Соціально-економічна характеристика змішаної ринкової економіки

     Різні способи вирішення цих проблем  визначають національну специфіку соціального реформування в окремих країнах, надають особливих рис моделям "змішаного економічного ладу" як "третього шляху" економічного розвитку.

     На  рис. 1.3. зображена типологізація змішаної економічної системи за соціально-економічною основою.

     Рис 1.3. Типологізація змішаної економічні системи за соціально-економічною основою. 

     Змішана економічна система  і капіталізм з  елементами соціалізації

     Процес  трансформації капіталістичних економічних систем у змішані зумовлює еволюційний поступ явища соціалізації, що передбачає орієнтування економічного розвитку в соціальному руслі та поширення неринкового, в основі своїй державного сектора економіки. Тип капіталістичної економічної системи утворений через реалізацію фіскальної політики і у своєму складі містить суспільний і квазісуспільний підсектори. Суспільний підсектор продукує блага, які споживаються колективно і плануються до виробництва адміністративними методами. Квазісуспільний підсектор створює блага і послуги, виробництво і споживання яких може частково регулюватися через ринковий механізм. Посткапіталістичні змішані економічні системи містять ширший державний сектор економіки, у тому числі: власне суспільний підсектор, наприклад, національна та внутрішня безпека, освіта, охорона здоров'я; квазісуспільний підсектор, зокрема освіта, культура; підсектор державної підприємницької діяльності в якому виготовляються також: індивідуальні блага і послуги, що регулюються через ринок. Так, високою є питома вага державної підприємницької діяльності у Франції, Швейцарії, Японії, Німеччині. Економіка США тяжіє до першого типу - власне капіталістичних реальних змішаних економічних систем.

     Змішана економічна система  і соціалізм з елементами капіталізації

     Пріоритет державного чи ринкового методів  регулювання у змішаній економічній системі становить собою підґрунтя для типологічної класифікації так званих постсоціалістичних економічних систем. Відтак можна виділити державно-ринкові та ринково-державні постсоціалістичні змішані економічні системи. Визначальною властивістю першого типу є провідне становище державних методів регулювання при коригуючій ролі ринкових механізмів. Цей тип має місце в економіці Китаю. Другий тип, як можна здогадатись із назви, висхідними має ринкові механізми, а регуляційні функції держави послаблюються. Сюди належать економічні системи країн СНД, Східної Європи, у тому числі України.

     Щодо  шляхів реорганізації постсоціалістичних змішаних економік, і в першу чергу  національної економіки України, то можна окреслити три комплексні стратегічно визначальні напрямки:

     –реорганізація власності, її форм, структур і способів функціонування;

     – реорганізація ринку і ринкових структур;

     – реорганізація системи регулювання суспільного виробництва.

     Реорганізація власності повинна мати свою специфіку. Сама по собі та чи інша форма власності не може бути ні більш, ні менш ефективною. Більш чи менш ефективним є рух до тієї чи іншої форми власності, їх перехід одна в одну, їх синтез. Стратегічні завдання реформування сучасних економік об'єктивно вимагають здійснювати процес трансформації, а не повної зміни, адміністративного ринку у сучасний ринок, під яким розуміють контрактний в своїй основі ринок, коли виробники і споживачі продукції" виробляють і реалізують її за контрактом, тобто на основі узгодженого плану. Щодо проблеми реорганізації системи регулювання суспільного виробництва, то зауважимо, що державне регулювання було майже повністю згорнуте, а ринковий механізм регулювання так і не був створений. Це І було однією з основних причин поглиблення кризових явищ у вітчизняній економіці та, аналогічно, і в економіках Інших постсоціалістичних країн.

     Таке  реформування механізму регулювання  найбільш відповідає умовам вітчизняної економіки та загалом умовам постсоціалістичних економік.