Головні джерела забруднення навколишнього природного середовища

«Головні  джерела забруднення  навколишнього природного середовища.»

ЗМІСТ:

1.Вступ……………………………………………………………………………………..2.

2.Джерела  забруднення атмосферних  і грунтових вод……....4.

3.Забруднення  вод України…………………………………………….……..…8.

4. Наслідки забруднення навколишнього середовища….…….19.

5. Види забруднень води і їх вплив на здоров'ї людей............20.

6.Висновки………………………………………………………………………..…….22.

7. Список використаних джерел…………….…………………………….23. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1.«Вступ» 

По ходу розвитку цивілізації перед людством неодноразово виникали складні проблеми деколи і  планетарного характеру. Проте повною мірою ці проблеми виявилися вже  в 2-ій половині XX століття. Можна виділити наступні критерії глобальних проблем: 1)      стосуються всього людства, зачіпаючи інтереси і долі всіх країн  і народів; 2) приводять до значних  економічних і соціальних втрат, а у разі їх загострення можуть загрожувати самому існуванню людської цивілізації; 3) вимагають для свого  вирішення співпраці в загальнопланетарному масштабі, сумісних дій всіх країн  і народів.

Кількість глобальних проблем варіює від 10 до 40 і більш  до головних проблем сучасності відносять  наступні: - проблема миру і роззброєння; - екологічна проблема; - демографічна проблема; - енергетична проблема; - сировинна проблема; - продовольча; - використання Світового океану; - мирного  освоєння космосу; - подолання відсталості  країн, що розвиваються. Екологічна проблема займає одне з пріоритетних місць  в списку глобальних проблем.

Екологічна криза  на сучасному світі безпосередньо  пов'язана з величезним зростанням чисельності населення Землі. Зараз  чисельність населення складає  більше 6 млрд. чоловік. У науці з'явилося  таке поняття як демографічний вибух. Демографічний вибух - періодичне, різке  збільшення чисельності населення, був характерний для 60-70 рр. XX століття, в даний час йде на спад. Проте  саме швидке зростання населення  миру вже створило свого роду фундамент  для решти всіх глобальних проблем  людства, адже ніж більше людей, тим  більше навантаження на територію, тим  більше потрібний продовольства  і природних ресурсів. На взаємозв'язок цих явищ вказав англійський священик Томас Мальтус ще в кінці XVIII ст. Він створив наукову концепцію, згідно якої населення росте швидше, ніж виробництво продовольства  і, отже, скорочення населення із-за голоду епідемій і воєн нібито є  благом. Проте ця теорія не підтвердилася, оскільки виробництво продовольства  завжди росте швидше за населення..

Та все ж потреби  людини часто вище за здібності екосистем  протистояти людській експансії, і, отже, люди швидше впливають на природу, чим вона може відновитися. Суть глобальної екологічної проблеми можна розглянути через закони американського еколога  Б. Коммонера. 1) Все пов'язано зі всім. Цей закон відображає існування  складної мережі взаємодій в природі. Він покликаний застерегти людину від  необдуманої дії людини на окремі частини екосистем, що може привести до непередбачених наслідків. 2) Все  повинно кудись діватися. Величезна  кількість речовин витягується  із землі щодня і, перетворившись в нові з'єднання, розсіваються в  навколишньому середовищі. В результаті великі кількості речовин нерідко  накопичуються в тих місцях, де їх не повинно бути. 3) Природа знає краще. Цей закон закликає до ретельного вивчення природних систем і свідомого  відношення до перетворюючої діяльності. 4) Ніщо не дається дарма. Цей закон  об'єднує передуючі три і.к. глобальна  екосистема є єдиною цілою, в рамках якої нічого не може бути втрачено і  яка не може бути об'єктом поліпшення; все, що витягує з неї людиною, повинно бути відшкодовано. Саме кількість  споживання ресурсів і є основою  екологічної проблеми.

