Рисунок 1.2 - Структура і склад оборотних
засобів підприємства
№ |
Класифікаційна ознака |
Класифікація оборотних коштів |
1 |
Залежно від участі у кругообігу
коштів |
оборотні кошти, авансовані
в оборотні виробничі фонди |
оборотні кошти, авансовані
у фонди обігу |
2 |
За методами планування |
нормовані |
ненормовані |
3 |
За джерелами формування |
залучені |
власні та прирівняні
до власних |
4 |
Залежно від ліквідності |
абсолютно ліквідні
кошти |
швидко реалізовані
оборотні кошти |
повільно реалізовані
оборотні кошти |
5 |
Залежновід ступеня ризику
вкладання капіталу |
оборотний капітал з мінімальним
ризиком вкладень |
• оборотний капітал з середнім
ризиком вкладень |
оборотний капітал з високим
ризиком вкладень |
6 |
Залежно від стандартів обліку
і відбиття в балансі підприємства |
оборотні кошти в
запасах |
кошти |
розрахунки |
інші активи |
7 |
Залежно від матеріально-речовинного
утримання |
предмети праці |
готова продукція і
товари |
гроші і кошти в
розрахунках |
Таблиця 1.2 – Класифікація
оборотних коштів
Таблиця 1.2 – Класифікація
оборотних коштів
Оборотні активи, є основним
елементом матеріальної основи процесу
виробництва. Якщо виробництво забезпечене
в достатній кількості необхідними елементами
оборотних активів - воно працює, як правило,
ритмічно і ефективно, якщо ж оборотних
активів недостатньо підприємство не
зможе функціонувати в повному обсязі,
а отже і виконати свої зобов'язання, якщо
ж існує надлишок-то це призведе до появи
наднормових запасів, які також негативно
впливатимуть на роботу підприємства.
Вчені визначають ряд принципів
організації оборотних активів, виконання
і дотримання яких забезпечить підприємству
ефективне функціонування і відповідно
отримання необхідного обсягу прибутку.
Азаренкова Г.М. подає у своєму
посібнику такі принципи організації
оборотних коштів[1, с. 218]:
- формування оборотних активів
у розмірах, необхідних для забезпечення
безперервного виробничого процесу;
- раціональне розміщення наявних
оборотних активів на підприємстві;
- самостійність підприємства
щодо управління оборотними активами;
- контроль за ефективністю використання
оборотних активів.
Філімоненко О.С. вважає, що
організація оборотних коштів повинна
будуватися на таких принципах[29, с. 181]:
- створення мінімальних запасів
оборотних активів, що забезпечує безперервність
процесу виробництва й обігу, а також їх
ефективне використання;
- раціональне розміщення оборотних
коштів, які є в наявності, за сферами відтворюючого
процесу в середині підприємства;
- формування та поповнення оборотних
коштів за рахунок власних та позикових
джерел у залежності від обсягів виробництва;
- створення фінансових резервів;
- контроль за зберіганням та
ефективним використанням оборотних коштів
Отже, принципи організації
оборотних коштів справляють неабиякий
вплив на результативність і ефективність
роботи підприємства, його фінансову стійкість
та платоспроможність.
Джерела формування оборотних
активів значною мірою визначають ефективність
їх використання. Достатній мінімум власних
і позикових засобів повинен забезпечити
безперервність руху оборотних активів
на всіх стадіях кругообігу, що задовольняє
потреби виробництва в матеріальних і
грошових ресурсах, а також забезпечує
своєчасні і повні розрахунки з постачальниками,
бюджетом, банками та іншими ланками.
Недостатність таких джерел
призводить до недостатнього фінансування
господарської діяльності та до фінансових
ускладнень. Натомість надлишок оборотних
коштів на підприємстві спричинює створення
наднормативних запасів товарно-матеріальних
цінностей, відволікання оборотних коштів
з господарського обороту, зниження відповідальності
за цільове й раціональне використання
як власних, так і позичених коштів.
Маргасова В. Г. визначає, що
оборотні кошти підприємств формуються
за рахунок власних, позичених і залучених
коштів[17, с. 20].
