Поняття та загальна характеристика системи законодавства

законодавства у більшій мірі залежить багато в  чому  від  волі  законодавця.

Об’єктивність системи права пояснюється  тим,  що  воно  обумовлено  різними видами  і  сторонами  суспільних  відносин. Суб’єктивність   законодавства відносна, бо вона також у відомих межах детермінована окремими  об’єктивними соціально-економічними процесами.

       Необхідність  проведення  різниці  між  системою  права  і   системою

законодавства викликається, потребами  систематизації  законодавства,  тобто діяльністю державних органів, направленою на впорядкування законодавства.

       Встановлення правильного співвідношення  між системою права і системою законодавства – важливо теоретична і практична задача.

                                

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

       При написанні мною  даної  роботи,   було   використано   чимало

літератури, яка  висвітлює дану тему. Метою моєї роботи, перш за все було  з’ясувати,  що  ж  таке  система законодавства  і  систематизація  законодавства,  дати  характеристику   цим поняттям, визначити їх види, а  також  порівняти  систему  права  і  систему законодавства.

       Використовуючи  різні  праці  вчених–юристів,  я  зробив   для   себе

висновок,  що  і  система  законодавства  і   систематизація   законодавства

відіграють  важливу роль у юриспруденції.

       Система законодавства – покликана   виражати  побудову  джерел  права,

тобто систему нормативно-правових  актів. А  систематизація  законодавства здійснюється для того,  щоб:  1)створити  таку  систему  нормативно-правових актів,  яка   б   забезпечувала   доступність   і   зручність   користування нормативними актами;  2)звільнити  нормативно-правові  акти  від  застарілих положень і від вад.

       Вони  переслідують   мету   стабілізації   правопорядку,   приведення

нормативно-правового  регулювання  інструмент,  який  забезпечує   нормальнее функціонування суспільного життя, найбільш ефективне  управління  державними справами в інтересах особистості.

      Сьогодні  в  Україні  формується  нова  держвно-правова  реальність,

поступово   відмирають   суспільні   відносини,    які    були    притаманні

адміністративне-командній  системі, з'являються нові суспільні  відносини,  що раніше не існували. Тому  нові  реалії  потребують  не  просто  реформування радянської  правової  системи,  яка  не  витримала  випробувань  часу  і  не відповідала гуманному змісту права, а повної  її  заміни,  і  створення,  на базі Нової Конституції, всіх її  складових  частин, особливо  якісно  нової системи законодавства. На сьогодні  в  Україні  відсутня  офіційно  схвалена загальнодержавна  науково  обґрунтована  стратегія   розвитку   національної правової системи  і  системи  законодавства.  Останнє  являє  собою  скоріше законодавчий масив, ніж систему,  складний  конгломерат  нормативних  актів, більшість  з  яких  носять  підзаконний  характер.  Нерідко   чинний   закон доповнюється, виправляється і навіть змінюється  за  своєю  суттю  відомчими актами, які видаються різними органами виконавчої влади. Знову, як за  часів командно-адміністративної  системи,   відомча   нормотворчість   намагається підмінити закон. І це абсолютно неприпустимо, бо підзаконні акти  навіть  за

своєю природою  неспроможні  відповідати  ступеню  складності  і важливості суспільних відносин, які треба регулювати, не кажучи вже про інші  негативні аспекти.

      Тому  при  створенні  системи   законодавства  України  методологічними

орієнтирами мають  бути  конституційні  принципи  "верховенства  права"  щодо його обов'язковості у законотворчій роботі, "верховенства Конституції"  щодо інших  законодавчих  актів,  та  "верховенства  закону"  в   ієрархії   всіх нормативних актів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

   1. Алексеев  С.С. Общая теория права. Курс  лекций в 2 т. - М.: Юрид. лит.,

      1992. - Том II. - 360 с.

   2. Бобровик  С.В., Богінич О.Л. Система законодавства   України:  актуальні

      проблеми та перспективи розвитку. - К.: Наукова думка, 1994. - 113 с.

   3. Бойко  Ю. Законотворчість: поняття та  структура  //  Право  України.  -

      2002. - № 5. - С. 18-19.

   4. Бюджетний  кодекс України від 21 червня 2001 р. № 2542-III // Відомості

      Верховної Ради України . - 2001. - № 37. - Стаття 189.

