Екологычний контроль

Виконуючи контрольні функції, органи Держводгоспу здійснюють перевірки: наявності та стану обладнання й  апаратури для обліку використаної і скинутої води; дотримання норм і правил організації водовідведення поверхневих вод з територій населених пунктів; дотримання порядку та умов загального і спеціального водокористування; достовірності даних статистичної звітності з обліку водокористування; стану будівництва водоохоронних об'єктів на землях водного

фонду; ведення господарської  діяльності на водозборах, у прибережних захисних смугах та водоохоронних зонах¹.

Органи Держводгоспу в межах своєї компетенції  мають право:

• обстежувати в установленому порядку підприємства, установи, організації, що використовують водні ресурси чи здійснюють господарську діяльність на водозабірних та прибережних захисних смугах і водоохоронних зонах у будь-який час з метою перевірки додержання водного законодавства;
• видавати фізичним і юридичним особам приписи щодо здійснення відповідних заходів з раціонального використання, охорони вод та відтворення водних ресурсів;
• порушувати перед відповідними органами питання щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинки) будівництва, реконструкції, розширення об'єктів промисловості, зв'язку, оборони, транспорту та іншого призначення, проведення робіт з експлуатації (добування) природних ресурсів, пошукових та інших робіт, що здійснюються з порушенням водного законодавства; заборони (тимчасової зупинки), обмеження роботи промислових підприємств, інших суб'єктів господарювання на водозаборах, у межах прибережних захисних смуг та у водоохоронних зонах, якщо ця діяльність здійснюється з порушенням норм і правил використання і охорони водних ресурсів чи призводить або призведе до забруднення, засмічення чи виснаження вод-) ного об'єкта; тимчасової зупинки дії виданих дозволів на спеціальне водокористування у разі недотримання умов цих дозволів;
• зупиняти або забороняти проведення робіт у руслах річок чи акваторіях водосховищ, якщо ці роботи не погоджені в установленому порядку із спеціально уповноваженими органами державної виконавчої влади в галузі використання, охорони та відтворення водних ресурсів;
• складати акти перевірки і протоколи про порушення законодавства в галузі охорони і раціонального використання водних ресурсів та у випадках пошкодження водогосподарських споруд (об'єктів) та пристроїв чи про порушення правил їх експлуатації;

— пред'являти позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення водного законодавства чи пошкодження водогосподарських споруд (об'єктів) та пристроїв;

• викликати громадян та посадових осіб для надання усних або письмових пояснень у зв'язку з порушенням ними водного законодавства, проводити фотографування, здійснювати звукозапис, кіно-та відеозйомку як допоміжний засіб для попередження і розкриття адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена статтями 48, 59, 60 та 61 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КпАП України);
• отримувати безкоштовно від фізичних і юридичних осіб інформаційні матеріали в обсягах статистичної звітності, необхідні для визначення стану використання та охорони водних ресурсів, повідомлення про аварійні забруднення водних ресурсів та про хід ліквідації їх наслідків, пояснення обставин, що призвели до порушення правил експлуатації водогосподарських споруд і пристроїв чи їх пошкодження;
• розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням правил використання, охорони водних ресурсів (статті 48, 59, 60 та 61 КпАП України), за винятком випадків забруднення та засмічення підземних вод або порушення водоохоронного режиму на водозаборах, яке спричинило забруднення цих вод;
• вносити пропозиції щодо притягнення осіб, які допустили порушення водного законодавства, до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної або кримінальної відповідальності у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Державний комітет  лісового господарства України (Держкомлісгосп України) здійснює державний нагляд і контроль за додержанням вимог щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів, ведення мисливського господарства і полювання, а також застосування пестицидів та агрохімікатів у лісовому господарстві, на землях лісового фонду, проводить у встановленому порядку через галузеві науково-дослідні установи їх апробацію; забезпечує функціонування та координує роботу служби державної лісової охорони (Положення про Державний комітет лісового господарства України).