Екологічна криза (по Н.Ф. Реймерсу) - це конфліктний стан взаємин між людством і природою що характеризується невідповідністю  розвитку продуктивних сил в людському  суспільстві ресурсно-екологічним  можливостям біосфери. Всю проблему деградації світової екосистеми можна  розчленувати на три основні частини: 1) деградація навколишнього природного середовища в результаті нераціонального природокористування; 2) забруднення відходами людської діяльності; 3) отруєння середовища складовими цих відходів. При цьому ключовим з цих частин є саме забруднення. Забруднення навколишнього середовища є внесення до екосистеми не властивих їй живих або неживих компонентів або структурних змін, що переривають круговорот речовин, потік енергії, унаслідок чого дана система руйнується або знижується її продуктивність. Забруднювачем може бути будь-який фізичний агент, хімічна речовина або біологічний вигляд, що потрапляють в навколишнє середовище або виникають в ній в кількостях тих, що виходять за рамки своєї звичайної концентрації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.«Джерела забруднення атмосферних і грунтовых прісних вод» 

В більшості випадків забруднення прісних вод залишається  невидимим, оскільки забруднювачі розчинені  у воді. Але є і виключення: пінисті миючі засоби, а також  плаваючі на поверхні нафтопродукти  і неочищені стоки. Є декілька природних забруднювачів. З'єднання  алюмінію, що знаходяться в землі, потрапляють в систему прісних  водоймищ в результаті хімічних реакцій. Паводки вимивають з грунту лугів  з'єднання магнію, які завдають величезного  збитку рибним запасам. Проте об'єм природних забруднюючих речовин  нікчемний в порівнянні з вироблюваними  людиною. Щорічно у водні басейни  потрапляють тисячі хімічних речовин  з непередбачуваною дією, багато хто  з яких є новими хімічними сполуками. У воді можуть бути виявлені підвищені  концентрації токсичних важких металів (як кадмію, ртуті, свинцю, хрому), пестициди, нітрати і фосфати, нафтопродукти, поверхнево-активні речовини (Пави). Як відомо, щорічно в моря і океани потрапляє до 12 млн тонн нафти. Певний внесок в підвищення концентрації важких металів у воді вносять і кислотні дощі. Вони здатні розчиняти в грунті мінерали, що приводить до збільшення вмісту у воді іонів важких металів. З атомних електростанцій в круговорот води в природі потрапляють радіоактивні відходи. Скидання неочищених стічних  вод у водні джерела приводить  до мікробіологічних забруднень води. По оцінках Усесвітньої організації  охорони (ВІЗ) здоров'я 80 % захворювань  в світі викликані неналежною якістю і антисанітарним станом води. У сільській місцевості проблема якості води стоїть особливо гостро - близько 90 % всіх сільських жителів в світі  постійного користуються для пиття  і купання забрудненою водою. 

Розрізняють не тільки штучне забруднення води, але і  природне. Відомо, що навіть в малозаселених  районах чистота води зменшується, а кількість мула, домішок всіх видів збільшується від витоку в  горах до місця з'єднання з  морем або океаном. 

Забруднення атмосферних і  грунтових вод  можна розподілити  на такі типи: 

механічне - підвищення змісту механічних домішок, властиве в основному поверхневим видам забруднень; 

• хімічне - наявність у воді органічних і неорганічних речовин токсичної і нетоксичної дії;

 

• бактериальное и биологическое  - наличие в воде разнообразных патогенных микроорганизмов, грибов и мелких водорослей;

 

• радіоактивне  - присутність радіоактивних речовин в поверхневих або підземних водах;

 

• теплове - випуск у водоймища підігрітих вод теплових і атомних ЕС.

 
 
 
 

Забруднення розділяють на: 

• Забруднення твердою  речовиною.
• Забруднення рідкою речовиною.
• Забруднення газоподібною речовиною.

 

Основні джерела забруднення  води: 

• стічні води промислових підприємств, промивні води;
• побутові стоки комунального господарства;
• стічні води сільського господарства;
• води шахт, нафтопромислів, копалень;
• відходи виробництв при здобичі різних корисних копалини;
• відходи деревини в деревообробній промисловості;
• скидання водного і залізничного транспорту;

 

Основними джерелами  забруднення і засмічення водоймищ є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних  підприємств, крупних тваринницьких  комплексів, відходи виробництва  при розробці рудних копалин;  води шахт, копалень, обробці і сплаві лісоматеріалів; скидання водного і  залізничного транспорту; відходи  первинної обробки льону, пестициди  і так далі Забруднюючі речовини, потрапляючи в природні водоймища, приводять  до якісних змін води, які в основному виявляються  в зміні фізичних властивостей води, зокрема, поява неприємних запахів, присмаків і т.д.); в зміні хімічного  складу води, зокрема, поява в ній  шкідливих речовин, в наявності  плаваючих речовин на поверхні води  і відкладанні їх на дні водоймищ.

