Фактори впливу на людину в системі «людина-машина-середовище»

3.Проектування  ергономічної експертизи в системі”людина-машина-середовище”.

    Якість проектування та ефективність експлуатації систем «людина — машина — середовище» значною мірою залежить від постійного моніторингу показників ергономічності системи, факторів впливу на її функціонування. Проведення такого моніторингу та аналіз отриманих даних називаютьергономічною експертизою.

Мета ергономічної експертизи — підвищення соціально-економічної ефективності функціонування системи «людина — машина — середовище», її комфортності та визначення відповідності нормам і стандартам, прийнятим для даних систем.

Об'єктом ергономічної експертизи може бути як сама система в цілому, так і її складові елементи; можуть досліджуватися як реальні прототипи систем, так і їх моделі (проекти).

Відповідно до мети ергономічна  експертиза проводиться за такими напрямами (завдання ергономічної експертизи):

1) вивчення внутрішніх взаємозв'язків системи й визначення рівня їх щільності, взаємовпливовості;

2)     дослідження функцій елементів системи і визначення ступеня раціональності поділу функцій між ними;

3)     аналіз якостей кожного елемента системи та факторів, що впливають на ефективність їх функціонування;

4)     пошук потенційних резервів системи та шляхів їх реалізації;

5)     визначення відповідності системи сучасним стандартам (співвіднесення з ними або розробка нових) і ступеня врахування показників інтегральної характеристики системи;

6)     моделювання нестандартних ситуацій та визначення надійності роботи кожного елемента і системи в цілому в критичних ситуаціях;

7)       розрахунок соціально-економічної ефективності системи. 
Ергономічна експертиза, як правило, проводиться за допомогою таких методів:

•   експериментальних (за допомогою засобів вимірювання);

•   розрахункових (базуються на обчисленні певних параметрів);

•   експертних (базуються на опитуванні, спостереженні, врахуванні думки експертів).

    Залежно від характеру дослідження доречним буде ґрунтувати висновки на результатах, отриманих певним методом. У разі дослідження простих машин доцільно провести ергономічну експертизу за допомогою експериментальних методів. Якщо аналізується складний комплекс систем з великою кількістю персоналу, можливо використати експертний та розрахунковий методи.

Ергономічна експертиза проводиться  у кілька етапів.

Перший етап передбачає постановку цілей експертизи, визначення об'єкта дослідження. Даний етап дуже важливий, адже від того, наскільки коректно буде поставлено цілі, настільки якісним буде кінцевий результат дослідження. Маємо усвідомлювати, що розроблені рекомендації будуть даремними, якщо дослідник не зможе чітко сформулювати, а отже, зрозуміти, що саме замовник хоче вивчити, про що дізнатися.

Другий етап — планування. На цьому етапі дослідник визначає послідовність робіт, строки виконання та етапність робіт, коло необхідної інформації та засобів дослідження (вимірювальні пристрої, організаційне оснащення тощо), методи дослідження, вартість роботи та її етапів.

Практично, даний етап є  підготовчим, коли дослідник разом  із замовником домовляються про проведення ергономічної експертизи за розробленим планом, обговорюють усі деталі роботи, щоб вчасно внести корективи відповідно до цілей експертизи. Дослідник на даному етапі має зібрати максимально повну інформацію про систему. При цьому селекція та систематизація даних має здійснюватися постійно.

Третій етап характеризується тим, що проводиться сама експертиза системи. Тобто за необхідності дослідник організовує експерименти або експертні опитування тощо; обробляє отримані дані та аналізує і синтезує їх.

На четвертому етапі дослідник  формує висновки та складає звіт з ергономічної експертизи.