Власні оборотні кошти - це власний
і прирівняний до нього капітал, авансований
на формування оборотних виробничих фондів
і фондів обігу. До власних оборотних коштів
відноситься статутний капітал, пайовий
капітал, додатковий капітал, резервний
капітал і нерозподілений прибуток. До
власних оборотних коштів умовно прирівнюються
тимчасово вільні кошти спеціальних фондів,
резерви майбутніх витрат і платежів,
доходи майбутніх періодів.
Залучені кошти - це кошти, які
не належать підприємству, але знаходяться
якийсь час в їх обороті. До залучених
коштів відносяться кошти кредиторів,
залучені в оборот в порядку розрахунків
за товари, роботи і послуги, за виданими
векселями, платежами бюджету і позабюджетними
фондам, зі страхування, з оплати праці
та іншими розрахунками і платежами. Інакше
кажучи, залучені кошти - це боргові зобов'язання,
строк сплати яких не настав і прострочені.
Позичені кошти - це короткострокові
кредити банків та інших кредитних установ.
Позичені кошти носять цільовий характер,
видаються підприємствам на обумовлений
строк (до одного року) за плату і підлягають
обов'язковому поверненню.
Склад та структура джерел формування
оборотних активів не є постійною величиною.
Вони залежать від стану економіки підприємств,
особливостей формування запасів і затрат
і можуть змінюватися з часом.
Правильне співвідношення між
власними, позиченими та залученими джерелами
формування оборотних активів відіграє
важливу роль у зміцненні фінансового
стану підприємства.
Необхідно відмітити, що в сучасних
умовах виробничої діяльності господарських
формувань типовим наслідком кризових
явищ їхнього економічного розвитку стала
гостра нестача необхідного обсягу власних
джерел формування оборотних активів,
що істотно позначається на ефективності
їхнього господарювання. Тому одне з найактуальніших
завдань щодо забезпечення підвищення
ефективності виробничої діяльності на
сучасному етапі їх розвитку полягає в
суттєвому вдосконаленні управління оборотними
активами та джерелами їх формування.
Оборотні засобипідприємства
постійно перебувають в русі, здійснюючи
кругообіг. Вони переходять із однієї
стадії в іншу, із сфери обігу у сферу виробництва,
із сфери виробництва у сферу обігу і т.
д. Кругообіг оборотних коштів підприємства
починається з моменту оплати ним сировинно-матеріальних
та інших ресурсів і завершується поверненням
цих коштів у вигляді виручки від реалізації
готової продукції.
У загальному вигляді кругообіг
оборотних коштів можна представитинаступним
чином:
(1.1)
На І стадії оборотні кошти
змінюють грошову форму на товарну (виробничі
запаси), на II стадії йде процес споживання
предметів праці у виробництві та їх перетворення
на готову продукцію, включаючи стадію
незавершеного виробництва. На III стадії
обігові кошти у формі готової продукції
вступають у сферу обігу і знову перетворюються
на грошову форму.
Час, протягом якого оборотні
кошти здійснюють один кругообіг, називається
періодом обороту оборотних коштів.
Оборотні кошти підприємства
мають бути розподілені на всіх трьох
стадіях кругообігу в мінімальному, але
достатньому обсязі. Вони в будь-який момент
часу одночасно перебувають в усіх трьох
стадіях кругообігу.
1.2
Ефективність використання оборотних
коштів
Показники ефективності використання
оборотних засобів можна визначати не
тільки стосовно їх загального обсягу,
а й окремо як для нормованої, так і для
ненормованої їх частини. Крім того, можуть
бути розраховані й індивідуальні показники
оборотності оборотних засобів, що показують,
які саме елементи спричинили уповільнення
або прискорення обороту оборотних засобів.
У разі потреби такі показники можна розрахувати
на різні періоди (рік, квартал, місяць).
Підприємства можуть збільшити
ефективність використання оборотних
засобів за рахунок таких заходів:
- зменшення строків виготовлення
продукції в результаті механізації робіт,
удосконалення технологічних процесів,
більш широкого застосування конструкцій,
агрегатів та напівфабрикатів;
- економії матеріальних ресурсів,
кращого їх зберігання та обліку, суворого
дотримання норм витрат матеріалів на
одиницю продукції;
- удосконалення розрахунків
із замовниками та вжиття інших заходів
щодо поліпшення фінансової та платіжної
дисципліни;
- упорядкування ціноутворення,
застосування дійової системи економічного
стимулювання.
