Нормування праці: сутність, призначення, методи

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 
 

                                                                                   

                                                                                   Кафедра економіки і оцінки                           майна підприємств 

Індивідуальне науково-дослідницьке завдання

з наукової дисципліни «Економіка праці і соціально-трудові відносини»

на тему «Нормування праці: сутність, призначення, методи» 
 
 
 
 

Виконала:

студентка 3 курсу, 5 групи

 факультету «Облік і аудит»                                                     Липчанська  Т. В. 
 
 

Перевірила:                                                                                  Мельник Ю. О. 
 
 
 
 

Харків,2011

ЗМІСТ

1. Введення                                                                                                         3
2. Сутність нормування праці та його значення                                       5
3. Методи встановлення норм праці                                                          8
4. Удосконаленнн нормування праці на підприємстві                              10
5. Висновок                                                                                                14
6. Список використаної літератури                                                          15

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВВЕДЕННЯ 

     Нормування  є основою організації праці  на підприємстві, в установі, організації. Суттю нормування праці вважається визначення об'єктивно необхідних витрат робочого часу під час проектування раціональних трудових процесів та встановлення прогресивних, науково обґрунтованих  норм праці чи проектування й практичне  запровадження комплексу заходів  із підвищення загальної результативності праці [5]. Обґрунтованим є твердження П. Богині й О. Грішнової: нормування праці – це вид діяльності з  управління підприємством, спрямований  на встановлення оптимальних співвідношень  між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників  різних груп та кількістю одиниць  обладнання [3]; В. Прокопенко вказує, що нормуванням праці зазвичай називають  встановлення норм часу на виконання  певних робіт або розмірів виробітку  в тоннах, кубометрах, штуках на одиницю  часу [8]; нормування праці включає  в себе визначення необхідних витрат праці (часу) на виконання робіт (виготовлення продукції) і окремими працівниками, і колективами (бригадами), зазначають Г. Чанишева, Н. Болотіна та інші [10], а  на думку А. Румянцева, нормування –  це встановлення нормативних витрат праці у вигляді норм часу на виконання  певних операцій (робіт) або у вигляді  норм виробітку, що передбачають виготовлення певної кількості виробів за одиницю  часу (день, годину) [11]. За визначенням  С. Новожилова, нормування – один із головних засобів оцінки різноманітних  варіантів організації праці  та вибору з них найраціональнішого, який дає можливість виконати роботу щонайефективніше [7]; із точки зору І. Лясникова, П. Петроченка й Г. Холодної нормування – це встановлення міри витрат праці на виконання певної роботи (операції та її елементів) у  щонайраціональніших організаційно-технічних  умовах виробництва [11], а на думку  М. Порубова, нормування – це визначення міри праці, установлення єдиного комплексу  показників, які дають цілковите  уявлення про кількісну та якісну сторони праці [13]. Узагальнюючи, зазначимо, що нормування праці – це іманентна складова системи організації оплати праці, воно здійснюється на основі положень централізованого й локального законодавства задля точного визначення міри праці працівника й, відповідно, установлення науково обґрунтованого, оптимального й справедливого (з точки зору не лише правових, а й наявних соціально-економічних чинників) [4] розміру винагороди за працю. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Сутність  нормування праці  та його значення 

     Нормування  праці є складовою частиною управління виробництвом і полягає у визначенні необхідних витрат праці на виконання  робіт (виготовлення продукції) як окремими працівниками, так і колективами  працівників та встановлення на цій  основі норм праці.

     Норми праці складають основу системи  планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці  персоналу, обліку затрат на продукцію, встановлення завдань з підвищення продуктивності праці, визначенні потреби  в кадрах, управління трудовими відносинами  на підприємстві.

     В умовах розвитку ринкових відносин та поглиблення економічної самостійності  підприємств нормування праці набуває  великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Отже, нормування праці є засобом  визначення як міри праці для виконання  тієї чи іншої конкретної роботи, так  і міри винагороди за працю залежно  від її кількості та якості [9].

