Поняття екологічного моніторингу

                                                     План

1. Поняття екологічного моніторингу

2. Екологічний моніторинг в Україні

3. Подальший розвиток системи моніторингу довкілля в Україні.

4. Глобальний моніторинг.

Висновок 

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                            1. Поняття екологічного моніторингу

Шляхи вирішення екологічних  проблем, стратегія екологічної  безпеки і

 стійкого розвитку  все ще залишаються під загальною  увагою. Оцінки

 глобального екологічного стану навколишнього середовища змінюються від

 оптимістичних (типу  “необхідно запобігти екологічній  кризі”) до

 помірковано песимістичних (типу “планета знаходиться на передодні

 кризи”) і вкрай песимістичних  (“на регіональних рівнях мова вже йде про

 “тверду екологічну кризу”). Вважають, що відповіді на ці питання повинна

 дати наукова концепція  екологічної безпеки на базі  екологічного

 моніторингу навколишнього  середовища. Першим етапом у будь-якому  випадку

 може бути тільки  система одержання (збору) інформації  про стан

 навколишнього природного  середовища. Наприкінці 60-х рр. багато  країн

 усвідомили, що необхідно  скоорденувати зусилля по збору,  збереженню і

 переробці даних про  стан навколишнього середовища. У 1972 р. в

 Стокгольмі пройшла  конференція по охороні навколишнього  середовища під

 егідою ООН, де вперше  виникла необхідність домовитися  про визначення

 поняття “моніторинг”. Вирішено було під моніторингом навколишнього

 середовища розуміти  комплексну систему спостережень, оцінки і прогнозу

 змін стану навколишнього  середовища під впливом антропогенних факторів.

 Термін з'явилося як  доповнення до терміна “контроль  стану навколишнього

 середовища”. В даний  час під моніторингом розуміють сукупність

 спостережень за визначеними  компонентами біосфери, спеціальним чином

 організованими в просторі  і в часі, а також адекватний  комплекс методів

 екологічного прогнозування.

 

 Основні задачі екологічного  моніторингу: спостереження за  станом

 біосфери, оцінка і  прогноз її стану, визначення  ступеня антропогенного

 впливу на навколишнє  середовище, виявлення факторів  і джерел впливу. В

 кінцевому випадку  метою моніторингу навколишньго  середовища є

 оптимізація відносин  людини з природою, екологічна  орієнтація

 господарської діяльності.

 Екологічний моніторинг  виник на стику екології, біології, географії,

 геофізики, геології  й інших наук. Виділяють різні види моніторингу в

 залежності від критеріїв: 

біоекологічний (санітарно-гігієнічний);

геоекологічний (природньо-господарський);

біосферний (глобальний);

 геофізичний;

 кліматичний;

 біологічний;

 здоров'я населення  й ін.

 Особливу роль у  системі екологічного моніторингу  відіграє біологічний

 моніторинг, тобто моніторинг  біологічної складової екосистеми (біоти).

 Біологічний моніторинг  – це контроль стану навколишньої  природного

 середовища за допомогою  живих організмів. Головний метод біологічного

 моніторингу – біоіндексація,  зміст якої полягає в реєстрації будь-яких

 змін в біоті, викликаних антропогенними факторами. У біологічному

 моніторингу можуть  бути використані не тільки  біологічні, але і будь-які

 інші методи, наприклад,  хімічний аналіз змісту забруднюючих  речовин в

 й аналіз змісту  забруднюючих речовин в живих організмах.

 Залежно від призначення  за спеціальними програмами здійснюються

 загальний, кризовий  та фоновий екологічний моніторинги  довкілля.

 Загальний екомоніторинг  довкілля - це оптимальні за кількістю та

 розміщенням місця,  параметри і періодичність спостережень  за довкіллям,

 які дають змогу  на основі оцінки і прогнозування стану довкілля

 підтримувати прийняття відповідних рішень на всіх рівнях відомчої і

 загальнодержавної екологічної  діяльності.

 Кризовий екомоніторинг  довкілля - це інтенсивні спостереження  за

 природними об'єктами, джерелами техногенного впливу, розташованими в

 районах екологічної напруженості, у зонах аварій та небезпечних

 природних явищ із  шкідливими екологічними наслідками, з метою

 забезпечення своєчасного  реагування на кризові та надзвичайні екологічні

 ситуації і прийняття  рішень щодо їх ліквідації, створення нормальних

 умов для життєдіяльності  населення і господарювання.

 Фоновий екомоніторинг  довкілля - це багаторічні комплексні  дослідження

 спеціально визначених об'єктів природоохоронних зон з метою оцінки і

 прогнозування зміни  стану екосистем, віддалених від  об'єктів промислової

 і господарської діяльності, або одержання інформації для  визначення

 середньостатистичного  (фонового) рівня забруднення довкілля в

 антропогенних умовах.

 

 

 

 

 

                            2.Екологічний моніторинг в Україні

 В Україні моніторинг  природного середовища здійснюється  багатьма

 відомствами, у рамках  діяльності яких маються відповідні  задачі, рівні і

 складові підсистеми моніторингу. Так, наприклад, у системі моніторингу,

що здійснюється в Україні, розрізняють три рівні екологічного

 моніторингу навколишньої  природного середовища: глобальний,

регіональний і локальний.

