Прибыль и рентабельность

Прибуток від виконання  робіт і надання послуг розраховується аналогічно прибутку від реалізації продукції.

Необхідність і важливість визначення складу валового прибутку обумовлена ​​наступним:

• по-перше, у зв'язку з тим, що переважну частину валового прибутку (95-97%) підприємство отримує від реалізації товарної продукції, аналізу саме цієї складової має бути приділена головна увага;
• по-друге, не дивлячись на це, абстрагуватися від розгляду складу і структури прибутку від реалізації майна і позареалізаційних доходів, а також факторів, що впливають на їх зміни, ніяк не можна.

Для оцінки ефективності роботи організацій недостатньо використання показника прибутку, оскільки наявність  прибутку ще не означає, що організація  працює добре. Абсолютна сума прибутку не дозволяє судити про ступінь прибутковості  тієї чи іншої організації. Багато організацій, що отримали однакову суму прибутку, мають  різні обсяги продажів, різні витрати. Тому для визначення ефективності зроблених  витрат необхідно використовувати  відносний показник - рівень рентабельності. Прибуток і рентабельність - тісно  взаємопов'язані поняття, але не тотожні за своїм аналітичним  можливостям. Рентабельність доцільно розглядати з двох позицій - як об'єктивну економічну категорію і як кількісні і якісний показник.

Для реальної оцінки рівня  прибутковості організації користуються методами комплексного аналізу прибутку по техніко-економічним факторам. Крім методів факторного аналізу прибутку в числі економічних показників ефективності підприємницької діяльності використовуються показники рентабельності.

Показники рентабельності вимірюють  прибутковість підприємства з різних позицій і групуються відповідно до інтересів учасників економічного процесу. Вони є важливими характеристиками факторного середовища формування прибутку і доходу підприємства. З цієї причини вони служать обов'язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства. При аналізі виробництва показники рентабельності використовуються як інструмент інвестиційної політики і ціноутворення.

В економічній теорії застосовується кілька визначень категорій рентабельності:

1) прибутковість;

2) відношення корисного  результату торговельної діяльності  у вигляді прибутку до вартості  сукупних витрат на її отримання;

3) зіставлення результатів  господарської діяльності з витратами  або ресурсами;

4) інтегральний показник, що узагальнює інші показники  ефективності.

У будь-якому визначенні рентабельність буде означати відсоткове відношення суми отриманого (очікуваного) прибутку до одного з показників: обсягу товарообігу, витрат на реалізацію, середньої вартості основних і оборотних коштів, фонду оплати праці.

Значимість коефіцієнта  рентабельності в умовах орієнтації на ринкові відносини визначається інтересом до нього не тільки працівників  однієї організації, а й інтересом  держави, контрагентів, власників, кредиторів та позичальників.

Підвищення рівня рентабельності для колективу організації означає  зміцнення фінансового становища, а, отже, збільшення коштів, що спрямовуються  на матеріальне стимулювання їх праці, для управлінців - це інформація про  результати застосовуваної тактики  і стратегії щодо доцільності  її коригування.

Основні показники рентабельності можна об'єднати в такі групи:

• показники, розраховані на основі вартості реалізованої продукції;
• показники, розраховані на основі виробничих активів;
• показники, розраховані на основі потоку готівкових грошових коштів.

Перша група показників формується на основі розрахунку рівнів рентабельності (прибутковості), що відображаються у  звітності підприємства:

 

 Прибуток від реалізації / Обсяг продажів × 100% ,   (1)

 Валовий прибуток / Обсяг продажів × 100%,    (2)

Оподатковуваний прибуток / Обсяг продажів × 100%  (3)

 

Друга група показників рентабельності формується на основі розрахунку рівнів рентабельності в залежності від  зміни розміру та характеру авансованих  коштів:

 

R = Чистий прибуток / Всі виробничі активи × 100%,     (4)

R = Чистий прибуток / Інвестиційний капітал × 100%,   (5)

R = Чистий прибуток / Власний капітал × 100%     (6)

 

Розбіжність рівнів рентабельності за цими показниками характеризує ступінь використання підприємством фінансових важелів для підвищення прибутковості: довгострокових кредитів і позикових коштів.

