Фактори впливу на людину в системі «людина-машина-середовище»

 

 

 

ЛЬВІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ  СПРАВИ (м. Київ)

НАЦІОНАЛЬНИЙ  БАНК УКРАЇНИ

 

 

 

Кафедра економіки та

управління персоналом

Індивідуальна робота

з теми:

“ Фактори впливу на людину в системі  «людина-машина-середовище»”

 

 

 

 

                                                                                                Виконав:

                                                                                                Студент 401-УП групи

                                                                                                 Брославський  М.А

                                                                                                 Перевірила:

                                                                                                 доцент, к.е.н.

                                                                                                Реверчук Н.Й

 

 

 

Львів 2012

Зміст

1. Фактори впливу на людину в системі “людина-машина-середовище”…. 3
2. Розподіл функцій в системі “людина-машина-середовище”…………….11
3. Проектування ергономічної експертизи в системі “людина-машина-середовище”………………………............................................................... 17
4. Загально ергономічні вимоги до роботчих місць………………………..  21

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.Фактори впливу  на людину в системі “людина-машина-середовище” .

    Сучасне поточно-конвеєрне виробництво може призводити до монотонії,  а  механізована,  автоматизована  праця  та  праця  з  дистанційним управлінням – до гіпокінезії, які негативно впливають на психофізіологічні стан та фізіологічні процеси людини.Монотонною називають таку працю, характерними ознаками якої є одноманітність робочих дій,  їх багаторазове повторення  і невелика тривалість. Проте і тривала операція, яка включає одноманітні цикли дії, також може бути монотонною. Все залежить від структури самої операції – кількості, змісту  і характеру  її складових елементів. Якщо операція зводиться до виконання обмеженого кола дій (кількість різноманітних елементів невелика), то вона  є монотонною навіть при  значній тривалості.Згідно з нормативними актами тривалість операцій на конвеєрному виробництві не повинна бути меншою 30 секунд.Монотонна праця накладає на функціональний стан людини певний відбиток. Її негативний вплив проявляється у втраті інтересу до виконуваної роботи. Надмірно виражена монотонність може викликати своєрідне нервове виснаження.Негативний вплив монотонності на функціональний стан пояснюється  тим, що, по-перше, при монотонній праці  здійснюються примітивні, нескладні дії, які не потребують творчої діяльності мозку, не викликають зацікавленості і не породжують позитивних емоцій. У реалізації цих дій задіяна лише незначна кількість нервових центрів. Інша частина нервової системи не  залучається  до  роботи, має низький  тонус  через  одноманітність подразників і відносно низьку їх силу, що сприяє формуванню охоронного  гальмування  і  розвитку  сну.  Працівник  змушений  перебувати весь час у напрузі, борючись із сонливістю. По-друге, постійне повторення  простих  дій  протягом  робочої  зміни  викликає напружену  діяльністьобмеженої  групи нервових  центрів.  За  образним  висловлюванням  І.П. Павлова, при монотонній праці відбувається «довбання в одну клітину».При цьому відновлювальні процеси не встигають відновити витрати енергетичних ресурсів, які мають місце у цих центрах, що  і призводить до втоми.Реакція  на  монотонну  роботу  у  людей  має  індивідуально-психологічні особливості. В одних вона викликає яскраво виражену нудьгу  і всю решту ознак негативного впливу монотонної праці, тоді як в інших ці ознаки відсутні. Виявилось, що останні створюють щодо монотонії необхідну установку – виконуючи її автоматично, думками відволікатися від неї.

Гіпокінезія – це функціональний стан, який розвивається під впливом тривалого обмеження м’язової активності людини. Розвиток цього стану супроводжується  дегенеративно-деструктивними  змінами  опірно-рухливого  апарату,  порушенням  функції  серцево-судинної  системи  та обміну речовин. 

    Психофізіологічний  стан  людини  в  результаті  тривалої  гіпокінезії помітно погіршується. Їй не вистачає наполегливості при виконанні будь-яких завдань,  слабшає  емоційна  стійкість,  погіршується  настрій, з’являється підвищена дратівливість, порушується сон.

Залежно від того, як довго  людина перебуває у стані гіпокінезії, прогноз може бути як позитивним, так і негативним. Довготривала гіпокінезія при порушенні функцій нервової системи, залоз внутрішньої секреції, особливо наднирників,  серцево-судинної  системи,  виникненні патології обміну речовин може призвести до загибелі організму, тому що резистентність стає дуже низькою. При частковій гіпокінезії людина стає схильною до розвитку різноманітних патологічних процесів.

З огляду на зазначене для  підтримки високого рівня життєдіяльності  людини, високої функціональної активності центральної нервової системи і  формування оптимального психофізіологічного  стану велике значення мають м’язові  вправи, їх різноманітність з урахуванням  впливу на весь організм та індивідуальних особливостей людини.

