Сравнение лесного законодательства ЕС и Украины

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»

 

 

 

 

 

Факультет машинобудування,

екології і хімічних технологій

Кафедра «Природоохоронна діяльність»

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ З ДИСЦИПЛІНИ «Екологічне право та природоохоронне законодавство»

на тему

 

        ПОРІВНЯННЯ ЛІСОВОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ЄС

 

 

Виконав: студент 4 курсу, групи ЕГТ-11

спеціальності 8.04010601 «Екологія

та охорона навколишнього середовища»

 

 

__________________________________________________________________

                                 (прізвище та ініціали), підпис

 

 

Оцінка за національною шкалою_________

Оцінка за шкалою  ЕКТС________________

 

Перевірив     _____________________________________

   (прізвище  та ініціали, посада, науковий ступінь  та званння)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Красноармійськ 2015

 

ЗМІСТ

 

1. ВСТУП………………………………………………………………….3
2. ЛІСНА ЗАКОНОДАВЧА БАЗА УКРАЇН………………...3

        2.1. Основні положення лісного кодексу України………………….

3. ПОРІВНЯННЯ ЛІСНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ЄС……………..9
1. Спеціальні фонди підтримки лісового господарства та дотації з державних бюджетів
2. Інші види державної підтримки лісового господарства в країнах ЄС
3. Державна підтримка лісового господарства України.

 

4. ГОЛОВНІ ПІДХОДИ АДАПТАЦІЇ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ДО ЗАКОНОДАВСТВА ЄС………………………………...15

          ВИСНОВКИ…………………………………………………………...18

                    ПЕРЕЛІК ДЖЕРЕЛ……….……….….….…………………………...19

 

 

ВСТУП

 

В Україні створена розгалужена система екологічного законодавства Його вагомою складовою є нормативно-правові акти, які можна розділити на загальні та спеціальні До загальних відносяться ті акти, в осн нові регулюють суспільні відносини, які не становлять предмет екологічного права і містять лише окремі норми, що регулюють екологічні відносини Спеціальні нормативно-правові акти - це акти, спрямованих ні на регулювання екологічних відносин За юридичною силою нормативно-правові акти традиційно діляться на закони та підзаконні нормативно-правові акти. 
Центральне місце в системі екологічного законодавства, що регулює охорону довкілля як інтегрованого об'єкта, займає Закон України \ "Про охорону навколишнього природного середовища едовіща \" від 25 червня 1991 р Він складається з преамбули та 16 розділів і визначає концептуальні засади правового регулювання екологічних відносин - завдання і основні принципи охорони навколишнього середовища, право власності на природні ресурси та їх використання, екологічні права і обов'язки громадян, повноваження органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища вище, спостереження, прогнозування, облік та інформування, стандартизація і нормування в галузі охорони навколишнього середовища. 
Особливістю екологічного законодавства України є наявність ресурсних кодексів та законів Прийняті в 70 - 90-х роках XX ст ресурсні кодекси заклали фундамент в систему екологічного законодавства З ча асу проголошення незалежності України в нашій державі прийняті нові кодекси - Земельний кодекс від 25102001 р, Водний кодекс від 06061995 г, Кодекс України про надра від 27071994 р, Лісовий кодекс в р едакціі Закону України від 08022006 р, і прийняті закони - \ "про охорону атмосферного повітря \" в редакції Закону України від 21062001 р, \ "Про тваринному світі \ "від 13122001 р, \" Про рослинний світ \ "в ред акції Закону України від 09041999світ" у Редакції Закону України от 09.04.1999 р. 
Важливим джерелом екологічного права є Закон України \ "Про природно-заповідний фонд \" від 16061992 р, оскільки визначає правові засади організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного в фонду України, відтворення його природних комплексів і об'єктів. 
Стратегія розвитку лісового господарства базується на двох взаємопов'язаних складових: перша - пов'язана з розвитком політичних і соціально-економічних відносин у державі; друга - більш консервативна і стосується виключно лісівничо-екологічної діяльності, яка базується на науково-обгрунтованих рекомендаціях з ведення лісового господарства. Механізм реалізації стратегічних напрямів розвитку лісового господарства передбачає наявність відповідних нормативно-правових документів, у першу чергу, державного значення. Серед них відзначимо: Державна програма «Ліси України» на 2010-2015 роки (2009 рік); Концепція реформування та розвитку лісового господарства України на період до 2015 року (2006 рік); Лісовий Кодекс України (2006 рік). Є ще ряд документів державного та галузевого рівнів по стратегії розвитку окремих напрямків лісогосподарської діяльності. 
У Державній цільовій програмі «Ліси України» містяться основні пріоритети розвитку галузі та конкретні дії щодо її виконання, в ній визначені прогнозні показники лісогосподарської діяльності та джерела фінансування за основними лісокористувачам (міністерствам і відомствам) і регіонам. Зокрема, передбачається збільшити на 0,5 млн. Га площа лісів і підвищити до 16,1% рівень лісистості країни (в даний час рівень лісистості України становить 15,7%). Орієнтовний обсяг коштів, необхідних для виконання Програми, становить 22 млрд. Гривень (близько 3 млрд. Доларів). Фінансування Програми здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, власних коштів підприємств та інших джерел. В основу Державної програми покладені регіональні програми розвитку лісового господарства, які затверджені відповідними органами місцевої влади. 
У Концепції реформування та розвитку лісового господарства України обґрунтовано необхідність функціонування лісової галузі, як соціально-економічного об'єкта макрорівня в умовах багатоукладної економіки і тезисно визначені принципові позиції розвитку лісового господарства, які необхідно вирішити в середньостроковій перспективі.

