно звузив коло податків і зборів, які для
«спрощенця» замінюються єдиним податком.
Встановлюється відповідальність за несвоєчасну
сплату фізособою-«спрощенцем» авансового внес-
ку. За це з підприємця буде стягуватися штраф у
розмірі 50% ставки податку. Визначено порядок
оподаткування доходів, які перевищили встанов-
лені максимальні доходи: для фізичних осіб така
ставка становить 15%, для юридичних осіб –
подвійна ставка податку [7].
Одним з основних нововведень закону став
поділ підприємців на чотири групи в залежності
від доходів та кількості найманих працівників. Від
приналежності до тієї чи іншої групи буде
залежати ставка податку [7]. Це робить систему
обкладання єдиним податком більш гнучкою,
дозволяє забезпечити адекватний підхід до
представників кожної групи. Для наочності ставки
єдиного податку представимо у вигляді таблиці.
Аналізуючи дані у таблиці, можна сказати, що
позитивним моментом є значне збільшення суми
граничних річних доходів для «єдинників». Так
для фізичних осіб – підприємців ліміт виріс з 500
тис. грн. до 3 млн. грн. Для юросіб - «єдинників»
доступні доходи виросли з 1 млн. грн. до 5 млн.
грн. [7]. Недоліком є те, що обмеження доходів
для всіх категорій визначені в конкретних цифрах,
а ставки податків - у мінімальних зарплатах. Це
означає, що мінімальна зарплата буде рости і,
отже, збільшаться ставки податків, а максималь-
ний дохід не буде навіть індексуватися відповідно
до рівня інфляції. Згідно зі змінами, підприємець
на єдиному податку тепер не повинен буде пла-
тити 50-відсоткову надбавку до фіксованої ставки
єдиного податку за кожного найнятого праців-
ника. Закон також закріплює вигідну можливість
для фізосіб третьої групи і юросіб четвертої групи
сплачувати 3% доходу і ПДВ або 5% доходу, з
урахуванням особливостей своїй діяльності.
Позитивним же моментом є те, що уряд, все ж
таки, виключив скандальні положення Податко-
вого кодексу про заборону віднесення до витрат
платниками податку на прибуток витрат, поне-
сених у зв’язку з придбанням товарів (робіт,
послуг) у фізосіб-єдинників. Але при цьому такі
платники податку на прибуток повинні будуть
подавати в податкову інспекцію окремий звіт про
своїх контрагентів-єдинників.
Висновки
Таким чином, з вищесказаного можна зробити
висновок, що перехід до ринкових умов господа-
рювання в Україні у комплексі зі світовою фінан-
совою кризою з особливою гостротою поставив
питання про роль і місце держави в регулюванні
та підтримці малого підприємництва. Необхід-
ність державної підтримки малого бізнесу викли-
кана тим, що, незважаючи на вагомі переваги
малого підприємництва, цей сектор економіки
найбільш вразливий до змін у соціально-еконо-
мічному та політичному житті суспільства. Під-
тримка підприємництва в нашої державі є досить
недосконалою, про це свідчить її селективна
спрямованість. В умовах глобальної фінансової
кризи державна підтримка підприємств стала
одним з інструментів стимулювання відновлення
економіки. Багато великих підприємств опинилося
у важкому фінансовому становищі. Щоб не допус-
ЕКОНОМІКА:
реалії часу
№
1
(2), 2012
ECONOMICS:
time realities
131
тити значного зростання безробіття і банкрутства,
уряд змушений був надати їм підтримку.
Таблиця. Ставки єдиного податку
Платник податку
Критерії платників
Особливості діяльності
Ставки податку
Фізичні
особи
I
група
- не використовують найману
працю;
- обсяг реалізації за
календарний рік не перевищує
150 тис. грн.
Ведуть роздрібну торгівлю або
надають побутові послуги
населенню.
1 -10 %
мінімальної
зарплати
(від 10 до 100
грн.)
II
група
- не використовують найману
працю зовсім, або кількість
найманців не перевищую 10
осіб;
- обсяг реалізації за
календарний рік не перевищує
1 млн. грн.
Надають послуги, в тому числі
побутові, населенню і
платникам єдиного податку,
займаються виробництвом та
ресторанним бізнесом.
2 -20 %
мінімальної
зарплати
(від 20 до 200
грн.)