Третя група показників формується аналогічно показникам першої та другої груп, однак замість прибутку в  розрахунок приймається чистий приплив  грошових коштів.

 

Чистий приплив  грошових коштів / Обсяг продажів × 100%, (7)

Чистий приплив  грошових коштів / Сукупний капітал × 100%,(8)

Чистий приплив  грошових коштів / Власний капітал  × 100%, (9)

 

Організація рентабельна, якщо суми виручки від реалізації продукції  досить не тільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, але  і для утворення прибутку. Рентабельність може визначатися по-різному.

Рентабельність виробництва  обчислюється за формулою:

 

(10)

 

де R - рівень рентабельності виробництва,%;

     П - сума валового прибутку, грн.;

     ОФ - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;

     НОК - середньорічна вартість нормованих оборотних коштів (матеріальних оборотних коштів), грн.

Крім рентабельності виробництва  у процесі аналізу підприємницької  діяльності широко використовується показник рентабельності продукції, який обчислюється як відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості цієї продукції. Застосування цього показника рентабельності найбільш раціональне при внутрішньогосподарських аналітичних розрахунках, при контролі за прибутковістю (збитковістю) окремих видів виробів, впровадженні у виробництво нових видів продукції і зняття з виробництва неефективних виробів.

Враховуючи, що прибуток пов'язаний як із собівартістю виробу, так і  з ціною, за якою воно реалізується, рентабельність продукції може бути обчислена як відношення прибутку до вартості реалізованої продукції за вільними або регульованими цінами.

Рентабельність продукції  у двох її різновидах обчислюється за формулами:

 

; (11)

; (12)

 

де R - рентабельність продукції,%;

П - валовий прибуток підприємства, грн.;

- повна собівартість реалізованої  продукції, грн.;

- обсяг реалізованої  продукції у відповідних цінах  (за мінусом ПДВ і акцизів), грн.

Зростання будь-якого показника  рентабельності залежить від єдиних економічних явищ і процесів. Це, перш за все, вдосконалення системи  управління виробництвом в умовах ринкової економіки на основі подолання кризи  у фінансово-кредитній і грошовій системах. Це підвищення ефективності використання ресурсів організаціями  на основі стабілізації взаємних розрахунків  і системи розрахунково-платіжних  відносин. Це індексація оборотних  коштів і чітке визначення джерел їх формування.

Найважливішими факторами  зростання прибутку є зростання  обсягу виробництва і реалізації продукції, упровадження науково-технічних  розробок, а, отже, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості, поліпшення якості продукції. В умовах розвитку підприємницької діяльності створюються  об'єктивні передумови реального  втілення в життя зазначених факторів.

Основне джерело грошових нагромаджень підприємств і організацій - виторг від реалізації продукції, а саме та її частина, яка залишається  за вирахуванням матеріальних, трудових і грошових витрат на виробництво  і реалізацію цієї продукції. Тому важливе  завдання кожного господарюючого суб'єкта - одержати більше прибутку при найменших  витратах шляхом дотримання суворого режиму економії у витрачанні коштів і найбільш ефективного їх використання.

Витрати на виробництво і  реалізацію продукції визначають рівень і структуру її собівартості. Виручка  від реалізації продукції обчислюється в діючих цінах. В умовах радикальної  зміни управління економікою показник виторгу від реалізації стає одним  з найважливіших показників діяльності господарюючих суб'єктів. Даний показник створює зацікавленість трудових колективів не стільки в зростанні кількісного  об'єму продукції, що випускається, скільки в збільшенні об'єму реалізованої продукції (з урахуванням зниження залишків нереалізованої продукції).

Різноманіття показників рентабельності визначає альтернативність пошуку шляхів її підвищення. Кожен  з вихідних показників розкладається  в факторну систему з різним ступенем деталізації, що задає кордону виявлення  та оцінки виробничих резервів.

