Матеріальні ресурси підприємства, їх формування та ефективність використання

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ, НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний університет технологій та дизайну

 

 

Кафедра менеджменту

 

Курсова робота з дисципліни:

«Економіка, планування, організація хім.-фарм. виробництв»

 

на тему:

«Матеріальні  ресурси підприємства, їх формування та ефективність використання»

 

 

 

 

 

                                                                                   Виконала:

                                                                                   ст. гр. ХФ-1-07 Яковенко І.Г.

                                                                                   Перевірила:

                                                                                   к.е.н., доц. Луцик Т.Р.

 

 

 

 

Київ КНУТД 2011р.

ЗМІСТ

Розділ 1. Теоретична  частина.   Матеріальні ресурси   підприємства,  їх формування та ефективність використання.                                                                                  1.1. Визначення поняття «матеріальні ресурси» як об’єкту аналізу.              1.2. Управління   забезпеченням     матеріально-технічних    ресурсів    на                      підприємстві.                                                                                                                 1.3. Нормування витрат матеріальних ресурсів.                                                         1.4. Показники використання матеріальних ресурсів підприємства.                                                 

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Розділ 2. Розрахунково-аналітична частина. Виробництво таблеток «Піразинамід-Дарниця» №10, річний випуск – 6 млн. упаковок.

2.1. Режим роботи цеху.

2.2. Розрахунок чисельності  працівників і фонду заробітної  плати.

2.3. Визначення чисельності  та заробітної плати працівників.

2.4. Розрахунок проектної собівартості препарату

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

1.1. Визначення поняття «матеріальні ресурси» як об’єкту аналізу  

В сучасних умовах господарювання в  умовах переходу до ринкових відносин економіка потребує глибоких і структурних  зрушень.

В цих умовах центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки – підприємства. Саме на цьому рівні створюється необхідна суспільству продукція, надаються послуги. На підприємстві зосереджені найбільш кваліфіковані кадри. Тут вирішуються питання економічних витрат ресурсів, застосування висопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати до мінімальних. В умовах ринкової економіки “виживає” лише те підприємство, яке більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників.

Для нормального функціонування, підприємству необхідний певний запас  ресурсів – ресурсний потенціал  підприємства.

Ресурсний потенціал  підприємства — це сукупність матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових ресурсів, включаючи здатність робітників підприємства ефективно використовувати названі ресурси для виконання місії – досягнення поточних та стратегічних цілей підприємства.

У своїй курсовій роботі я детальніше зупинилась на матеріальних ресурсах, їх ефективному використанні та можливості їх економії.

Отже, матеріальні ресурси — це ресурси в натурально-речовинній формі, які використовуються у виробничій (господарській) діяльності підприємства. До їх складу входять основні фонди та частка обіжних фондів. 
Основні фонди — це матеріально-речовинні цінності підприємства, які використовуються або призначені як засоби праці. 
За класичною економічною теорією засобами праці є "річ або комплекс речей", які людина поєднує між собою та предметом праці для впливу на предмет праці та створення умов для виробничої діяльності. 
До основних фондів відносять будівлі, технічні споруди, обладнання, транспортні засоби та ін. Проте, не всі матеріальні цінності відносяться до основних фондів, а тільки ті, термін служби яких більше 1 року й вартість в Україні більше 500 грн. за одиницю.

Інші відрізняючи ознаки: основні фонди фізично зношуються, морально старіють, втрачаючи свою споживацьку вартість у зв'язку з  появою нових, більш досконалих, або меншої вартості видів обладнання, машин та ін.

Особливий характер поповнення зносу, а саме — через механізм регулярної амортизації та віднесення суми амортизаційних відрахувань на поточні витрати підприємства та включення їх в собівартість продукції (робіт, послуг).

Частина обіжних фондів входить до складу матеріальних ресурсів. Це є малоцінні та швидкопсувні предмети, пакувальний матеріал, паливо, електроенергія, технологічні та ін.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2. Управління забезпеченням матеріально-технічних ресурсів на підприємстві

З переходом до ринкових умов господарювання докорінно змінюється система постачання матеріальних ресурсів. Суттєво розширюється зона вибору постачальників сировинних ресурсів.