Мета, методичні підходи і практика моніторингу на різних

 рівнях відрізняються. Найбільше чітко критерії якості навколишньої

 природного середовища  визначені на локальному рівні. Ціль регулювання

 тут – забезпечення  такої стратегії, що не виводить  концентрації

 визначених пріоритетних антропогенних забруднюючих речовин за

 припустимий діапазон, що є свого роду стандартом. Він являє собою

 величини гранично  припустимих концентрацій (ГПК), що  закріплені

 законодавчо. Відповідність  якості навколишньої природного середовища

цим стандартам контролюється  відповідними органами нагляду. Задачею

 моніторингу на локальному  рівні є визначення параметрів моделей “поле

 викидів – поле  концентрацій”. Об'єктом впливу  на локальному рівні є

 людина.

 На регіональному рівні підхід до моніторингу заснований на тому, що

 забруднюючі речовини, потрапивши в кругообіг речовин  в біосфері,

 змінюють стан абіотичної  складової і, як наслідок, викликають  зміни в

 біоті (екзогенні сукцесії).

 Будь-який господарський  захід, проведений у масштабі регіону,

 позначається на регіональному  фоні – змінює стан рівноваги абіотичного і

 біологічного компонента. Так, наприклад, стан рослинного покриву, в

 першу чергу лісів, істотно впливає на кліматичні умови регіону.

 На даний час, моніторинг  довкілля виконується, згідно Постанови Кабінету

 Міністрів України №391 від 30.03.1998р., Міністерством надзвичайних

України №391 від 30.03.1998р., Міністерством  надзвичайних

 ситуацій, Міністерством  охорони здоров’я, Мінагрополітики,

 Держкомлісгоспом, Мінекономресурсів,  Держводгоспом, Держкомземом,

 Держбудом Ураїни. Всі ці органи влади містять в собі спеціальну службу

 спостережень, що здійснює  такі основні види спостережень, як

 спостереження за станом  забруднення повітря в містах і промислових

 центрах, забруднення  ґрунту, забруднення прісних і морських вод,

 трансграничним переносом  речовин, що забруднюють атмосферу,  хімічним і

 радіонуклідним складом,  кислотністю атмосферних опадів  і забрудненням

 сніжного покриву й  ін.

 Державна система екологічного  моніторингу проводить здійснення  таких

 видів робіт: режимні спостереження, оперативні роботи, спеціальні

 роботи. Режимні роботи  проводяться систематично за щорічними

програмами, на спеціально організованих пунктах спостережень.

Необхідність виконання оперативних робіт залежить від випадків аварійного

забруднення природного середовища чи стихійних лих; ці роботи

виконуються при надзвичайних ситуаціях.

 Спеціальні роботи, наприклад, моніторинг пестицидного забруднення,

 виконуються в зв'язку  із збільшенням значимості різних антропогенних

 факторів у розвитку змін в природних екосистемах.

 

       3.Подальший розвиток системи моніторингу довкілля в Україні

Екологічний моніторинг довкілля здійснюється за довгостроковою

Державною програмою, яка визначає спільні, узгоджені за цілями,

 завданнями, територіями  та об'єктами, часом (періодичністю)  і засобами

 виконання дії відомчих  органів державної виконавчої  влади, підприємств,

 організацій та установ  незалежно від форм власності.

Створення і функціонування Державної системи екологічного моніторингу

 довкілля повинно сприяти  здійсненню державної екологічної  політики, яка

 передбачає: екологічно раціональне використання природного та соціально

економічного потенціалу держави, збереження сприятливого середовища

життєдіяльності суспільства; соціально-екологічне та економічно

раціональне вирішення проблем, які виникають в результаті забруднення

довкілля, небезпечних природних  явищ, техногенних аварій та катастроф;

розвиток міжнародного співробітництва  щодо збереження біорізноманіття

 природи, охорони озонового шару атмосфери, запобігання антропогенній

 зміні клімату, захисту  лісів і лісовідновлення, транскордонного

 забруднення довкілля, відновлення природного стану Дніпра, Дунаю,

 Чорного і Азовського  морів.

 Державна система екомоніторингу  довкілля повинна стати інтегрованою

 інформаційною системою, що здійснюватиме збирання, збереження  та

 оброблення екологічної  інформації для відомчої та комплексної оцінки і

 прогнозу стану природних  середовищ, біоти та умов життєдіяльності,

 вироблення обгрунтованих  рекомендацій для прийняття ефективних

 соціальних, економічних та екологічних рішень на всіх рівнях державної

 виконавчої влади,  удосконалення відповідних законодавчих  актів, а також

 виконання зобов'язань  України з міжнародних екологічних  угод, програм,

 проектів і заходів.  Функціонування Державної системи екомоніторингу

довкілля повинне більш  якісно розвивати принципи:

 систематичності спостережень  за станом навколишнього природного

 середовища та техногенними  об'єктами, що впливають на нього;

 своєчасності отримання  і оброблення даних спостережень  на відомчих і

 узагальнюючих (локальному, регіональному та державному) рівнях;

 комплексності використання  екоінформації, що надходить у систему від

 відомчих служб екомоніторингу  та інших постачальників;