Антропогенний вплив на навколишнє середовище виробництва залізобетонних виробів

Рівень шкідливого та небезпечного фактора зварювального  процесу, в першу чергу, визначається способом зварювання, видом і складом (маркою) зварювального матеріалу. Характер розвитку і тяжкість протікання  захворювань зварників, викликаних шкідливими речовинами ЗА, залежать від  їх концентрації в зоні дихання. Нижче  наведено дані про санітарно-гігієнічні характеристики основних способів зварювання та споріднених технологій.

Для зниження вмісту шкідливих газів і аерозолів, що виділяються при 

 

 

зварюванні необхідні:

1. механізація і автоматизація виробничих процесів, дистанційне керування ними;

2. виняток або різке зменшення виділення шкідливих речовин у повітря виробничих приміщень (заміною токсичних речовин нетоксичними);

3. удосконалення системи вентиляції та іонізації повітря.

Наведемо рекомендації по зниженню виділень зварювального аерозолю.

Не дивлячись  на те, що зварювальні матеріали  та обладнання створюються з метою  задовольнити вимоги до якості шва  і забезпечити високу продуктивність праці, все більш суворими стають вимоги до забезпечення необхідної чистоти  повітря у виробничому приміщенні. Для задоволення цих взаємосуперечливих вимог усе частіше приходять  до компромісних рішень, які дозволяють, в певній мірі, поліпшити і гігієнічні характеристики процесів зварювання. Широкі можливості для зменшення  виділень ЗА та його токсичності можна  здійснити шляхом зміни складу зварювального  матеріалу. Багато з таких змін можна здійснювати, не роблячи негативного впливу на зварювальний процес. Це необхідно враховувати на стадії розробки нових матеріалів або удосконалення існуючих, керуючись при цьому викладеними в даному розділі закономірностями. Вибір режиму зварювання необхідно здійснювати при розробці технології зварювання в кожному конкретному випадку з урахуванням вимог до зварюваної конструкції. Деяких поліпшень гігієнічних характеристик при зварюванні можна досягти шляхом специфічних змін зварювального обладнання: застосуванням джерел живлення, що дозволяють керувати переносом електродного металу, використанням при зварюванні модульованого струму, а також зміною (при зварюванні в захисних газах) конструкції пальника. Слід також враховувати, що існують різні способи зварювання, не завжди взаємозаміюючі, однак в залежності

від конкретних умов зварювання та вимог до швів, все  ж таки, є можливості вибирати в  деяких випадках ті способи, які дозволяють значно поліпшити умови праці  при зварюванні.

Для забезпечення максимального  поліпшення гігієнічних характеристик  зварювальних процесів необхідно керуватись системним підходом. Щоб звести шкідливість  ЗА та його дію на організм до мінімуму необхідно вибирати оптимальне поєднання  таких технологічних способів зниження рівня виділення шкідливих речовин:

1. По можливості  необхідно застосовувати способи  зварювання та види зварювальних  матеріалів, що забезпечують знижений  рівень виділень ЗА.

2. Необхідно вибирати  режими зварювання, які забезпечують  мінімальне виділенні ЗА, або  уникати режимів, при яких утворюється  підвищена кількість аерозолю.

3. Для зменшення  виділень ЗА (при зварюванні покритими  електродам, під флюсом та порошковим  дротом) необхідно збільшувати у  складі зварювальних шлаків вміст  структуроутворюючих аніонів кремнію,  титану та алюмінію при одночасному  скороченні в ньому вмісту  калію, натрію, магнію та кальцію.  При можливості необхідно використовувати  зварювальні матеріали зі шлаковою  основою рутилового типу.

4. Для зниження  у складі ЗА канцерогенного  шестивалентного хрому слід зменшити  у складі шлакоутворюючої основи  вміст оксидів калію та натрію.

5. Бажано обмежувати  у складі шлаку вміст летючих  сполук марганцю і фтору

6. Легувати метал  зварного шва бажано шляхом  введення хрому, нікелю та марганцю  у склад стрижня електрода,  а не в покриття.

7. Знижувати токсичність  ЗА можна шляхом введення у  склад зварювальних матеріалів  певної кількості елемента-регулятора, що має високу відносну летючість  пари (на 2…3 порядки вище в  порівнянні зі шкідливою речовиною,  вміст якої необхідно зменшити  у складі ЗА) та значну (більше 5 мг/м³) ГДК його аерозолю.

8. При зварюванні  в захисних газах для послаблення  виділень ЗА необхідно зменшити  окиснювальну здатність захисного  газу (суміші) шляхом введення до  його складу інертного газу (аргону).

9. При механізованому  зварюванні в захисних газах  доцільно застосовувати зварювальні  дроти малих діаметрів.

10. При зварюванні  в захисних газах бажано збільшувати  площу поверхні газового захисту  шляхом застосування спеціального  сопла з подвійною подачею  газу.

11. Знижувати рівень  утворення ЗА можна шляхом  застосування спеціальних джерел  струму, які дозволяють керувати  переносом електродного металу, послабляти його розбризкування  та зменшувати непотрібний надлишок  енергії дуги, що йде на випаровування.

1.2 Техніка безпеки та  охорона навколишнього середовища 

В процесі проектування підприємств  для виробництва бетонних і залізобетонних виробів необхідно керуватися вимогами чинних стандартів, норм і правил з  техніки безпеки, протипожежної  та протипожежовибухової безпеки і  виробничої санітарії.

В ході розроблення проекту  необхідно комплексно вирішувати питання  аспірації і знепилення технологічного обладнання для всіх переробок виробництва  з використанням вимог нормативних  документів.

Усі технологічні процеси  виробництва виробів, котрі пов’язані  з вивантаженням, транспортуванням, дробленням, дозуванням, помелом матеріалів, які пилять, та обробкою готових  виробів, повинні бути максимально  механізовані та автоматизовані, а  обладнання оснащені герметичними укриттями  з підключенням їх до системи аспірації  і знепилення.

Витяжна вентиляція повинна  бути місцевою і загальнообмінною. Місцеві відсмоктувачі повинні  передбачатися для кожної одиниці  обладнання або робочого місця, де є  виділення шкідливих речовин, а  також використовуватися індивідуальні  засоби захисту.

Місцеві відсмоктувачі в  залежності від своєї конструкції  уловлюють

75-90% виділень шкідливих  речовин, тому 10-25% виділень, що залишилися  в приміщенні, повинна розбавлятися  за допомогою загальнообмінної  вентиляції до гранично допустимих концентрацій (ГДК), рівні яких представлені у ГОСТ 12.1.005 і Д НАОПО-3.01-71. [9]

Виробництво залізобетонних виробів необхідно розміщувати  у приміщеннях, які відносяться  до основних категорій (ГІД) вибухової  та пожежної небезпеки з урахування класу приміщень за правилами  улаштування електроустановок (ПУЕ).

При розробці розділу промислова санітарія студент аналізує кожний технологічний процес виробництво  по операціях, у яких знаходиться  людина і звертає увагу на вплив  технологічного процесу на організм людини. Після чого і встановлює наявність шкідливих факторів, порівнює їх величину з нормативними, використовуючи для цього ЕМ 245-71 та інші нормативні документи. Якщо величина шкідливих  факторів перевищує нормативні, то розробляються заходи, спрямовані на ліквідацію або зменшення величини шкідливих факторів.

Заводи збірного залізобетону відносяться до числа підприємств, на яких санітарно-гігієнічні умови праці і техніка безпеки є не тільки найважливішими критеріями для підвищення продуктивності праці, вони забезпечують збереження здоров'я кожного працюючого на підприємстві.

З метою запобігання забруднення повітря приміщень зі шкідливими виділеннями: обладнання, прилади, трубопроводи та інші джерела, що виділяють теплоту, повинні бути теплоізольовані; агрегати та обладнання, при експлуатації яких відбувається вологовиділення, повинні бути вкриті та ізольовані; технологічні процеси, пов'язані з виділенням пилу, слід ізолювати так, щоб їхня робота здійснювалася без участі людей, а що виділяються технологічні викиди у вигляді пилу, парів і шкідливих газів перед випуском в атмосферу повинні бути піддані очищенню.

У цехах, де використовуються вібраційні механізми, повинні бути вжиті заходи щодо усунення впливу вібрації та зниження рівня шуму.

При виготовленні бетонної суміші необхідно стежити за справною роботою  вентиляції, герметизацією кабін  пультів управління дозаторами і змішувачами, системою сигналізації та автоматизації.

Формування виробів  здійснювати при включеній звукової сигналізації, управління формувальними  машинами повинно бути дистанційним.При  тепловій обробці виробів слід не допускати витоку пари з камер, завантажувати  і вивантажувати камери за допомогою автоматичних траверс.

ВИСНОВКИ

В даному розділі ми навели характеристику залізобетонних виробів,розглянули для прикладу технологію виробництва на заводі залізобетонних виробів ВАТ «ДБК-3».Розглядаючи технологію виробництва ми визначили основні негативні фактори ,які впливають на здоров’я людей та якість атмосферного повітря.Були наведені рекомендації по зниженню виділень зварювальних  аерозолів та техніки безпеки та охорони навколишнього середовища.