Державне агентство  земельних ресурсів України (Держземагенство) в межах своїх повноважень здійснює контроль за додержанням встановленого законодавством порядку визначення розміру та відшкодування витрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва; контролює додержання нормативів виконання землевпорядних та землеоціночних робіт (Положення про Державне агентство земельних ресурсів України).

Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МИС

України) здійснює державний нагляд і контроль за виконанням вимог цивільної оборони і техногенної безпеки, заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації, станом готовності сил реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайної ситуації; розробляє і контролює виконання спеціальних правил і вимог щодо додержання законодавства, здійснює методичне керівництво і контроль за створенням, зберіганням, використанням та поповненням оперативного, відомчих, регіональних, місцевих та об'єктових резервів для запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Державний комітет  ядерного регулювання України (Держатомрегу-лювання  України) також здійснює відповідні контрольні функції у сфері охорони навколишнього природного середовища від радіаційного забруднення. Держатомрегулювання України безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (державні інспекції з ядерної та радіаційної безпеки) організовує і здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства, норм, правил і стандартів з ядерної та радіаційної безпеки, вимог ядерної та радіаційної безпеки; здійснює контроль за проведенням заходів, спрямованих на запобігання аварії у процесі виробництва та використання джерел іонізуючого випромінювання на ядерних установках^ об'єктах, призначених для поводження з радіоактивними відходами, і уранових об'єктах, забезпечення готовності підприємств, установ і організацій до ліквідації її наслідків¹.

Законодавче закріплення  основних повноважень державних  інспекторів з ядерної і радіаційної безпеки міститься в Законі України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» (1995). Так, відповідно до положень ст. 25 Закону державні інспектори, що здійснюють державний нагляд за дотриманням вимог ядерної і радіаційної безпеки, можуть безперешкодно в будь-який час відвідувати підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, для перевірки дотримання законодавства про використання ядерної енергії, отримувати від посадових осіб цих суб'єктів господарювання необхідні пояснення, матеріали та інформацію з даних питань. У випадках виявлення порушень вимог законодавства, норм,

правил, стандартів з  ядерної та радіаційної безпеки  інспектори мають право: надсилати  відповідним особам обов'язкові для  виконання розпорядження (приписи) про усунення порушень і недоліків; застосовувати у встановленому порядку фінансові санкції до підприємств, установ, організацій та підприємців; обмежувати, припиняти чи зупиняти експлуатацію підприємств, установ, організацій та об'єктів у разі порушення вимог щодо ядерної і радіаційної безпеки; притягати у встановленому порядку до відповідальності винних осіб.

Державний комітет  рибного господарства України (Держкомриб-госп) здійснює контроль у сфері охорони, використання та відтворення водних живих ресургів. Посадові особи Держкомрибгоспу та його спеціальних органів, що здійснюють державний контроль у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, мають право: зупиняти і оглядати судна та шші плавучі засоби, що здійснюють вилов водних живих ресурсів у водних об'єктах на території України, виключної (морської) економічної зони і на її континентальному шельфі та в установленому порядку відповідно до міжнародних договорів України у зонах відповідальності міжнародних рибогосподарських організацій, для перевірки дотримання правил рибного промислу; безперешкодно відвідувати територію і приміщення підприємств, установ та організацій, що здійснюють добування і переробку водних живих ресурсів у водах під юрисдикцією України, а також гідротехнічні споруди, території природно-заповідного фонду України для перевірки дотримання законодавства з питань охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів¹. Голова Держкомрибгоспу є головним державним інспектором рибоохорони.

