Збереження водного фонду України

Під правовою охороною вод  слід розуміти закріплену в законодавчому  порядку систему водоохоронних  заходів, спрямованих на запобігання  забрудненню, засміченню, вичерпанню вод  та організацію раціонального використання водних ресурсів для задоволення потреб водного господарства і забезпечення матеріальних, екологічних і культурно-оздоровчих інтересів населення, а також на ліквідацію негативних явищ і поліпшення стану вод.

ВИСНОВКИ

Вода – основа всіх життєвих процесів. Глобальною екологічною проблемою сучасності стає забруднення і виснаження водних ресурсів. Рівень забрудненості води збільшується дуже швидко. Якщо раніше у районах з нормальним зволоженням не було проблем з питною водою, то нині ситуація суттєво змінилася. Причиною стало не припинення дощів, а глобальне забруднення гідросфери Землі. Води являються найважливішим компонентом навколишнього природного середовища, відновлювальним обмеженим і вразливим природним ресурсом. Вони використовуються і охороняються як основа життя і діяльності народів, що проживають на території України, забезпечують економічне, соціальне, екологічне благополуччя населення, існування тваринного та рослинного світу.

До земель водного  фонду належать землі, зайняті: 1)морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; 2)прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; 3)гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; 4)береговими смугами водних шляхів.

Водний кодекс України  регулює правові відносини з  метою забезпечення збереження, наукового  обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і  галузей економіки, відтворення  водних ресурсів, охорони вод від  забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод і ліквідації їхніх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водовикористання. Усі води України підлягають охороні від забруднення, засмічення, вичерпання та інших дій, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості земель та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.  

 Правова охорона поверхневих і підземних вод є визначальною частиною охорони вод. Вона здійснюється шляхом встановлення екологічних вимог, норм і правил щодо раціонального використання, охорони і відтворення водних ресурсів. Правова охорона вод є процесом, який здійснюється повсякденно, і полягає у регулюванні відносин, пов'язаних з раціональним використанням, охороною і відтворенням водних ресурсів.

Перелік основних водоохоронних  заходів міститься у Водному  кодексу України (розділ IV). До числа  водоохоронних заходів віднесені: утворення водоохоронних зон, прибережних  захисних смуг, зон санітарної охорони водних об'єктів, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів тощо. Так, водоохоронні зони створюються для найбільш сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах є також заходом правової охорони вод. Водоохоронна зона є природоохоронною територією господарської діяльності, що регулюється. На території водоохоронних зон забороняється: використання стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації; скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо).   

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга, яка є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття і обслуговування транспортних засобів; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим.  

З метою охорони водних об'єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних і оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони, які поділяються на пояси особливого режиму. На охорону водних об'єктів і їх ресурсів спрямовані і деякі заборонні приписи – заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан води; заборона скидання у водні об'єкти відходів і сміття; заборона підприємствам і громадянам забруднювати, засмічувати поверхні водозаборів, льодового покриву водойм, а також морів, їх заток, лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами тощо.

Під правовою охороною вод  слід розуміти закріплену в законодавчому  порядку систему водоохоронних заходів, спрямованих на запобігання забрудненню, засміченню, вичерпанню вод та організацію раціонального використання водних ресурсів для задоволення потреб водного господарства і забезпечення матеріальних, екологічних і культурно-оздоровчих інтересів населення, а також на ліквідацію негативних явищ і поліпшення стану вод.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Водний кодекс України: прийнятий 6 черв. 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.

2. Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від    10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 16. –       Ст. 112.

3. Закон України «Про природно-заповідний фонд України» від          16.06.92 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502

4. Про правовий режим зон санітарної охорони водних об'єктів: постанова Кабінету Міністрів України від 18 груд. 1998 p., № 2024 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 51.

5. Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та ведення господарської діяльності в них: постанова Кабінету Міністрів України від 8 трав. 1996 p., № 486 // ЗПУ. – 1996. – № 10. – Ст. 6.

6. Бойчук Ю. Д. Солошенко Е. М., Бугай О. В. Екологія і охорона навколишнього середовища: Навчальний посібник. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2002. – 284 с.

7. Земельне право України: Підручник / М. В. Шульга, Г. В. Анісімова,      Н. О. Багай, А. П. Гетьман та ін.; За ред. М. В. Шульги. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 368 с.

8. Корсак К. В., Плахотнік О. В. Основи сучасної екології: Навч. посіб. –    4-те вид., перероб. і допов. – К.: МАУП, 2004. – 340 с.

9. Правознавство: Підручник. – 2-ге видання. / Берлач А. І., Бичкова С.С., Карпенко Д. О., Колодій А. М., Олійник А. Ю., Осадчий В. І. – К.: Правова єдність, 2009. – 792 с.

10.  Шеремет А. П. Земельне право України: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 632 с.