Нажаль, в нашій країні значна частина  економіки знаходиться в тіні. Тому, на мій погляд, необхідно розглянути цю частину доходів населення. Досить гостро стоїть питання корупції. Вона є в кожному бюджеті домогосподарства, чи як стаття доходу, чи як витратна стаття. Деякі дослідження показують,  що 90 % опитуваних хоча б раз на рік давали хабара, 60 % отримували, а 40 % регулярно з ними зустрічаються у своїй діяльності. Величина тіньових доходів у розрахунку на одну особу становить 45 грн на місяць. Тобто за доволі скромними підрахунками, загальна сума таких доходів сягає близько 7 млрд грн на рік. Тому уряд повинен докласти якнайбільше зусиль для того, щоб максимально вивести з "тіні" доходи громадян і залучити їх до економічного обороту. Від таких дій у виграші буде і держава, і населення.

 

     2.2. Розподіл грошових  доходів населення  України.

    Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, слід проаналізувати не тільки джерела їхніх доходів, а й розподіл їх між собою. Розподіл доходів дає змогу отримати уявлення про рівень життя в країні, вирішення соціальних проблем, спосіб існування пануючої соціально-економічної системи. Кожному типу суспільства відповідають певні принципи розподілу доходів. Історія знає розподіл за працею, капіталом, власністю, факторами виробництва. У змішаній економіці всі ці форми співіснують, переплітаються, взаємодіють між собою. Їх удосконалення сприяє підвищенню суспільного добробуту. У вивченні проблем розподілу доходів зарубіжна економічна наука виділяє два основних підходи: функціональний розподіл доходів та особистий розподіл доходів. Перше означає, що грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент і прибуток. Тобто сукупний дохід суспільства розподіляється відповідно до функцій, які виконують отримувачі доходів. Заробітна плата виплачується за роботу; рента і процент — за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності; прибуток надходить до власників підприємств.

    Особистий розподіл доходів пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.

    Розуміння як функціонального, так і особистого розподілу доходів є ключовим моментом в оцінці ролі домогосподарств  у економіці. Статистичні дані свідчать про значну нерівність розподілу особистих доходів населення. Подібна тенденція спостерігається і в Україні. Питання нерівномірності розподілу доходів становить одну з фундаментальних проблем зарубіжної економічної науки. Дане явище пояснюється різними причинами: здібності кожної окремо взятої людини, здобута освіта, види діяльності. Основу для нерівномірного розподілу доходів створюють: володіння нерухомістю, засобами виробництва, сільськогосподарськими угіддями тощо; становище на ринку; інші фактори, а саме — щасливий випадок, наявність особистих контактів із членами уряду, сила політичного впливу, дискримінація і т. ін. Вітчизняні економісти все більше переконуються в тому, що надто високу диференціацію в доходах населення України обумовлюють не тільки перелічені причини, а й труднощі економічного характеру, з якими доводиться стикатися Україні сьогодні, загальним низьким рівнем життя основної частини населення.

     Співвідношення  загальних доходів 10% найбільш та найменш  забезпеченого населення становило 5,7 раза (у І півріччі 2009р. – 5,9 раза), у т.ч. серед міського населення – 5,8 раза (6,1 раза), серед сільського – 4,8 раза (4,9 раза). Мінімальний рівень загальних доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед 10% найменш забезпеченого населення, як в цілому по Україні, так і серед міських жителів – у 3,5 раза (відповідно у 3,6 раза), а серед сільських, як і у січні–червні 2009р., у 3,3 раза.[10]

      

 

     Співвідношення загальних доходів 10% найбільш та найменш забезпеченого населення становило5,3 раза (у 2008р. – 5,4 раза), у тому числі серед міського населення, як і в 2008р., – 5,4 раза, серед сільського – 4,3 раза (4,9 раза). Співвідношення мінімального рівня загальних доходів серед 10%найбільш забезпеченого населення до максимального рівня серед 10% найменш забезпеченого населення зменшилося з 3,7 до 3,4 раза, серед міських жителів – відповідно з 3,6 до 3,5 раза, сільських – з 3,7 до3,3 раза. Найбільш заможні 20% населення отримували, як і в попередньому році, 36% усіх загальних доходів.

