Виробнича програма підприємства

 

Зміст

Вступ………..………………………………………………………………….3

1.Виробнича програма підприємства – поняття та структури..…………... 4

2. Порядок  розроблення виробничої програми  підрозділів підприємства..7

Висновки……….…………………………………………………………… 14

Список використаних джерел…..…………………………………………. 16

 

 

 

Вступ

Виробнича програма підприємства (план виробництва  і реалізації продукції) — це заздалегідь  запланований підприємством певний обсяг випуску продукції визначеного  асортименту і якості.

Асортимент продукції — це набір різновидів продукції (послуг), яку виготовляє (надає) підприємство. При плануванні виробництва і реалізації продукції використовують натуральні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва. Система вартісних показників застосовується для визначення обсягів реалізованої, товарної і валової продукції. Реалізована продукція — це вартість готових виробів і напівфабрикатів власного виробництва, а також робіт промислового характеру, за які одержано оплату. Підприємство може встановлювати порядок, за яким виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) визначається за вартістю відвантаженої продукції (виконаних робіт, послуг), вказаної в оформлених для оплати покупцем (замовником) розрахункових документах.

Товарна продукція — вартість виготовлених для продажу (відпуску) на сторону готових виробів, напівфабрикатів і послуг промислового характеру. Валова продукція — це вартість всієї готової і незакінченої продукції, незалежно від ступеня її готовності.

В процесі планування виробничої програми підприємство керується трьома найважливішими критеріями, які визначають економічну ефективність вибраного асортименту продукції. Це динаміка обсягу збуту продукції на ринку, ступінь стабільності обсягу реалізації і рівень норми маси прибутку, який передбачається одержати підприємством.

 

1. Виробнича програма підприємства – поняття та структура

 

Вихідними даними для планування виробництва  продукції певного асортименту  є виявлення потреби в ній  і оцінки можливостей підприємства його забезпечення (рис. 1.1).

Планування  випуску продукції підприємства

Маркетингове дослідження

потреби

у виробах підприємства

Оцінка науково-технічних  і фінансових можливостей підприємства

Дослідження ринку і можливостей його розширення

Оцінка виробничих потужностей підприємства

Оцінка обсягу виробництва виробів підприємствами-конкурентами

Оцінка матеріальних і фінансових ресурсів підприємства

Встановлення  ціни виробів

Проведення  науково-дослідних робіт (НДР)

Виробництво і реалізація нових  виробів

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Планування випуску продукції

 

При плануванні виробництва і реалізації продукції  використовують натуральні, умовно-натуральні, вартісні та трудові (нормативну трудомісткість) показники вимірювання обсягу виробництва.

У машинобудуванні  традиційно використовують натуральні показники: штуки, секції, тонни. Наприклад, випуск верстатів планується в штуках, тепловозів — у секціях, холодильних пристроїв — в комплектах і т. д. Вимірювання обсягів в натуральних показниках необхідне для маркетингових досліджень і визначення потреби у певному асортименті.

 

.

Орієнтирами при визначенні обсягів продукції, її якісних характеристик і ціни виступають параметри ринку: ємність ринку, ступінь насиченості аналогічною продукцією, виготовленою конкуруючими фірмами, ефективність дії антимонопольного механізму тощо.

Планування  виробничої програми підприємства вимагає  пошуку:

• партнерів  господарської діяльності для визначення рівня спеціалізації, кооперування виробництва і можливостей здійснення процесу диверсифікації;

• резервів виробництва і реалізації продукції, оцінки можливостей їх мобілізації;

• нових  ринків збуту продукції в країні і за її межами;

• а також  формування росту попиту на основі виготовлення принципово нової продукції і ін.

На основі вищеперерахованих факторів та за напрямками досліджень формуються відповідні комплекси  задач, які пов'язані з:

• вибором  і оцінкою партнерів господарської  діяльності;

• вибором  найбільш вигідної виробничої програми;

• оцінкою  результатів виконання виробничої програми;

• оцінкою  впливу зміни виробничої програми на фінансово-економічні показники діяльності підприємства;

• обґрунтуванням зміни обсягу і структури продукції  відповідно до цілей поточного і перспективного періодів.