     Світовий  досвід засвідчує, що ефективна робота підприємств в економіці ринкового  типу можлива лише за умови високого рівня організації нормування праці. Провідні країни, такі як США, Великобританія, Швеція, Японія, Італія та ін., не лише не знижують вимоги до нормування праці, але і розширюють сферу його застосування. Широко застосовуються методи мікроелементного аналізу і нормування трудових процесів.

     Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є удосконалення  організації виробництва і праці, поліпшення її умов та скорочення затрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці  та сприятиме розширенню виробництва  і зростанню реальних доходів  працівників.  
 

Завданнями  нормування праці  є:

1. встановлення нормативу часу на одиницю продукції;
2. впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування, машин і механізмів;
3. розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;
4. проведення аналізу виконання норм праці для розкриття резервів виробництва та продуктивності праці;
5. перегляд норм праці у зв’язку зі зміною умов праці та проведення організаційно технічних заходів;
6. впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці [2].

 

   Нормування  праці на підприємствах виконує  важливі функції, оскільки є основою  організації заробітної плати, тому що норми затрат робочого часу одночасно  стають і мірою винагороди за працю, маючи тісний зв’язок з тарифною системою. Установлення норм праці  має на меті гарантувати суспільству  визначену продуктивність праці, а  працівнику визначений рівень заробітної плати. За виконання норм праці оцінюється трудова діяльність кожного працівника й оплачується його праця.

   Науково обґрунтовані норми праці дозволяють оцінити результати трудової діяльності кожного працівника, колективу. Встановлення норм праці на окремі види робочих  процесів і операцій дозволяє розрахувати  та витримувати необхідні кількісні  та якісні пропорції між робочими місцями, цехами, виробництвами, що сприяє зростанню продуктивності праці.

   Нормування  праці на підприємствах є основою  планово-економічних рахунків поточного  та перспективного характеру, вихідною базою для обліку затрат і результатів  виробництва, елементом організації  виробництва та оперативного управління підприємством, дієвим засобом забезпечення оптимального співвідношення між мірою  праці та її оплатою.

   Справжні  ринкові умови господарювання забезпечують на практиці високий рівень нормування праці, що стає одним з головних чинників мінімізації витрат та зростання  обсягів виготовленої продукції.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Методи  встановлення норм праці 

     Більш досконалий метод нормування праці  забезпечить вищу якість норм праці, тобто високий ступінь ймовірності  того, що встановлена величина витрат праці дійсно необхідна і достатня. Величини норм праці, певні інтуїтивним  методом, представляють здогад, заснований на попередньому досвіді. Величина норм праці, певна статистичним методом, мають своєю базою математичну  статистику.

     Існують наступні методи нормування праці:

     Аналітично-дослідницький  метод встановлення норм праці заснований на вивченні витрат робочого часу шляхом спостережень і включає в себе: безпосереднє вимірювання величин часу (хронометраж і фотографія робочого дня); фотографування методом моментальних спостережень.

     Хронометраж - метод вивчення витрат робочого часу багаторазово повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операцій шляхом їх вимірювання. Використовується (в основному) у великосерійному і масовому виробництвах для встановлення діючих норм та перевірки норм, встановлених розрахунковим шляхом. Об'єктом дослідження є операція та її елементи, а його метою - встановлення основного і допоміжного часу або витрат часу на окремі трудові прийоми. Хронометраж буває суцільним і вибірковим. При суцільному хронометраж його об'єктом є всі елементи оперативного часу, а при вибірковому - вимірюються окремі елементи оперативного часу або технічної операції [14].

     Фотографія робочого дня - це спостереження, що проводиться для вивчення всіх витрат робочого часу протягом зміни або її частини. Вони можуть бути індивідуальними, груповими, бригадних і т.п.

