Державна підтримка малого та середнього бізнесу. Досвід Німеччини

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

Кафедра економіки та менеджменту

Реферат

на тему

“ Державна підтримка малого та середнього бізнесу. Досвід Німеччини”

     Підготувала

Студентка групи ПР-81

           Гордієнко Лілія

Суми 2011

І. Малий та середній бізнес. Україна та Німеччина. Порівняння

Нова податкова система формується таким чином, що малий бізнес не те що не розвивається, а й, більш того, взагалі зникає.

Малий бізнес - це соціально-економічний фундамент, без якого не може стало розвиватися будь-яка інноваційно-орієнтована держава.

Малий бізнес багато в чому визначає темпи економічного зростання, структуру і якість внутрішнього валового продукту.

Основна його функція, яка є надзвичайно важливою, - соціальна: створення робочих місць, професійне навчання.

Роль малого бізнесу зросла у 1980-х роках. За даними ООН, у цьому секторі працює 50% трудового населення, а самі фірми виробляють 30-60% національного продукту.

Надзвичайно важлива роль малого підприємництва у згладжуванні коливань економічної кон'юнктури. За його посередництва відбувається збалансування попиту та пропозиції, особливо в умовах кризових ситуацій.

Суттєва роль малих та середніх фірм у впровадженні інновацій. Найголовніше ж завдання - формування стійкого прошарку середнього класу у вигляді власників бізнесу та головних менеджерів. Це фактично формування інтелектуальної еліти нації та основа для формування фінансової еліти.

В цьому як ніхто має бути зацікавлена ДЕРЖАВА в уособленні Верховної Ради, Президента України, Кабінету Міністрів, органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Отже, ніби зацікавленими мають бути всі: від дрібного чиновника до найвищого рангу, на різних щаблях влади разом з депутатами Верховної Ради, а на ділі – ніхто. Хоча, як зазначено в Ст.1 цього ж закону, Господарський Кодекс України, визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання. Але це лише на папері..

Уся справа в тому, що люди, приходячи до влади, стають бізнесменами від влади, створюючи різні перепони для підприємців з метою власного збагачення і меркантильної наживи. Що більше перепон, то більше збагачення. Таким чином чиновник штучно стримує обіг та перерозподіл матеріальних ресурсів, що, своєю чергою, мало б бути основою реального зростання економіки, діючи за формулою: «збагатився сам, не дай збагатитись іншому». Це і є ідеологія національної економічної політики нашої владної верхівки вже двадцять років, до того ж будь-якого забарвлення. Але вічно так тривати не може.

Економічний поступ країни неможливий без створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього бізнесу. Однак останнім часом в Україні склалося доволі неоднозначне ставлення до підприємців. Новий Податковий кодекс взагалі відірваний від реалій життя. Навіть Росія і Білорусь тут попереду України.

Тимчасом у Німеччині, де номінальний внутрішній валовий продукт становить 3 235 мільярдів доларів, тоді як в Україні він удесятеро менший, 99,7% суб'єктів господарювання належить до малого та середнього бізнесу і лише 0,3% - до великого. При цьому не менше половини надходжень становить експорт.

У Німеччині критерієм віднесення підприємств до тієї чи тієї категорії є кількість працівників. За прийнятою у ЄС шкалою, великий бізнес - це більш ніж 250 осіб, середні - 20-249 осіб, малі - 10-19 осіб, найдрібніші - до дев'яти осіб, - пише ЕП. Найбільше у Німеччині підприємств, де працює 10-19 осіб, - приблизно 35%.

Іншим критерієм є фінансові параметри.

Найдрібніші підприємства обмежені річним обсягом доходу 1 мільйон євро, у гривні це більше 10 мільйонів. Тимчасом в Україні в останній редакції Податкового кодексу це обмеження становить лише 600 тисяч гривень, а після переговорів першого віце-прем'єра Андрія Клюєва з підприємцями зросло до 800 тисяч гривень.

Середній бізнес у Німеччині може отримувати річний дохід 50 мільйонів євро.

Малі підприємства у цій країні забезпечують роботою 70% працездатного населення. Тобто там далеко не індустріальні гіганти є піонерами у створенні робочих місць, а тим більше - працедавцями у забезпеченні першого робочого місця.

Понад 85% молоді починає свою трудову кар'єру або у невеликих компаніях, або засновуючи власну справу, де набувають перший професійний досвід.

Дрібні, малі і середні фірми, особливо новостворені, отримують інституційну, технологічну і фінансову підтримку. Малі підприємці об'єднані у ремісничі палати, а більші належать до торгово-промислових палат. Вони беруть участь у формуванні бюджетів і підготовці законопроектів, які регулюють роботу бізнесу.

Частка малого і середнього бізнесу у Німеччині становить 38% від загального виробництва. Частка у загальному обсязі ВВП - 40,7%.

