Контрольная работа по "Екологічне право"

Екологічне право

Контрольна робота

Варіант №3

 

1. Гр. Михайленко при спорудженні на приватизованій присадибній ділянці водозабірної свердловини виявив, що в межах його земельної ділянки є значна кількість піску кварцового та глини фарбової. Він вирішив обміняти пісок та глину на необхідні будівельні матеріали у свого родича.

Дайте характеристику інститутом загального та спеціального природокористування.

Який порядок спорудження водозабірної свердловини?

Визначте права та обов’язки власників земельних ділянок. Надайте правову оцінку діяльності гр.Михайленка та їх наслідкам.

 

Відповідь на завдання 1

Конституція України надає громадянам та іншим особам для задоволення своїх потреб право користуватися природними об’єктами, що належать на праві державної, а іноді приватної та комунальної власності відповідно до закону, не погіршуючи екологічну ситуацію та їх природні якості (статті 13 та 41).

Правова класифікація видів природокористування ґрунтується на суттєво важливих ознаках, які виявлять головний їх зміст. Для кожного природокористування основною такою ознакою є вид природного об’єкта, який перебуває в користуванні власника або орендаря. При цьому різновид природних об’єктів має подвійне значення і по – перше, розмежовує природокористування за їх природними властивостями, ступеням правового регулювання ( на загальнодоступне і регламентоване) і, по – друге, визначає специфічний порядок виникнення зміни і припинення кожного виду природокористування, прав та обов’язків його суб’єктів. Тому виникає необхідність диференціації природокористування насамперед на такі види: землекористування, водокористування, лісокористування, користування рослинним та тваринним світом ( крім лісів) тощо.

Особливості конкретного виду природокористування залежать також від суб’єкта, який наділений певними правомочністю і обов’язками. Таким чином, класифікація видів природокористування здійснюється одночасно за їх об’єктами і суб’єктами.

Диференціація природокористування можлива і залежна від інших критеріїв, зокрема, загального і спеціального видів природокористування.

Законодавство України гарантує громадянам право загального користування природними ресурсами для задоволення життєво – необхідних потреб ( естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо ) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством. Загальне природокористування характеризується тим, що воно може здійснюватися без спеціального дозволу в кожному окремому випадку з боку компетентних державних органів і підприємств, установ, організацій, за якими природні об’єкти закріплені в користування. Це право виникає із законів або інших нормативних актів, що регулюють природокористування.

Чинне законодавство України, зокрема Кодекс України про адміністративні правопорушення, передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил водокористування. Так, відповідно до ст.60 КУпАП України збір води з порушенням планів водокористування, самовільне проведення гідротехнічних робіт, безгосподарне використання води, порушення правил ведення первинного обліку кількості вод, що забираються з водних об’єктів і скидаються до них, та визначення якості вод, що скидаються – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб від п’яти до восьми неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

У порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством, на пільгових умовах (ч.3 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Щодо порядку спорудження водозабірної свердловини. Питання проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду врегульовані Водним Кодексом України, зокрема статтею 106. Відповідно до зазначеної статті спеціальні роботи по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду здійснюються згідно з проектно – кошторисною документацією організаціями, які мають відповідні дозволи на виконання таких робіт. Проектно – кошторисна документація на проведення цих робіт погоджується у встановленому порядку з державними органами геології та охорони здоров’я. Дозвіл на проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду видається державними органами навколишнього природного середовища за наявності погодженого проекту і є підставою для фінансування цих робіт.

Видача дозволів регулюється Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від  від 13 березня 2002 р. № 321. Для видачі дозволу зацікавлені особи подають  клопотання з обґрунтуванням потреби у воді, яке погоджується з:

• органами Держводгоспу ( у разі використання поверхневих вод);
• Державної геологічної служби Мінприроди ( у разі використання підземних вод);
• МОЗ ( у разі використання води з водних об`єктів, що входять до Переліку водних об`єктів, які відносяться до категорії лікувальних, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 1996 року № 1499).

Ст. 50 ВКУ передбачає встановлення у дозволах на спеціальне використання водних ресурсів термінів спеціального використання. Право водокористування може бути:

а) короткотерміновим (до 3-х років) - у разі скидання забруднюючих речовин у обсягах, які перевищують гранично допустимі, встановлені органами Мінприроди;

б) довготерміновим (від 3-х до 25-и років) - у всіх інших випадках. У разі необхідності, термін водокористування може бути подовжений

за клопотанням водокористувача, але не більше відповідного періоду  короткотермінового або довготермінового водокористування.

Власники і орендарі водних об'єктів  не потребують оформлення дозволу на спеціальне використання водних ресурсів.

Щодо прав обов’язків власників земельних ділянок.

Права та обов’язки власників земельних ділянок визначаються Земельним кодексом України, зокрема , статті 90, 91.

Відповідно до ст.90 ЗК України власники земельних ділянок мають право:

- продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину;

- самостійно господарювати на землі;

- власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

- використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти, а також інші корисні властивості землі;

- на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

- споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Відповідно до ст.91 ЗК України власники земельних ділянок зобов’язані:

• забезпечувати використання їх за цільовим призначенням;
• додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля;
• своєчасно сплачувати земельний податок;
• не порушувати прав власників суміжних ділянок та землекористувачів;
• підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі;
• своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого врядування данні про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом;
• дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов’язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон;
• зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.

Законом можуть бути встановлені інші обов’язки власників земельних ділянок.

1. На приватизованій присадибній ділянці гр.. Михайленко здійснив спорудження водозабірної свердловини.
2. Вирішив обміняти, виявлені при спорудженні свердловини, кварцовий пісок та глину фарбову на необхідні йому будівельні матеріали.

По – перше, питання проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду врегульовані Водним Кодексом України, зокрема статтею 106. Відповідно до зазначеної статті спеціальні роботи по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду здійснюються згідно з проектно – кошторисною документацією організаціями, які мають відповідні дозволи на виконання таких робіт. Проектно – кошторисна документація на проведення цих робіт погоджується у встановленому порядку з державними органами геології та охорони здоров’я. Дозвіл на проведення спеціальних робіт по спорудженню експлуатаційних свердловин на воду видається державними органами навколишнього природного середовища за наявності погодженого проекту і є підставою для фінансування цих робіт.

Видача дозволів регулюється  Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від від 13 березня 2002 р. № 321.

У разі неотримання зазначеного дозволу за самовільне проведення гідротехнічних робіт гр.. Михайленко може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 60 КУпАП України.

По – друге, відповідно до ст. 6 Кодексу України про надра, корисні копалини за своїм значенням поділяються на корисні копалини загальнодержавного і місцевого значення. Віднесення корисних копалин до корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення здійснюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Переліку корисних копалин місцевого значення , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 1994 року № 827 ( вапняк, гіпс, крейда, галька, гравій, пісок, глина тощо) глина фарбова та пісок кварцовий віднесені до корисних копалин місцевого значення.

Фактичні ознаки розмежування загального і спеціального використання надр наводяться у статті 23 Кодексу України про надра від 27 липня 1994 року, яка надає власникам земельних ділянок і землекористувачам право без отримання спеціальних дозволів та гірничих відводів видобувати корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до 2 метрів і прісні підземні води - до 20 метрів та використовувати надра для господарських та побутових потреб.

Ст. 4 Кодексу України про надра  від 27 липня 1994 року не припускає права  приватної власності на надра. Це положення КУН суперечить ст. 13 і 14 Конституції України, з яких випливає, що право власності українського народу на природні ресурси реалізується через власність держави, юридичних осіб і фізичних осіб. Згідно з положеннями Конституції ч. З ст. 79 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року передбачає, що право власності на земельну ділянку поширюється і на підземний простір під цією земельною ділянкою. Це право конкретизується ст. 373 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року. Ч..5 ст. 373 ЦКУ передбачає, що власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлене законом. Таким чином, надра можуть перебувати і у приватній власності. Документом, що підтверджує право приватної власності на надра, є державний акт про право приватної власності на відповідну земельну ділянку.

Михайленко мав право використовувати  корисні копалини для задоволення  своїх господарських і побутових  потреб. Оскільки по умові завдання він лише вирішив, а не обміняв  пісок та глину на будівельні матеріали, то наслідків це за собою не тягне.

Право приватної власності на надра поширюється і на корисні копалини, що в них залягають, згідно з загальною засадою екологічного права, яка передбачає, що простір виступає індивідуалізуючою ознакою для права власності на рухомі природні ресурси, що в ньому перебувають. Це, однак, не означає, що приватні власники надр мають право видобувати корисні копалини загальнодержавного значення без отримання гірничого відводу.

 

2. Гр. Васильчук уклав договір оренди з лісгоспом про надання земельної ділянки лісового фонду терміном на 10 років для заготівлі сіна та деревної зелені. Через рік працівниками державної лісової охорони було з’ясовано, що на наданій ділянці були вирубані чагарники та 4 сосни. Громадянин пояснив, що ці рослини йому завали, а згодом він висадить відповідні саджанці.

Дайте правову характеристику видів спеціального лісокористування, передбачених у завданні.

Вирішіть справу. Визначить особливості майнової відповідальності при порушенні вимог лісового законодавства.

 

 

Відповідь на завдання 2

Відповідно до ст.105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно – правову або кримінальну відповідальність.