Світовий досвід боротьби з інфляцією та антиінфляційна політика України

     - по-перше, цього року сповільнилися темпи зростання базових грошей і були одними з найменших за останнє десятиліття.

     Грошова маса з початку року збільшилася  на 19.8% (у т.ч. в серпні – на 1.6%) до 474.7 млрд. грн. При цьому в серпні збереглася тенденція до уповільнення темпів її приросту в річному вимірі – в серпні поточного року цей показник знизився до 44.3% порівняно з 47.4 в липні.

     Монетарна база з початку року збільшилася  на 19.1% (у т.ч. в серпні – на 3.2% до 169 млрд. грн. У річному вимірі (у  розрахунку до відповідного місяця минулого року) темпи зростання монетарної бази в серпні в 2008 р. сповільнилися до 40.2% порівняно з 41.6% в липні.

     - по-друге, значними були об'єми операцій по мобілізації засобів банків. З початку року вони проведені на 38,1 млрд. грн., у тому числі 4,2 млрд. грн.

     - по-третє, важливу роль зіграла і ревальвація гривні, яка сприяє не лише здешевленню імпорту, але і стимулює заощадження фізичних осіб в національній валюті. З початку року відповідні депозити виросли на 26,4% (їх спільна сума складає в даний час 202 млрд. грн.). Це відчутно зменшує споживчий попит населення. В цілому ж, спільний об'єм депозитів збільшився з початку року на 20.2%) до 336.6 млрд. грн., у тому числі депозитів юридичних осіб – на 16.4% до 134.6 млрд. грн., а депозити фізичних осіб - на 22.8% до 202.0 млрд. грн.

     Активна соціальна політика уряду значною мірою зумовила зростання обсягу готівки поза банками – на 20,6% з початку року, у тому числі на 2,3% в серпні, до 134 млрд. грн. При цьому показник її питомої ваги в структурі грошової маси в серпні трохи збільшився і склав 28.2% порівняно з 28.0% в липні і на початку року.

     При цьому, середньозважена відсоткова ставка по операціях по рефінансуванню за період січень – серпень в 2008 р. складала 15.4% річних, в т.ч. по кредитах овернайт – 15.5%, по кредитах, наданих на тендерах по підтримці ліквідності банків, – 15.7%, по операціях прямого репо з державними облігаціями України – 15.1%, по операціях своп – 14.6%.

     Середньозважена вартість депозитів в національній валюті в серпні трохи зменшилася з 9.1% до 9.0%, в іноземній – з 5.2% до 5.1%. Інтегральна ставка по депозитах не змінилася і залишилася на рівні 7.6%.

     Продовжується нарощування кредитування економіки  і населення, хоча і декілька меншими, ніж торік, темпами. Так, обсяг кредитних  вкладень збільшився з початку року на 28,4% (минулого року – на 40,7%), у тому числі в серпні на 3,1% (минулого року – на 4,6%) до 547,9 млрд. грн. Обсяг кредитів юридичним особам за 8 місяців року виріс на 27,3% (минулого року на 33,3%), у тому числі в липні – на 3,8% (минулого року на 3,9%) до 345,6 млрд. грн. Кредити, надані фізичним особам, збільшилися 30,2% з початку року (минулого року на 56,5%) і на 2.0% в липні (минулого року на 5,9%) до 202,3 млрд. грн. 

     2.2 Аналіз інфляційних процесів 2009 року 

     Протягом  всього 2009 року спостерігалася стійка тенденція до зниження інфляції (з 22.3% до 12.3%).

     Основними факторами виступали зниження світових цін на товарних ринках, стиснення зовнішнього і внутрішнього попиту, що сформувало значний негативний розрив ВВП вже на початку року.

     Додатковими чинниками, стримуючими інфляцію, виступали  високий врожай 2009 року, а також  адміністративне регулювання окремих  цін та тарифів на послуги, яке вступало у протиріччя з економічною доцільністю та взятими Урядом зобов’язаннями що до їх встановлення на відповідному рівні. Внаслідок утримання адміністративних цін накопичились структурні дисбаланси, що сформувало відкладену інфляцію в економіці.