Такі  дослідження дають можливість складати індикативні (рекомендаційні) параметри  виробничої програми, що визначають обсяги портфеля замовлень. Головними з них є:

• попит  на продукцію;

• конкурентоспроможність продукції;

• критичний (граничний) обсяг реалізації;

• можливість укладати договори на постачання продукції;

• коливання  цін і ін.

На основі вивчення дії законів попиту і  пропозиції, визначення показників еластичності попиту і пропозиції формується необхідна  вхідна інформація для планування виробничої програми підприємства.

Кожний  споживач (покупець), як правило, надає  перевагу певним параметрам продукції. Тому для підприємства-виробника  важливо враховувати ці параметри  при модернізації виробів і формуванні технологічних процесів. Спектр споживачів продукції машинобудування широкий, тому доцільно зосередитися на найбільш важливих стратегічних напрямах господарювання і уточнити перспективну політику підприємства: диференціація ринку, розширення асортименту продукції, зміна її обсягів чи їх комбінація.

З урахуванням  цих особливостей визначається стратегія  підприємства, яка має забезпечити найвищу дохідність виробничих фондів (капіталу). Вибір тої чи іншої альтернативи здійснюється на основі аналізу взаємодії можливостей ринку, задач підприємства і його ресурсів. При виборі варіанта важливе місце посідає система цінностей (пріоритетів), прийнята керівництвом. Вибравши конкретну товарну стратегію, підприємство повинно „наповнити” її конкретним змістом — відповідною групою товарів, тісно пов'язаних між собою хоча би за однією ознакою:

• асоціативне (сумісне) застосування;

• загальний  сегмент ринку;

• загальний  канал розповсюдження;

• подібний діапазон цін.

Перевага  надається товарному асортименту, який забезпечує протягом тривалого періоду часу постійне перевищення (або збалансованість) прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, над потребами у фінансових ресурсах, необхідних для підтримання конкурентоспроможності підприємства.

 

2. Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства

 

Виробнича програма підрозділів основного  виробництва це сукупність продукції  певної номенклатури й асортименту, яка має бути виготовлена в  плановому періоді у визначених обсягах згідно зі спеціалізацією і  виробничою потужністю цих підрозділів. Виробнича програма є надзвичайно важливим розділом плану роботи підприємства і його виробничих підрозділів, оскільки вона виражає зміст їх основної діяльності та засоби досягнення стратегічної мети.

Порядок розроблення виробничої програми підрозділів підприємства значною мірою залежить від призначення їх продукції та економічного статусу. Передусім тут має значення технологічний зв'язок між підрозділами, ступінь завершеності в них циклу виготовлення продукції, спрямування її на подальшу обробку, внутрішньокоопераційні потреби чи на ринок, за межі підприємства.

Загальна схема розроблення  виробничої програми за умов наявності в складі підприємства підрозділів внутрішньої кооперації та підрозділів, що мають замкнений виробничий цикл і виготовляють продукцію безпосередньо на ринок, показана на рис. 1.4. У другому випадку розроблення планів виробництва підрозділів ґрунтується на їх планах продажу (поставки) продукції. Причому останні можуть випливати із плану продажу продукції підприємства (централізоване розроблення плану “зверху-вниз”) або остаточно його формувати (метод “знизу-вверх”), що передбачає самостійне формування підрозділами — центрами прибутку портфеля продажу продукції. Цей варіант планування близький до планування виробництва продукції самостійним підприємством і детального розгляду тут не потребує.

Коротко зупинимось на розробленні  виробничої програми підрозділів, продукція  яких не є кінцевою з позиції підприємства, тобто вони виготовляють окремі частини  продукту (предметна спеціалізація) або виконують частину загального технологічного процесу (технологічна спеціалізація).

План виробництва охоплює виготовлення продукції за номенклатурою і загальним обсягом у певному вимірі. Завдання за номенклатурою на плановий період (рік, квартал, місяць) складається з переліку найменувань продукції, яку слід виготовити, та її обсяг у натуральному виразі. Це завдання конкретизується за часом виконання в оперативно-каледарних планах (планах-графіках).

При визначенні номенклатури й обсягу виробництва продукції підрозділами підприємства важливе значення має  вирішення питання про співвідношення власного виробництва і купівлі на ринку окремих частин виробів (заготовок, деталей, вузлів, приладів тощо).