Малий і середній бізнес - це не лише сфера послуг. Домінує він і в переробній галузі - 98,5%, в енергопостачанні і водопостачанні - 98,4%, у будівництві - 99,5%. Ось у чому запорука конкурентоспроможності на зовнішніх ринках великих німецьких компаній.

Значний вплив на швидкий розвиток малого і середнього бізнесу мав перехід від фордівської моделі організації виробництва до гнучких систем. У 1970-1980-х роках країна відмовилася від масового виробництва стандартизованої продукції на користь дрібносерійного випуску диверсифікованих товарів, орієнтованих на мінливий попит.

Значно зросла роль малого підприємництва у процесі матеріального виробництва, де господарські зв'язки почали засновуватися на умовах субконтрактації. Такий спосіб організації виробництва найбільш оптимальний: економічні відносини між кінцевим виробником і постачальниками комплектуючих здійснюються на засадах кооперації.

Наприклад, концерн "Фольксваген" має понад 2,5 тисячі постачальників, основна частина яких - невеликі підприємства. Кінцева продукція цього бренда є лише видимою верхівкою піраміди, основу якої становить малий та середній бізнес.

ІІ. Малий та середній бізнес Німеччини. Докладніше

Комуністичний  постулат  про  соціальну  небезпеку  багатих,  що нав’язувався  у  нашу  свідомість  протягом 70 років,  в  останні  роки  значно змінився. Сьогодні більш популярна ідея, згідно з якою найбільш нестійким елементом суспільства є, навпаки, бідні. В нашій країні заговорили про те, що успіх  економічних  реформ  напряму  залежить  від  стану  приватного підприємництва та малого бізнесу, який є гарантом стабільності та добробуту будь-якого нормального суспільства.

Українська  трансформація  адміністративно-командної  економіки  у соціально-орієнтовану  ринкову  неможлива  без  діяльності  підприємців, що визначає відповідні зміни на мікро- та макрорівні. Таким чином малий бізнес є невід’ємною частиною будь-якої господарської системи, без якої економіка і суспільство в цілому не можуть не лише розвиватись, а й існувати. 

Загальновизнані  такі  переваги малих  підприємств,  як  мобільність, гнучкість,  раціонально  організована  структура  підприємства,  можливість швидко реагувати на зміни попиту, оперативність освоєння нової продукції.  Розвиток малого бізнесу пов’язаний з вирішенням не лише економічних, але  й  соціальних  питань.  Тому  слід  враховувати  такі  важливі  соціальні фактори підприємництва:

•  розвиток  малого  бізнесу  сприяє  поступовому  формуванню чисельного  прошарку  підприємців-власників,  які  самостійно забезпечують свій добробут і відповідний рівень життя;

•  малий бізнес є не лише джерелом існування, а й способом відкриття та реалізації власного потенціалу;

•  розвиток малого бізнесу сприяє утворенню "середнього класу", який є  основою  соціально-економічних  реформ,  гарантом  політичної стабільності та демократичного розвитку суспільства;

•  малий  бізнес  створює  додаткові  робочі  місця,  забезпечуючи зменшення рівня безробіття та соціальної напруги;

•  розвиток малого бізнесу сприяє зміненню психології суспільства та життєвих орієнтацій більшої частини населення України.

На жаль, рівень розвитку малого бізнесу в Україні поки не дуже високий. В  таких  умовах  доцільно  звернутись  до  досвіду  підтримки  малого бізнесу країн, у яких цей сектор економіки є широко розвиненим. Однією з таких країн є Німеччина, у якій у сфері малого та середнього бізнесу зайняті 2/3  всього  економічно  активного  населення  та 4/5 учнів  виробничого навчання. Малі та середні фірми дають половини ВНП країни, здійснюють до 40%  усіх  капіталовкладень [1]. Після  зруйнування  Берлінської  стіни  на перший  план  вийшли  проблеми  стимулювання  розвитку  малого  та середнього  бізнесу  на  нових  землях,  що  викликало  до  життя  набір спеціальних  інструментів  та  заходів. Головним  принципом,  що  лежить  в основі  державної  підтримки  малого  та  середнього  бізнесу,  є  надання допомоги, яка активізує самодопомогу. Тобто, держава намагається створити для  малих  фірм  не  парникове  середовище,  а  рівні  конкурентні  умови  з великими компаніями.

Загалом  державна  підтримка  малого  бізнесу  здійснюється  за 6-ма основними напрямками.

І.  Структурно-політичні  заходи. Тут  головним  інструментом  є картельне  право (антимонопольний  комітет),  яке,  по-перше,  слідкує  за злиттям великих фірм,  і по-друге, полегшує кооперацію малих та середніх підприємств,  знімаючи  зайві  заборони.  Таким  чином  забезпечуються нормальні  умови  конкуренції.  Закон  про  картелі (1957 р.)  ставить  під контроль процес концентрації капіталу,  зменшує можливість дискримінації малих фірм [1].

