Бюджетний дефіцит та його вплив на економіку

БЮДЖЕТНИЙ ДЕФІЦИТ  ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ

Будь-яке коливання інфляції веде до зміни у структурі та розмірах ВВП, спричиняє нестабільність у бюджетній сфері, зменшує добробут населення і впливає на його доходи. При цьому не слід забувати, що в деякій мірі інфляція та незначний бюджетний дефіцит є стимулом для розвитку економіки.          Розглянемо роль бюджетного дефіциту, наслідки які він спричиняє та засоби, що допомагають з ним боротись.

Висвітленням проблем державного дефіциту та державного боргу займалися такі науковці, як Бобров Є. А., Луніна І.О., Баліцька В.В., Короткевич О.В., Фролова Н.Б. , Бащук О., Милоко А.. Вони вказували на основні проблеми цього явища та шляхи покращення стану економіки країни, за рахунок впливу на розміри державного дефіциту.                                                             

Штучне обмеження дефіциту бюджету  в умовах кризи вимагає або  скорочення важливих видатків для забезпечення соціальних стандартів та здійсненню державних інвестицій, або посилення податкового тиску. Неконтрольоване збільшення дефіциту бюджету може призвести до порушення макроекономічної стабільності, що призводить до зниження економічного та соціального добробуту в країні. Тому, бюджетний дефіцит стає однією із рушійних сил розвитку економіки, що дозволяє здійснювати державні інвестиції та забезпечувати необхідний рівень споживання в соціальній сфері.

Причини виникнення дефіциту:

- спад виробництва;

- зниження ефективності функціонування окремих галузей; 
- несвоєчасні структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; 
- інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

Бюджетний дефіцит –  явище постійне в економіці більшості  держав, лише за великих зусиль можливо  змінити це становище. Зі збільшенням  державного дефіциту, збільшується державний борг.

Граничний розмір державного боргу  визначений у розмірі 60% фактичного річного обсягу ВВП. У разі перевищення  зазначеної межі уряд має вжити негайних заходів до приведення цієї величини у відповідність з нормативною. 
В середині та на початку ХХ століття зростання державного боргу було пов’язане з дефіцитом фінансування війн та економічними спадами. Великі дефіцити 80-х років є передусім результатом зменшення податкового тиску на платників податків.

Бюджетний дефіцит не означає незбалансованість бюджету – це невідповідність постійних власних доходів державного бюджету його видаткам. Джерелами його покриття є державні позики або емісія паперових грошей. Бюджетний дефіцит все ж дещо негативно характеризує фінансову діяльність держави. Та ще більшим негативним явищем є відсутність конкретної обгрунтованої політики його покриття.

За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оптимальні заходи для його ліквідації. У світовій практиці застосовуються два методи подолання бюджетного дефіциту: емісійний і беземісійний. 
Світовий досвід вказує чотири основні способи вирішення проблеми бюджетного дефіциту: скорочення бюджетних витрат; пошук джерел додаткових доходів; емісія незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат; позика грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.[3]

Бюджетний дефіцит в Україні  – це вимушений дефіцит. У нашій  країні рівень оподаткування настільки  високий, що далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств і громадян. А, відтак, бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у суспільстві. До однієї з причин дефіциту бюджету варто віднести зростання цін і високі темпи інфляції. Оптові ціни на промислову продукцію зростають. Незбалансованість державного бюджету України, дефіцитність торговельного балансу, прийняття державою боргів підприємств і не виважена політика державного запозичення вкрай загострили проблему державного боргу.

Розмір дефіциту при  плануванні й виконанні державного бюджету визначальною мірою залежить від волі держави, і вплив внутрішніх або зовнішніх обставин на бюджетний процес не є вирішальним.  
Щодо дефіциту державного бюджету України, то його розміри упродовж 1992—1998 років свідчать про тенденцію до зменшення. Так, якщо в 1992 році дефіцит бюджету становив 17,3% від валового внутрішнього продукту, то в 1998 році — 1,9%. Вже у 2000 та 2002 роках здійснено усіх заходів і отримано профіцит бюджету у розмірі трохи більше 1%. З того часу ми так жодного разу і не досягли профіциту державного бюджету. В 2010 році дефіцит державного бюджету згідно закону про держбюджет зафіксовано на рівні 5,3%. Нагадаємо, за даними Міністерства фінансів дефіцит майже 64,266 млрд. грн., в 1,8 рази більший, ніж у 2009 році. Цей дефіцит на 52% або на 18,578 млрд. грн. перевищив показник граничного дефіциту, який був встановлений Законом «Про Державний бюджет України на 2010 рік».

