Курс економіки України на мілітаризацію

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Базові положення теорії економічного зростання.

1.1. Поняття економічного  зростання.

1.2. Типи економічного  зростання.

1.3. Проблема темпів економічного  зростання.

2. Моделі економічного  зростання.

2.1. Фактори економічного зростання.

2.2. Багатофакторна модель  економічного зростання.

2.3. Двофакторна модель економічного зростання.

3.Умови стабільності і цілі ефективності економічного зростання.

4. Курс економіки України на мілітаризацію.

ВИСНОВОК

ЛІТЕРАТУРА

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Економічне зростання є одним з центральних об'єктів дослідження сучасної макроекономіки. Економічне зростання є основою вирішення більшості соціально-економічних проблем, є головним чинником цивілізаційного прогресу і результатом розвитку науки, техніки, інституційних чинників. Параметри економічного зростання та їх динаміка широко використовується для характеристики розвитку національних господарств, в державному регулюванні економіки. Економічне зростання вивчався економістами-теоретиками всіх поколінь. Останнім часом теорія економічного зростання стала окремим, порівняно відокремленим розділом економічної теорії. Незважаючи на це, остаточна інтерпретація та формалізація цього явища ще не завершена. На основі розгляду показників економічного зростання, динаміки рівня життя, населення оцінює діяльність вищих органів. Але економічне зростання залежить не тільки від потенціалу національного господарства, але і від зовнішньоекономічних і зовнішньополітичних чинників.

Можна сказати, що економічне зростання - це збільшення ВВП на душу населення, а збільшення темпів економічного зростання призводить до підвищення рівня доходів населення, зниження безробіття, збільшення доходів бюджету. Тому сприяння збільшенню темпів економічного зростання є однією із самих основних завдань економічної політики будь-якої держави, чому сприяють різні теорії економічного зростання, які в якійсь мірі застосовуються на практиці.

Тема економічного зростання і була, є і буде актуальною в усі часи, бо вона стосується кожної, окремо взятої особистості, і планети в цілому, так як проблеми економічного зростання займають у даний час центральне місце в економічних дискусіях і обговореннях, що ведуться представниками різних націй , народів і їхніх урядів.

РОЗДІЛ 1. БАЗОВІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕОРІЇ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ.

1.1 Поняття економічного  зростання 

Економічне зростання відноситься до числа складних і багатогранних явищ. Категорія економічного росту є найважливішою характеристикою суспільного виробництва при будь-яких господарських системах. Економічне зростання - це кількісне і якісне вдосконалення суспільного продукту за певний період часу. Економічне зростання означає, що на кожному даному відрізку часу в якійсь ступеня полегшується рішення проблеми обмеженості ресурсів і стає можливим задоволення більш широкого кола потреб людини.

У найзагальнішому вигляді економічний ріст означає кількісна і якісна зміна результатів виробництва і його чинників. Своє вираження економічний ріст знаходить у збільшенні валового національного продукту (ВНП), у зростанні економічної мощі нації, країни, регіону. Це збільшення можна виміряти двома взаємозалежними показниками: зростанням за певний період часу реального ВНП або ростом ВНП на душу населення. У зв'язку з цим показником, що відбиває економічне зростання, є річний темп зростання ВНП у відсотках.

По суті, економічне зростання є результатом суспільного відтворення, який, пройшовши через стадії розподілу й обміну виявляється в споживанні. Проте, при всій важливості виробництва, економічне зростання має сенс лише тоді, коли служить споживанню. Отже, економічне зростання, що зародився в надрах виробничого процесу, знаходить своє справжнє зміст і сутність тільки в кінці відтворювальної ланцюжка, коли вироблений продукт стає і реалізованим, і спожитим.

З цього можна зробити висновок, що економічне зростання - це процес, який народжується на стадії виробництва, набуває стійкого характеру на інших стадіях суспільного виробництва, призводить до кількісного та якісного зміни продуктивних сил, збільшення суспільного продукту за певний період часу і зростання народного добробуту.

У широкому сенсі: економічне зростання є показником економічного розвитку і є головною траекторією розвитку суспільства. У сукупності з соціальними, політичними, демографічними та іншими ознаками, він визначає напрямок руху суспільства, встановлюючи характер суспільного розвитку в цілому.