Друга  складова – забезпечення  рівноправної  участі  малого  бізнесу  у розподілення державних контрактів.

ІІ. Податкові пільги. Суттєву допомогу малому та середньому бізнесу держава надає через фінансово-податкові пільги.  За оцінками Центральної спілки  німецьких  ремісників,  до  кінця 1988 року  від 50 до 60% всіх ремісничих підприємств були звільнені від промислового податку. Податкова реформа  уряду  була  здійснена у  три  ступені (1986, 1988, 1990 роки)  і,  за оцінками, дала приватному сектору економіки приблизно 2 млрд. марок. На кожному  етапі підвищували мінімальний рівень оподатковуваного  доходу, збільшували  неоподатковувані  відрахування  з  доходу [1]. Було  введено спеціальні  норми  амортизаційних  відрахувань.  Наприклад,  інвестиції, зроблені  протягом 1990 року,  списувались  за 3 роки,  причому  норми амортизації були: 1-й рік – 50 %, 2-й – 30 % і 3-й – 20 % [2]. Було прийнято новий лінійно-прогресивний метод обчислення податку. У 1990 р.  було  знижено до 53 % граничної  і до 19 % мінімальної  ставки прибуткового податку. Верхня межа  застосування мінімальної ставки була знижена  з 18 тис.  до 8,1 тис.  марок  річного  доходу [1]. Крім  того,  було запроваджено створення резервів неоподатковуваного прибутку. Резерв може складати  до 20 % (максимально 50 тис.  марок)  від  прибутку,  отриманого протягом 1990 року. Податкові  відомства  виплачували малим  та  середнім підприємствам інвестиційні надбавки [2]. У результаті згаданої реформи загальна сума неоподатковуваного доходу збільшилась в 17 разів. Завдяки податковим пільгам (скорочення податку на доход  від  комерційної  діяльності,  звільнення  від  податку  з  корпорацій, знижка  з майнового податку  і податку на  спадщину)  у малих  та  середніх фірмах відкриваються додаткові можливості для самофінансування.

ІІІ. Фінансова  підтримка.  Велику  підтримку  малим  і  середнім підприємствам боннський уряд надає за допомогою кредитів та субсидій. Із бюджету федерації  та  земель  їм надаються пільгові інвестиційні кредити, особливо  при  освоєнні  високотехнологічних  виробництв, кредити для створення власних  підприємств.  Значні  кошти  розподіляються  в  межах "Європейської  програми  відновлення",  яка  бере  свій  початок  від  плану Маршалла (зараз фінансування ведеться з федерального бюджету). Лише у 1988  році в рамках цієї програми було  асигновано на  створення малих та середніх підприємств 720 млн. марок [1]. Кредити видаються підприємствам не безпосередньо, а через їх банки, які надають гарантії повернення грошей. Малі фірми можуть також отримати гарантії від федерального та земельного урядів. Із метою  підтримки малих  та  середніх фірм,  які  виникають  на  нових землях Німеччини, федеральний уряд надає навіть більші податкові та інші пільги,  ніж  у  західних  землях.  Так,  при  повному  викупі  підприємства Німецький  кредитний  банк  може  надати  їх  новим  володарям  кредит  під заставну вартість земельної ділянки (6,5 % з відстрочкою погашення боргу на 2 роки) [1]. Державна  підтримка  малого  бізнесу  направлена,  перш  за  все,  назабезпечення  його  фінансової  самостійності.  У  федеральній  програмі субсидування  малих  та  середніх  підприємств  існує  спеціальна  стаття допомоги для підвищення долі власних коштів,  яка склала біля 30 % всіх субсидій.  Особам, що створюють нові підприємства, надаються кредити строком до 20 років. 

IV. Допомога  в  інноваційній  сфері.  Боннський  уряд  розробив концепцію  стимулювання  наукових  досліджень  на  малих  та  середніх підприємствах. Велике  значення  надається  інформаційним та консультаційним послугам у нових галузях технології,  перебудові професійного навчання, особливо підвищенню кваліфікації кадрів, зайнятих інноваціями. У межах цільових  програм  малому  та  середньому  бізнесу  і раніше виділялись немалі кошти для таких програм, як біотехнологія, засоби автоматизації, використання мікроелектроніки. Останнім часом міністерство досліджень та технології щорічно асигнує на програми, орієнтовані на малі та середні  підприємства,  біля 200 млн.  марок.  Крім  прямого  фінансування, держава використовує заходи непрямого регулювання. Мова йде про гарантії банківських кредитів на придбання сучасного обладнання. Зараз майже всі урядові асигнування на укріплення матеріальної та кадрової бази інновацій в малих та середніх фірмах надходять на підприємства східних земель. Велике  значення  надається  укріпленню  зв’язків  малих  та  середніх підприємств із наукою. Таке співробітництво важливе для тих підприємств, які  не  мають  матеріальних  і  кадрових  ресурсів  для  проведення  власних досліджень [1].