Соціально-економічна характеристика змішаної ринкової економіки

Розділ  1. Змішана ринкова система: поняття, структура, типи і тенденції розвитку.

1.1. Поняття і типи змішаної ринкової системи.

     Змішана економіка – це така економічна система, в якій регулювання економічних  процесів здійснюється як ринком, так  і державою без домінуючої переваги одного з них.

     За  способом організації ринку виділяють  такі типи змішаних економічних систем:

     – ринковий змішаний капіталізм, в якому переважає приватна власність, ринковий механізм виробництва і розподілу модифікований втручанням держави. Приклади охоплюють США, Японію, Канаду, а також більшість країн Західної Європи;

     – соціальну ринкову економіку, як метод соціальної політики, який поєднує у собі принцип свободи на ринку з принципом соціального урівнювання:

      – ринковий соціалізм, де засоби виробництва належать державі або трудовим колективам, а виробництво і розподіл регулюються ринковим механізмом. Прикладами слугують колишня Югославія та Угорщина другої половини 80-х рр. XX ст. (див. рис.1.1.). 

     Рис. 1.1. Типологізація змішаних економічних систем.

     Якщо  узагальнити, то змішані економічні системи можна поділити на два великих типи: ринково-державні і державно-ринкові.

     Ринково-державні змішані економічні системи

     В національних економічних системах, де соціально-економічною основою служить приватна власність, виражена як індивідуальною, так і колективними формами (партнерська, корпоративна, тощо), а також провідне становище мають ринкові методи регулювання при коригуючій ролі державних механізмів, такі змішані системи кваліфікують як ринково-державні. Визначальною ознакою ринково-державних змішаних економічних систем є наявність і пріоритетність таких механізмів та інститутів, які дозволяють ринковим цінам розподіляти рідкісні економічні ресурси, забезпечувати інформацію про рішення, що їх приймають споживачі, фірми та постачальники ресурсів, і узгоджувати ці рішення. Держава ж вирішує ті соціально-економічні проблеми, які непідвладні ринкові, зокрема:

     – розробка й затвердження правових основ економіки

     – визначення мети й пріоритетів макроекономічного розвитку

     – реалізація соціальних цінностей

     – фінансування суспільних благ і послуг

     – стабілізація економіки, яка б забезпечувала повну зайнятість і стабільний рівень цін тощо.

     Державно-ринкові  змішані економічні системи

     Державно-ринкові  змішані економічні системи характеризуються панівним становищем суспільної власності при невпинному становленні приватних форм та розширенні ринкових механізмів регулювання при домінації централізованого адміністративного планування. До таких економік належать в першу чергу перехідні економічні системи країн постсоціалістичного простору, у тому числі Україна.

     Окрім формування і організації функціонування ринкового законодавства та забезпечення нормальної роботи ринкового механізму, держава вирішує ще такі соціально-економічні проблеми, які ринок, в силу своєї егоїстичної спрямованості не тільки не вирішує, а й загострює. Це проблеми справедливого розподілу доходів, структурні зрушення в економіці, ефективне використання досягнень НТП, міжнародний поділ праці, екологія тощо. Регулюючий вплив держави на економіку здійснюється через систему директивного чи індикативного планування, бюджетно-податкову і грошово-кредитну системи. В Україні вкрай необхідним є створення дієвого гнучкого господарського механізму змішаного типу з обов'язковим елементом державного індикативного спрямувального планування, приведення системи оплати праці лібералізованій системі ціноутворення, дієвого і адресного соціального захисту.

     Вплив держави на економіку найбільш відчутний  через податкову систему та державні видатки. Державне регулювання має важливі наслідки для виробництва, зайнятості, продуктивності праці, рівня цін та розміщення ресурсів. Найповніше вплив держави, її економічна роль проявляється через здійснення урядових закупівель товарів та послуг і державних трансфертних платежів.

       У перелік державних закупівель входять:

     – оснащення національних збройних сил

     – купівля товарів галузей ракето-, судно-, машинобудування

     – будівництво автомагістралей, інституцій охорони здоров'я та освіти

     – оплата послуг працівників соціальної сфери тощо.

       Держава здійснює перерозподіл  податкових надходжень окремим верствам населення у вигляді виплат по безробіттю, соціальному страхуванню – все це так звані трансфертні платежі.

     Тяжіння національної економіки будь-якої країни світу чи до ринково-державної, чи до державно-ринкової залежить, насамперед, від того, яким історичним шляхом розвивалась економічна система, яку економічну політику проводили уряди цих країн, економічні ідеї яких шкіл політичної економії були найбільш прийнятні і в якій мірі реалізовані, зрештою, які етно-господарські традиції сформували світогляд тієї чи іншої нації. 