Основними джерелами  забруднення і засмічення водоймищ є недостатньо очищені стічні води промислових і комунальних  підприємств, крупних тваринницьких  комплексів, відходи виробництва  при розробці рудних копалин;  води шахт, копалень, обробці і сплаві лісоматеріалів; скидання водного і  залізничного транспорту; відходи  первинної обробки льону, пестициди  і так далі Забруднюючі речовини, потрапляючи в природні водоймища, приводять  до якісних змін води, які в основному виявляються  в зміні фізичних властивостей води, зокрема, поява неприємних запахів, присмаків і т.д.); в зміні хімічного  складу води, зокрема, поява в ній  шкідливих речовин, в наявності  плаваючих речовин на поверхні води  і відкладанні їх на дні водоймищ. 

Виробничі стічні води забруднені в основному відходами  і викидами виробництва. Кількісний і якісний склад їх різноманітний  і залежить від галузі промисловості, її технологічних процесів; їх ділять на дві основні групи: неорганічні  домішки, що містять, в т.ч. і токсичні, і отрути, що містять. 

До першої групи  відносяться стічні води содових, сульфатних, азотно-тукових заводів, збагачувальних фабрик свинцевих, цинкових, нікелевих  руд і так далі, в яких містяться  кислоти, луги, іони важких металів  і ін. Стічні води цієї групи в  основному змінюють фізичні властивості  води.  

Стічні води другої групи скидають нафтопереробні, нафтохімічні заводи, підприємства органічного синтезу, коксохімічні і  ін. У стоках містяться  різні нафтопродукти, аміак, альдегіди, смоли, феноли і інші шкідливі речовини. Шкідлива дія стічних вод цієї групи полягає головним чином  в окислювальних процесах, унаслідок  яких зменшується вміст у воді кисню, збільшується біохімічна потреба  в нім, погіршуються  органолептичні показники води. 

Нафта і нафтопродукти  на сучасному етапі є  основними  забруднювачами внутрішніх водоймищ, вод і Морея, Світового океану. Потрапляючи у водоймища, вони створюють  різні форми забруднення: плаваючу на воді нафтову плівку, розчинені  або емульговані у воді.  Нафтопродукти, що осіли на дно важкі фракції  і так далі При цьому змінюється запах, смак, забарвлення, поверхневе натягнення, в'язкість води, зменшується к-ть кисню, з'являються  шкідливі органічні  речовини, вода набуває токсичних  властивостей і  представляє загрозу  не тільки для людини. 12 грам нафти  роблять непридатною для вживання тонну води. 

Досить шкідливим  забруднювачем промислових вод  є фенол. Він міститься в стічних  водах багатьох нафтохімічних підприємств. При цьому різко знижуються біологічні процеси водоймищ, процес їх самоочищення, вода набуває специфічного запаху карболу. 

На життя населення  водоймищ згубно впливають стічні води целюлозно-паперової промисловості. Окислення деревної маси супроводиться  поглинанням значної кількості  кисню, що приводить до загибелі ікри, мальків і дорослих риб. Волокна  і інші нерозчинні речовини засмічують воду і погіршують її физико-хімічні  властивості. На рибах і на їх кормі - безхребетних - несприятливо відбиваються  мілеві сплави. З гниючої деревини і кори виділяються у воду різні  дубильні речовини. Смола і інші екстрактні продукти розкладаються  і поглинають багато кисню, викликаючи загибель риби, особливо памолоді і  литки. Крім того, мілеві сплави сильно засмічують річки, а затонуле дерево нерідко повністю забиває їх дно, позбавляючи риб нерестовищ і  кормових місць. 

Атомні електростанції радіоактивними відходами забруднюють  річки. Радіоактивні речовини концентруються найдрібнішими планктонними мікроорганізмами і рибою, потім по ланцюгу живлення передаються іншим тваринам. Встановлено, що радіоактивність планктонних  мешканців в тисячі разів вища, ніж води, в якій вони живуть.