Оборотніе активі предприятия

• Вступ
• 1. Загальна характеристика оборотних коштів
• 1.1. Поняття та структура оборотних коштів
• 1.2. Джерела формування оборотних коштів підприємства
• 2. Аналіз основних показників ефективності використання оборотних коштів
• 2.1. Загальна характеристика підприємства
• 2.2. Аналіз ефективності використання оборотних коштів на підприємстві
• 3. Способи підвищення ефективності використання оборотних коштів підприємства
• Висновки. Спсиок використаних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Господарсько-підприємницька діяльність неможлива без оборотних коштів. У процесі управління підприємством дуже важливо правильно визначити потребу в оборотних коштах. Величина їх повинна бути мінімальною, але достатньою, тобто такою, що забезпечує безперебійне фінансування планових витрат на виробництво і реалізацію продукції, а також здійснення розрахунків у встановлений термін. Завищення оборотних коштів веде до зайвого їх відволікання в запаси, до заморожування фінансових ресурсів. Заниження оборотних коштів може призвести до перебоїв у виробництві і реалізації продукції, до несвоєчасного виконання підприємством своїх зобов'язань. Тільки оптимальна забезпеченість оборотними коштами веде до мінімізації витрат, поліпшення фінансових результатів, до ритмічності та злагодженості роботи підприємства.

Розмір оборотних коштів залежить від обсягу виробництва, умов постачання і збуту, асортименту виробленої продукції, сезонності роботи, тривалості виробничого циклу, порядку розрахунків та інших факторів.

Потреба в оборотних коштах визначається шляхом їх нормування, що являє собою встановлення оптимальної  величини оборотних коштів, необхідних для організації і здійснення нормальної господарської діяльності підприємства. А це, значно підвищує ефективність управління оборотними активами.

Об’єкт дослідження даної курсової роботи — товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-торгова фірма «НЭК».

Предмет дослідження: оборотні кошти підприємства ТОВ ВТФ «НЭК».

Мета роботи: Проаналізувати ефективність використання основних коштів на ТОВ ВТФ «НЭК».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Загальна характеристика  оборотних коштів

1.1. Поняття та структура  оборотних коштів

Кожне комерційне підприємство має в розпорядженні грошові кошти, які авансуються для утворення виробничих оборотних фондів і фондів обігу. У комерційних торгово-посередницьких організацій переважаюча частина цієї вартості є джерелом утворення фондів обігу (товарних запасів, вкладень в розрахунки, залишків грошових коштів). Набагато менша за неї – та частина оборотних коштів, яка використовується ними як джерело виробничих оборотних фондів (допоміжні матеріали, інвентар, запасні частини, спецодяг і ін.).

Оборотні кошти складають  значну частину ресурсів комерційних  організацій, тому важлива роль відводиться  поліпшенню їх використання. Однією з  умов безперервності діяльності підприємства є постійне відновлення його матеріальної основи.

Проводячи аналіз оборотних  активів, необхідно їх розрізняти по ролі в створенні продукту – оборотні кошти у сфері обігуі оборотні кошти у сфері виробництва. До оборотних коштів у сфері обігу відносяться активи, що обслуговують процес реалізації: готова продукція, товари, грошові кошти, товари відвантажені, дебітори. Оборотні кошти, що відносяться до сфери виробництва, включають виробничі запаси матеріальних цінностей і незавершене виробництво. Торгові підприємства, якщо вони не здійснюють виробничу діяльність, мають оборотні активи тільки у сфері обігу.

В процесі аналізу вивчають стан і динаміку оборотних коштів, їх розмір, структуру, причини зміни, ефективність використання, джерела формування. Якщо по окремих видах оборотних активів встановлені нормативи, то аналіз проводять і в зіставленні з ними. До проведення аналізу необхідно оборотні кошти привести до певного вигляду. Зокрема, при зміні цін і тарифів слід визначити оборотні активи в зіставній оцінці (використовуючи індексний метод перерахунку) і зміряти вплив інфляційних чинників на їх розмір. Склад оборотних коштів представлено на рис. 1.1.