    Зазначимо, що проводиться ергономічна експертиза не лише наявних систем, а й на стадіях проектування нових та техніки як базового їх елемента. У даному разі вихідними даними для експертизи будуть не результати оцінки функціонування системи, а конструкторські документи, технічне завдання на розробку системи, матеріали захисту проекту на попередніх стадіях розробки, зразки системи та її складових.На різних стадіях розробки проектів зміст ергономічної експертизи такий: на стадії формування технічного завдання аналізуються Розподіл функцій між елементами системи та між працівниками в системі, кількісний та якісний склад персоналу системи, умови праці, фактори впливу на ефективність системи, характеристики та номенклатура технічних засобів; на стадіях ескізного проекту проводяться дослідження в лабораторних чи виробничих умовах з метою уточнення алгоритмів роботи та ергономічних вимог, попередня оцінка ступеня реалізації ергономічних вимог аналітичними методами дослідження; на стадії складання технічного проекту проводиться остаточний розподіл функцій між елементами системи та її працівниками і розробляється алгоритм роботи людини, оцінюються ергономічність робочого місця, відповідність показникам інтегральної характеристики технічних засобів та зовнішнього середовища тощо; на стадії розроблення робочого проекту оцінюється ергономічність нової моделі системи в реальних умовах експлуатації і висуваються пропозиції щодо підвищення якості техніки та вдосконалення технологічного і трудового процесів, а також відповідність ергономічних вимог інструкціям з експлуатації та обслуговування систем. Уже не секрет для кожного, що ергономічна експертиза є важливою передумовою поліпшення якості життя людей, саме тому до професії ергономіста висуваються високі вимоги — до професійних, особистісних якостей людини.Світова практика свідчить, що ергономічну експертизу можуть проводити лише сертифіковані спеціалісти, які дотримуються етичних норм професії. Важливість сертифікації фахівців зумовлюється намаганням професійних ергономічних союзів у промислово розвинутих країнах забезпечити високий статус і престиж професії ергономіста. Так, ергономічне товариство в Австралії та Новій Зеландії розробило та затвердило до виконання відповідний документ — «Програму сертифікації професійних членів». У документі розкрито такі питання, як вимоги до організації та наукового супроводження виконуваних робіт фахівцями, визначення характеру взаємодії з замовником, споживачами, колегами, а також норми етики ергономіста.

    Важливим моральним підґрунтям у роботі ергономістів є положення про те, що фахівець у жодному разі не має права зашкодити людям, іншим елементам і системі в цілому. Практично, як і до медиків, професія висуває ряд вимог, пов'язаних із загальнолюдськими цінностями — добротою, любов'ю до людства тощо. До того ж, ергономіст має бути об'єктивним і чесним у своїй професійній діяльності. Із професійних позицій кожен фахівецьмає усвідомлювати межі своєї компетенції та методів досліджень, які застосовує. Тобто людина не повинна обіцяти більше, ніж може зробити, переоцінювати свої можливості. Професія ергономіста також висуває етичні вимоги щодо послідовності та дотримання професійної обережності, спиратися лише на фактично існуючі знання у своїх професійних узагальненнях, намагаючись уникати сенсаційності, поверховості, перебільшення. Зазначимо, що тенденція щодо прийняття етичних кодексів ергономістів простежується по всьому світі. Наприклад, члени Російської Асоціації прикладної ергономіки офіційно проголосили, що вони керуються у своїй діяльності триєдиною настановою: високий професіоналізм, інтелігентність, порядність. У 90-ті роки в багатьох країнах створюються системи сертифікації ергономістів, які включають вимоги до представників даної професії, процедури оцінки відповідності їм фахівців і видачу посвідчення. Взагалі, виділяють американську, європейську та японську системи сертифікації ергономістів. Американська формулює основне завдання ергономістів як забезпечення достатньої кількості кваліфікованих інженерів у суспільстві. Інші системи також розвиваються в напрямі гармонізації, досягнення високої професійної майстерності фахівцями. Важливим завданням є підвищення соціального статусу спеціалістів з ергономіки, їх ролі у виконанні економічних та соціальних завдань суспільства. Отже, ергономічна експертиза — складний процес, пов'язаний з проведенням організаційно-технічних, науково-дослідних заходів, що вимагає від фахівця високої професійної майстерності. Гарантією професійної майстерності, а отже, якості ергономічної експертизи може біти сертифікація працівника з ергономіки.

В Україні, на жаль, поки що не проводиться сертифікація фахівців. До того ж, більшість нової продукції, наявні системи чи їх моделі не проходять ергономічної експертизи взагалі, а якщо проходять, то таку експертизу проектів проводять спільні групи, що складаються лише з фахівців, як правило, інженерів та дизайнерів.

4.Загальні ергономічні вимоги до робочих місць

    Важливим завданням ергономіки є підвищення ефективності праці працівників систем «людина — машина — середовище». При цьому, як свідчать наукові та практичні дослідження, ефективність праці персоналу прямо пропорційно залежить від раціональності організації робочих місць.

Під робочим місцем розуміють  зону, оснащену необхідними технічними засобами, у якій відбувається трудова  діяльність виконавця або групи виконавців, що спільно виконують ту чи іншу операцію чи роботу.

Організацією робочого місця  називається система заходів  щодо оснащення робочого місця засобами і предметами праці та їх розміщення в певній послідовності в просторі.

    За рівнем механізації робочі місця поділяються на автоматизовані, механізовані і робочі місця, де виконуються ручні роботи. Робочі місця поділяються також на індивідуальні та колективні. Залежно від спеціалізації робочі місця можуть бути універсальними, спеціалізованими, спеціальними.

