Бізнес в ЄС

Зміст

Вступ

Постановка проблеми

Виклад основного матеріалу

Список використаної літератури

Висновки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Одним із важливих чинників забезпечен-ня сталого соціально-економічного розвитку України є залучення  та ефективне викорис-тання інвестиційних ресурсів. Відомо, що інвестиційні процеси поліпшують загальні макроекономічні показники економічного розвитку країни та забезпечують стабіль-ність фінансових ринків. Водночас важли-вим зовнішньополітичним й економічним пріоритетом України на сьогодні є її інтегра-ція до європейського співтовариства, впро-вадження європейських норм бізнесу та стандартів життя. Ефективним інструмен-том досягнення Україною вищезазначених стратегічних цілей є залучення досвіду у сфері іноземного інвестування країн – чле-нів ЄС.

Залучення досвіду країн  ЄС в інвести-ційній сфері є одним  з головних чинників стабілізації та економічного розвитку Украї-ни, а також  можливістю наблизитися ще на один крок до європейської інтеграції.

Дослідженню цього питання  присвячу-ється невелика кількість наукових публіка-цій. Однак серед провідних науковців у сфері міжнародного інвестування слід виді-лити В.Г. Федоренка [9], А.А. Пересаду [6], Т.В. Майорову [3], А.С. Філіпенка [8].

Ряд теоретичних та практичних питань, пов’язаних з дослідженням аналізу досвіду

країн – членів ЄС у  залученні іноземних ін-вестицій, залишається недостатньо вивченим.

 

 

 

 

 

 

 

 

Постановка  завдання

Мета дослідження –  аналіз інвестиційної діяльності країн  – членів ЄС, визначення позитивних чинників , які впливають на інве-стиційний процес у країнах європейського співтовариства, розробка стратегічних на-прямів залучення іноземного капіталу в Україну шляхом використання досвіду інве-стиційної діяльності провідних країн ЄС.

 

Виклад основного  матеріалу

Узагальнення наукових джерел свідчать, що досвід інвестування в країнах ЄС харак-теризується високою часткою залучених коштів, якими залишаються іноземні інвес-тиції. Відомо, що іноземний капітал є най-більш ефективним способом включення економіки країни-реципієнта у систему між-народного економічного співробітництва.

Досліджуючи це питання, розглянемо за-вдання, які мають  виконуватися при регу-люванні прямих іноземних інвестицій у ЄС. До них  слід зарахувати: сприяння економіч-ному розвитку у країнах – партнерах  ЄС, сприяння надходженню прямих іноземних інвестицій зі світу до країн співтовариства, підтримання філій західноєвропейських компаній та їх присутність на світовому рин-ку, розширення співробітництва у галузях промисловості, техніки і науки тощо [3, с. 306–307]. Аналізуючи вищезазначені цілі, відзначимо, що сьогодні важливим факто-ром, який слід враховувати як з погляду ре-гулювання руху прямих іноземних інвестицій країн ЄС, так і для забезпечення розвитку та зростання рівня зайнятості у регіоні, є міжнародна конкурентоспроможність захід-ноєвропейської промисловості. Це є актуа-льним у руслі сучасних тенденцій глобалі-зації та лібералізації світової торгівлі й руху іноземних інвестицій.

На сьогодні одним  з головних чинників, який впливає  на збільшення інвестиційних потоків до ЄС, є розширення європейської зони. За даними Європейського комітету ста-тистики, 72% прямих іноземних інвестицій з країн ЄС, починаючи з початку 1990-х рр., спрямовуються в економіку держав самого Союзу [1, с. 129].

 Досліджуючи це  питання,проаналізуємо обсяги припливу прямих іноземних інвестицій до країн ЄС у 2004–2007 рр. (табл. 1).