У ході аналізу забезпечення підприємства матеріальними ресурсами необхідно: 
1) перевірити розрахунок потреби в матеріальних ресурсах; оцінити забезпеченість потреби джерелами покриття, зокрема виявити ступінь забезпечення потреби в матеріальних ресурсах договорами  на їх постачання (за строками, обсяги та асортиментом партій, якістю матеріалів тощо), обґрунтованість договорів та їх фактичне виконання; 
2) визначити відповідність фактичної забезпеченості товарними запасами планової потреби, враховуючи обсяг і склад неліквідів, обсяг списаних витрат; 
3) виявити зниження обсягу виробництва у зв’язку з недостатньою забезпеченістю матеріальними ресурсами, причини виникнення понаднормових запасів.

Важливим фактором забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами є правильність розрахунку потреби в них, раціонально організоване матеріально-технічне постачання (вибір постачальників, форм поставок і систем розрахунків).

Планування потреб у  ресурсах здійснюється на підставі наукових методів. Методи визначення потреби  в матеріальних ресурсах – це способи встановлення кількості матеріальних ресурсів, необхідної для здійснення виробничої та іншої діяльності підприємства. у практиці планування матеріально-технічних потреб в матеріалах залежно від наявності даних, специфіки технологічних процесів виготовлення продукції, призначення матеріалів та інших особливостей виробництва та споживання матеріалів. 
Потреба в матеріальних ресурсах визначається враховуючи потреби окремих їх видів для основної та іншої діяльності підприємства, а також запасів, матеріальних ресурсів, необхідних для нормального функціонування, на кінець періоду.

А величина планової потреби у відповідному виді запасів на виконання основної виробничої програми на капітальне будівництво та на непромислові потреби (для обслуговування житлового фонду, дитячих та інших закладів) може бути визначена шляхом множення норми витрачання на кількість продукції або обсяг робіт у попередньому періоді.

При великій номенклатурі матеріалів оцінюють обґрунтованість потреб у матеріалах, які мають найбільшу питому вагу в собівартості продукції, а також у дефіцитних матеріальних ресурсах.

Річну потребу в основних матеріалах визначають шляхом множення технічно обґрунтованих норм на виробничу  програму, включаючи запасні частини. Аналогічно визначають потребу в  напівфабрикатах, готових деталях, вузлах, які одержують за кооперативними поставками. Потребу в матеріалах можна розрахувати за допомогою динамічних коефіцієнтів матеріаломісткості продукції по основних її видах або за динамікою випуску продукції і витрат матеріальних ресурсів.

Потреба в матеріальних ресурсах для створення запасів  на кінець періоду визначається у трьох вимірниках:

1) натуральному – для  встановлення потреби в складських приміщеннях;

2) грошовому – для  виявлення потреби в оборотних  засобах, для узгодження з фінансовим планом;

3) днях забезпеченості  – для цілей планування і  організації контролю. 
При цьому виробничі запаси розглядається як частина матеріальних ресурсів, які не задіяні у виробничому процесі, але їх наявність на підприємстві у передбачених розмірах є об’єктивною умовою ритмічності виробництва.

Необхідно вивчити повноту надходження матеріалів і дати оцінку ступеню задоволення потреби підприємства в них. 
Рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами визначається шляхом порівняння фактичної кількості закуплених сировини і матеріалів з потребою в них. Необхідно також перевірити відповідність планових потреб у матеріальних ресурсах, що зазначені в договорах, і їх фактичне забезпечення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.3. Нормування витрат матеріальних ресурсів

Потреба в матеріальних ресурсах визначається двома чинниками: запланованим обсягом виробництва продукції і питомими нормами витрат сировини, матеріалів, палива, енергії тощо.

Норма витрат матеріальних ресурсів – це гранично допустима кількість сировини, матеріалів, палива, енергії для виробництва одиниці продукції або виконання одиниці роботи визначеної якості. Для правильного нормування витрат матеріалів важлве значення має класифікація норм.

