Людський капітал в Україні

 

 

2.2. Причини неповної реалізації людського капіталу

         Шкільна освіта, навчання на робочому місці, зміцнення здоров’я, збільшення обсягу інформації про економіку є інвестиційною діяльністю, розвиваючи людський капітал в Україні. Проте,цього недостатньо аби вивести Україну на світовий конкуретноспроможний  рівень. Чому ж держава не реалізує капітал?  Необхідно відзначити, що в Україні склалися обставини, які обмежують повне використання людського потенціалу. Серед них:

• диспропорції у розвитку сучасної системи освіти;
• відставання у забезпеченні економіки висококваліфікованими фахівцями з інженерних спеціальностей, які зможуть реалізувати інноваційні принципи економічного зростання;
• зниження кількісних параметрів використання кадрового потенціалу науки;
• низька частка інноваційноактивних підприємств, що унеможливлює повне використання інтелектуального потенціалу суспільства,
• відсутність належного рівня інвестування економіки, що спричинило заміщення дешевою робочою силою технічні та технологічні нововведення.

    Отже, ефективне реалізація людського капіталу визначається інноваційним розвитком економіки України та суб’єктів господарювання.  Виходячи з зазначеного, необхідно відновлення організаційно-економічних взаємозв’язків науки і виробництва; підвищення фінансування наукових розробок і заробітної плати науковцям. (9) Проблема загострюється ще тим, що при її вирішенні не приділяється належної уваги соціальним наслідкам структурної модернізації економіки та вступу України до наднаціональних економічних структур.

  Так, необхідно забезпечити високий рівень конкурентоспроможності економіки. Але ж досягти цього можна лише на новітній технологічній основі, а не дешевизні робочої сили, як це часто робиться вітчизняними роботодавцями, не докладаючи особливих зусиль для створення нових, технічно оснащених робочих місць. Рано чи пізно підприємства будуть вимушені ліквідовувати застарілі робочі місця і створювати нові, які б відповідали світовим стандартам якості.

    Варто акцентувати увагу на тому, що українські підприємства  забезпечені кваліфікованими робітниками менше ніж наполовину. І це має місце при вкрай низькій інноваційній їх активності. В той же час професійно-технічні заклади ведуть підготовку кадрів, з одного боку, без врахування очікуваних змін в економіці, а з іншого, – в набагато менших обсягах, ніж вищі навчальні заклади. Тобто ми маємо ситуацію, коли професійне навчання кадрів, ринок праці і економіка розвиваються самі по собі, без належної  узгодженості між собою. (7)

        Нажаль, зазначені напрямки дуже складно реалізувати під час економічної кризи, яка пронизує усі галузі економіки України і негативно впливає на формування та реалізацію людського потенціалу. Проте, інноваційне підприємництво та людський капітал можуть стати провідними ендогенними чинниками економічного зростання. Тому навіть в тяжкі для економіки України часи не можна забувати про підготовку управлінських кадрів, здатних організовувати інноваційний процес, комерціалізувати результати науково-технічної діяльності.

 

 

2.3. Аналіз людського капіталу України та його ефективності

      Для того, щоб побачити повну картину сучасного становища людського капіталу в Україні, потрібно проаналізувати в першу чергу демографічні показники задля визначення кількості людей, які безпосередньо належать до людського капіталу. Ми вирішили звернутись до джерел інформації, яку презентує  Офіційний сайт Державного комітету статистики України. Середня чисельність населення за січень-серпень 2013 року становить 45507337 осіб серед яких 45326982 постійного населення, кількість населення за січень- липень минулого року  становить 45596955 осіб, з яких 45416600 постійного населення. Тобто порівнянно із минулорічними показниками, постійне населення України зменшується, а тому відповідно і людський потенціал також.

 А якщо брати до уваги ще й показники міграційного руху населення, то за січень-серпень 2012 року кількість прибулих становить 35368 осіб, тоді як людей, які виїжджають з країни всього 9183 осіб. У часовому проміжку січня-серпня 2013 року міграційний рух населення : кількість прибулих – 33216 осіб, кількість вибулих – 14745 осіб. Тобто, можна спрогнозувати подальші показники міграційного руху. Міграційний рух минулого року – 18471 осіб, 2013 року міграційний приріст становить 26185 осіб. Кількість емігрантів зростає, міграційний приріст зменшується, звичайно, що це впливає на кількість постійного населення, а тому і людський потенціал зменшується.

