Проблеми інститутів та інституційної динаміки в працях Д. Норта

Гуменюк Олена, 8501

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДВНЗ"КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА"

 

Кафедра історії та теорії господарства

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

 

«Проблеми інститутів та інституційної  динаміки в працях Д. Норта»

 

 

 

 

 

Студентки V-го курсу

8501, 1 група

Перевірила:_______

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

 

ПЛАН РОБОТИ

 

ПЛАН РОБОТИ 2

ВСТУП 3

1. Фундаментальні основи методології Д.Норта 5

2. Проблеми інститутів та інституційної динаміки 9

ВИСНОВКИ 15

Список використаної літератури 16

 

 

 

 

ВСТУП

Беззаперечно, сьогодні інституціоналізм, як одна із сучасних економічних теорій, займає особливе і специфічне місце в  економічному аналізі. До сьогодні, не дивлячись навіть на значне посилення  інтересу до інституціоналізму, цілий  ряд інституціональних проблем, у тому числі проблеми інституційного середовища, все ще залишаються на периферії економічних досліджень.

Посилення інтересу до інституціональної теорії взагалі і до її неоінституціонального напрямку безпосередньо пов’язано зі спробами подолати обмеженість ряду положень, характерних для мейнстрім економікс (аксіоми повної раціональності, абсолютної інформованості, досконалої конкуренції, встановлення рівноваги лише за допомогою цінового механізму тощо), і розглянути сучасні суспільні, й особливо економічні процеси комплексно та всебічно, особливо — з необхідністю дослідження нових явищ сучасної епохи науково-технічної та інформаційно-технологічної революцій, коли використання традиційних методів не дає бажаних результатів.

Важливими проблемами в межах інституціональної  економічної теорії поряд з проблемами понятійно-категоріального апарату  та теоретико-методологічними, є використання методологічних засад інституціональної  економіки в трансформаційних процесах української економіки, дослідження  інституцій та інституційної зміни, інституційної структури суспільства  та економіки.

Зростання значення інституційних чинників при  трансформаційних процесах обумовлюється  також європейським спрямуванням українського розвитку як стратегічної мети України  з подальшим її входження до Європейського  Союзу, а також нещодавнє входження  України до Світової організації  торгівлі, визнання української економіки  ринковою.

  У цьому науковому просторі  увагу дослідників закономірно  привертає потужний інтелектуальний  спадок такого видатного представника  нової інституційної теорії, як  засновник теорії інституційних  змін, Нобелівський лауреат Дуглас  Норт. Дослідження ним історичної  траєкторії економічного розвитку  в методологічному відношенні  є основою для наукової інтерпретації  інституційної статики та динаміки  в умовах сьогодення і майбутнього.  Розроблена у працях Д. Норта  методологія пізнання інституційних  змін може значною мірою слугувати  теоретичному пізнанню, а на цій  основі й більш ефективному  моделюванню процесу економічних  та інституційних перетворень  у перехідних економіках.

Мета даного дослідження полягає у вивченні фундаментальних методологічних засад, викладених у працях Д.Норта та висвітлення проблеми інститутів та інституційної динаміки.

 

1. Фундаментальні основи методології Д.Норта

На початку 1990-х рр. Д. Норт стає одним із інтелектуальних лідерів в галузі розробки сучасної методології та теорії інституційної зміни. Актом світового визнання стало отримання ним разом з Р. Фогелєм у 1993 р. Нобелівської премії за «оновлення досліджень економічної історії завдяки застосуванню економічної теорії та кількісних методів для пояснення економічних та інституційних змін» [2]. Науково-дослідний підхід Д. Норта полягає не у безпосередньому та пріоритетному вивченні історико-економічної емпірики та фактології (фактовідкритті та фактозбиранні), а у розробці та застосуванні засобів надсучасної методології та аналітики для «препарування» історико-економічного матеріалу з метою виявлення структури інституційної зміни.

Навіть  у працях Норта, присвячених переважно  економічній історії, найважливішим  для нього є виявлення закономірностей історичного розвитку, здійснення їх теоретичної інтерпретації. Для Норта історичний матеріал виступає полігоном для відпрацювання якомога більш наближених до досліджуваної реальності теоретичних моделей інституційних та економічних змін, здійснюваних у часі. Як зазначав Норт, «насправді історія економіки: спроба пояснити різні моделі зростання, застою і занепаду суспільств упродовж часу, а також дослідити, яким чином перешкоди, що виникають внаслідок людської взаємодії, породжують зовсім розбіжні результати» [3, с. 168-169].

