Індивідуальне науково-дослідне завдання по "Экономики организации"

     Має потребу в обговоренні й питання  про доцільність підготовки за кошти  державного бюджету кадрів для підприємницької  діяльності. Адже, з одного боку, це припускає витрату державних  коштів на підготовку кадрів, які будуть працювати на власний прибуток, а  з іншого боку - діяльність підприємця, що створює додаткові робітники  місця, буде приносити податки в  державний бюджет, відповідати потребам суспільства й політики держави.

     На  сучасному етапі в Україні  існує значний ресурс робочої  сили молоді, який не знаходить свого  використання. Таким чином необхідно  допомогти кожному молодому спеціалісту  реалізувати свій талант та накопичений  баланс знання для подолання проблеми молодіжного працевлаштування і  підняти рівень конкурентоспроможності молоді на міжнародній арені. 

     2.6. Шляхи подолання  безробіття серед  молоді

     Проблема  працевлаштування молоді полягає сьогодні не стільки у відсутності робочих  місць, як у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти спільну мову. Роботодавці, зазвичай, бажають відразу мати відданого  «суперпрофесіонала», який був би готовий  працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість  молоді невіддані «несуперпрофесіонали», насмілимось припустити, бажають  здебільшого протилежного. Збалансувати цей очевидний конфлікт інтересів  мала б насамперед держава, представники якої не втомлюються проголошувати, що молоді – її, держави, майбутнє.

     Звідси  постає доконечна необхідність напрацювання ефективної державної політики щодо працевлаштування молоді. Особливо з  огляду на ті негативні тенденції, які  потягом тривалого часу спостерігаються  в економіці України. Понад те, загострення проблеми молодіжного  безробіття тягне за собою цілу низку  соціальних небезпек для суспільства  загалом. При цьому масштаб та глибина останніх перебувають мало не у геометричній прогресії до кількості  молодих осіб, які втратили або  не можуть знайти роботу.

     Звісно, у держави є багато інструментів, за допомогою яких вона може регулювати ринок праці. Перш за все – це створення таких економічних  умов, які б заохочували роботодавців брати на роботу молодих і недосвідчених. Держава повинна матеріально  заохочувати роботодавців, які надають  «перше робоче місце» випускникам навчальних закладів різних рівнів акредитації. Добре  було б передбачити податкові  пільги для господарств, підприємств, організацій і установ, які забезпечували  б роботою студентську та учнівську  молодь у вільний від навчання час. Скажімо, під час канікулярного  періоду в таборах праці та відпочинку (будівельні загони, збирання врожаю). Створивши відповідні умови  для поширення діяльності студентських та учнівських трудових загонів, волонтерських  бригад, а також забезпечивши їх необхідним обсягом робіт і належними  умовами перебування, можна було б значно покращити «картину»  на молодіжному ринку праці.

     На  жаль, насправді у нашій економіці  все навпаки. Щоб переконатися у  цьому, достатньо переглянути газети з оголошеннями про вакансії. З  їх змісту однозначно випливає: на ринку  праці маємо непогамовний попит  на представників робітничих професій та некваліфіковану робочу силу. Чи приваблює така перспектива молодь? Очевидно, не всіх або ж – як крайній  варіант. У будь-якому випадку  мусимо констатувати: ринок праці  дуже пожвавився. А тому орієнтуватися  у ньому тільки за допомогою газет  – це вчорашній день. Тим паче, що у держави є такий інструмент соціально-правового захисту молоді як мережа центрів зайнятості, головна  мета яких — створення та постійне поповнення інформаційного банку даних про наявні робочі вакансії для молоді на підприємствах різних форм власності, установах та організаціях.

       Чи достатньо ефективно виконує  служба зайнятості свою відповідальну  соціальну місію? Не нам судити. Зрештою, про всяк випадок нагадаємо,  що згідно з чинним законодавством  служба зайнятості повинна сприяти  працевлаштуванню, тобто безоплатно  надавати інформацію про вільні  робочі місця та посади, про  наявність яких своєю чергою  їх повинні повідомляти різні  підприємства та установи. Ця  служба скеровує безробітних  на нові місця праці, надає  послуги з професійної орієнтації  та перенавчання, організовує оплачувані  громадські та сезонні роботи. Крім того — надає додаткові  гарантії з працевлаштування  тим громадянам, котрі потребують  додаткових соціальних гарантій, у тому числі дітям-сиротам,  дітям, які позбавлені батьківського  піклування та молоді, яка закінчила  навчання в СШ, ПТУ або звільнилася  з армії – для них бронюється  близько 5% від загальної кількості  робочих місць за робітничими  професіями на підприємствах,  установах і організаціях незалежно  від форм власності; виплачується  допомога з безробіття. Все це  не виключає самостійного пошуку  роботи шляхом безпосереднього  звернення до роботодавця, а  також прийняття громадян на  роботу підприємствами поза службою  зайнятості.