2 Способи очищення  газів

Всі промислові гази – як відхідні, так і технологічні – передаються  газоходами чи трубопроводами, які можуть постачатися відповідними газоочисними пристроями. Природно, вибір придатного методу очищення залежить від природи вловлюваного матеріалу. Якщо вловлювана  речовина газоподібна, можливі два альтернативних варіанти: адсорбція чи абсорбція домішок з газової сумішіабо подальші хімічні перетворення компонентів суміші.  
Абсорбція газів широко застосовується в тих випадках, коли очищенню підлягають великі газові потоки, наприклад, пари HCl , аміак, SO2 і СO2. 

Адсорбція газів на твердих сорбентах більш застосовується для поглинання невеликої кількості газів, наприклад, пари води силікагелем, СО2 вапном. 
Під хімічними перетвореннями газів з метою очищення мають на увазі спалювання чи каталітичний процес, зокрема каталітичне окислення органічних з’єднань. Проте, до цього методу можна віднести і збільшення тривалості процесу для закінчення реакції замість того, щоб „заморозити” газову суміш перед безпосереднім викидом її в атмосферу.

Отже, технологія видалення  газових забруднень з газового потоку основана на хімічних реакціях чи на процесах адсорбції або абсорбції. В переважній більшості одночасно застосовують один із методів, тому для конструктивного розроблення газоочисних установок можуть застосовуватися типові заходи хімічного машинобудування. 

Видалення твердих частинок малого діаметра і краплин рідини значно складніше і сувора фізична класифікація методів не є можливою, тому що в дію можуть вступати, а часто і вступають, різні комбіновані методи. До основних фізичних операцій, що використовуються для цієї мети, відносяться гравітаційне осадження, центрифугування, інерційний чи прямий захват, Броунівська або вихрова дифузія, осадження (термічне, електростатичне чимагнітне), броунівська чи акустична агломерація і турбулентне розділення.  

В більшості пиловловлювальних  пристроїв звичайно декілька згаданих вище процесів одночасно приймають  участь в очищенні газового потоку, хоча частіше всього тільки один з них   є основним при осадженні частинок визначеного типу. Так, процес фільтрування заснований на інерційному і прямому захваті та Броунівській дифузії.

Проте, Броунівська дифузія  грає домінуючу роль у видаленні  частинок субмікронних розмірів, тоді якінерція і прямий захват є основними  механізмами вловлювання частинок мікронного розміру. В цьому процесі  важливу роль відіграють також електростатичні сили, тому що заряджені частинки можуть індукувати заряд на незарядженому, фільтрувальному середовищі. 

Перш ніж рекомендувати  той чи інший метод і, відповідно, сконструювати газоочисне обладнання, необхідно встановити, які речовини необхідно видалити з газового потоку, об’єм потоку і його параметри. Таким чином, необхідно провести аналіз газового потоку і його компонентів. До найнеобхіднішої інформації відносяться швидкість газового потоку, температура і склад газів, природа компонентів, які вилучаються, а також необхідний ступінь очищення.

В табл. 2.1 наведені розміри  вловлюваних частинок апаратів пилоочищення та інших показників, які необхідно враховувати при виборі апаратів пилоочищення.  

Наведені дані служать  тільки попередньою інформацією  при виборі способу і апаратів пилогазоочищення. Наприклад, при виборі варіанту фільтраційного очищення необхідно враховувати агресивність пилогазового потоку, а при електричному очищенні – питомий електричний опір аерозольних частинок в газовому потоці та інші фізико-хімічні властивості дисперсної фази. 

Подібний метод аналізу  фізико-хімічних параметрів газів застосовують при виборі способів очищення від газових домішок. Якщо, наприклад, для вибору мокрого способу очищення достатньо мати дані про витрати газу, то для вирішення питання про застосування методу абсорбції необхідно знати склад і вміст газових домішок, які видаляються. Критерієм підбору абсорбенту є розчинність в ньому відповідного газу.   

Деколи можливо, а в  ряді виключно складних проблем і  економічно необхідно, в принципі відмовитися  від очищення газів або шляхом зміни самого технологічного процесу, або перемістити виробництво  на придатний майданчик,

або ж просто підвищити  викидну трубу. Якщо газоочисна установка призначена для нового технологічного процесу, то необхідно отримати і оцінити інформацію про швидкістьгазового потоку, температуру і склад газу.

 

 

 

Рисунок 2.1 – Класифікація природоохоронних методів захисту навколишнього середовища від антропогенних забруднень