     В той же час, інфляція не знизилась  до однознакових рівнів, на які можна  було б розраховувати при такому падінні випуску. Це відбулось внаслідок  проведення стимулюючої фіскальної політики у І половині 2009 року та ефекту переносу від девальвації гривні на ціни, що мав місце як в кінці 2008 року, так і протягом перших трьох кварталів 2009 року. Підтвердженням цього є базова інфляція, яка протягом року перевищувала річні темпи росту ІСЦ хоча і знизилась у річному вимірі з 21.3% до 14.9%.[Таблиця 2]. 

     Таблиця 2 - Динаміка змін рівня ІСЦ та ІЦВ в грудні 2009 року

     Додатковим  чинником, який не давав знижуватись  інфляції у повній мірі були високі інфляційні очікування, що генерувались високим ступенем невизначеностей в політиці та економіці, в першу чергу пов’язані із значним дефіцитом бюджету та відсутністю джерел його покриття, а також низькими темпами відновлення довіри до банківської системи.

     З іншого боку, динаміка монетарних агрегатів  протягом року (грошова маса за рік  знизилась на 5.5%) та видатки державного бюджету у ІІ півріччі мали стримуючий вплив на інфляцію як в ІV кварталі, так, відповідно, і в грудні. ІСЦ  за місяць зріс на 0.9% ( Таблиця 2.2.1) в основному за рахунок зростання цін на продукти харчування. При цьому, нехарактерно для грудня знизились ціни на фрукти (-2.9%).

     У 2009 році спостерігалася стійка тенденція  до уповільнення темпів росту ІСЦ  як в річному (з 22.3% до 12.3%), так і квартальному обчисленні ( Мал.2.2.1).

     При цьому інфляція за результатами року виявилася значно нижче за очікування економічних агентів та аналітиків різних експертних інститутів. Основними  причинами виступали як завищення  ефектів переносу девальвації та інфляційних очікувань на ІСЦ, так і припущення щодо значного підвищення тарифів, які регулюються адміністративно.Припинення відтоку депозитів з банківської системи дозволило більш ефективно управляти ліквідністю, що сприяло стабілізації ситуації на валютному ринку. Укріплення обмінного курсу гривні у ІV кварталі 2009 року стало головним фактором зниження річних темпів росту вузької базової інфляції до 12.8% (0.3% - у грудні). Так як вузька базова інфляція відображає світовий інфляційний розвиток та нашу конкурентоспроможність, то можна очікувати зниження інфляційного тиску. 

Рисунок 2 - Динаміка індексів споживчих цін 

     Стабілізація  ситуації на валютному ринку у  ІV кварталі 2009 року виступала головним фактором покращення інфляційних очікувань економічних агентів з максимального їх значення 20.6% (І кв. 2009 року) до 15.1%. Проте, їх рівень все ще вище за фактичну інфляцію, що свідчить про значимий вплив інших факторів (зокрема, нестабільність політичної ситуації,відсутність прийнятого бюджету на 2010 рік тощо).

     Розрив  ВВП був негативним протягом 2009 року. Незважаючи на його поступове скорочення протягом року (з -12.6% до -4.6%), він виступав ключовим фактором стримування інфляції попиту. Саме завдяки значному розриву  ВВП у І кварталі 2009 року (-12.6%) місячна базова інфляція в умовах девальвації гривні в ІV кварталі 2008 року – І кварталі 2009 року на рівні64% залишалася на низькому рівні (1.8% – 2.8%).

     Зважаючи  на різке погіршення ситуації в реальному  секторі, НБУ був вимушений пом’якшити реальні монетарні умови в ІV кварталі 2009 року з метою стимулювання економіки. Це допомогло суттєво скоротити, з лагом близько одного кварталу, негативний розрив ВВП, який все ще стримуючим чином продовжував впливати на інфляцію.

     Фіскальна політика на початку 2009-го року мала стимулюючий характер, через наявність позитивного розриву між видатками зведеного бюджету у реальному вимірі та ВВП. Проте, поступове зменшення цієї різниці протягом року за рахунок пожвавлення економічної активності послабило негативний вплив фіскальної політики на інфляцію.