Важливу роль у здійсненні екологічного контролю відіграють і органи внутрішніх справ. Так, міліція бере участь у попередженні і припиненні екологічних правопорушень, зокрема, незаконного полювання, знищення та пошкодження лісових масивів, незаконної порубки лісу та інше. Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ (ДАІ) здійснює контроль за додержанням правил охорони навколишнього природного середовища від шкідливого впливу автомототранспортних засобів. Відповідно до Закону України «Про дорожнШ рух» (1993) ДАІ здійснює контроль за дотриманням власниками (володільцями) транспортних засобів вимог щодо охорони довкілля від шкідливого впливу транспортних засобів. Під час виконання службових обов'язків працівники ДАІ мають право перевіряти виконання власниками (володільцями) транспортних засобів вимог законодавства, у тому числі правил, норм, стандартів, що стосуються забезпечення охорони атмосферного повітря; зупиняти транспортні засоби у разі наявних ознак, що свідчать про їх технічну несправність або забруднення навколишнього природного середовища (Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ)¹.

Державна санітарно-епідеміологічна  служба України відповідно до вимог  Закону України «Про забезпечення санітарного  та епідемічного благополуччя населення» (1994) здійснює державний нагляд щодо впровадження заходів по санітарно-епідемічному благополуччю населення, а також контроль за дотриманням юридичними і фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення та усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей, за виконанням програм, що стосуються впливу факторів навколишнього середовища на здоров'я людей.

Заклади державної санітарно-епідеміологічної служби здійснюють санітарно-епідеміологічний контроль і нагляд у пунктах пропуску через державний кордон, контролюють здійснення санітарних і протиепідемічних (профілактичних) заходів, видають обов'язкові для виконання приписи і постанови щодо усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров'я і життя людини факторів середовища життєдіяльності, причин та умов виникнення і поширення інфекційних хвороб тощо (Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України)².

10.3. Відомчий  і виробничий екологічний контроль

Особливість здійснення відомчого екологічного контролю полягає  в тому, що він здійснюється міністерствами і відомствами в межах своєї  галузі. Об'єктами такого контролю є  діяльність державних підприємств, установ, організацій, які перебувають  у підпорядкуванні відповідних органів виконавчої влади. На відміну від державного екологічного контролю, що має надвідомчий характер і якому підлягає діяльність суб'єктів, що не перебувають у підпорядкуванні контролюючих органів, відомчий екологічний контроль здійснюється державними органами щодо суб'єктів, які їм підпорядковані. Відомчий екологічний контроль обмежується галузевою сферою та більш вузьким колом завдань, які визначаються спеціальними положеннями про міністерства та відомства. Контрольні функції таких міністерств і відомств досить різнорідні, оскільки це пов'язане зі специфікою діяльності підконтрольних підприємств, установ, організацій: в одних випадках їх діяльність пов'язана переважно з використанням природних ресурсів, а інших — лише незначною мірою стосується питань природокористування. Слід зазначити, що останніми роками сфера відомчого контролю істотно звузилася, що пов'язано з процесом приватизації підприємств різних галузей промисловості.

Виконання функцій відомчого  екологічного контролю регулюється, в основному, відповідними положеннями про центральні державні органи. Зокрема, Міністерство палива та енергетики України в межах своїх повноважень організовує контроль за діяльністю підприємств паливно-енергетичного комплексу з питань радіаційної та пожежної безпеки і охорони довкілля, а також контролює виконання вимог щодо фізичного захисту ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання на підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери його управління¹.

Виробничий екологічний  контроль здійснюється у сфері виробничо-господарської діяльності підприємств та інших суб'єктів господарювання, які повинні виконувати правові вимоги щодо раціонального використання природних ресурсів та не допускати погіршення стану довкілля. Відповідно до вимог ст. 246 Господарського кодексу України здійснення будь-якої господарської діяльності, що загрожує життю і здоров'ю людей або становить підвищену небезпеку для довкілля, забороняється. Аналогічна норма міститься і в ст. 153 цього Кодексу, де говориться, що суб'єкт господарювання зобов'язаний здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускаючи зниження їх якості у процесі господарювання². Отже, необхідність проведення виробничого екологічного контролю обумовлюється специфікою підприємств, які у своїй виробничій діяльності або використовують природні ресурси, або відходами свого виробництва забруднюють довкілля. Тож всі суб'єкти господарювання, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на довкілля і використанням природних ресурсів, повинні здійснювати такий контроль.