Екологічна експертиза промислових підприємств

   Державна ЕЕ організується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями чи спеціально створюваними комісіями Міністерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України, Міністерства охорони здоров’я України, їхніх органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

   До проведення державної ЕЕ  можуть у встановленному порядку  залучатися до фахівців інших  установ, організацій і підприємств,  а також експерти між-народних  організацій.[1,с 225]

   Здійснення державної ЕЕ є  обов’язковим для видів діяльності й об’єктів, що являють підвищену екологічню небезпеку.[1,с 225]

   Перелік видів діяльності й  об’єктів, що являють підвищену екологічну небезпеку, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Міні-стерства охорони навколишнього середовища і ядерної безпеки України і Міністерства охорони здоров’я України.[1,с 225]

   Проведення додаткових державних  ЕЕ здійснюється з ініціативи  зацікавлених осіб на підставі  договору про надання еколого-експертних  послуг за рішеннями Кабінету  Міністрів України, Уряду АР  Крим, місцевих Рад народних депутатів  чи їхніх виконавчих комітетів.[1,с 225]

Основні підходи до економічної  оцінки

природних ресурсів

   Багато видів природних ресурсів є не лише предметами приці, але і її резу-льтатом. До того ж як предмет праці одні й ті самі ресурси мають багато ко-рисних властивостей, а ефект від їх використання різний. Тому й існує потреба в економічній оцінці природних ресурсів. Оцінка повинна відображати не стільки фактичні витрати, пов’язані з використанням, скільки значення природних ресурсів для народного господарства.[4,с 98]

   В умовах товарно-грошових відносин  економічна оцінка оцінка природних  ресурсів (ЕОПР) набуває вартісної форми. Правильно виконана ЕОПР забез-печує:

1. однакові економічні (госпрозрахункові) можливості для суб’єктів господарювання, які функціонують в різних умовах;[4,c 98]
2. створення ефективного матеріального стимулу до раціонального при-родокористування. [4,c 98]

   Поряд із грошовою оцінкою  суспільство може розраховувати,  які витрати праці потрібно  понести для придбання (однржання)  тих чи інших елементів навколишниого  середовища. Отже, для проведення  економічної (вартісної) оцінки можуть бути використані кілька підходів:[4,c 98]

1. затратний підхід (трудова оцінка ресурсів) – складає оцінку ресурсів затрат необхідних ресурсів на освоєння і підтримання об’єктів приро-докористування в стані, здатному для експлуатації – результат праці;[4,c 98]
2. результатний – відповідно до якого оцінка здійснюється на базі варто-сті продукції, отриманої з єдиниці природного ресурсу (або при вико-ристанні одиниці ресурсу);[4,c 98]
3. рентний підхід, оскільки звгальноприйнятим критерієм ЕОПР є дефе- ренційна рента. Цей показник акумулює  в собі оцінку таких факторів, як якість і місце розташування ресурсів, відмінності та особливості використання оцінюваного та альтернативних ресурсів;[4,c 99]
4. розрахунок ціни природного ресурсу на підставі витрат їх відновлення – відтворювальний;[4,c 99]
5. енергєтична оцінка природних ресурсів – ґрунтуться на тому, що природні ресурси мають певний енергетичний еквівалент;[4,c 99]
6. затратно-збитковий – платежи підприємств за допущене забруднення повині відповідати розміру нормативної економічної оцінки збитків, що дорівнюють витратам на проведення відповідних природоохороних заходів; у випадку перевищення нормативів викидів сума платежів повинна відповідати економічному збитку, що заподіяло понаднормативне забруднення. Його переваги:[4,c 99]

• дозволяє частково або повністю відшкодувати економічні збитки від забруднення навколишнього середовища і витрати, які потім підуть на фінансування природозахісної діяльності і компенсацію негативного впливу забруднення навколишнього середовища;[4,c 99]
• ураховує реальні фінансово-економічні особливості регіону – платоспроможність підприємств і можливості органів, які контролюють природоохоронний фонд;[4,c 99]
• забезпечує високий стимулюючий ефект і об’єктивну залежність суми платежів від регіональних факторів і стану природоохоронної роботи на підприємстві.[4,c 99]