В ергономіці, як правило, розглядають  робоче місце людини — оператора  автоматизованої системи управління, тобто найпоширенішої системи «людина — машина — середовище». Під робочим місцем оператора розуміють місце в системі «людина — машина — середовище», оснащене засобами відображення інформації, органами управління та допоміжним устаткуванням, де відбувається трудова діяльність даного спеціаліста.

Залежно від функцій, що виконує  оператор у системі, робочі місця  класифікують таким чином :

~ робоче місце оперативного  керування (існує для виконання  завдання управління, видачі команд, розпоряджень, ін.);

~ інформаційно-довідкове  робоче місце (слугує для запиту  й отримання довідок про стан  системи в цілому або її  окремих ланок, а також для  формування, передачі та прийому  символьної або графічної інформації);

~ робоче місце ручного  введення інформації (існує для  оперативного введення символів чи графічної інформації);

~ робоче місце функціонально-технологічного  контролю (забезпечує оперативний функціональний контроль за станом технічних засобів і каналів зв'язку);

~ робоче місце програміста  ПЕОМ (слугує для зв'язку з обчислювальними машинами, а також для налагодження машинних програм);

~ комбіноване робоче місце  (являє собою робоче місце змішаного типу із суміщенням функцій, які перераховано вище).

Проектуючи робоче місце, необхідно обов'язково враховувати  специфіку трудової діяльності оператора  та психофізіологічні, антропометричні, біомеханічні характеристики людини.

Просторова організація  робочого місця являє собою заходи щодо розміщення в певній послідовності  у просторі засобів та предметів  праці з урахуванням антропометричних даних, вибору раціонального розміщення робочих зон, робочих поверхонь, фізіологічно раціональної робочої пози, а також проектування раціональних конструкцій засобів організаційного оснащення.

Взагалі, у конструюванні  та організації робочих місць  операторів рекомендовано враховувати такі основні ергономічні умови, що забезпечать:

— достатній робочий простір для працівника, що дозволяє робити всі необхідні рухи і переміщення під час експлуатації та технічного обслуговування устаткування;

— достатні фізичні, зорові та слухові зв'язки між працівником та обладнанням, а також між людьми в процесі виконання єдиного трудового завдання;

— оптимальне розміщення робочих місць у виробничих приміщеннях, а також безпечні та достатні проходи для працівників;

— необхідне природне й штучне освітлення для виконання трудових завдань, технічного обслуговування;

— дозволений рівень акустичного шуму і вібрації, що утворюються через роботу обладнання робочого місця чи іншими джерелами шуму та вібрації;

— оснащення робочих місць засобами захисту від впливу шкідливих речовин, виробничих факторів (фізичних, хімічних, біологічних, психофізіологічних).

Урахування вищезазначених умов дозволяє запобігати швидкій втомлюваності працівників та знизити ймовірність виникнення стресових ситуацій і появи помилок у роботі операторів.

    Уже доведено, що ергономічно організоване робоче місце насамперед раціональне й економічне з позицій втрати енергетичних сил людиною. По-друге, воно забезпечує швидкість, безпечність, простоту технічного обслуговування робочого місця в нормальних і аварійних умовах. По-третє, відповідає функціональним характеристикам роботи.

Важливими моментами, які  необхідно врахувати для організації робочого місця, є такі:

~ робоча поза;

~ конфігурація та спосіб  розміщення панелей індикаторів  та органів управління;

~  потреба в огляді робочого місця;

~ необхідність використання  робочої поверхні для писання або інших робіт, установлення телефонних апаратів, іншої техніки, допоміжних засобів;

~ простір для ніг та стоп при роботі сидячи.

Конструктивне рішення щодо організації робочого місця обов'язково має забезпечити оптимальність усіх зон досяжності моторного та інформаційного полів. Під інформаційним полем розуміють простір робочого місця з розміщеними засобами відображення інформації та іншими джерелами інформації, якими користується людина в процесі праці. Оптимальною зоною інформаційного поля називається та його частина, у якій забезпечується найкраще сприйняття інформації, при цьому враховують кут огляду, оскільки більшість інформації оператори сприймають очима. Рекомендуються такі параметри: кут огляду має становити 30—40( по відношенню до горизонталі робочого місця та 0—30( у вертикальній площині по відношенню до горизонталі (тобто максимум 15( вгору і 15( вниз від нормальної лінії погляду).

Проектування робочих  місць також передбачає врахування динаміки рухів людини в процесі трудової діяльності, оскільки раціональна їх організація є фактором зниження втоми працівників, а, отже, підвищення продуктивності роботи, збереження досить високого рівня працездатності.