Програми підвищення продуктивності праці

align="justify">       Справедливість характеризується такими складовими елементами:

       а) суб’єктивне визначення співвідношення винагороди та затрат праці;

       б) порівняння особистої винагороди із заохоченням інших людей, що виконують  аналогічну роботу;

       в) зняття соціального напруження через  дотримання принципу справедливості.

       Мотивація здійснюється через такі методи:

       І економічні прямі через: а) відрядна зарплата; б) почасова оплата; в) премії за раціоналізацію; г) участь у прибутках; д) оплата навчання; ж) виплати за максимальне використання робочого часу.

       ІІ  економічні (непрямі): а) пільгове харчування; б) доплата за стаж; в) пільгове користування житлом, транспортом;

       ІІІ негрошові: а) збагачення праці; б) гнучкі робочі графіки; в) охорона праці; г) програма підвищення якості праці; д) просування по службі; ж) участь у прийнятті рішень на більш високому рівні.

       Продуктивність, мотивація праці забезпечуються насамперед формуванням матеріальних стимулів, головною формою яких є оплата праці.

       4) Кваліфікація є значним сигналом на ринку праці. Рівень освіти індивіда можна визначити за кількома параметрами — за кількістю років навчання, отриманим ступенем, репутацією навчального закладу, що присвоює ступень, середнім балом.

       Звичайно, освіта може прямо і непрямо покращити  здібності: людина отримує інформацію, навички і загальні знання, корисні  в роботі. Але навіть якщо освіта не сприяла цьому, вона, проте, залишається  важливим сигналом ефективності робітника, тому що більш здібній людині простіше досягти вищого рівня освіти (здібні люди, як правило, більш інтелігентні, цілеспрямовані, енергійні і працелюбні — характеристики, що корисні і  при навчанні). Більш продуктивні  люди, таким чином, швидше можуть отримати хорошу освіту, яка є сигналом для  фірм про можливості робітників, і, отже, можуть розраховувати на високооплачувану роботу. І фірми цілком справедливо розглядають освіту як сигнал про продуктивність праці [3, 36].

       Освіта  насправді дає корисні знання і зрештою підвищує продуктивність праці. Але вона також виконує  і функцію сигналу. Наприклад, багато фірм вимагають, щоб їхні менеджери  мали ступінь магістра. Перша причина  полягає в тому, що магістри бізнесу  вивчають економіку, фінанси та інші предмети. Але існує ще інша причина: щоб отримати ступінь магістра, необхідні  інтелект, дисципліна, працездатність, а люди з такими якостями дуже продуктивні.

       5) Серед організаційно-економічних  факторів підвищення продуктивності  праці окреме місце посідають умови праці – сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я людини, її працездатність, результати її праці.

       Умови праці суттєво впливають на ставлення  людини до праці, морально-психологічний  клімат у колективі, його стабільність. З часом умови праці зазнають значних змін. З одного боку, це пов'язано  зі скороченням частки ручної і фізичної праці та робіт, що виконуються в  несприятливих умовах, з іншого —  з появою нових виробництв, технологічних  процесів, речовин, матеріалів, видів  енергії і т. ін.

       Перехід до ринкових відносин вимагає збільшення засобів, спрямованих на створення  безпечних технологічних процесів, машин і обладнання, ефективних форм організації праці і виробництва  і на цій підставі скорочення затрат на компенсацію несприятливих умов праці. Головним при розв'язанні цих  завдань має бути не стільки економічний, скільки соціальний ефект.

       Соціальне значення охорони праці полягає  в сприянні зростанню ефективності виробництва шляхом безперервного  удосконалення і поліпшення умов праці, підвищення його безпеки, зниження виробничого травматизму і профзахворювань. Соціальне значення охорони праці  проявляється в зростанні якості і продуктивності праці, збереження трудових ресурсів і підвищенні сукупного національного продукту.

       Підвищення  продуктивності праці може досягти  за рахунок збільшення працездатності в покращених умовах на робочому місці. Підвищення фонду робочого часу і  ефективність використання обладнання досягаються в результаті зниження простою під час зміни через  погіршення самопочуття, несприятливі умови праці та мікротравми. Великих  збитків підприємству наносять плинність  робочих кадрів [2, 6]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       Висновок

       Продуктивність  праці є важливим планово-економічним  показником, що характеризує не тільки ступінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. Взаємодія особистісних (людини) і  речових (засобів виробництва) факторів виробництва є найважливішою  умовою зростання продуктивності праці, національного багатства. Підвищення продуктивності праці означає економію сукупної праці, що витрачається на вироблення продукції, зменшення всього матеріалізованого  в продукті робочого часу.

       Підвищення  продуктивності праці має для  виробничо-торгівельної галузі важливе  економічне значення. Воно ефективно  впливає на багато показників: товарооборот, витрати обігу, фонду заборгованості плати, прибутку. Показником продуктивності праці рахується величина товарообігу  на одного середньоспискового працівника в цілому, а також по окремих  групах (оперативних працівниках, продавцях).

       Відомо, що за роки незалежності значно знизилися  показники ефективності. Причиною цього  є збільшення прибутків підприємств  за рахунок зниження собівартості продукції  та підвищенням цін на неї. Але  для того, щоб успішно працювати  в конкурентних умовах необхідно  орієнтуватися на потреби ринку. Найважливішим є підвищення продуктивності праці та впровадження програми управління продуктивності.

       В ринкових умовах важливу роль для  зростання продуктивності праці  має максимальне використання діючих потужностей. Завдяки таким чинникам як підвищення технічного рівня виробництва, удосконалення управління, організації  виробництва та праці збільшення обсягів виробництва можливо  зменшити витрати на виробництво. Для  підвищення продуктивності праці необхідно  застосовувати засоби мотивації  працівників. Головними чинниками  підвищення продуктивності є умови  праці. Також підвищує продуктивність праці освіта, оскільки дає корисні  знання, дисципліну, працездатність, а  люди з такими якостями дуже продуктивні.

       CПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

       1. Бабицький А. Моделі економічного  зростання і проблема підвищення  суспільної продуктивності праці  // Вісник економічної науки України.  – 2008. – № 1. – С. 22–28.

       2. Богиня Д., Шевченко А. Ефективність  праці в ринковій економіці  // Україна: аспекти праці. – 1996. – № 4. – С. 3–6.

       3. Гончаров В. М. Концептуальні  проблеми ефективності праці  в Україні // Вісник економічної науки України. – 2007. – № 2. – С. 33–37.

       4. Економіка підприємства / І. М.  Бойчик, П. С. Харів, М. І. Хопчан, Ю. В. Піча. – К. : "Каравела"; Львів: "Новий світ – 2000", 2001. – 298 с.

       5. Іляш О. І. Продуктивність та  ефективність праці, резерви і  шляхи їх підвищення // Науковий  вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.1 – С.164–166

       6. Кукурудза І. І. Політична економія: матеріали до лекцій та семінарів  / Черкаський національний ун-т  ім. Богдана Хмельницького. —  Вид. 2-ге, доп. — Черкаси : Вид.  від. ЧНУ ім. Богдана Хмельницького, 2007. — 368c.

       7. Музиченко С.А. Продуктивність  праці, соціально-економічна сутність  категорії // Формування ринкових  відносин в Україні. – 2008. –  №6. – С. 24–28.