Отже, прибуток як основна  форма грошових накопичень являє  собою різницю між виручкою від  реалізації за відповідними цінами і  повною собівартістю. Звідси зростання  прибутку залежить, насамперед, від  зниження витрат на виробництво продукції, а також від збільшення обсягу реалізованої продукції.

 

 

 

 

 

 

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

 

Міжнародна Кондитерська Корпорація ROSHEN - лідер національного ринку кондитерських виробів.

Під власним "солодким знаком якості" ROSHEN виробляє до 200 видів високоякісних кондитерських виробів (шоколадні і желейні цукерки, карамель, шоколад, печиво, вафлі, бісквітні рулети і торти). Загальний обсяг виробництва продукції досягає 400 тисяч тон на рік.

До складу Корпорації входять 4-и українські фабрики (Київська, Вінницька, Маріупольська і Кременчуцька); дві виробничі площадки Липецької кондитерської фабрики "Ликонф" (Росія), Клайпедська кондитерська фабрика (Литва), а також масло молочний комбінат "Бершадьмолоко" та "Літинський племзавод", які забезпечують фабрики корпорації натуральною високоякісною сировиною.

Київська  кондитерська фабрика імені Карла Маркса — найбільша кондитерська фабрика Києва, підрозділ кондитерської  корпорації «Рошен».

Рік заснування - 1995 р.

Основні види продукції:

• какао, шоколад та цукристі кондитерські вироби;
• печиво, пироги i тiстечка тривалого зберiгання;
• хлiб та хлiбобулочні вироби.

Корпорація ROSHEN встановила на фабриці сучасне європейське  обладнання:

- комплекс швейцарського  обладнання для виробництва шоколадних  мас;

- відливні та пакувальні  німецькі лінії для виробництва  плиточного шоколаду;

- італійську лінію з  виробництва шоколадних плиток  із начинкою (шоколадних батончиків);

- автоматизований комплекс  німецького обладнання з виробництва  цукерок із рідкими начинками, з вишнею та без;

- італійські лінії з  виробництва шоколадних цукерок  із різними видами начинок: кремовою, праліновою, з цілим та подрібненим горіхом чи без нього, хрусткими шариками та ін.;

- німецько-італійські лінії  з виробництва шоколадних цукерок  із різними видами начинок методом «One-Shot» та «Triple-shot»;

- італійську лінію з  виробництва двошарового печива  із кремовою начинкою.

Окремої уваги заслуговує модернізоване виробництво цукерок  «Вечірній Київ», а також легендарних  «Київських тортів», які давно вже  є візитівкою Києва і корпорації ROSHEN. Завдяки інвестиціям, виділеним  протягом 2002 – 2006 рр. на розширення і  модернізацію тортового виробництва, їх випуск було доведено до 25 тон на добу.

Для покращення умов зберігання сировини та готової продукції, для  оптимізації поставок продукції  та мінімізації затримок продукції  на складі - Корпорація ввела в експлуатацію власний логістичний центр.

Київська  кондитерська фабрика  ROSHEN сертифікована відповідно до міжнародних стандартів якості ISO 9001:2000 та ISO 22000:2005 та спеціалізується на виробництві шоколадної продукції (шоколадних цукерок, плиточного шоколаду) та бісквітної продукції. На сьогодні асортимент підприємства нараховує більше 100 найменувань кондитерських виробів, серед яких – шоколад, цукерки, торти, печиво, мармелад.

Всі кондитерські фабрики корпорації ROSHEN забезпечені обладнанням для моніторингу контролю якості продукції та відповідних досліджень. Розробкою технологій та запуском високоякісних кондитерських виробів займаються спеціалісти, які пройшли атестацію та навчання у спеціалізованих іноземних центрах.

Представлені на ринку кондитерські вироби виготовлені за найсучаснішими технологіями. Експлуатація сучасного високовиробничого обладнання, чітке дотримання технології виробництва, використання виключно високоякісної сировини та матеріалів, що застосовуються при виробництві кондитерських виробів є запорукою головних переваг продукції Roshen.