Рис. 1.4. Порядок розроблення виробничої програми підприємства

 

Ця проблема розв'язується з урахуванням  таких чинників, як можливість власного виробництва (наявні виробничі потужності й кадри), якість виробів і їх вартість.

Планово-облікові одиниці (номенклатурні  позиції), у яких установлюється завдання цехам, мають різний ступінь деталізації  для різних цехів і типів виробництва. Виробнича програма випускних (складальних) цехів визначає найменування й обсяг готових виробів згідно з планом виробництва підприємства. В одиничному та серійному виробництвах для заготівельних та обробних цехів випуск продукції у номенклатурі встановлюється, як правило, у комплектах деталей на замовлення, виріб, складальну одиницю (вузол, агрегат). За масового виробництва цим цехам планується випуск заготівок і деталей за окремими найменуваннями.

З метою чіткого взаємоузгодження виробничі завдання цехам у натуральному виразі розробляються у порядку, зворотному до послідовності технологічного процесу, тобто від випускних  цехів до заготівельних. У плановому  завданні кожного цеху враховуються поставки продукції (заготівок, деталей, комплектів тощо) цехам-споживачам, на склад готової продукції і можлива зміна незавершеного виробництва з метою підтримання його величини на нормативному рівні. Цей загальний порядок розроблення виробничої програми цехів можна подати так:

                                          Nв=Nп+Nс+Nн-Nф,                                         (1.1)

де Nв — плановий випуск виробів у натуральному виразі в певному цеху;

Nп — поставка виробів наступним за технологічним маршрутом цехам-споживачам;

Nc — поставка виробів на склад готової продукції (як запчастини для сервісних центрів, продажу);

Nн, Nф — відповідно нормативний і фактичний міжцеховий запас цього виробу (для комплектації, у вигляді оборотного запасу та ін.).

У випадку тривалого виробничого  циклу виготовлення продукції завдання встановлюються з випуску і запуску виробів. При цьому може виникнути потреба в корекції внутрішньоцехового незавершеного, виробництва. Покажемо це на простому прикладі виготовлення деталі — корпуса редуктора машини — заготівельним і механічним цехами для складального цеху. Планом заводу передбачено виготовити за квартал 500 машин. На одну машину потрібний один корпус редуктора. Крім цього, слід поставити 10 корпусів у свій сервісний центр і є замовлення іншого заводу на 50 заготівок корпусів. Оскільки машина випускається постійно, незавершене виробництво періодично коригується і підтримується на нормативному рівні. Складемо плани виробництва корпуса редуктора для цих цехів. Складальний цех: для виготовлення 500 машин потрібно 500 корпусів; крім цього, цеху слід довести фактичну величину машин у незавершеному виробництві (15 шт.) до нормативної (20 шт.). Отже, загальна потреба у деталі складального цеху становить 500 + (20 - 15) = 505 штук. Цю кількість слід одержати від механічного цеху. Механічний цех: випуск корпусів для складального цеху становить 505 штук, для сервісного центру - 10 штук. У незавершеному виробництві корпусів редуктора є на 8 штук більше за норматив. Таким чином, виготовити треба 515 корпусів (505 + 10), а запустити у виробництво — 515-8 = 507 штук. Стільки треба одержати заготівок від заготівельного цеху. Заготівельний цех: випуск корпусів для механічного цеху - 507 штук, для поставки на сторону — 50 штук. Незавершене виробництво підтримується на нормативному рівні. Програми випуску і запуску заготівок збігаються і становлять 507 + 50 = 557 штук. Плановий випуск продукції підрозділу розподіляється між його дільницями згідно з їх спеціалізацією. При цьому повинні бути забезпечені комплексність виготовлення продукції і рівномірне виробництво. Для дільниць з товарною спеціалізацією видаються завдання з виготовлення закріплених за ними видів продукції. Дільницям з технологічною спеціалізацією виробництво продукції планується у групах продуктів на основі плану цеху і технології їх виготовлення. Крім планування випуску продукції у натуральному виразі, при формуванні виробничої програми, визначається загальний її обсяг у межах певного підрозділу. Цей показник виконує ряд функцій залежно від специфіки підрозділу. Він використовується для визначення частки підрозділу в загальному обсязі продукції підприємства, динаміки обсягу виробництва, продуктивності праці, оцінки діяльності, а в підрозділах, що виготовляють готову продукцію на ринок, — для обчислення обсягу продажу і прибутку.