     З іншого боку, вимоги роботодавців до майбутніх  робітників щороку стають усе жорстокішими. До переліку стандартних вимог на сьогодні входить не лише обов’язковість відмінного навчання, а й досконале  знання комп’ютера та принаймні однієї іноземної мови. Окрім того, все  більшого значення працедавці надають  наявності у претендентів на працевлаштування практичного досвіду роботи. Це змушує навчальні заклади переглянути  систему проходження студентами виробничої практики – випускники повинні добре розумітись на виробництві  чи роботі в установах та організаціях.  

     ІІІ. ВИСНОВКИ

1. Безробіття молоді є однією з найгостріших соціально-економічних проблем України сучасності. Особливо різко простежується тенденція зростання безробіття молоді в умовах світової економічної кризи.
2. Збільшення чисельності молодих людей все більш випереджає можливості країни забезпечити їх роботою. Крім того, молодим людям знайти роботу важче, ніж дорослим. Між рівнем молодіжного і дорослого безробіття існує кореляція, однак в період економічного спаду молодіжне безробіття, як правило, зростає вищими темпами.
3. Підвищення безробіття серед молодого населення призводить до погіршення криміногенної ситуації в країні. Всі ці процеси призводять до знищення нації.
4. Парадоксальність ситуації на сучасному ринку праці полягає в тому, що з одного боку ,паралельно із значною пропозицією існує і досить великий попит на робочу силу, а з іншого - дуже часто реальний рівень професійних знань, кваліфікації тих, хто шукає роботу, не відповідає вимогам роботодавців. А серед цієї категорії громадян велика частка молодих.
5. Проблема зайнятості не може обмежуватися рамками виробничої діяльності людей зі створення матеріальних і духовних благ. Від її рішення залежить здійснення багатьох аспектів життєдіяльності людини, пов'язаних з її самореалізацією як діяльнісної особистості. Мова повинна йти про "соціальне наповнення" категорії "зайнятість".
6. Служба зайнятості для ефективного вирішення проблеми безробіття та підвищення конкурентноздатності молоді розвиває активні форми зайнятості, і з кожним роком збільшує обсяги охоплення заходами активної політики .
7. Безробіття серед молоді – предмет особливої уваги з боку державних і суспільних органів України. Психологічно хитлива, піддана негативному соціальному впливу безробітна молодь є живильним середовищем для зростання злочинності, наркоманії, соціальних конфліктів.
8. Одна з основних причин безробіття в Україні – невідповідність напрямків і обсягів професійного навчання молоді потребам ринку праці. Разом з тим багато підприємств мають потребу у кваліфікованих робочих виробничих професій, зокрема токарях, ливарях, ковалях, термістах, слюсарях-інструментальниках, фрезерувальниках і ін.
9. Велике значення для молоді має перспектива професійного росту, психологічний клімат в колективі й т.д., але вирішальною в багатьох випадках є невисока заробітна плата. Саме це – одна із причин низького рівня укомплектування вільних робочих місць.
10. Проблема працевлаштування молоді полягає сьогодні не стільки у відсутності робочих місць, як у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти спільну мову. Роботодавці, зазвичай, бажають відразу мати відданого «суперпрофесіонала», який був би готовий працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість молоді невіддані «несуперпрофесіонали», насмілимось припустити, бажають здебільшого протилежного.
11. Служба зайнятості повинна сприяти працевлаштуванню, тобто безоплатно надавати інформацію про вільні робочі місця та посади, про наявність яких своєю чергою їх повинні повідомляти різні підприємства та установи. Ця служба скеровує безробітних на нові місця праці, надає послуги з професійної орієнтації та перенавчання, організовує оплачувані громадські та сезонні роботи.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА 

1. Дорошенко Л. С. Управление трудовыми ресурсами. - К., 1997.
2. Єременко В. Г. Основи соціальної економіки. - К., 1997.
3. Заболотна С. Підвищення кваліфікації і навчання працівників//Довідник кадровика.-№1(55).2007.с.99-104.
4. Лисенко Л.І. Ринок праці. Техніка пошуку роботи: Навч. пос. – К. – 2004р. – 312 с.
5. Лукашевич М. П. Соціологія праці. - К., 2004.
6. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – К., 1998.
7. Мочерний С.В. Економічна теорія. Посібник для студентів вищих закладів освіти.-К. – Академія, 1999.
8. Синенко Н. Молодежная безработица в Украине //Справочник кадровика. – 2007г. - №3. – с.86-89.
9. Стариков І.В. Підготовка робітничих кадрів і ринок. Економіка України. – 1995.-№7.-83с.
10. http://www.ukrstat.gov.ua.