   При ЕОПР важливо забезпечити  комплексний підхід – урахувати  роль природних ресурсів у  соціально-економічному розвитку  суспільства, їх властивості,  відінну якість, умови відтворення  й охорони, вартість їх видобутку  та використання, зовнішні ефекти  та інші макро-і мікроекономічні  показники щодо їх використання. Слід врахувати також місце  та значення ресурсів у загальному природному комплексі, вплив на них антропогенної діяльності, та вартість природоохоронних заходів.[4,c 99]

   Під економічною оцінкою землі розуміють оцінку якості землі як основного засобу виробництва. Для цього використовується рентний підхід. Це не тільки оцінка родючості земель, але й оцінка ринків збуту продукції, адміністративних центрів, транспорту тощо. З іншого боку, для отримання однакової кількості продукції на землях різної якості необхідно понести різні витрати. Самі по собі відмінності характеру та якості ґрунтів не зумовлюють виникнення рентних відносин. Причина ренти – відносини в суспільстві з приводу розподілу тих чи інших ресурсів, природних благ:[4,c 99-100]

r = max ∑ (z_i – u_i) ∙ M_i ,

де  r – максимальний розмір річної ренти, що може бути отримана з одиниці площі земельної ділянки при раціональному її використанні; і – індекс виду продукції; z – затра- ти на виробництво продукції при використанні природних ресурсів найгіршої якості (замикаючі затрати); u – індивідуальні приведені затрати (при використанні природних ресурсів, що підлягають економічній оцінці); M – обсяги отриманної продукції.[c 100]

   Еконмічна оцінка природного  ресурсу (земельної ділянки) на  весь термін експлуатації становитиме:[4,c 100]

       ,

де   ε – коефіцієнт дисконтування (дисконт).

   У тому разі, коли використання (експлуатація) природного ресурсу  обмежена в часі – на період  t років, ця форма матиме такий вигляд:[4,c 100]

       R = _{t – 1} .

   Відповідно до визначення ренти  за марксом, у ринкових умовах  її розмір може бути розрахований  таким чином:[4,c 100]

       K = P ∙ q – K (1 + ρ),

де   P – ринкова вартість отриманої продукції; q – обсяги отриманої продукції; K – капі-тальні витрати; ρ – норма прибутку (банківський відсоток). 

Принципи  визначення плати  за використання

природних ресурсів

   Згідно з чинним законодавством  плата за використання природних  ресурсів встановлюється на підставі  нормативів плати і лімітів  їх використання. Нормативи плати за використання природних ресурсів визначаються з урахуванням їх поширення, якості, можливості відтворення, доступності, комплексності, продуктивності, розташованості, можливості переробки й утилізації відходів та інших факторів.[4,c 100-101]

   В Україні затверджені інструкції  та відповідні офіційні методики  про порядок обчислення і сплати  платежів за спеціальне використання надр і корисних копалин, рибних ресурсів, водних ресурсів, ресурсів рослинного і тваринного світу тощо.[4,c 101]

   Плату за спеціальне використання  природних ресурсів вносять:

1. суб’єкти підприємницької діяльності, що відбувають (надра), реалізують їх або використовують (земельні, водні ресурси) у своїй виробничій діяльності;
2. суб’єкти підприємницької діяльності, до складу яких входить структурний підрозділ(шахта, рудник, сільхозпідприємство, агрофірма тощо), що займається видобутком корисних копалин або виробництвом відповідної продукції (сільгосппродукції, промислової продукції і т.д.) і передає їх для подальшої переробки або реалізації.[4,c 101]