Прискорення оборотності оборотних
засобів зумовлює, з одного боку, збільшення
обсягу виробленої продукції на кожну
грошову одиницю поточних витрат підприємства,
а з іншого - дає можливість вивільнити
частину коштів і за їх рахунок створити
додаткові резерви для розширення виробництва.
Проблематика раціонального використання
та оптимізація рівня виробничих запасів
розглядалася у працях провідних вчених-економістів.
Питання врахування операційних ризиків
та управління дебіторською заборгованістю
досліджувалось багатьма вітчизняними
і зарубіжними ученими, серед яких І. Бланк,
О. Лобанов, О. Пашкевич та ін. Але роботи
українських вчених ще не повною мірою
враховують усі особливості сучасного
стану формування та використання оборотних
коштів промислових підприємств, залишається
невирішеною низка дискусійних питань,
існує гостра потреба їх комплексного
аналізу та розробки прийнятних для практики
науково обґрунтованих рекомендацій.
Організація управління оборотними коштами
зводиться до створення умов для ефективного
їх функціонування. Після створення таких
умов необхідно проаналізувати фінансовий
стан підприємства, який значною мірою
залежить від застосування стратегії
і тактики управління оборотними активами.
Система стратегічного управління оборотними
коштами передбачає постійну перевірку
та коригування цілей підприємства відповідно
до змін, що відбуваються в межах зовнішнього
та внутрішнього середовища.
Оборотні кошти являють собою
сукупність коштів, авансованих
для створення оборотних виробничих
фондів і фондів обігу, що
забезпечують їхній безперервний
кругообіг. Оборотні виробничі
фонди вступають у виробництво
у своїй натуральній формі
й у процесі виготовлення
продукції цілком споживаються,
переносячи свою вартість на
створюваний продукт. Фонди
обігу пов'язані із обслуговуванням
процесу обігу товарів. Вони не беруть
участь в утворенні вартості, а є її носіями.
Після закінчення виробничого циклу,
виготовлення готової продукції і
її реалізації вартість оборотних коштів
відшкодовується в складі виторгу
від реалізації продукції (робіт,
послуг). Це створює можливість
систематичного поновлення процесу
виробництва, що здійснюється шляхом
безперервного кругообігу засобів
підприємства.
РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ОБОРОТНИХ ФОНДІВ
2.1
Поняття та структура оборотних фондів
Для забезпечення безперебійного процесу
виробництва на підприємстві, крім основних
виробничих фондів, потрібні предмети
праці, які виступають у вигляді оборотних
фондів.
Оборотні фонди— це частина виробничих
фондів, які повністю споживаються в кожному
виробничому циклі, при цьому переносять
усю свою вартість на створювану продукцію
і змінюють свою натуральну форму. Речовим
змістом оборотних фондів є предмети праці,
які в процесі виробництва перетворюються
в готову продукцію, становлячи її матеріальну
основу, або сприяють її створенню[24, с.
103].
Оборотні фонди являються частиною
виробничих фондів, які приймають участь
у процесі виробництва лише один раз, змінюють
свою натуральну речову форму і свою вартість
переносять на готову продукцію повністю.
Оборотні фонди підприємства мають матеріально-речову
форму й вартісну оцінку. У практиці господарської
діяльності оборотні фонди знаходяться
у виробничих запасах і процесі виробництва
(див рис. 2.1).
Рисунок1.1–Складоборотних
фондів
Виробничі запаси становлять
найбільшу частину оборотних фондів. У
загальному обсязі оборотних фондів вони
становлять до 70%. До них належать запаси
сировини, основних і допоміжних матеріалів,
покупних напівфабрикатів, палива й пального,
тари, ремонтних деталей і вузлів, малоцінних
інструментів, господарського інвентарю
(реманенту) та інших предметів, а також
аналогічних предметів, що швидко зношуються.
Ускладі запасів окремою групою виділяють
малоцінні ташвидкозношувані предмети,
термін використання яких не перевищує
одного року. Восновному це засоби праці.
Склад оборотних фондів у виробничих запасах
поданий на рис. 2.2