 

 

Обсяги прямих іноземних інвестицій у країнах  ЄС, залучених із країн світу,
			станом на 2004–2007 рр., млн євро
Країна							Роки
		2004				2005		2006	2007
Австрія		39 469				61 264		73 830	76 214
Бельгія		213 923				243 726		265 197	283 248
Болгарія		299				248		296	318
Греція		2 248				5 069		6 117	7 264
Данія		41 846				49 055		52 142	56 202
Естонія		711				1 077		1 302	1 587
Ірландія		69 105				125 383		164 439	173 167
Іспанія		22 767				58 263		83 741	134 518
Італія		114 992				143 990		173 577	190 131
Кіпр		6 016				13 756		16 895	24 177
Латвія		298				488		586	737
Литва		179				357		436	622
Люксембург		429 550				513 529		565 515	594 608
Мальта		3 860				4 604		4 252	7 524
Нідерланди		573 619				679 309		791 754	897 941
Німеччина		304 251				375 244		413 089	424 998
Польща		1 838				2 116		4 117	6 283
Португалія		15 011				20 692		21 549	23 438
Румунія			81			736		894	1 087
Словаччина		806				1 834		2 413	2 898
Словенія		488				507		515	612
Сполучене		913 436				948 013		988 538	1 097 294
Королівство
Угорщина		5 850				14 309		26 868	25 517
Фінляндія		51 215				31 016		29 211	41 684
Франція		297 070				372 861		412 661	451 624
Чехія		1 820				2 707		2 862	4 249
Швеція		110 818				131 373		150 586	165 684
Всього		3 280 544				3 905 308		4 375 676	4 821 805

 

Аналізуючи дані, наведені у табл. 1, відзначимо, що обсяг припливу прямих іноземних інвестицій до країн ЄС з країн світу становив 4 821 805 млн євро на початок 2007 р. та збільшився на 1 541 261 млн євро порівняно з 2004 р. [13; 14]. Протягом 2004–2007 рр. найбільшими імпортерами іноземного капіталу були Сполучене Королівство (19% від загального обсягу ПІІ в країни ЄС), Нідерланди (14%), Люксембург (9%), Франція (8%) та Німеччина (7%). Вищезазначені показники свідчать, що Сполучене Королівство є лідером у Європі з імпорту капіталу, що пов’язано з функціонуванням у країні дочірніх компаній майже всіх найбільших світових корпорацій, філій провідних європейських транснаціональних корпорацій, а також тут сконцентровано понад 40% усіх американських активів, які припадають на країни ЄС [9, с. 355].

Досліджуючи приплив  іноземного капіталу до інших країн ЄС, відзначимо, що поряд з позитивними тенденціями спостерігаються і негативні. Так, у деяких країнах спостерігався відплив залученого капіталу: у 2004 р. – на суму 20 250 млн євро, з яких з Болгарії – 51 млн євро, Фінляндії – 20 199 млн євро; у 2005 р. – 2 157 млн євро, з Мальти – 352 млн євро, Фінляндії – 1 805 млн євро; у 2006 р. – з Угорщини на суму 1 351 млн євро. Найменша кількість іноземного капіталу протягом 2004–2007 рр. надійшла до таких країн ЄС, як Болгарія, Естонія, Словенія, Латвія, Литва, Румунія та Чехія. Така тенденція пояснюється тим, що вищезазначені країни є “новими” серед країн – членів ЄС і в них ще недостатньо розвинутий рівень місцевих корпорацій, заорганізований ринок праці та нерозвинутий фінансовий ринок [1, с. 336].

Серед головних інвесторів країн Європейського Союзу слід виділити Сполучені Штати Америки, країни Південної Америки (Бразилія та Аргентина), країни Африки (Нігерія та Південна Африканська Республіка), країни Азії (Японія, Філіппіни та Гонконг), Росію та Австралію [5, с. 430]. Досліджуючи тенденції залучення іноземного капіталу до країн ЄС, відзначимо, що частка надходження іноземних інвестицій з різних країн світу змінюється щорічно, що пояснюється різними причинами, але в багатьох випадках через економічну та політичну ситуацію в країні (рис. 1).

 

США

38%

 

 Інші країни

55%    Японія

 

4%

 

2001 р.

 

США

33%

 

Канада

 

4%

 

Інші країни 61%          Японія

 

2%

 

2005 р.

 

Рис. 1. Порівняння структури  припливу ПІІ до країн ЄС з країн  світу  а 2001 та 2005 рр.

 

Отже, у 2001 р. безперечним лідером експорту капіталу до ЄС були США, їх частка становила майже 40%, у свою чергу, на Японію припадало 4%, Канаду – 2%, а на інші країни (Бразилію, Росію, Швейцарію, Китай та Індію) – 55%. Однак на період 2005 р. частка американського капіталу в ЄС знизилася до 33%, це переважно було пов’язано з політичними змінами, які відбулися у 2002–2003 рр. у США.