     Метод моментальних спостережень дозволяє визначати величину витрат робочого часу, не вдаючись до їх безпосередньому вимірюванню. Він застосовується при спостереженні за великою кількістю об'єктів. Метод заснований на використанні положень теорії ймовірностей, а його сутність полягає в заміні безперервної фіксації часу при безпосередніх вимірах (звичайні фотографії) урахуванням кількості спостережуваних моментів. Отримані дані дозволяють визначити питому вагу і абсолютні значення витрат часу по елементах.

     Розрахунково-аналітичний  метод встановлення норм передбачає встановлення норм праці на основі застосування нормативів з праці і розрахункових формул. Він дозволяє не вдаватися кожного разу до трудомістким процесам хронометражу і фотографії. Норми праці встановлюються до впровадження операції у виробництво, що значно скорочує витрати на їх встановлення [14]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Удосконалення нормування праці на підприємстві 

     До  першочергових заходів, які спрямовані на поліпшення нормування праці, слід віднести наступні:

1. Удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює соціально-трудові відносини;
2. Створення системи розроблення й відновлення міжгалузевих, галузевих нормативів трудових затрат, складовими якої є підсистеми фінансового, організаційного, кадрового забезпечення;
3. Удосконалення організації нормування праці на рівні підприємств;
4. Розроблення автоматизованих систем нормування праці;
5. Відновлення методичної бази розроблення нормативів з праці;
6. Реалізація заходів з підготовки й підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці;
7. Формування нового уявлення про роль нормування праці за сучасних умов, зміна психології керівників, для яких нормування праці традиційно було і залишається лише засобом підрахунку ”можливого” рівня заробітної плати.

     Ефективність  роботи по організації нормуванню праці  на підприємстві багато в чому залежить від якості розроблюваних планів і організації їх виконання. Для  оцінки рівня організації і нормування праці на підприємстві слід планувати  і аналізувати наступні показники:

1. Питому вагу чисельності робітників, праця яких нормується по міжгалузевих, галузевих і інших прогресивних нормативах;
2. Охоплення технологічних і трудових процесів нормами затрат праці;
3. Величину зниження затрат праці на виробництво (в процентах до всього об'єму затрат праці за рахунок покращення нормування, підвищення якості норм;
4. Коефіцієнт корисного використання робочого часу і коефіцієнт використання виробничої потужності ділянки, цеху підприємства;
5. Степінь освоєння проектної трудомісткості і проектної продуктивності праці;
6. Частку приросту продуктивності праці за рахунок перевищення норм виробітку (часу) в загальному прирості продуктивності праці.

     Для забезпечення систематичного вдосконалення  організації і нормування праці  на підприємстві необхідно здійснювати  планомірну роботу і планувати на п'ятирічку і по рокам наступні напрямки: нормативно-дослідну роботу по розробці нормативів праці; зниження трудомісткості продукції і робіт по розробці і обслуговуванню виробництва; аналіз діючих норм затрат праці і їх перегляд; вивчення використання робочого часу (фотографія робочого часу, хронометраж  і ін.); вивчення передового досвіду  і поширення найбільш раціональних форм і прийомів роботи; підготовку і підвищення кваліфікації спеціалістів по організації і нормуванню праці.

     Подальше  вдосконалення нормування праці на рівні  підприємства передбачає:

1. Максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним;
2. Широке впровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо;
3. Підвищення не тільки технічної, а й економічної та фізіологічної обґрунтованості норм. Якщо технічне обґрунтування полягає у виявленні виробничих можливостей робочих місць, то економічне – у виборі найдоцільнішого варіанта виконання роботи, а фізіологічне – у виборі раціональних форм поділу і кооперації праці, визначення правильного чергування робочого навантаження і відпочинку тощо;
4. Поліпшення якості нормування на основі науково – технічних рекомендацій;
5. Широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудомісткість робіт і нормованих завдань, установлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання;
6. Формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів;
7. Створення автоматизованих робочих місць для нормувальників;
8. Комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу;
9. Підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників.