Контрольная работа по "Екологічне право"

Порушення лісового законодавства завжди поєднане із заподіянням шкоди лісовим екосистемам. Тому в лісовому законодавстві закладено принцип, відповідно до якого підприємства, установи, організації і громадяни зобов’язані відшкодувати шкоду, заподіяну лісу внаслідок порушень лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Таким законодавством є відповідні статті Цивільного кодексу України, а також спеціальні нормативні акти, що передбачають порядок і розміри стягнень за шкоду, заподіяну лісовому господарству.

Шкода, завдана порушенням лісового законодавства, підлягає відшкодуванню незалежно від дисциплінарної , адміністративної або кримінальної відповідальності.

Першу групу порушень лісового законодавства, за які передбачена цивільно – правова відповідальність, становлять порушення права державної власності на ліси. Будь – які угоди, що порушують це право, є недійсними з моменту їх укладення.

Наступну групу порушень лісового законодавства становлять всі інші порушення, що завдають шкоди лісовому фонду України. Цивільно – правова відповідальність за них передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 р. N 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу»

За цією Постановою відшкодування шкоди має місце, у тому числі за незаконну рубку і пошкодження дерев і чагарників до ступеня припинення росту. Розмір заподіяної шкоди, згідно з цією Постановою, визначається залежно від діаметру дерева ( зрубаного або пошкодженого до ступеня припинення росту ) у корі біля шийки кореня, або від кількості зрубаних (пошкоджених) до ступеня припинення росту кущів чагарника.

Згідно ст..67 Лісового кодексу України видами спеціального лісокористування є:

а) заготівля деревини в порядку рубок головного користування;

б) заготівля другорядних лісових матеріалів;

в) побічні лісові користування;

г) використання корисних властивостей лісів для культурно – оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо – виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково – дослідних робіт.

Спеціальне використання лісових ресурсів здійснюється в межах лісових ділянок, виділених для цієї мети.

Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом ( лісорубний квиток, ордер, лісовий квиток).

Громадянин Васильчук уклав договір оренди земельної ділянки лісового фонду для заготівлі сіна деревної зелені.

Відповідно до ст..72 Лісового кодексу України деревна зелень віднесена до другорядних лісових матеріалів. Таким чином, заготівля деревної зелені є спеціальним видом лісокористування.

До деревної зелені належать дрібні погони та гілки з дерев, підрослі та цілі дерева, що заготовлюються для приготування корму тваринам, а також для технічних, ритуальних та інших потреб. Заготівлю деревної зелені здійснюють на спеціально відведених лісових ділянках або суміщають з проведенням рубок. ( Порядок спеціального використання лісових ресурсів затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. № 761 ).

Сировинну базу деревної зелені визначають постійні лісокористувачі на пробних ділянках. Облік деревної зелені здійснюють у вагових одиницях, цілих дерев, у штуках. Із дерев, що ростуть, зелень заготовляють тільки під час обрізування гілок при формуванні крони ( п.16 Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.1996 р. №449 ).

Серед видів права спеціального використання лісових ресурсів важливе місце посідають побічні лісові користування, зокрема заготівля сіна. Побічні лісові користування повинні здійснюватися без заподіяння шкоди лісу ( ст..73 Лісового кодексу України ).

Для сінокосіння можуть використовуватися не залісені зруби, галявини та інші не вкриті лісовою рослинністю лісові ділянки, на яких не очікується природне відновлення лісів. В окремих випадках, коли це не завдає шкоди лісовій рослинності, для заготівлі сіна використовуються зріджені деревостани, міжряддя лісових культур та плантацій. У разі наявності у травостої видів рослин, віднесених до Червоної книги України, період заготівлі сіна визначається за погодженням з органами Мінприроди.

Початком заготівлі сіна на природних злакових травостоях є фаза колосіння, а бобових трав – фаза бутонізації, початок цвітіння. У разі наявності у травостої видів рослин, віднесених до Червоної книги України, термін заготівлі сіна визначається за погодженням з органами охорони навколишнього природного середовища. Термін сінокосіння зазначається у лісовому квитку, порядок видачі якого встановлено Постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 р. №761.

Строк заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійснення побічних лісових користувань встановлюється власником лісів або постійним користувачем відповідно до законодавства.

Ліміти використання лісових ресурсів при заготівлі другорядних лісових матеріалів та здійсненні побічних лісових користувань, встановлюються органами виконавчої влади за поданням органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, погодженим з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Дії гр. Васильчука щодо самовільного вирубування чагарників та сосен суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ч.2 ст.58 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадянам, яким передаються у власність або надаються в користування земельні лісові ділянки без права вирубання дерев і чагарників, зобов’язані забезпечити їх зберігання за ними.

 

3. Гр. Кістов працював шофером і на закріпленому за ним автомобілі перевозив аміачну воду від залізничної станції на поля сільськогосподарського підприємства. В одному із рейсів він злив у річку з цистерни приблизно 200 літрів аміачної води, від чого відбулося забруднення річки та масова загибель риби.

Дайте правову оцінку ситуації. Визначить заходи щодо охорони водних об’єктів. Охарактеризуйте види відповідальності за порушення екологічного законодавства.

 

Відповідь на завдання 3

Громадянина Кістова повинно бути притягнуто до відповідальності з урахуванням ступеня суспільної небезпеки його дії, виду і розміру завданої шкоди, конкретних наслідків тощо.

Дії гр. Кістова щодо забруднення річки, шляхом скиду забруднюючої речовини, тягнуть за собою відповідальність за порушення водного законодавства.