Науковим кредо та перевагою течії, очолюваної Д. Нортом, є не здійснення традиційного історико-економічного дослідження, а використання найсучасніших теоретичних здобутків і досягнень світової науки для розкриття складної структури інституційної зміни. Остання, за Нортом, інтерпретується як шлях, яким суспільство розвивається в часі, і тому є ключем для розуміння історичної зміни. Фундаментальні основи методології її дослідження закладені ним у відомій праці "Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки" (1990). До найбільш вагомих методологічних здобутків інституційного аналізу, репрезентованих у ній, належать наступні.

По-перше, як відомо, Норт одним з перших ґрунтовно розкрив зміст та природу інституцій як встановлених у суспільстві «правил гри» чи створених людиною обмежувальних рамок.

По-друге, він визначив їх основні функції в економічному та соціальному середовищі, які полягають у спрямуванні людської взаємодії в певне річище, зменшенні економічної невизначеності за допомогою структурування повсякденного життя, слугуванні дороговказом для людської поведінки, визначенні та обмеженні сукупності варіантів вибору для індивідів тощо.

По-третє, здійснив чітке структурування інституцій на неформальні та формальні. Під неформальними інституціями він розумів існуючі неофіційні, неправові обмеження. До них належать традиції, звичаї, неписані кодекси поведінки, господарська етика, культурні норми, ментальні риси та ін.

. Формальні інституції, за Нортом, – це офіційні, правові обмеження, які є результатом надання правових рамок інституційним нормам суспільства, тобто є їх юридичним, законодавчим чи контрактним, закріпленням та/чи втіленням. Структурна взаємодія основних елементів інституційного середовища представлена на рис. 1.

 

 

 

 

По-четверте, обґрунтував і послідовно дотримався розмежування інституцій (правил гри) та індивідів і організацій (учасників гри), які функціонують у сфері інституційних обмежень. Останні можуть продукувати нові інституційні норми і здійснювати у відповідності із власними потребами та інтересами наступні інституційні зміни. По-п’яте, розкрив вагомість такої складової функціонування інституцій, як процедура встановлення порушень та санкціонування відповідних покарань за невиконання та/чи порушення інституційних норм [3, с. 11-15].

Сам Д. Норт визнає, що ще на початку власної  наукової кар’єри спромігся вийти  за рамки неокласики завдяки гарній обізнаності та одночасно критичному сприйняттю марксизму: перше наштовхнуло його на постановку проблеми соціальних змін та дослідження їх причин, а друге – на пошук власних теоретико-методологічних підходів до розв’язання поставленої проблеми. Як зазначив Норт в одному з недавніх інтерв’ю, «Маркс ... ставив правильні питання, правда, з відповідями на них важко було погодитись. Маркс змусив мене розмірковувати над цими питаннями все життя, і я не стомлююсь на них відповідати, але по-новому. Мабуть, в цьому моя відмінність від типових представників неокласичного напряму. ... Це, перш за все, стосується питання про причини соціальних змін. Крім того, становить інтерес роль технологічного прогресу, виникнення протиріч та напружень у функціонуванні економічних систем. Актуальне питання і про роль та джерело формування ідеології в економіці, про те, як формуються переконання людей. Простих відповідей на ці питання немає, але важливо, що самі вони були поставлені. Цими питаннями я і займався протягом всієї своєї наукової кар’єри. Тільки я приходив до інших, ніж Маркс, висновків, і мене це надихає» [4, с. 6-7].

У методологічному  відношенні в останні два десятиріччя Норт здійснює розробку єдиної синтетичної теорії, що здатна описувати зміни в соціумі, політиці та економіці. За Нортом, теорія трансакційних витрат, теорія колективної дії з центральною проблемою безбілетника, теорія прав власності, а пізніше соціологія знання, когнітивні науки та політологія на новому рівні дозволяють зрозуміти причини суспільних змін [5, с. 92].

Також у  своїх працях останніх років Д. Норт весь час розширяє простір дослідження інституційних рамок, у яких функціонує економіка. При цьому відчутний постійний аналітичний «дрейф» ученого у площину міждисциплінарних досліджень. Це здійснюється по-різному, в залежності від того, до якого предметного поля суміжних суспільних наук він тяжіє. Зокрема Норт показує, що економічний розвиток значною мірою визначається впливом культури та ідеології. Він зазначає, що історія демонструє значення ідей, ідеологій, міфів, догм та упереджень. Цей аспект інституційного аналізу має безсумнівну продуктивність для виявлення чинників неефективності інституційного устрою перехідних економік. Шукаючи відповіді на питання про причини відторгнення їх формально ринковим середовищем конкурентної змагальності, інновацій, всеосяжної та перманентної технічної модернізації, якісного економічного зростання, слід передусім задатися питанням, чи взагалі подібні завдання є реальними пріоритетними в ідеологіях правлячих політико-економічних еліт. Йдеться про експертну оцінку структури їх ціннісних орієнтирів. Нажаль, якщо виходити не з виборчої та медіа риторики, а з практичних результатів економічного поступу, відповідь напрошується негативна. Це актуалізує врахування такого інституційного фактору, як інтелектуальний та моральний потенціал реформаторів перехідного періоду. Йдеться про загрози й суспільні втрати від підміни реальних інституційних змін інституційною риторикою.