   Головним економічним важелєм,  спроможним перетворити нераціональне  природокористування на раціональне,  слід вважати не спорадичні  штрафи, а постійну обов’язкову плату  за природні ресурси та пошкодження навколиш-нього середовища. Ця плата повинна бути досить високою, щоб економічно змушувати підприємства впроваджувати у виробництво ресурсозберігаючі, мало-та безвідходні технології, ефективні очисні споруди та устаткування тощо.[4,c 101]

   Платність природокористування повинна вводитися на основі ціни й економічних оцінок природних ресурсів.[4,c 101]

Відповідальність  за порушення природоохороного

законодавства

   За здійснення правопорушень  в екологічній сфері громадяни  та юридичні особи несуть відповідальність (інколи її називають еколого-правовою  відповідальністью). Така відповідальність  є комплексним інститутом екологічного права. Підставою для застосування юридичної відповідальності є факт вчинення екологічного правопорушення – противоправне, винне, соціально шкідливе діяння (дія або бездіяльність), а для кримінальних екологічних злочинців – суспільно небезпечне діяння, яка посягає на вста-новлений екологічний правопорядок і за вчинення якого законодавством передбачено юридичну відповідальність.[4,c 142]

   Сутність екологічного правопорушення  визначається його складом –  суб’єктом (громадяни, особи без громадянства, іноземці, посадові та юри-дичні особи, у томі числі й зарубіжні), об’єктом (природне середовище і при-родоохоронна діяльність, окремі ресурсні складові і природноресурсні правовідносини, екологобезпечні норми і відносини), суб’єктивна сторона (вина правопорушника, яка може бути як навмисною, так і необережною), об’єктивна сторона (противоправність діяння, настання шкоди чи загроза її настання, Причинні взаємозв’язки між ними).[4,c 142]

   За скоєні екологічні правопорушення  настають такі види відповідальності:

1. кримінальна – відповідальність за екологічні злочини, яка передбачен-на Кримінальним кодексом України (близько 20 статей, у тому числі самовільне заняття земельної ділянки, незаконні промисли, бракон’єрство, жорстоке поводження з тваринами, знищення природних об’єктів та ін);[4,c 143]
2. адміністративна – заходи адміністративного впливу за протиправні і винні діяння (передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами, у тому числі правопорушення стосовно права власності на природні ресурси, замельні правопорушення – псування, забруднення, несвоєчасне повернення, надрові, водні, атмосферні, фауніс-тичні, лісові, екологобез-печні правопорушення природно-заповідних та інших природоохоронних норм і правил). До ціх заходів належать штрафи, вилучення об’єктів правопорушення, позбавлення права займатися спе-ціальною діяльністю, обмеження або припинення діяльності;[4,c 143]
3. дисциплінарна – застосовується до осіб, які порушують екологічні вимоги під час виконання своїх посадових обов’язків;[4,c 143]
4. матеріальна (майнова або цивільно-правова) – передбочає виконання фізичними та юридичними особами обов’язку щодо компенсації заподіяної шкоди.[4,c 143]

ІІІ

   Трудова діяльність людини розвивалася в постійному подоланні опору природних об'єктів його зусиллям. Це сприяло виробленню у людини відношення до природи як до чогось поганого, з чим потрібно невпинно боротися, щоб вижити. Таке відношення має дуже глибокі витоки і виявляється до цих пір не тільки у вчинках окремих людей, але і в необдуманих програмах перевлаштування природи без достатнього розуміння їх негативних наслідків. Останнім часом, правда, спостерігається тенденція все більшого розуміння природних явищ в їх цілісності і взаємозв'язку, росте розуміння того, що з природою потрібно не стільки боротися, скільки знати, любити і по можливості зберігати її як нашому власному життю.

   Якби справа полягала тільки  в перебудові свідомості людей,  то проблема вирішувалася б дуже просто: досить було б змінити систему виховання і підготовки до суспільно корисної діяльності. Проте існують глибші причини неправильного відношення людей до природи, і перш за все вони кореняться в самому характері соціальної системи, в якій розвивається людина[3,с 88]