Згідно ст..103 Водного кодексу України з метою запобігання забрудненню вод сільськогосподарські, лісогосподарські підприємства, селянські (фермерські) господарства та громадяни зобов’язані дотримуватися встановлених правил зберігання, транспортування та використання добрив, хімічних засобів захисту рослин та інших токсичних препаратів і речовин.

Відповідно до ст..110 Водного кодексу України відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у забрудненні та засміченні вод.

Порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно – правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідно до ч.3 ст.111 Водного кодексу України, притягнення винних у порушенні водного законодавства до відповідальності не звільняє їх від обов’язку відшкодування збитків, завданих ними внаслідок порушення водного законодавства.

При цьому збитки, завдані водним ресурсам, визначаються відповідно до розроблених методик. В України розроблено методику розрахунку відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, яка затверджена Міністерством екології і природних ресурсів України від 18.05.1995 р. №37.

Під правовою охороною вод розуміють закріплену в законодавстві систему державних та суспільних заходів, спрямовану на запобігання забрудненню, засміченню, вичерпанню вод та організацію раціонального використання водних ресурсів для задоволення потреб народного господарства і забезпечення матеріальних, екологічних і культурно – оздоровчих інтересів населення, а також на ліквідацію негативних явищ і поліпшення стану вод.

Перелік основних водоохоронних заходів міститься у Водному кодексі України (Розділ IV), який містить усі основні заходи, що виправдали себе на практиці. Деякі охоронні заходи є і в інших правових приписах Водного кодексу України. До основних водоохоронних заходів віднесені і утворення водоохоронних зон (ст..87 Водного кодексу України), прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів тощо ( такі водоохоронні зони утворюються для найбільш сприятливого режиму водних об’єктів, а також зменшення коливань стоку вздовж рік, морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм); обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах навколо водойм та на островах. На охорону водних ресурсів спрямовані і деякі заборонні приписи – заборона введення в дію підприємств, споруд та інших об’єктів, що можуть впливати на стан води; заборона скидання у водні об’єкти відходів і сміття; заборона підприємствам і громадянам забруднювати, засмічувати поверхні водозаборів, льодового покриву водойм, а також морів, їх заток, лиманів виробничими, побутовими та іншими відходами, сміттям, нафтовими, хімічними та іншими забруднюючими речовинами та іншим.

Особливої уваги заслуговують правові заходи, що забезпечують охорону вод від забруднення, засмічення і вичерпання. Забрудненими визнаються водні об’єкти, якщо склад і властивості води змінилися в результаті впливу або виробничої діяльності чи побутового використання населенням до такого ступеня, коли водні об’єкти стають частково або повністю непридатними для одного з видів водокористування. Джерела забруднення можуть бути різними – це і неочищені стічні води, і неправильні захоронення радіоактивних відходів, і скиди з суден нафти. Факт забруднення вод встановлюється Мінприроди України, або посадовими особами спеціально уповноважених органів інших міністерств та відомств відповідно до їх компетенції.

Під засміченням розуміють привнесення у водні об’єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. Це може бути деревина, кор., будівельне сміття, металобрухт, інші виробничі або побутові відходи. У цьому разі якість вод змінюється поступово, але не до такого ступеня, що водні об’єкти не можуть бути використані за призначенням. Засмічення в першу чергу впливає на русло річок і перешкоджає судноплавству.

Саме тому, водним законодавством встановлено заборону на скид у водні об’єкти виробничих, побутових, радіоактивних та інших видів відходів і сміття.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства – це різновид юридичної відповідальності, яка полягає в покладенні на винну особу специфічного обов’язку зазнавати відповідних обмежень особистого чи майнового характеру за вчинення правопорушення відповідно санкції порушеної норми права.

Відповідальність за порушення екологічного законодавства є важливою складовою правового забезпечення екологічної безпеки, раціонального природокористування, відтворення екологічних об’єктів та охорони навколишнього природного середовища.

В основу класифікації юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства покладено характер конкретної санкції, яка застосовується за вчинення правопорушення. Згідно з цим критерієм вона поділяється на: кримінальну, адміністративну, цивільно – правову і дисциплінарну.

Стосовно кожного з названих вище видів юридичної відповідальності санкції з екологічні правопорушення і порядок їх застосування мають свою специфіку.

Певні особливості властиві насамперед цивільно – правовій відповідальності. На підприємства, установи, організації і громадян Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст..68) і по ресурсові кодекси покладають обов’язок відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у порядку і розмірах, визначених законодавством України. При цьому в законодавстві підкреслюється, що застосування заходів дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, завданої забрудненням навколишнього природного середовища і погіршенням якості природних ресурсів.

Крім загальних умов настання юридичної відповідальності необхідною умовою цивільно – правової відповідальності в галузі екології виступає неправомірність дій громадянина або юридичної особи, наслідком яких є майнова шкода. При відсутності такої шкоди питання про цивільно – правову відповідальність не виникає.

Адміністративна відповідальність, буває пов’язана із застосуванням уповноваженими органами і посадовими особами адміністративних стягнень до суб’єктів, винних у вчиненні адміністративного проступку в галузі екологічної безпеки, природокористування і охорони навколишнього природного середовища. Ця відповідальність є оперативним засобом впливу на правопорушників, бо застосовується в адміністративному , інколи – в судовому порядку і для її застосування не потрібні підрахунки збитків. Воно покладається на винних осіб лише за ті проступки, які не є суспільно небезпечними і передбачені чинним адміністративним законодавством. Адміністративні заходи впливу на правопорушників стимулюють дотримання ними природоохоронних вимог і правил.

 

Використана література та нормативно-правові акти:

 

Конституція України // Відом. Верхов. Ради України – 1996 - №30 – Ст.141.