 

                         2. ЛІСНА ЗАКОНОДАВЧА БАЗА УКРАЇНИ

 

Лісовим Кодексом України передбачено, що державне управління, координація заходів в галузі ведення лісового господарства, а також державний контроль за дотриманням нормативно-правових актів з ведення лісового господарства покладається на центральний орган виконавчої влади з лісового господарства та його територіальні органи. Таким центральним органом є Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство), а територіальними органами - 24 регіональні структури (обласні управління лісового та мисливського господарства), відповідно до адміністративно-територіальним поділом країни. Однією з проблем лісового господарства країни є многоведомственность управління державними лісами - лісовий фонд України перебуває у користуванні більш ніж 50-ти міністерств і відомств. При такій значній кількості лісокористувачів ускладнюється реалізація єдиної лісової політики в країні, а відповідна законодавча норма в Лісовому Кодексі стає формально-правовим актом. При цьому відзначимо, що загальний рівень ведення лісового господарства в лісах зазначених лісокористувачів значно нижче, ніж у лісах основного користувача - Держлісагентства. Після лісів Держлісагентства (68%) найбільший відсоток лісів у користуванні Міністерства аграрної політики України (17%). Однак нинішній стан цих лісів (колишні колгоспні ліси) є вкрай незадовільним - середній запас стиглих насаджень Мінагропрому (129 м3 / га) в два рази нижче в порівнянні з лісами Держлісагентства (262 м3 / га). Тому, найбільш доцільним видається приєднання лісів всіх лісокористувачів до лісів Держлісагентства, що вимагає підготовки низки відповідних нормативних документів. У законодавчому плані також необхідна розробка Порядку використання земель лісогосподарського призначення, що передбачено Земельним Кодексом України.   Нова редакція чинного Лісового кодексу України була прийнята 8 лютого 2006 року3. Він є спеціальним нормативно-правовим актом, що врегульовує лісові відно-сини. На підставі ст. 2 цього Кодексу лісові відносини – це суспільні відносини, які стосуються володіння, користуван ня та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечен-ня охорони, відтворення та стале використання лісових ре-сурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

                     2.1 Основні положення лісного кодексу України

Стаття1.Поняття про ліс

                   Ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав'яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов'язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище. 
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. 
Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. 
Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі. 
Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами. 
Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. 
 
Стаття 2. Лісові відносини

Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. 
Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. 
Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції ( 254к/96-ВР ) та законів України.

 
Стаття 3. Лісове законодавство України

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" ( 1264-12 ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. 
 
Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Стаття 4. Склад лісового фонду України

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. 
До лісового фонду України не належать:

зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; 
окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

 
Стаття 5. Землі лісогосподарського призначення

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. 
 
Стаття 6. Лісові ресурси

Лісовими ресурсами є деревні, технічні, лікарські та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва та відтворюються у процесі формування лісових природних комплексів. 
До лісових ресурсів також належать корисні властивості лісів (здатність лісів зменшувати негативні наслідки природних явищ, захищати ґрунти від ерозії, запобігати забрудненню навколишнього природного середовища та очищати його, сприяти регулюванню стоку води, оздоровленню населення та його естетичному вихованню тощо), що використовуються для задоволення суспільних потреб.

У зв'язку з різними природними умовами Україна посідає лтшь 35-е місце в Європі за рівнем лісистості. Втім, за рівнем лісових площ Україна займає 9 місце в Європі.Ліси займають близько 16% території України. Це - низький рівень, який треба підвищувати. І це при тому, що половина лісів в країні - штучно створені, а відповідно - вимагають посиленого догляду. 
Крім екологічних функцій, ліси виконують соціальну місію. Один гектар лісу в Україні створює близько 10 робочих місць, забезпечує додатково 3-4 центнера зернових з 1 га посівів. Лісове господарство забезпечує робочими місцями та сировиною близько 1 млн жителів країни.Ці цифри приховують складні проблеми, які з року в рік загострюються.

Всі застерігають з приводу поглиблення занепаду галузі. Причини - корупція, незаконні рубки, технологічна відсталість.