Варто зауважити і про природний рух населення : смертність та народжуваність України. Показники у січні-серпні 2013 року показують, що кількість померлих осіб (439755) перевищує кількість народжених (329864), і ці показники помітно зросли у порівнянні із минулорічними показниками : кількість народжених – 346926, а кількість смертних  – 447690. Якщо скласти показники природного руху населення та міграційного руху населення, за природними показниками населення України зменшується, так само як і зовнішній рух населення не сприяє покращенню демографічної ситуації в країні.

     Неможливо заперечити той факт, що людський потенціал залежить і від освіченості населення, адже якщо людина має вищу освіту, то вона має великий шанс стати кваліфікованим працівником, професіоналом своєї справи. Тому проаналізуємо наявність вищої освіти у населення України за період з 2002 року до 2012 року.

За показниками ресурсу Державної служби статистики України на початок навчального року кількість студентів у закладах III-IV рівня акредитації становила (тис.) :

2002 – 1686,9

2003 – 1843,8

2004 – 2026,7

2005 – 2203,8

2006 – 2318,6

2007 – 2372,5

2008 – 2364,5

2009 – 2245,2

2010 – 2129,8

2011 – 1954,8

2012 – 1824,9

Аналізуючи вищенаведені факти, можна говорити про зменшення кількості населення, яке має вищу освіту. Показник почав падати з 2010 року, і це впливало на людський потенціал. Додатковим фактором, який повпливав на якість освіти, на нашу думку, це – розмір капітальних інвестицій в галузь освіти. За 2010 рік в освіту інвестували –  1920, 0 млн. грн., за 2011 рік – 2185, 5 млн. грн., а за 2013 поточний рік –  взагалі 1492,2 млн. грн., тому і не дивно, що людський капітал низький, адже щоб отримати гарний результат , потрібно інвестувати певні кошти, затратити зусилля. Світовою практикою доведено, що інвестиції в людський капітал – найефективніші, адже зумовлюють нову якість економічного зростання. В цілому інвестиції у людський капітал містять у собі наступні види вкладень: освіта, підготовка на виробництві, охорона здоров’я, моральне і матеріальне стимулювання праці,  культура і дозвілля, а також весь комплекс витрат, пов'язаних з підготовкою людини до виробництва (пошук інформації і міграція, екологія і здоровий спосіб життя, фундаментальні наукові розробки тощо), кожна з яких приноситиме його власнику та інвестору відповідні як матеріальні, так і моральні втрати та вигоди. (9)

      Об’єктивний погляд на стан людського капіталу України не викликає позитивних емоцій. Населення скорочується, народжуваність знаходиться значно нижче рівня смертності населення. Значна трудова міграція також вносить свій внесок до скорочення населення, причому ті, що виїжджають, є носіями кращого людського капіталу, ніж ті, що натомість прибувають в Україну. Значне зниження якості освіти призводить до нестачі кваліфікованих кадрів у всіх галузях економіки. Зменшення пропозиції робочої сили призводить до її подорожчання. Відповідно, Україна починає втрачати конкурентоспроможність за показником низької вартості робочої сили. (11).

 

 

 

 

 

 

Висновки

        В  умовах постійного розвитку інформаційного  суспільства темпи економічного  зростання та рівень добробуту  залежать усе більшою мірою  від інтелектуальних ресурсів, головним  носієм і творцем яких є  людина. Тому передові підприємці  все частіше звертають увагу  на наявність високого людського  капіталу, який забезпечить відповідно  високу продуктивність праці. Важливим механізмом капіталізації людського капіталу є перехід від споживацького до продуктивного способу життя. Інвестувати потрібно не пільги і прівілеї, а насамперед високопродуктину працю, яка робить значний внесок у формуванні ВВП України. На формування людського капіталу України впливає  низка внутрішніх загроз і ризиків,  які підривають основи національної безпеки. При цьому найбільшої уваги  заслуговують ті, що є критичними, а саме:

1. Поглиблення невідповідності  професійно-кваліфікаційної структури  пропозиції робочої сили попиту  на неї; ментальна неготовність  до нестабільності і рухливості.