    Людина в системі «людина — машина — середовище», як уже зазначалося, є цілеформуючою, базовою ланкою, тому значною мірою ефективність функціонування системи визначатиметься роботою людей та факторами, що впливають на продуктивність праці. В ергономіці під факторами впливу на людину в системі прийнято розуміти чинники, що визначають, впливають на динаміку трудової діяльності людини в системі та ефективність експлуатації системи в цілому.Нині, в умовах автоматизації виробництва, організовуючи працю персоналу в системі, особливу увагу приділяють запобіганню виникненню монотонності¹.( Більшість авторів трактує монотонність як тривалу і неприємну одноманітність діяльності) З цією метою необхідно врахувати всі критерії монотонності праці. Виокремлюють чотири групи критеріїв монотонності: технологічні, динаміки показників трудової діяльності, фізіологічні та психологічні.Групу технологічних критеріїв монотонності праці складають такі, що характеризують особливості технологічних операцій: їх повторюваність, тривалість, складність тощо). При цьому виділяють кілька ступенів монотонності. Перший ступінь монотонності визначається тим, що повторюваність операцій за годину становить 180, тривалість однієї операції за секунду — 100, а кількість елементів операції (складність) — 10. Четвертий (найвищий) ступінь монотонності характеризується, відповідно, такими значеннями критеріїв: понад 600, 20—2, 3—2. Але на практиці фахівці не обмежуються кількісним аналізом критеріїв, тому що навіть за порівняно незначної повторюваності операцій, але за високого темпу роботи, недостатній тривалості мікропауз людина може відчути суттєві зрушення у функціональному стані, втому. Необхідно зазначити, що темп роботи відіграє не останню роль як фактор появи монотонності, оскільки інтенсивна праця може спровокувати втому працівників, появу інших показників монотонності. До групи критеріїв, що відображають динаміку деяких кількісних і якісних показників трудової діяльності як процесу, що відбувається у певний відтинок часу, можна віднести погодинний виробіток продукції¹ (продуктивність праці)(Погодинний виробіток продукції — кількість виготовленої продукції протягом 
дини одним працівником). Спостерігаючи за динамікою продуктивності праці, науковці дійшли висновку, що за монотонної праці крива продуктивності залежно від інтенсивності праці може мати такий вигляд":

■    крива перевтомлення. Такий тип кривої спостерігається під час виконання інтенсивної м'язової роботи. Характерною її ознакою є те, що продуктивність праці в процесі роботи прогресивно знижується;

■    класична крива, або крива втоми. Вона притаманна роботам середньої інтенсивності, які викликають помірне напруження. Ця крива відображає поступове підвищення продуктивності праці в перші години роботи (час впрацьовування), максимум продуктивності в середині першої напівзміни (період високої працездатності) і зниження продуктивності на кінець кожної напівзміни (період втоми);

§  крива монотонності. Даний тип динаміки продуктивності праці співвідносять з роботами фізично легкими, не напруженими, але дуже одноманітними.

Звичайно, даний критерій монотонності здебільшого відображає економічні результати роботи, не відображає суб'єктивних відчуттів людей відносно її складності та важкості, оскільки на динаміку продуктивності впливати можуть і суб'єктивні чинники, наприклад, мотивація, фізіологічний стан працівника, особливості його нервової системи тощо.Монотонна праця викликає у людини різні психічні стани. Кожному з них відповідають певні особливості нейродинаміки кори головного мозку. Так, під час нудьги в корі мозку домінують процеси гальмування, хоча водночас є слабкий осередок збудження, пов'язаний із виконанням одноманітної роботи або очікуванням закінчення роботи. Стан насичення (пересичення), навпаки, характеризується тим, що в корі головного мозку утворюється концентрований осередок збудження, який в інших відділах мозку провокує реакцію гальмування. Проте безперервність такого збудження поступово призводить до виснаження нервових клітин та розвитку «охоронного» гальмування. Поява різноспрямованих процесів може слугувати основою появи різних видів афективних дій, наприклад, відмови від роботи. Так, фізіологічні критерії монотонності виявляються у нудьгуванні або стані насиченості людини