 

3. ПОРІВНЯННЯ ЕКОЛОГІЧНОГО ЛІСНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ТА ЄС

 
Робота ЄС ускладнюється відсутністю у всіх країн - членів Європейського союзу загального офіційного визначення поняття «ліс», тому часто беруть за основу визначення, що використовується на Міністерській конференції із захисту лісів у Європі: «Ліс - це землі, вкриті деревами (або з щільністю насадження дерев ) більше ніж на 10 відсотків і площею понад 0,5 гектара, якщо виросли в природному середовищі дерева досягають висоти як мінімум 5 метрів ».

В рамках Європейського союзу створена Лісова стратегія, що має належати на раціональне використання лісів і їх багатофункціональності, в якій наводяться всі дії ЄС щодо лісів. Крім неї існує План дій ЄС щодо лісів є інструментом координації дій, передбачених стратегією, він також спрямований на посилення захисту біологічного різноманіття, вивчення циклу вуглецю і лісових екосистем. Він передбачає розробку і впровадження контролю над лісами і більше активного захисту лісів. Крім цих документів прийняті й інші заходи, які непрямим чином впливають на лісовий сектор, у тому числі:

 
 
- Екологічна мережа Натура 2000, приблизно 20% охоплених цією мережею територій є лісами;

- Політика Європейського союзу з клімату, в рамках якої передбачається раціональне управління лісами в цілях скорочення парникових газів; 
- Правила сільського розвитку (2007-2013 рік), це важливий інструмент для фінансування лісового сектора;

- Вживаються заходи з консультування власників лісів для раціонального управління лісами;

- З 2012 року будуть обов'язковими норми по насадженню й схоронності лісових смуг уздовж річок;

- Директива ЄС щодо стимулювання використання енергії, отриманої з поновлюваних ресурсів. Спільнота поставило метою в 2010 році збільшити частку використання такої енергії до 20% від усіх видів енергії. Основні складові цих ресурсів - сільськогосподарська і лісова біомаси, а також відходи, спрямовані на виробництво тепла, електрики або палива для транспорту; 
- План дій щодо раціонального споживання та виробництва, включаючи і присвоєння знаків екологічних продуктів;

- Комплекс заходів по боротьбі з хворобами рослин, орієнтований на попередження розповсюдження чужорідних видів дерев і лісових шкідників; 
- Директива Європейської ради 1999/105 / CE від 22 грудня 1999 щодо лісових посадкових матеріалів, які повинні бути підібрані за генетичною ознакою і адаптовані до різних умов місцевості.

В даний час Європейський союз має велику кількість інструментів з охорони своїх лісів. Основи, прийняті на Міністерській конференції з охорони лісів у Європі (MCPFE), законодавства країн - членів Європейського союзу і система інформації про стан лісів і застосування принципів раціонального ведення лісового господарства сприяють охороні лісових ресурсів Європи. Європейська комісія регулює діяльність різних організацій: постійного лісового комітету, консультативної групи по лісах, консультативної групи з промислової обробці деревини і експертної групи з лісовим пожежам.

Наявність точної інформації про лісові ресурси та їх стан необхідно для прийняття правильних рішень. Згідно з міжнародними правилами, в Європейському союзі існує в даний момент сім інформаційних рівнів щодо лісових ресурсів:

Національні лісові інвентарі (IFN) володіють найбільшою кількістю відомостей про ліси, але ці відомості різнорідні і використовуються лише в обмежених рамках. В даний час Європейський союз розглядає можливості щодо розширення сфери впливу цих описів, включення в них інформації про індикатори та критерії раціонального управління лісами, а також економічних і соціальних даних, і можливості в порівнянні инвентарей різних країн. 
Комплексна система з управління та контролю (système intégré de gestion et de contrôle - SIGC) співфінансується Фондом сільського розвитку Європейського союзу. Ця система контролює не тільки платежі, а й заходи з розвитку сільського господарства (наприклад, лісові заходи). 
Спостереження за станом лісів. У період з 1987 по 2006 роки у відповідність з європейським законодавством, країни - члени Європейського союзу контролювали стан лісів. З 2007 року цей контроль не має юридичної бази на рівні Європейського союзу, але зараз підтримується проект «ФутМон» з перспективою майбутнього розвитку до наглядової системи. 
Контроль над лісовими пожежами: європейська інформаційна система про лісові пожежі (EFFIS) визнається країнами - членами Європейського союзу, Європейської Комісії та парламентом як основний інструмент по контролю над лісовими пожежами в Європі.

Класифікація лісів: Європейське агентство з охорони навколишнього середовища (AEE) розробило типологію лісів, за допомогою якої можна оцінити ліси з екологічної точки зору. На сьогоднішній день лише декілька країн спробували застосувати її в своїх інформаційних системах, оскільки це вимагає додаткових технічних зусиль і значних ресурсів. 
Європейський центр лісових даних (EFDAC) створений Європейською комісією. Він обробляє існуючу інформацію і банки даних про ліси і об'єднує її на загальноєвропейській інформаційній платформі.