Рис. 1.1 - Склад оборотних  коштів

В процесі руху оборотні кошти  здійснюють кругообіг, який починається з їх авансування в грошовій формі, – на утворення матеріальних запасів і інші цілі, завершується вивільненням при реалізації товару. Оборотні кошти послідовно переходять з грошової форми в товарну, в розрахунки, і, нарешті, знову в гроші, що поступають від продажу товару. Що авансуються комерційними підприємствами і організаціями оборотні кошти використовуються для придбання товарів, тари, малоцінних і швидкозношуючих предметів, на витрати, пов'язані з покупкою, транспортуванням, зберіганням і реалізацією товарів. Виділення засобів для утворення оборотних виробничих фондів і фондів обігу дозволяє розглядати оборотні кошти як самостійний об'єкт планування і обліку. Величина оборотних коштів підприємства повинна бути, перш за все, достатній для забезпечення безперебійності процесів кругообігу грошових, матеріальних коштів і всієї діяльності підприємства. Це вимагає наявність достатніх об'ємів оборотних коштів на всіх стадіях виробництва і реалізації. Розмір оборотних коштів повинен підтримуватися на мінімально необхідному рівні, що витікає з вимог режиму економії. [3]

Закінчивши один кругообіг, оборотні кошти вступають в новий, тим самим здійснюється їх безперервний оборот. Саме постійний рух оборотних  коштів є основою безперебійного процесу обігу. Аналіз кругообігу фондів підприємств показує, що вартість, що авансується, не тільки послідовно приймає різні форми, але і постійно в певних розмірах перебуває в цих формах. Іншими словами, вартість, що авансується, на кожен даний момент кругообігу різними частинами одночасно знаходиться в грошовій, продуктивній, товарній формах.

Кругообіг фондів підприємств може здійснюватися тільки за наявності певної авансованої вартості в грошовій формі. Вступаючи в кругообіг, вона вже не покидає його, послідовно міняючи свої функціональні форми. Вказана вартість в грошовій формі є оборотними коштами підприємства.

Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія. Вони в буквальному розумінні не є матеріальними цінностями, оскільки з них не можна проводити готову продукцію. На відміну від товарно-матеріальних цінностей оборотні кошти не витрачаються, не споживаються, а авансуються, повертаючись після закінчення одного кругообігу і вступаючи в наступний.

Момент авансування є  однією з істотних і відмітних  рис оборотних коштів, оскільки він  грає важливу роль у встановленні їх економічних меж. Тимчасовим критерієм для авансування оборотних коштів повинні бути не квартальний або річний об'єм фондів, а один кругообіг, після якого вони відшкодовуються і вступають в наступний.

Ритмічність, злагодженість  і висока результативність роботи підприємства багато в чому залежать від його забезпеченості оборотними коштами. Зайве відвернення засобів в запаси, що перевищують дійсну потребу, приводить до омертвляння ресурсів, неефективного їх використання.

Оскільки оборотні кошти  включають як матеріальні, так і  грошові ресурси, від їх організації  і ефективності використання залежить фінансова стійкість підприємства.

Потреба кожної комерційної  організації в оборотних коштах визначається з урахуванням умов і особливостей її діяльності. У  зв'язку з особливостями формування, планування, призначення і використання оборотних коштів прийнято розмежовувати  їх на нормованих і ненормованих.

До категорії нормованих відносяться оборотні кошти, що є  плановим джерелом, – для освіти у торгових організацій різних видів нормованих запасів, і витрат, і складові певну суму власних оборотних коштів. По кожному виду нормованих запасів (витрат) встановлюється норматив, під яким розуміється мінімальна, постійна величина запасу (витрат), необхідна для безперебійної діяльності підприємства або організації. Нормативи вводяться по кожному різновиду матеріалів – в натуральних одиницях.

Комерційні організації  до складу нормованих оборотних коштів традиційно включають товарно-матеріальні  запаси, що знаходяться на складах  і в дорозі, залишки тари, допоміжних матеріалів, малоцінного інвентаря і ін., а також деякі види витрат (витрати майбутніх періодів, наприклад). Величина нормованих оборотних коштів розраховується в цілому по підприємству. Загальна сума нормативу по всіх видах нормованих запасів і витрат є сукупним нормативом власних оборотних коштів фірми.

Нормативи запасів (витрат) і нормативи  власних оборотних коштів встановлюються по окремих видах запасів і витрат відповідно до їх угрупування, прийнятого в бухгалтерському обліку. Дані бухгалтерського балансу дозволяють визначити фактичну величину запасів (витрат) і їх відхилення від нормативів. Норматив встановлюється для конкретного підприємства і розраховується виключно в цілях економного використання фінансових і матеріальних ресурсів.

Слід розрізняти норматив запасів, який визначає незнижувані, планові  залишки товарно-матеріальних цінностей, і норматив власних оборотних коштів, що характеризує величину засобів, призначених для утворення нормативного запасу. Вказану відмінність необхідно мати на увазі, не дивлячись на те, що у багатьох випадках нормативи власних оборотних коштів встановлюються у розмірі відповідних нормативів запасів. Це виявляється в неоднаковій величині нормативів товарного запасу і власних засобів для утворення товарного запасу. Ці запаси утворюються у комерційних організацій за рахунок власних і позикових засобів. Наприклад, якщо норматив по товарах встановлений в сумі 1 млн. грн., то при частці власних засобів – 45 %, їх норматив складе, відповідно, 450 тис. грн.