     Нерівність  розподілу загальних доходів  характеризують крива Лоренца (додаток 3) та коефіцієнт концентрації (індекс Джині), який приймає значення від 0 (рівномірний розподіл доходів серед усього населення) до 1 (увесь доход належить одній особі). У зв’язку із реалізацією певних заходів щодо підвищення доходів населення, відбулося зменшення нерівності розподілу загальних доходів населення. Індекс Джині по загальних доходах зменшився з 0,259 у 2008р. до 0,257 у 2009р.

     Також дещо скоротилася диференціація  рівня добробуту населення, розрахована  з використанням критерію грошових доходів. Індекс Джині становив у 2009р. 0,277 проти 0,278 у 2008р., мінімальний рівень грошових доходів серед 10% найбільш забезпеченого населення перевищував максимальний серед10% найменш забезпеченого у 3,9 раза (у 2008р. – 4,1 раза), а в цілому найбільш забезпечені 10%населення отримали у 6,1 раза більше грошових доходів, ніж 10% найменш забезпечених (у 2008р. – у6,4 раза) .

     За  розрахунками, здійсненими Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної академії наук на основі матеріалів Держкомстату, рівень бідності у 2009р. порівняно з 2008р. знизився на0,6 в.п. і становив 26%. Межа бідності2 досягла  рівня 835 грн. у середньому на одну особу на місяць і збільшилася порівняно з попереднім роком на 7%. У стані бідності перебувало близько 11,7 млн. осіб (4,0млн. домогосподарств), що відповідно на 3% менше, ніж у попередньому році.

     Бідними були 37% сільських домогосподарств, 21% – міських, 32% домогосподарств із дітьми (ут.ч. 24% домогосподарств із дітьми, де всі дорослі працюють), 35% домогосподарств без дітей, у складі яких був хоча б один безробітний, 22% домогосподарств, які складаються лише з осіб пенсійного віку,16% домогосподарств, які складаються з осіб лише працездатного віку.[10]

     Позитивно змінилася ситуація у домогосподарствах  із дітьми. У цій групі рівень бідності знизився на 1,1 в.п. Найбільш суттєві  позитивні зміни відбулися серед  багатодітних домогосподарств, де рівень бідності знизився на 8,6 в.п. Покращилася ситуація в домогосподарствах із дітьми, де всі дорослі працюють: рівень бідності знизився у цій групі на 1 в.п.[10]

     Загальне  зниження рівня бідності в країні відбулося за рахунок суттєвого  зменшення показника серед домогосподарств великих міст (на 2,5 в.п.) та сільської місцевості (на 1,4 в.п.). Натомість у малих містах спостерігалося зростання рівня бідності на 3,7 в.п.

     Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у І півріччі 2010р. склали 2940 грн., що на 10% більше, ніж у відповідному періоді 2009р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 3072 грн., сільське – 2645 грн. У середньому на одного члена домогос-подарства сукупні витрати становили 1135 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1209 грн., у сільських – 976 грн. (додаток 3).

     Серед усіх сукупних витрат домогосподарств 90% становили споживчі витрати (у  І півріччі 2009р. – 88%).

     Найбільш  вагомою статтею (55%) сукупних витрат домогосподарств продовжували залишатися витрати на харчування (включаючи харчування поза домом). Порівняно з І півріччям 2009р. частка цих витрат збільшилася на 1,9 в.п.

     На  купівлю непродовольчих товарів  та оплату послуг (без витрат на харчування поза домом) домогосподарства направили, як і у січні–червні минулого року, 32% усіх витрат.