2. Проблеми інститутів та інституційної динаміки

 

Значимим  для виявлення коріння нагальних інституційних проблем перехідних економік є розкриття рушійних сил формування інституційного середовища. За Нортом, «напрям інституційних змін зміщується на догоду інтересам уже наявних організацій» [6, с. 17]. У цьому – витоки «залежності від шляху». Д. Норт звертає увагу на багаторівневість організацій, які не тільки функціонують в умовах існуючого інституційного середовища, але й у свою чергу формують та трансформують його. Організації охоплюють політичні органи (політичні партії, парламент, регуляторні агентства), економічні органи (фірми, профспілки кооперативи), суспільні органи (церкви, клуби, спортивні асоціації) та освітні органи (університети, центри професійної підготовки). Вони складаються з груп індивідів, пов’язаних між собою спільним прагненням досягти певних цілей. Прагнучи досягти ці спільні цілі, вони виступають у ролі рушіїв інституційної зміни. Тому від характеру й змісту цих цілей значною мірою залежить і спрямованість та ступінь ефективності (для індивідів, груп, суспільств) здійснюваної інституційної зміни [3, с. 13-14].

Апелюючи до специфічності інституційної зміни в країнах Східної Європи, Норт виходить із тієї загальної передумови, що «існування відносно продуктивних інституцій де-небудь у світі та недорогої інформації про відповідні особливості їхнього функціонування – потужний стимул до зміни для економік з поганими показниками функціонування» [3, с. 176]. Разом з тим постають закономірні питання про причини тієї ситуації, коли інституційні зміни у зазначених країнах не дають бажаної суспільної ефективності – економічної, соціальної та політичної. Саме постановкою питань, що створює ефективні інституції (?), чому не завжди країни та суспільства досягають імплементації саме ефективних інституційних змін тощо (?) Норт завершує книгу «Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки» (1990). Порушенням цих питань, на які, як зазначав Норт, можна і не сподіватись отримати вичерпні та точні відповіді, він розпочав серію подальших досліджень, які привели у площину досить радикальних наукових новацій в галузі методології та теорії інституціоналізму. У нових працях вченого 2000-х рр. інституційний аналіз розгортається в площині такої нової предметної сфери, як економічна психологія (когнітивістика), а також на стику економічної теорії та політології.

Перш  за все йдеться про працю Д. Норта «Розуміння процесу економічних змін» (2005) [7]. За оцінкою Т. Еггертссона, визнаного представника та дослідника нового інституціоналізму, президента Міжнародного товариства з вивчення нової інституційної економічної теорії (ISNIE), ця праця Д. Норта є однією з найвагоміших та найцікавіших серед тих, що вийшли в означеній галузі останнім часом. У ній немає кінцевих відповідей, але вказується шлях для майбутніх досліджень, яким слід прямувати. Мету цієї праці Еггертссон вважає настільки амбіційною, що мова може йти про переворот у соціальних науках [8, с. 14-15].

Книга Д. Норта «Розуміння процесу економічних змін» модернізує інституційний аналіз включенням в його структуру проблеми ідеологій (способів світосприйняття) та ментальних моделей індивідів і соціальних груп. Ці питання порушувались Нортом і раніше. Зокрема ще у своїй Нобелівській лекції він зауважував, що світосприйняття окремих людей, груп та суспільств визначає їх вибір, є результатом процесу людського пізнання, яке протікає у часі й обумовлює еволюцію інституцій [2, с. 360]. У праці «Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки» Норт також наголошував, що ідеї, ідеології та переконання відіграють головну роль у виборі індивідів, в тому числі у виборі траєкторії інституційної зміни [3, с. 34-35, 111].

Але у  новій книзі зазначені проблеми стали предметом спеціального розгляду. Нова праця багато в чому перегукується з попередніми працями вченого, оскільки приймає естафету в тих питаннях, які були в них лише окреслені, але потребували подальшої ґрунтовної розробки. Праця Д. Норта з огляду нагальних проблем інституційної динаміки перехідних економік цікава тим, що дає пояснення того, як відбувається формування різних типів інституційної інфраструктури, які визначають напрям економічного розвитку.