Поняття та загальна характеристика системи законодавства

Міністерство освіти і науки України,молоді та спорту

Сумський державний  педагогічний університет ім.. А.С. Макаренка

 

 

Кафедра суспільних дисциплін

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Індивідуально-наукове  дослідне завдання

На тему : Поняття та загальна характеристика системи законодавства

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                    Виконала:

     студентка  051 групи

                                                                                                            Шаповал Т. О.

                                                                К. іст. наук:                                 

Іваній О. Н.                                                                              

                                                                                    

 

Суми 2012

Зміст

 

Вступ…………………………………………………………………….…………3

1. Поняття системи  законодавства………………………………………...……..5

2. Загальна характеристика  і види систематизації законодавства……………..8

3. Система   права   і система    законодавства:    співвідношення    і

   взаємозв’язок…………………………………………………………………14

Висновки………….……………………………………………………………..18

Список використаної літератури………………………………………………..20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

       У  будь-якому суспільстві та  державі право завжди   існувало   і функціонувало як сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих між собою  норм. Нормативно-правові  акти  видаються  різними  правотворчими  органами держави. Вони  мають  неоднакову  юридичну  силу,  поширюються  на   різних суб’єктів  і  різний  територіальний  простір.  З  плином  часу   між   ними з’являються  протиріччя.   Кількісне   збільшення   нормативного   матеріалу викликає труднощі в його використанні. Тому  перед  вченими-  юристами  було покладено завдання – створити систему

права і систематизацію законодавства.

       У різних країнах існує своя  система і  систематизація  законодавства,  кожна країна  по своєму трактує поняття  системи і систематизацію законодавства.  В суспільстві діє велика кількість правових норм і нормативних  актів. Щоб краще було орієнтуватись  в  них,  необхідно  постійно  приводити  їх  у відокремлену систему або здійснювати

систематизацію.

       Система законодавства - це впорядкована безліч всіх діючих нормативно-правових актів даної держави .

      У  системі  законодавства   тих  або  інших  держав  можна  розрізняти,

наприклад:

      - галузеве законодавство, тобто  однойменне з галузями права,  що збігає

з ними по предметі правового регулювання, наприклад, карне, трудове й т.д.:

      - комплексне законодавство, тобто  таке,  котре  містить  норми   різних

галузей   права:   карного,   адміністративного,   цивільного,    наприклад,

екологічне  законодавство;

      - загальфедеральне законодавство  й законодавство  суб'єктів  федерації

(у федераціях) - законодавство автономії (якщо вищий представницький орган автономії вправі приймати закони);

      - конституційне й інше законодавство,  закони  й  підзаконні  акти  (по

юридичній чинності).

      Структура   системи   законодавства   -   це   внутрішній    підрозділ

законодавства на відносно відособлені групи нормативно-правових актів.

 Структура системи законодавства (її внутрішня будова):

      -  галузева  («горизонтальна»)  -  галузеве  законодавство   (трудове,

цивільне,  карне  й  т.д.  законодавство  ),тобто  в  системі  законодавства

підсистеми   нормативних   актів   розрізняються   по   предметі   правового

регулювання  (наприклад,  предмет  регулювання  трудового  законодавства   -трудові  відносини, а також відносини , тісно пов'язані із трудовими);

      - ієрархічна («вертикальна») -  закони  й  підзаконні  акти,  тобто   в

системі  законодавства  підсистеми  нормативних  актів  (закони,  підзаконні

акти) розрізняються  по юридичній чинності.

      Різновидом ієрархічної структури є ієрархічна структура  законодавства

у  федеративній  державі,  т.зв.  «федеративна  структура  законодавства»  -

федеральне  законодавство й законодавство  суб'єктів федерації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття законодавства

 

       У  тексті  Конституції   України   законодавець   використає   термін

«законодавство»,   але   не   дає   його   визначення.   У    юриспруденції,

правозастосовній  діяльності (як і  в  самому  законодавстві)  використається

розуміння законодавства  у вузькому  й широкому  змісті  («вузьке й широке

трактування законодавства», «вузьке й широке розуміння законодавства»).

      У вузькому змісті «законодавство»  -  це  тільки  закони.  У   сучасній

Україні, з урахуванням  утримування ст.9 Конституції  України,  законодавство - це закони й міжнародні  договори  України (ратифіковані  Верховною Радою України  міжнародні  договори  України  -  складова  частина   національного законодавства України).

      У широкому змісті «законодавство»  - це закони й підзаконні нормативно-

правові акти. Звідси й  розуміння  системи  законодавства  як  системи  всіх

діючих нормативно-правових актів (законів, підзаконних актів).

      Cистематизація законодавства –  це діяльність по  впорядкуванню   чинних

правових актів  і проведення їх у певну систему.

      Форми систематизації є:

     1) кодифікація;

     2) інкорпорація.

      Кодифікація – це систематизація  певної групи юридичних норм  в  єдиному нормативно-правовому акті. При кодифікації замінюються і скасовуються  старі юридичні  норми,  встановлюються  нові,  заповнюються  прогалини у   праві, усуваються суперечності між нормами (кодекси).

      Кодекси – це єдині внутрішньо-узгоджені  за  змістом  юридично-цілісні,

нормативно-правові  акти. Кожний кодекс складається з  загальної та  особливої частини. У загальній частині закріплюються єдині для усієї  галузі  принципи і положення, Особлива частина вміщує норми, які регулюють конкретні види. До кодифікації відноситься кодекси, статути і закони.