     Витрати на алкогольні напої та тютюнові вироби становили відповідно 1,6% та 1,8% сукупних витрат домогосподарств (у січні–червні 2009р. – 1,6% та 1,5%)

     Сільські  домогосподарства спрямовували на харчування більшу частину сукупних витрат, ніж міські (відповідно 59% проти 53%). При цьому сільські жителі споживали більше: картоплі – у 1,8 раза, хліба та хлібних продуктів – у 1,3 раза, цукру, овочів і баштанних – відповідно у 1,2 раза, молока і молочних продуктів – на 2%.[10]

     Домогосподарства  з дітьми до 18 років направляли на харчування 54% свого бюджету, що на 2 в.п. більше, ніж у січні–червні 2009р. Вартість добового раціону однієї особи  цієї групи становила 17 грн. проти 16 грн. у І півріччі минулого року. У сукупних витратах домогосподарств без дітей частка витрат на харчування була дещо більшою, ніж у домогосподарствах з дітьми, а вартість спожитих за добу однією особою продуктів харчування була вищою в 1,4 раза.

     У домогосподарствах з дітьми однією особою було спожито більше, ніж у січні–червні 2009р., м’яса та м’ясопродуктів – на 5%, фруктів, ягід, горіхів і винограду – на 3%. Одночасно у цій групі домогосподарств зменшилося споживання картоплі та цукру – відповідно на 7% кожного, молока та молокопродуктів – на 4%, овочів і баштанних – на 3%, хліба та хлібних продуктів – на 1,2%. Залишилося на рівні І півріччя минулого року споживання риби і рибопродуктів, яєць, олії та інших рослинних жирів.

     Кількість основних продуктів харчування, спожитих однією особою в домогосподарствах з дітьми, була в 1,5–1,2 раза меншою, ніж у домогосподарствах без дітей.[10]

 

РОЗДІЛ  ІІІ. Моделювання поведінки виробника

 

Умова задачі

     Підприємство  випускає консерви. Структура витрат включає:

     1) оренда будівлі заводу – 120000 грошових одиниць в місяць;

     2) витрати на утримання будівлі  заводу – 30000 грошових одиниць  в місяць;

     3) амортизація обладнання – 20000 грошових одиниць в місяць;

     4) фонд заробітної плати директора  заводу, бухгалтерії, відділу кадрів  разом з відрахуванням на соціальне страхування -  100000 грошових одиниць в місяць;

     5) вартість жерсті, що йде на 1 консервну  банку, - 15 грошових одиниць;

     6) вартість етикетки – 5 грошових  одиниць в місяць;

     7) витрати на оплату праці разом  з відрахуванням на соціальне  страхування основних робітників складає:

     при виробництві 1-ї тисячі штук 1810 грошових одиниць

     при виробництві 2-ї тисячі штук 4100 грошових одиниць

     при виробництві 3-ї тисячі штук 3810 грошових одиниць

     при виробництві 4-ї тисячі штук 1810 грошових одиниць

     при виробництві 5-ї тисячі штук 4100 грошових одиниць

     при виробництві 6-ї тисячі штук 8100 грошових одиниць

     при виробництві 7-ї тисячі штук 12100 грошових одиниць

     при виробництві 8-ї тисячі штук 32100 грошових одиниць

     при виробництві 9-ї тисячі штук 52100 грошових одиниць

     при виробництві 10-ї тисячі штук 72100 грошових одиниць

     8) витрати на сировину складають – 160 грошових одиниць за 1кг. Ємність тари складає – 250 грам. Нормальний прибуток складає в галузі – 20%.

     Враховуючи, що підприємство діє в умовах чистої конкуренції, дайте відповіді на наступні питання.

     1. Який обсяг виробництва (згідно  бухгалтерського та граничного аналізу) за ціною 141 дасть можливість отримати максимальний прибуток?

     2. За якої ціни підприємство  отримає нульовий прибуток?

     3. Який обсяг виробництва відповідає цій ситуації?

     4 До якого рівня падіння ціни  не призведе до зупинки підприємства?

     5. Який обсяг виробництва відповідає  цьому рівню ціни?

     6. Визначить рентабельність в кожному  варіанті виробництва.

 

     Таблиця