Серед головних секторів економік країн ЄС, у які залучалися протягом 2001–2005 рр. кошти іноземних інвесторів, виділяють добувну промисловість (42 137 млн євро) та переробну промисловість (317 396 млн євро) [11].

У свою чергу, серед галузей  переробної промисловості найбільша  кількість прямих іноземних інвестицій надійшла до харчової промисловості (45 329 млн євро), легкої промисловості (44 221 млн євро), хімічної та нафтохімічної промисловості (105 250 млн євро) та виробництва металевої й машинобудівної продукції (47 090 млн євро). Поряд з промисловістю найбільш привабливою для іноземних інвесторів є сфера послуг (1 359 059 млн євро).Так, на торгівлю, ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку протягом досліджуваного періоду надійшло 86 245 млн євро, до фінансової сфери – 766 030 млн євро, на операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям – 410 661 млн євро, на розвиток телекомунікаційних послуг і транспорт – 46 449 млн євро [11].

Важливими чинниками, які  позитивно впливають на інвестиційні процеси у країнах Європейського Союзу, зокрема у “старих” країнах-членах, є:

– ефективна структурна перебудова економік країн на початку 1970-х рр. [9, с. 354];

– висока норма прибутку за рахунок порівняно низьких  витрат на робочу силу;

– зручне географічне  розташування країн;

– місткий внутрішній ринок;

– експортна орієнтованість господарства країн;

– роздержавлення власності;

– зростання валового прибутку господа-

рюючих фірм [9, с. 356];

– упровадження податкових пільг для іноземних інвесторів;

– невисокий рівень відсоткової  ставки за кредити;

– надання державою гарантій іноземному інвестору;

– застосування спеціального режиму іноземного інвестування;

– політична стабільність країн.

Як зазначалося вище, головним чинником збільшення інвестиційних  процесів до ЄС є його розширення. Тому велику увагу слід приділити процесам, які відбулися у травні 2004 р. та в січні 2007 р., коли до ЄС приєдналося 12 нових країн. Відповідно до поширеної в ЄС точки зору, поглиблення економічної інтеграції в межах блоку та його розширення на Схід останнім часом стало головним чинником формування інвестиційних потоків.

Слід відзначити, що країни Центральної та Східної Європи з початку входження до ЄС визначилися в необхідності стимулювання інвестиційної діяльності як базису економічного оздоровлення та розвитку.

Тому політика сприяння інвестиціям була одразу й однозначно прийнята у країнах Центрально-Східної Європи. Тоді намітилися такі тенденції:

– збільшення інвестицій, орієнтованих на кваліфіковану робочу силу;

– зростання інвестицій малих і  середніх компаній у зв’язку з відкриттям кордонів усередині ЄС [2, с. 46].

Серед головних інвесторів “нових” країн –членів ЄС сьогодні виділяють країни Західної Європи. Цьому сприяє ряд чинників, а саме: високий рівень концентрації виробництва певного товару, великий обсяг виробництва на внутрішньому ринку, потреба у природних ресурсах, рівень кваліфікації робочої сили та переваги в рекламі, яка відображає нагромаджений досвід міжнародного маркетингу. Досліджуючи інвестиційні процеси нових країн – членів ЄС, проаналізуємо динаміку припливу прямих іноземних інвестицій до країн Центрально-Східної Європи (табл. 2).

 

	Обсяг припливу ПІІ до нових країн – членів ЄС із країн ЄС				Таблиця 2
		станом на 2004–2006 рр., млн євро
Країна			Роки
		2004	2005		2006
Болгарія		200	2 000		900
Чехія		–2 100	4 600		3 300
Естонія		100	2 100		200
Кіпр		700	2 600		2 000
Латвія		200	–100		0
Литва		200	–100		200
Угорщина		7 800	15 200		4 300
Мальта		1 500	2 600		12 00
Польща		6 600	3 000		3 500
Румунія		3 000	3 000		7 400
Словенія		300	500		400
Словаччина		800	1 600		3 00
Всього		19 100	37 500		37 200