III
група
- не використовують найману
працю зовсім, або кількість
найманців не перевищую 10
осіб;
- обсяг реалізації за
календарний рік не перевищує
3 млн. грн.
В цю групу також попадають
фізичні особи – підприємці,
які надають посередницькі
послуги з купівлі, продажу,
оренди і оцінювання
нерухомості. Також ведуть
будь-яку дозволену
спрощенцям діяльність.
- 3 % з доходу
для платників
ПДВ;
- 5 % з доходу
для неплатників
ПДВ
Юридичні особи
- кількість найманців не
перевищую 50 осіб;
- обсяг реалізації за
календарний рік не перевищує
5 млн. грн.
Не ведуть тих видів
діяльності, які заборонені
платнику єдиного податку
законом.
Яскравим прикладом чого стала редакція нового
Податкового кодексу 2010 року, в якої прописане
поступове зниження ставок податку на прибуток з
25% до 16% до 2014 року включно [6]. Як резуль-
тат, державна підтримка в період кризи дозволила
дещо пом'якшити її негативний вплив на фінан-
сове становище крупних підприємств. У той же
час, малий бізнес теж переживав не кращі часи.
Цей сектор не те що не отримував особливої
підтримки від держави, а навпаки, податковий
тягар для реально малого бізнесу, згідно нової
редакції Податкового кодексу, був непід’ємним
для більшості малих підприємців. І тільки після
політичної активізації представників малого біз-
несу цей сектор добився поліпшення умов свого
функціонування. Так, наприклад, для спрощенців
було скасовано ринковий збір, виросли суми
граничних річних доходів, система обкладання
єдиним податком стала більш гнучкою та інше.
Взагалі політика державної підтримки малого біз-
несу (у тому числі податкова політика) хоч
покращується, але потребує подальшого вдоскона-
лення. Програма підтримки малого бізнесу потріб-
на відповідати наступним питанням:
формування
правової
бази
розвитку
і
підтримки підприємництва;
створення системи фінансування, кредиту-
вання
та
страхування
підприємницької
діяльності;
забезпечення матеріальних умов розвитку під-
приємництва;
формування ринкової інфраструктури для
забезпечення підприємницької діяльності;
забезпечення швидкого міжгосподарського,
міжгалузевого й міжрегіонального перерозпо-
ділу капіталу і робочої сили;
підготовка кадрів для підприємницької діяль-
ності, інформаційна та науково-методична
підтримка підприємництва [1].
Сьогодні Україна практично не використовує
потенціал дозволених в рамках СОТ інструментів
стимулювання вітчизняного товаровиробника.
Тому пріоритетними напрямками стимулювання
Української економіки повинні стати такі:
підтримка науково-технологічного розвитку;
захист навколишнього природного середови-
ща;
енергозбереження;
підтримка малого і середнього бізнесу.
Саме вони можуть дати поштовх до інновацій-
ного розвитку національної економіки та щонай-
швидше вивести державу із кризи.
Сучасні проблеми регіонального розвитку
Modern problems of regional development
132
Список литературы:
1.
Варналій З.С. Мале підприємництво: основи теорії і практики / З.С. Варналій. – К.: Т-во
«Знання», 2001. – 277 с.
2.
Архипова О.В. Анализ провалов государства и провалов рынка в сравнительной форме. /
О.В. Архипова // Вестник Челябинского государственного университета. – 2010. –
№27(208): сер.: Экономика. – Вып. 29. – С. 14-17.
3.
Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/.
4.
Офіційний
сайт
ДПАУ
[Електронний
ресурс].
–
Режим
доступу:
-
http://www.sta.gov.ua/control/uk/index
5.
Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 від 3.07.1998 р.(з наступними змінами № 746/99
від 28.07.1999 р).
6.
Податковий кодекс України : за станом на 2 грудня 2010 р. N 2755-VI [В текст внесено
зміни Законом України від 23 грудня 2010 р. N 2856-VI]
7.
Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших
законодавчих актів України (щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності
суб'єктів малого підприємництва)" №8521 від 16.05.2011 р.
Надано до редакції 25.02.2012
Поповенко Ніна Самуїлівна / Nina S. Popovenko
Ганенко Ольга Василівна / Olga V. Ganenko
olia-pka@yandex.ru
Информация о работе Державна підтримка розвитку малого бізнесу в Україні