   5. Волинка К.Г. Теорія держави і права: Навч. посіб. /  Міжрегіон.  акад.

      упр. персоналом. - К., 2003. - 238 с.: табл.

   6. Гражданское  уложение Германии. Вводный Закон  к  Гражданскому  уложению  /Пер. с нем. А.Л. Маковский  и др. - М.: Волтерс Клувер, 2004. - 816 с.

   7. Гражданский  кодекс Квебека / Пер. с фр. и   англ.  Г.Е.  Авилова,  М.В.

      Боряк, Д.А. Гришина и др. - М.: СТАТУТ, 1999. - 472 с

   8. Господарський  кодекс  України  від  16  січня  2003  р.  №  436-IV  //

      Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Стаття 144.

   9. Дигесты  Юстиниана.  Избранные  фрагменты  /  Пер.  с  латинского  И.С.

      Перетерского. - М.: Наука, 1994. - 816 с.

  10. Дутка  Г.І. Закон у системі нормативно-правових  актів України: Автореф.

      дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 /Київський національний ун-т ім.  Т.

      Шевченка. - К., 2003. - 19 с.

  11. Закон  України "Про місцеве  самоврядування  в  Україні".  -  Відомості

      Верховної Ради України. - 1997. - №  24. - Ст. 170.

  12. Закон  України  "Про  затвердження  Конституції  Автономної  Республіки  Крим" - Відомості Верховної Ради (ВВР), 1999, N 5-6, ст. 43.

  13. Збірник  постанов Уряду України. - 1993. - №  1-2. - Ст. 28; 1994.  -  №

      10. - Ст. 250; Офіційний вісник України. - 1998. - № 42. - Ст. 1551.

  14. Загальна  теорія  держави  і  права:  Навч.  посіб.  /  [Колодій   А.М.,

      Копєйчиков В.В., Лисенков С.Л.  та ін.]; За ред. В.В.Копєйчикова;  Нац.

      пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. - Стер.  вид..  -  К.:  Юрінком  Інтер,

      2001. - 317 с.

  15. Загальна  теорія держави і права: [Підруч. для студ. юрид.  спец.  вищ.

      навч. закл. освіти] / [Цвік М.В.,  Ткаченко  В.Д.,  Богачова  Л.Л.  та

      ін.]; За ред.

  16. Закон  України „Про внесення змін  до  Закону  України  „Про  Державний бюджет України  на  2005  рік”  та  деяких  інших  законодавчих  актів України” від 25 березня 2005 року № 2505-IV // Голос України. -  2005.

  - 1 квітня. - № 59.

  17. Кельман  М.С., Мурашин О.Г. Загальна теорія  права. - К.: Кондор,  2002.

      - 353 с.

  18. Конституція  України - Відомості Верховної  Ради (ВВР), 1996, N 30,  ст.

      141.

  19. Марченко  М.Н. Сравнительное правоведение.  Учебник  для  вузов.  Общая часть. - М.: Зерцало, 2001. - 560 с.

  20. Медведчук  В.В. Законодавство України // Адвокат. - 1998. - № 1.  -  42 с.

  21. Мешкова  О.Е. Соотношение системы права  и системы  законодательства  // Вестник Омского унив-а. - Вып. 1. - Омск, 1998. - С. 88-90.

  22. Муромцев  Г.И. Источники  права  (теоретические   аспекты  проблемы)  //  Правоведение. - 1992. - № 2. - С.9-14.

  23. Нерсесянс  В.С. История политических учений. - М., 1996, 389 с.

  24. Нерсесянс  В.С. Общие учения о системе  права. - Монография. - М., 1997.

      - 217 с.

  25. Обзор  материалов конференции „Развитие  хозяйственного законодательства на современном этапе” // Государство и право. - 2005. - № 2. - С. 116- 123.

  26.  Погребняк С.П.  Колізії у законодавстві України   та   шляхи   їх

      переборення: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 /  Національна

      юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2001. - 18 с.

  27. Сперанский М.М. Руководство к познанню законов. - СПб: „Наука”,  2002. - 680 с.

  28. Тодика Ю.М. Фактори реалізації Конституції України // Вісник  Академії правових наук України. - 2003. - № 3. - С. 22-31.