1.2. Типи економічного  зростання 

Існує два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Але економічна історія не знає інтенсивного або екстенсивного типу економічного зростання в чистому вигляді. Віднесення економічного зростання до того чи іншого типу здійснюється в залежності від величини питомої ваги приросту виробництва, отриманого за рахунок якісної або кількісної зміни його чинників.

Суть екстенсивного типу економічного зростання полягає в тому, що збільшення національного продукту здійснюється шляхом кількісного збільшення факторів виробництва і за рахунок залучення додаткових факторів.

Екстенсивне зростання виробництва - найпростіший і історично перший шлях розширеного відтворення. Його перевага полягає в тому, що це найбільш легкий шлях підвищення темпів господарського розвитку. З його допомогою відбувається швидке освоєння природних ресурсів, а також вдається порівняно швидко скоротити або ліквідувати безробіття, забезпечити велику зайнятість робочої сили. З іншого боку, такий шлях збільшення виробництва має і певні недоліки, так як йому властивий технічний застій, при якому кількісне збільшення випуску продукції не супроводжується техніко-економічним прогресом. Оскільки випуск продукції підвищується в тій же мірі, в якій зростають величини використовуваних основних фондів, матеріальних ресурсів і чисельність працівників, то на незмінному рівні залишаються кількісні значення таких економічних показників, як фондовіддача, матеріалоємність і продуктивність праці.

Екстенсивне розширення виробництва передбачає наявність в країні достатньої кількості трудових і природних ресурсів, за рахунок яких можуть збільшуватися масштаби економіки. Однак при цьому обов'язково погіршуються умови відтворення. Так, все більш старіє обладнання на діючих підприємствах. Через зростаючу виснаження природних ресурсів доводиться витрачати все більше праці і засобів виробництва для видобутку сировини і палива. У результаті економічне зростання у все зростаючій мірі носить витратний характер. Довгострокова орієнтація на екстенсивний шлях економічного зростання випуску продукції веде національне господарство до тупикових ситуацій

Інтенсивний тип більш складний тип економічного зростання, головне в ньому це вдосконалення технології виробництва, підвищення основних факторів виробництва. Найважливіший фактор інтенсивного економічного зростання - підвищення продуктивності праці. Цей тип економічного росту характеризується збільшенням масштабів випуску продукції, який грунтується на широкому використанні більш ефективних і якісно зроблених чинників виробництва. Практично зростання його виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалої техніки, передових технологій, досягнень науки, більш економічних ресурсів, підвищення кваліфікації працівників. За рахунок цих чинників досягається підвищення якості продукції, зростання продуктивності праці, ресурсозбереження і т. д.

Головна ознака інтенсивного типу економічного зростання - підвищення ефективності виробничих факторів на базі технічного прогресу. При даному типі розширеного відтворення з'являється новий фактор економічного зростання це підвищення ефективності всіх традиційних факторів. Інтенсивно розширене виробництво більш прогресивно, оскільки вирішальну роль у піднесенні ефективності умов виробництва починають відігравати науково-технічні досягнення. У зв'язку з цим у масштабі суспільства розвивається виробництво науково-технічної інформації, яка втілюється в усі більш ефективні засоби виробництва. Одночасно підвищується культурно-технічний рівень працівників. При інтенсивному збільшенні виробництва долаються перепони економічного зростання, породжені обмеженістю природних ресурсів.

1.3.Проблема темпів економічного  зростання 

Можлива й інша класифікація економічного зростання крім типу - це по величині його темпів. На питання, які темпи краще і вигідніше можна відповісти не замислюючись, що краще мати високі темпи, у такому випадку суспільство отримає більше продукції і у нього буде можливість задовольнити свої потреби. Але дуже важливий такий параметр як якість продукції, що випускається і важлива структура приросту виробництва, тобто якщо продукція буде випускатися неякісної, то це може призвести до незадоволення потреб людей.