Норми витрат матеріальних ресурсів розробляються, як правило, самими підприємствами, інколи – науково-дослідними установами на замовлення підприємств. Норми витрат мають бути прогресивними, технічно і економічно обгрунтованими.

Норма витрат будь-якого виду матеріальних ресурсів – неоднорідна за своєю структурою і складається із окремих елементів витрат.

Структуру норми витрат(Н_в) можна представити так:

Н_в=В_ч + В_відх + В_і, натур.од.,

де В_ч – чисті витрати матеріалу на одиницю продукції, роботи, натур.од;

     В_відх – технологічно неминучі відходи і втрати, натур.од;

     В_і – інші втрати, що виникають у процесі транспортування, зберігання тощо,натур.од.

При нормуванні витрат матеріальних ресурсів використовуються такі методи:

- розрахунково-аналітичний – найбільш прогресивний і грунтується на основі передової технічної та економічної документації, тобто креслень, технологічних карт, рецептур тощо. Цей метод передбачає поелементний розрахунок витрат, тобто чистої ваги, відходів і втрат. Встановленню норм за цим методом передує ретельний техніко-економічний аналіз фактичних конструктивних, технологічних і організаційних умов споживання матеріальних ресурсів.

- дослідно-експериментальний  – полягає у визначенні норм  на основі даних замірів корисних витрат матеріалів, відходів і втрат шляхом проведення досліду в лабораторних чи виробничих умовах. Ці умови мають бути сприятливими і максимально наближеними до тих,які є у виробництві у даному розрахунковому періоді. Використовується до нормування витрат допоміжних матеріалів та інструменту.

- звітно-статистичний – використовуються дані про середньо-статистичні матеріальні витрати в минулих звітних періодах. Недоліком методу є можливість «перенесення» у розрахунковий період усіх недоліків минулої роботи. Тому середньостатистичні норми витрат можуть використовуватись за умови їх обов’язкового коригування.

- комбіновий – передбачає  одночасне використання перелічених  методів.

В основі нормування витрат матеріальних ресурсів лежать принципи прогресивності і динамічності. Перший з них передбачає розроблення  норм на основі передового досвіду, впровадження прогресивної техніки і технології, організації виробництва та ін. Другий – дає можливість оперативно переглядати норми за зміни умов виробництва, якості матеріальних ресурсів.

 

 

1.4. Показники використання матеріальних ресурсів підприємства

У системі показників ефективності використання матеріальних ресурсів основним є матеріаломісткість.

Абсолютна матеріаломісткість показує витрати основних видів сировини і матеріалів за абсолютними значеннями на фізичну одиницю виготовленої продукції.

Питома матеріаломісткість – це витрати основних видів сировини і матеріалів на одиницю експлуатаційної характеристики продукції.

Загальна матеріаломісткість (М_м) відображає вартість всіх матеріальних затрат на одиницю виробу або на 1 гривню виготовленої продукції. Її можна обчислити:

М_м =  М_з / Q або М_з / N, де

М_з – загальна сума матеріальних затрат, грн.;

Q, N – обсяг виготовленої продукції в грошовому і натуральному вимірниках, відповідно.

Оберненим показником до матеріаломісткості є матеріаловіддача (М_в):

М_в = Q / М_з.

У практичній роботі підприємства важливе значення мають показники:

1) коефіцієнт використання матеріалів. Він може бути плановим (відношення  чистої ваги виробу до норми  витрат сировини або матеріалів) і фактичним (відношення чистої ваги виробу до фактичних витрат матеріалів).

Коефіцієнт використання окремих видів матеріалів(К_{вик.матер.}) може визначатися не лише щодо певних видів продукції, а й по підприємству в цілому.

2) розмір відходів  характеризується коефіцієнтом, що показує відношення величини відходів до величини загальних витрат матеріалу.

3) коефіцієнт вилучення готової  продукції із одиниці переробленої  сировини. Цей коефіцієнт має  певну межу – вміст у вихідній  сировині корисних компонентів,  що вилучаються.