      Інкорпорація –  це  систематизація  чинних  правових  актів  у  одному

збірнику за певним критерієм, тобто за  хронологією  або  за  алфавітом.  До

інкорпорації  відноситься  звіт  законів. В  історії   є   і   така   форма

систематизації  законодавства, як консолідація – це  об’єднання законодавств

декількох країн. Законодавство це  форма існування перш  за  все правових  норм,  засіб надання їм конкретності  і  об’єктивності  їх  організації  і  об’єднання  у конкретні правові акти. Але система законодавства – це не просто  сукупність таких  актів,  а  їх  диференційована  система,   заснована   на   принципах субординації і скоординованості її  структурних  компонентів.  Взаємозв’язок між ними забезпечується за  рахунок  різних  факторів, головним  з  яких  є предмет  регулювання  та  інтерес  законодавця  в  раціональні,   комплексні побудові джерел права.

      В рішеннях законодавця про  систему законодавств  побудові  нормативно-правових актів виявляється  реальна, об’єктивно обумовлена  потреба  існування самостійних  галузей права, підгалузей, інститутів, юридичних норм.

      Галузь права – це об’єктивно  відокремлена  в  середині  системи  права

сукупність  взаємопов’язаних між собою норм, об’єднаних  відносно  однорідної сфери суспільних відносин і особливих  юридичних способів впливу на них.

      Галузі права України:

- конституційне  (державне) право;

- державне процесуальне  право;

- адміністративне  право;

- фінансове  право;

- земельне право;

- аграрне право;

- екологічне  право;

- трудове право;

- сімейне право;

- міжнародне публічне право;

- міжнародне  приватне право;

- господарське  право;

- цивільне право;

- цивільне процесуальне  право;

- кримінальне  право;

- кримінальне  процесуальне право;

- арбітражне  процесуальне право;

- виправно-трудове  право;

       Інститут права– це об’єктивно відокремлена в середині  однієї  галузі

права або декількох  галузей  сукупність  взаємопов’язаних  юридичних  норм, об’єднаних спільністю регулювання конкретного виду суспільних відносин.

       Наприклад, інститут купівлі–продажу  знаходиться у  цивільному  праві;

інститут  громадянства  –  в  конституційному  праві;  інститут  поставок  є

міжгалузевим  інститутом.

      В процесі правотворчості законодавець  повинен виходити з особливостей

окремих підрозділів  права, своєрідності їх відношення друг з другом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 2.Загальна характеристика і види систематизації законодавства

 

     В суспільстві існує велика кількість різних правових норм і нормативних

актів. Щоб легше  було в них орієнтуватися, необхідно  постійно  приводити  в актів. Щоб легше було в них орієнтуватися, необхідно постійно  приводити в певну систему.  Така  діяльність  виражається в понятті   “систематизація

законодавства”.Систематизація нормативно-правових  актів (законодавства)–    це діяльність, направлена на впорядкування і здійснення правових норм.

       В  результаті  систематизації  зникають  протиріччя   між   правовими

нормами, відміняються або змінюються застарілі норми  і видаються нові.  Вони групуються   по   системним   ознакам,   зводяться   в   кодекси,   збірники законодавства та інші систематизовані акти. У країнах,  де   діє   процедентне   право   або   звичаєве   право, систематизація правових норм являє собою важку проблему,  оскільки  сучасне законодавство лише формально визнає норматвно-правове становище  прецедентів і правових звичаїв. Канони релігійного права (мосульманського, будистського) не можуть не враховуватись системою законодавства тих держав, де  дані  канони  являються вищими серед більшості населення в силу стійкості релігійних переконань,  що мають багатовікову традицію.

       В теперішній час використовуються  три  основні  форми  систематизації

нормативно-правових актів: кодирікація, інкориорація консолідація.

       Кодирікація– це діяльність правотворчих  органів держави  по  побудові

нового,  зведеного,   систематизованого   нормативно-правового   акта,   яка

здійснюється  шляхом глибокої і всебічної переробки  діючого  законодавства  і внесення до нього нових суттєвих змін.

       В процесі кодифікації в проект  акта включаються діючі норми,  які  не

втратили свого  значення, і знову видані  норми,  які  вносять  якісні  зміни

регулювання окремої  області суспільних відносин. 

Кодифікація  законодавства характеризується наступними ознаками:

-  кодифікаційною  діяльністю  займаються  тільки  компетентні  правотворчі

   органи  на основі конституційних або  інших законних повноважень;

- в результаті  кодифікації складається новий   нормативно-правовий  акт,  що

   включає  норми, які суттєво відрізняються  від раніше діючих;

- кодифікаційний акт є зведеним актом, оскільки в ньому зводиться  в  єдине

   ціле  норми, що знаходилися раніше  в різних актах, але регулювали  одну  і

   ту ж  область суспільних відносин;

- кодифікаційний  акт є основним серед актів,  які діють у відповідній  сфері

   суспільного   життя.  Такий  акт  в   основних  рисах   регулює   суспільні

   відносини,  які  предметом  регулювання   даної  галузі  права  (наприклад

   Земельний  кодекс);

- нормативно-правові  акти,  розраховані  на  довге   регулювання  суспільних

   відносин. Вони враховують можливі зміни   в  суспільному  житті   і  здатні

   регулювати  більш узагальнюючі суспільні  відносини, які можуть виникнути  в майбутньому.

       Кодифікація– це найбільш складна  форма систематизації  законодавства,

яка має правотворчий характер.

       Кодифікаційні акти за своїм  змістом і  найменуванням   поділяються  на

три основних види:

- основи законодавства;

- кодекс;

- положення.

Основи законодавства  – це нормативно-правовий  акт,  що  встановлює  важливі положення (основні начала)  окремої галузі  права або сфери державного правління. Така форма кодифікації використовується у федеративних  (союзних) державах.  Основи  законодавства  складають  нормативно-правову   базу   для кодифікаційної діяльності членів федерації.