     Ціни  на товари та послуги, які регулюються  адміністративно, зросли в 2009 році на 16.2%, в той час як ціни, наприклад, на паливо – на 46%. Постійне перенесення  строків підняття адміністративних цін (всупереч Меморандуму про співпрацю з МВФ), в умовах, коли зменшувались реальні доходи населення,призвело до того, що тарифи на ЖКП є суттєво нижчими від їх економічно обґрунтованого рівня, що вказує на необхідність їх підвищення в майбутні періоди. Внесок адміністративних цін у зростання ІСЦ протягом 2009 року становив лише 2.2 в.п.

     Інфляційний розвиток у грудні.

     Стримуючий  характер монетарної та фіскальної політики на інфляцію продовжився і в грудні (внесок базової інфляції в ІСЦ  становив 0.4 в.п.).

     Основний  внесок у зростання споживчої інфляції здійснило сезонне зростання цін на сирі продовольчі товари (0.5 в.п.). Прискорення темпів росту цін на молочні продукти було результатом як характерних для цього періоду факторів (сезонне коливання цін, скорочення поголів’я великої рогатої худоби), так і відміни спеціального режиму повернення ПДВ при продажу молока на переробку з 24 листопада 2009 року, що робило його дешевше на 20%.

     Незвичним для грудня було зниження цін на фрукти (-2.9%) у той час як за період з 2001 по 2008 рік вони дорожчали в середньому на 6%. Також нехарактерно менше, ніж зазвичай у грудні, відбулось подорожчання групи «овочів, вирощених з їхнього насіння» (6.2% проти 19.6% - середнє значення для грудня).

     В 2009 році ціни на нафту на світових товарних ринках виросли на 40.3%, що стало головним фактором подорожчання палива в Україні на 46% (внесок у річне зростання ІСЦ – 0.6 в.п.). Проте, незначна корекція світових цін на нафту у грудні дала змогу знизити ціни на паливо на 6.8% (внесок у місячний приріст ІСЦ – «-»0.1 в.п.). Значне зростання u1094 цін на паливо протягом року матиме негативний вплив на інфляцію інших компонент в майбутніх періодах.

     Протягом  грудня ІЦВ зріс на 1.0%. При цьому  найбільший внесок мало виробництво  та розподілення електроенергії, газу та води (зростання за місяць –3.2%, внесок в ІЦВ – 0.5 в.п.) і харчова промисловість та перероблення сільськогосподарських продуктів (внесок – 0.4 в.п., зміна за місяць – 3.1%). На фоні зниження цін на нафту у грудні ціни у виробництві коксу та продуктів нафтоперероблення знизились на 4.7% ( внесок в ІЦВ – 0.4 в.п.). 

     Рисунок 3 - Індекс цін виробників 

      3. Світовий досвід боротьби з інфляцією та антиінфляційна політика України 

     3.1 Світовий досвід боротьби з інфляцією 

     Негативні соціальні і економічні наслідки інфляції змушують уряди різних країн проводити певну економічну політику. Значна увага завжди приділялася державою регулюванню грошової маси. Антиінфляційна політика налічує багатий асортимент самих різних грошово-кредитних, бюджетних заходів, податкових заходів, програми стабілізації і дій з регулювання і розподілу доходів.

     Оцінюючи  характер антиінфляційної політики, можна виділити в ній три загальні підходи. В рамках першого (пропонованого прихильниками сучасного кейнсіанство) передбачається активна бюджетна політика - маневрування державними витратами і податками в цілях дії на платоспроможний попит: держава обмежує свої витрати і підвищує податки. В результаті скорочується попит, знижуються темпи інфляції. Проте, одночасно може статися спад інвестицій і виробництва, що може привести до застою і навіть до явищ, зворотних спочатку поставленим цілям, розвинутися безробіття.

     Бюджетна  політика проводиться і для розширення попиту в умовах спаду. При недостатньому попиті здійснюються програми державних капіталовкладень і інших витрат (навіть в умовах значного бюджетного дефіциту), знижуються податки. Вважається, що таким чином розширюється попит на споживчі товари і послуги. Проте стимулювання попиту бюджетними коштами, як показав досвід багатьох країн в 60-і і 70-і роки, може посилювати інфляцію. До того ж великі бюджетні дефіцити обмежують урядові можливості маневрувати податками і витратами.

     Другий підхід рекомендується авторами-прихильниками монетаризму в економічній теорії. На перший план висувається грошово-кредитне регулювання, побічно і що гнучко впливає на економічну ситуацію.