Дефіцит державного бюджету України в січні-вересні 2012 року, порівняно з відповідним періодом 2011 року, зріс утричі. За дев'ять місяців цього року Загальний фонд держбюджету виконано з дефіцитом у 22,115 млрд грн, повідомляє Міністерство фінансів України. Це двічі більше ніж за 9 місяців 2011 року. Так, доходи держбюджету в січні-вересні 2012 року склали 246,322 млрд грн, що на 8,7% більше відповідного показника 2011 року. Надходження податку на додану вартість поповнили бюджет на 135,428 млрд грн, що на 9,1% більше, ніж за відповідний період 2011 року. Бюджетне відшкодування ПДВ грошовими коштами зросло на 10,4% і склало 35,200 млрд грн. Загальний фонд держбюджету отримав 39,164 млрд грн податку на прибуток підприємств, що на 0,9% більше, ніж роком раніше. Від акцизного податку з вироблених підакцизних товарів надійшло 17,601 млрд грн — це на 10% більше аналогічного періоду 2011 року.[4]

Як відзначалося, бюджетний  процес в Україні характеризується стійким дефіцитом бюджету. У  цьому зв’язку важливо насамперед встановити основні причини дефіциту бюджету в Україні і визначити  конкретні напрямки його подолання.

Проблеми, пов’язані  зі стабілізацією нашої економіки, зачіпають передусім ті питання, що відображають стан виробництва. З огляду на це важливим, досить значним внеском, особливо у фінансову стабілізацію, є та робота, яка провадиться у бюджетній сфері. У ринкових умовах бюджет є основним інструментом державного регулювання соціально-економічних процесів. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати соціальний захист населення залежить від стану надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов’язане з основними макроекономічними показниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік. Робимо висновок, що бюджетний дефіцит – це перевищення видатків над доходами. Він може фінансуватись за рахунок внутрішніх і зовнішніх позик, грошового-кредитної емісії та інших джерел. Зобов’язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є ключовою проблемою бюджетної політики в наступні декілька років.[2]

В умовах ринкової економіки  дефіцит може бути корисним у випадку, коли при спаді виробництва держава  витрачає більше грошей, ніж одержує: він забезпечує збільшення попиту, в тому числі купівельної спроможності населення. Споживачі починають більше купувати, підприємці – більше продавати. Внаслідок цього зростають обсяги виробництва і скорочується безробіття. Проте в період піднесення економіки держава не може дозволити собі дефіцит бюджету, оскільки він стимулюватиме інфляцію. Отже, бюджет, в якому збалансовані доходи та видатки, потрібний не щорічно, а для певного періоду. В окремі роки з метою стимулювання ділової активності держава може допускати дефіцит бюджету. Збільшення державних витрат в нашій країні спрямовано на попередження масових банкрутств державних підприємств, які становлять значну частку в економіці, і масового зубожіння населення.

Підсумовуючи вищевикладене, зазначимо: в даний кризовий час бюджетна політика держави повинна спрямовуватися на нарощування інвестиційних видатків. Ці витрати дадуть змогу посилити внутрішній попит. Також потрібно зменшити податковий тиск на малий та середній бізнес, забезпечити максимальне сприяння діяльності інвесторів будь-якого рівня на території України, цілеспрямовано підтримувати національного виробника.

 
Література

1. Бащук О., Милоко А. Моделювання взаємозв’язку бюджетного дефіциту та показників економіки у динаміц. / Світ фінансів. – 2009 ст. – №1 (16) – 7-14

2. Луніна І.О., Баліцька В.В., Короткевич О.В., Фролова Н.Б. Мінімізації впливу фінансової криз на бюджет України// ФінансиУкраїни. — 2008. 22-31

3. Бобров Є. А. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України/Фінанси України. — 2008. 
4. http://racurs.ua/news