До ненормованих оборотних  коштів відносяться вкладення в незавершені розрахунки (вартість відвантажених товарів – до надходження виручки від покупців), заборгованість покупців і інших дебіторів, а також залишки грошових коштів на розрахунковому рахунку і в касі. По даних видах вкладень засобів нормативи не встановлюються, і планові джерела для кожної госпрозрахункової організації не передбачаються. Суми в незавершених розрахунках (товари відвантажені) не нормуються, оскільки їх величина схильна до систематичних змін. Власні оборотні кошти для цих вкладень не виділяються. Проте, суми в незавершених розрахунках по суті не відрізняються від інших нормованих засобів, оскільки ці вкладення, в основному, обумовлені нормальними умовами роботи підприємств. Джерелом цих засобів є кредит. [11]

При описі таких ненормованих вкладень як залишки грошових коштів слід зазначити, що за існуючих сучасних умов здійснення банківських операцій залишки засобів на розрахункових  рахівницях не можуть бути повною мірою  віднесені до фондів обігу, що утворюються  за рахунок оборотних коштів. Це обумовлено тим, що на розрахункових  рахівницях можуть знаходитися суми прибули, що поступили до її перерахування за призначенням, інші перехідні суми. Засоби, що підлягають витрачанню, а не авансуванню, не відносяться до оборотних коштів. Зміни величини перерахованих видів ненормованих оборотних коштів, зокрема їх збільшення, не треба розглядати як негативне явище. Так, зростання вкладень в незавершені розрахунки (товари відвантажені), якщо він обумовлений збільшенням тривалості документообігу, у зв'язку із зміною дальності розташування покупця, представляється обґрунтованим. В рівній мірі збільшення залишку на розрахунковому рахунку в банці, викликане зростанням прибули, також не може розцінюватися як негативне явище.

Разом з тим збільшення залишку дебіторської заборгованості, пов'язане з невчасною оплатою  розрахункових документів покупцями, представляється негативним фактом і вимагає вживання заходів по зниженню.

Переважаюча частина вкладень нормованих оборотних коштів комерційних  організацій доводиться на товарні  запаси. Основну частину нормативу  товарних запасів складають залишки  товарів на складах. Крім того, у складі нормативу по товарних запасах враховуються залишки товарів тих, що знаходяться в дорозі, а у ряді випадків і неоформлені відвантаження.

Залишки товарів в дорозі утворюються у зв'язку з тим, що у ряді випадків оплата розрахункових документів за товари, що набувають, передує надходженню сплачених товарів на склади комерційних організацій. На час цього випередження оборотні кошти вкладаються в залишки товарів, що знаходяться в дорозі. Не оформлення відвантаження вимагають вкладення оборотних коштів у розмірі вартості відвантажених (відпущених) товарів, вже вибулих з складу, але по яких розрахункові документи ще не здані в банк.

Для розрахунку нормативу  товарних запасів використовуються дані про планований об'єм реалізації з урахуванням того, що товарний запас повинен бути достатнім для успішного виконання плану. У розрахунку нормативу товарних запасів береться до уваги тільки реалізація через склади (без реалізації транзитом).

Норматив товарних запасів  на кінець планованого року розраховується, виходячи з даних IV кварталу поточного року. При цьому потреба в оборотних коштах обчислюється, виходячи з об'єму товарообігу за собівартістю, тобто складського обороту – в цінах покупки з додаванням транспортних витрат.

При розрахунку нормативу  по товарах використовуються дані про планований об'єм обороту, але за вирахуванням з нього суми стягуваних націнок. До отриманого результату додається планована сума транспортних витрат. Таке коректування дозволяє визначити необхідну суму коштів, що авансується на утворення товарного запасу.

Іншим показником, використовуваним в розрахунку нормативу товарних запасів, є норма запасу (у днях).

Поточна частина сукупної норми матеріального запасу залежить від частоти або інтервалу  постачань відповідного виду матеріалів. Оскільки по різних видах матеріалів інтервали між суміжними постачаннями неоднакові, норми запасів встановлюються диференційовано – по кожному виду (групі) матеріальних ресурсів. Враховуючи безперервне чергування постачань різних матеріалів, як норма поточного запасу приймається половина середньої тривалості періоду між постачаннями. [9]

Разом з нормою поточного запасу розраховується страховий запас, який необхідний для безперебійного постачання споживачів при можливих затримках чергових постачань. При необхідності передбачається норма підготовчого запасу.