1.2. Структура змішаної  економічної системи

Особливості структури ринково-державних  та державно-ринкових змішаних економічних систем

     Змішаною  вважається економіка, у якій і державні, і приватні рішення визначають структуру  розподілу ресурсів. Залежно від  того, які методи регулювання економічних  процесів домінують у національній економіці, змішані економічні системи поділяються на дві частини: ринково-державні і державно-ринкові.

     Структура кожної національної змішаної економічної  системи має два сектори: державний і приватний (див. рис.1.2.)

Рис.1.2. Структура змішаної економічної системи.

     У ринково-державних змішаних економічних системах приватний сектор, представлений домогосподарствами та приватними підприємствами, є визначальним відносно державного. Поруч із ринковим ціноутворенням існує капіталістичний спосіб розподілу, що передбачає значну майнову нерівність у суспільстві. Відсоток державної власності у соціально-економічній системі ринково-державної змішаної економіки незначний, а може бути і повністю відсутній. Домінує приватна власність на фактори виробництва: індивідуальна та корпоративна. Державне регулювання економіки відбувається через податкову систему і зводиться до антимонопольної діяльності, виробництва суспільних благ тощо. Розподіл ресурсів у галузі народного господарства значною мірою визначається економічними, а не адміністративними законами. Макроекономічне планування національного виробництва з боку держави мінімальне, носить індикативний, рекомендаційний характер.

     Другий  тип змішаних економічних систем - державно-ринкові. Ці системи мають дещо інші особливості. Адміністративні методи регулювання тут більш поширені. Держава централізовано впливає на врівноваження сукупного попиту і пропозиції, здійснює перерозподіл доходів з метою усунення надмірних відмінностей у рівні доходів, корегує розподіл ресурсів з метою змін структури національного продукту, активно регулює зовнішньоекономічні відносини І валютний ринок, займається підприємницькою діяльністю тощо.

     Типовим прикладом ринково-державних змішаних економічних систем служать національні економіки США, Великобританії, Німеччини, Швеції, а державно-ринкових - економіка Франції.

Державний і приватний сектори  змішаної економічної  системи

     Змішану ринкову економічну систему, як окремий  функціональний тип економічних систем, вирізняє її структура, що містить державний і приватний сектори. У приватному секторі змішаної економічної системи виробляються, обмінюються і споживаються блага і послуги індивідуального порядку. Тобто, виготовляються товари з метою особистого їх споживання. Приватний сектор характеризується взаємодією двох інституцій: домогосподарств і підприємств. Середовищем цієї взаємодії виступає національний ринок, який теж має свою структуру: ринок ресурсів та ринок продуктів. Домогосподарства на ринку ресурсів виступають продавцем, у яких підприємства купують необхідні їм фактори виробництва: землю, капітал, робочу силу, підприємницькі здібності. На ринку продуктів, навпаки, домогосподарства виступають у ролі покупців, виявляючи попит на результати виробництва підприємств: продуктові і промислові товари, послуги.

     У державному секторі змішаної економічної системи відбувається виробництво так званих суспільних та квазісуспільних благ і послуг. Це такі результати національного виробництва, якими користується суспільство загалом (наприклад, сигнали маяка у морі). Іноді у державному секторі змішаних економічних систем, особливо державно-ринкових, продукуються також несуспільні блага, які призначаються для індивідуального споживання, тоді державні підприємства виступають такими ж суб'єктами ринкових відносин, як і приватні фірми. У змішаних економічних системах держава здійснює закупівлю товарів і послуг на ринку продуктів, факторів виробництва на ринку ресурсів для ефективного функціонування державних установ, а також виплачує так звані трансфери - державні платежі певним верствам населення, котрі з певних причин не в змозі себе утримати (вимушене безробіття, інвалідність, низький рівень доходів у багатодітних сім'ях тощо).

1.3. Змішана економічна  система і соціально-політична  система суспільства

     У сучасному розумінні змішана економічна система є основою такого суспільного ладу, що поєднує ефективне виробництво зі справедливим розподілом. Основними функціями держави "змішаної економіки" є перерозподіл доходів з метою забезпечення суспільного добробуту. Існує ряд спільних проблем, які вирішуються в межах всіх національних моделей змішаної економіки:

     – створення умов для співіснування різних форм власності на засоби виробництва і типів підприємств (приватної, державної і суспільної форм власності, ринкового і монополістичного секторів, приватних, державних і суспільних підприємств);

     – визначення форм економічної демократи і вирішення пов’язаних з ними питань самоуправління та участі трудящих в управлінні;

     – визначення меж: втручання держави в економіку та форм участі

     держави у виробництві;

     – визначення меж: суспільного контролю за виробництвом і розподілом;

     – визначення методів управління змішаною економікою, ступеня поєднання планового та ринкового механізмів регулювання економіки;

     – принципи політики соціального реформування, управління соціальною сферою та формування її інфраструктури і вирішення, пов'язаного з цим, питання про головну мету економічної політики і засоби її досягнення.