Але так само існує нульовий темп економічного зростання. На невелику кількість часу він не загрожує великими негативними наслідками, оскільки може здійснюватися за рахунок зниження матеріаломісткості, підвищення фондовіддачі і продуктивності праці. Що стосується негативних темпів, то це в основному свідчення кризових процесів в національній економіці. Це пов'язано з погіршенням фондовіддачі, тобто знімання продукції з одиниці виробничих фондів, з витратою великих коштів на ліквідацію застарілої техніки, що веде за собою брак коштів на її відновлення.

При оцінці економічного зростання і його динаміки, темпів і інших показників у всьому світі використовується система національних рахунків, затверджена з 1993 рік органами ООН. Для оцінки економічного зростання все більше значення набувають такі показники добробуту, як тривалість життя, величина вільного часу і т.п.

Дуже важливий ефективний економічний ріст, він визначається такими факторами як природні ресурси, трудові ресурси, капітал і технології. Кожен з цих факторів, як окремо, так і в сукупності визначають рівень і темп економічного зростання. Але щоб досягти бажаного результату в прискоренні економічного зростання треба дотримуватися кількох умов:

· Підвищення капіталоозброєності праці. Якщо в країні є заощадження і якщо ці заощадження інвестуються в її економіку, то можна домогтися того, щоб накопичення фізичного виробничого капіталу відбувалося швидше, ніж зростання чисельності зайнятих в господарській діяльності. Цей процес призводить у результаті до підвищення капіталоозброєності праці. Зростання капіталоозброєності праці веде, у свою чергу, до зростання продуктивності праці, і значить, до обганяє збільшення обсягу вироблених благ в порівнянні з числом зайнятих цим виробництвом людей.

· Прогрес науки і техніки. XX століття стало століттям науково-технічної революції і не тільки із за зростання наукових знань, скільки з огляду на їх швидкого використання для виробництва товарів і надання послуг. Використання нових знань у виробництві призвело до принципової зміни безлічі технологій і великому збільшенню на цій основі продуктивності праці.

· Підвищення освітнього рівня працівників. Не для кого не секрет, що освічений працівник є більш значущим у виробництві, ніж неосвічений, особливо це стало явним, коли головним двигуном підвищення продуктивності виявляється освоєння досягнень науково-технічного прогресу. Робота на новому, більш продуктивному обладнанні, а також швидке оволодіння навичками виготовлення нових видів продукції зажадали не просто професійної кваліфікації, а й підвищення рівня освіченості працівників.

· Поліпшення методів розподілу обмежених ресурсів. Країна не може швидко збільшити обсяг наявних в її розпорядженні ресурсів виробництва, таких, як чисельність кваліфікованих працівників, площа придатних для використання земель або природні багатства, іноді це не можливо і в довгий час. Але використовувати ці обмежені ресурси можна краще або гірше. Це залежить від застосовуваних методів розподілу таких ресурсів між різними галузями і видами виробництв. Саме в організації подібного розподілу полягає головне завдання різних економічних механізмів. Тому вдосконалення економічних механізмів грає дуже велику роль в тому, яких темпів економічного зростання вдається домогтися.

· Прояв ефекту масштабу виробництва. Збільшення масштабів виробництва (на основі організації масового випуску продукції) дає можливість економити ресурси і нарощувати випуск продукції швидше, ніж ростуть обсяги деяких з використовуваних для цього ресурсів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2. МОДЕЛІ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ.

2.1 Фактори економічного  зростання 

Економічне зростання визначається рядом факторів. В економічній науці широке поширення отримала теорія трьох факторів виробництва, родоначальником якої був Сей. Її сутність полягає в тому, що у створенні вартості продукту беруть участь праця, земля і капітал.

Пізніше трактування виробничих факторів отримало більш глибоке і розширене тлумачення. До них зазвичай відносять:

· працю;

· землю;

· капітал;

· підприємницьку здатність;

· науково-технічний прогрес.

Фактори економічного зростання взаємопов'язані і переплетені. Так, праця дуже продуктивний, якщо працівник використовує сучасне обладнання та матеріали під керівництвом здатного підприємця в умовах добре працює господарського механізму. Тому точно визначити частку того чи іншого фактора економічного зростання досить складно. Більш того, всі ці великі чинники є комплексними, складаються з декількох менших елементів, внаслідок чого фактори можна перегруповувати.