2. Погіршення ситуації  із формуванням людського капіталу  через те, що цей  процес підривається  не лише погіршенням демографічної  ситуації та якісних характеристик  людського капіталу, а й  недопрацьованістю механізму регулярного відтворення трудових навичок і знань, підпорядкованих, з одного боку, гармонійному розвитку особистості, а з іншого, – розбудові громадянського суспільства, підвищенню конкурентоспроможності національної економіки.

3. Заміщення національних  емігрантів іммігрантами – носіями  інших моделей трудової поведінки. Неконтрольована міграція формує  ризики оголення вікових та  професійних відтворювальних контурів  системи підтримки трудових компетенцій, на базі яких сформована поточна структура господарства України. Навіть за умови її неповної відповідності потребам постіндустріального розвитку, не варто розраховувати, що імміграція зможе вирішити ці проблеми.За умови відсутності чіткої орієнтації господарського комплексу України іммігранти впливатимуть не тільки на рівень безробіття і рівень оплати місцевого населення, а й на формування мережі організаційних структур, що відображатимуть архаїчні моделі господарювання.

4. Поляризація трудової  нерівності. В Україні під окремі  види праці і трудової активності  формуються власні соціальні  групи. Це посилює соціальну напругу і зменшує продуктивність праці. (7)

     Аналіз окремих показників що кількісно відображають фактори формування та використання людського капіталу в Україні, свідчить про відносно низький рівень людського капіталу та неефективне його використання. До факторів, які ми аналізували слід віднести: соціально-демографічні (демографічні показники (кількість населення, його структура з урахуванням різних ознак, народжуваність, смертність), а також галузь освіти. Економічний механізм сформований недосконало, наслідком чого є  те, що значний людський капітал використовується для відтворення і розширення низькопродуктивних та непрогресивних секторів господарства, натомість галузі, які потребують високої ментальної активності не мають достатньої кількості працівників.

Отже, результат  нашого аналізу свідчить про необхідність не тільки комплексного впливу на стимулювання факторів формування та використання людського капіталу, а й про забезпечення інноваційних технологій в галузях освіти, науки задля розробки різних механізмів, які б не лише зупинили міграцію постійного населення з високим розумовим індексом за кордон, а й сприяли ефективному  розвитку економіки країни.

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія / Базилевич В.Д.  – 2008. [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://pidruchniki.ws/1584072039904/politekonomiya/ekonomichna_teoriya_politekonomiya_-_bazilevich_vd
2. Бандур С.І., Цимбал О.І. Формування людського капіталу України

в парадигмі розвитку загрозливих тенденцій та шляхи їх подолання.

3. Беккер Г.С. Человеческое поведение: экономический подход. Избранные труды по экономической теории / Г.С. Беккер. – М. : ГУ ВШЭ, 2003. – 458 с.
4. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2001. – 254 с. 
5. Кендрик Дж. Совокупный капитал США и его формирование. – М.: Прогресс, 1978. – с.63
6. Климко С.Г. Потенціал і використання людського капіталу в умовах трансформаційних змін: методологічний аспект // Науковий журнал “Економіка і управління”. - К., 2002, №4, с.17-21.
7. Клочков В. В. Человеческий капитал и его развитие. В книге: Экономическая теория. Трансформирующая экономика. / Под ред. Николаевой И. П. — М.: Юнити, 2004. — С.: 417.
8. Константинов І . Людський капітал і стратегія національних проектів  [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://forum-msk.org/
9. Кошулько О. П. Інновації в управлінні людським й інтелектуальним капіталами // Проблеми науки. – 2007. – № 5. – C. 45 – 48.
10. Макконнелл К., Брюс. Экономикс. – М.: Республика, 1992. – с. 171.
11. Пекар В. Людський капітал України 2025. Підсумки форсайту. [Електронний ресурс].– Режим доступу: http://wikicitynomica.org/future/lyudskiy-kapital-ukraini-2025-pidsumki-forsaytu.html
12. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Http://www. ukrstat. gov. ua.