Рис. 5.1 Види кривих робіт

Психологічні критерії об'єднують  такі критерії, як задоволеності, психічного стану працівника, динаміки суб'єктивного відчуття втоми. Почуття задоволеності чи невдоволення роботою є найпростішими особистісними показниками ставлення людини до праці. При цьому чим менше задоволена людина працею, тим монотоннішою праця може бути. Суб'єктивний психічний стан працівника визначається як його оцінка появи стану нудьгування під час виконання робіт, а критерій динаміки суб'єктивного відчуття втоми характеризується оцінкою людини ступеня втомленості на різних етапах роботи. Варто відзначити, що задоволеність людини роботою є важливим чинником підвищення ефективності роботи систем «людина — машина — середовище», тобто «людським фактором». Задоволеність працею — це такий стан людини, коли вона відчуває, що її очікування відносно змісту, характеру праці збігаються з реальними. Задоволеність працею можна досягти за умов, коли робота не викликає негативних наслідків монотонності праці, є змістовною, цікавою для людини, об'єктивно оцінений результат її роботи тощо.Нагадаємо, що сукупність усіх факторів, які впливають на працездатність людини, її самопочуття в процесі співпраці з машинами, називають інтегральною характеристикою системи. Інтегральну характеристику формують показники факторів впливу на людину, про які йшлося раніше. Тож крім вищезазначених чинників, які відповідають фізіологічним і психофізіологічним показникам інтефальної характеристики системи, в процесі організації праці операторів особливу увагу приділяють біомеханічним показникам.

Для біомеханічних показників важливим є врахування швидкості рухів оператора та просторових характеристик рухів. Швидкість рухів залежить передусім від того, якими частинами тіла людина працює. Операторська діяльність здебільшого пов'язана з роботою руками. Дослідження показали, що мінімальну кількість часу людина витрачає для роботи пальцями. Якщо середній час рухів пальцями прийняти за одиницю, то на рух кисті та пальців необхідно дві одиниці часу; передпліччя, кисті та пальців — три; руки в плечовому суглобі — чотири; на нахилення корпусу та підойм його з цього положення — сімнадцять одиниць. Також швидкість рухів залежить від напрямку руху. Для переважної більшості людей швидшими є рухи до тіла, по вертикалі, згори вниз, справа наліво, обертання з великою амплітудою, а найповільні-шими є рухи від тіла, в горизонтальній площині чи під кутом, знизу догори, зліва направо, поступальні з малою амплітудою Особливістю також є те, що людина здатна реагувати на кожний сигнал (подразник) з інтервалом не менше 0,5 сек. Якщо сигнал буде подано раніше, реакція людини затримуватиметься на час, протягом якого завершується реакція з виконання попереднього завдання.

До просторових характеристик  рухів оператора відносять розміри  моторного поля (зони досяжності) та траєкторію рухів. Моторним полем (за статичного положення тулуба) називають простір, який описується дугою радіусом витягнутої руки оператора. В моторному полі розрізняють три зони — легкої, загальної та оптимальної досяжності. Розміри цих зон зображено на рис. 5.2 та в табл. 5.1.

 

Таблиця 5.1   РОЗМІРИ ЗОН ДОСЯЖНОСТІ ЛЮДИНИ, мм 

 

Номер позиції на рис. 1.8	У вертикальній площині		У горизонтальній площині
	для жінок	для чоловіків	для жінок	для чоловіків
1	1400	1550	1370	1550
2	1100	1350	1100	1350
3	730	800	660	720
4	430	500	200	240
5	630	700	200	240
6	1260	1400	300	335
7	680	770	480	550
8	720	800	—	—

Зона загальної досяжності — частина моторного поля робочого місця, яка обмежується дугами, що описують максимально витягнуті руки під час їх рухів у плечовому суглобі.

Зона легкої досяжності —  частина моторного поля робочого місця, яка обмежується дугами, що описують розслаблені руки під час  їх рухів у плечовому суглобі.

Оптимальна зона досяжності — частина моторного поля робочого місця, яка обмежується дугами, що описують передпліччя під час їх рухів у ліктьових суглобах з опорою.

а) — у вертикальній площині (1, 2, 3 — зони максимальної досяжності; 2,4, 8, — зони доступної досяжності);

б) — в горизонтальній площині (1,7 — зони максимальної досяжності;

2,6 — зони допустимої досяжності; 3,5 — зони оптимальної досяжності)

Рис. 5.2. Зони досяжності рук  людини 

У зонах оптимальної та допустимої досяжності спостерігаються найбільш точні та швидкі рухи за мінімальної втомлюваності оператора. Тому в цій зоні рекомендують розташовувати найважливіші та часто використовувані речі. У зоні максимальної досяжності точність і швидкість рухів знижується, втома настає раніше. З цього випливає, що в даній зоні можлива лише робота протягом короткого часу.До просторових характеристик рухів відносять їх траєкторію. Вважають найбільш прийнятними рухи з траєкторією по колу чи еліптичні. Порівняно з рухами прямою лінією вони знижують втомленість, підвищують продуктивність праці.Враховуючи особливості фізіології рухів, що виконує людина в процесі трудової діяльності, О. К. Гастєвим було запропоновано принципи економії рухів, які знижують втому та підвищують продуктивність праці:  

принцип безперервності —  кожен наступний рух має бути природним продовженням попереднього;  

принцип паралельності —  необхідно забезпечити одночасність рухів рук, а також рук і ніг працюючого;  

принцип сприятливих траєкторій — має бути можливість симетричних, плавних, кругових, безперервних рухів  на заміну несиметричним, зигзагоподібним, прямими лініями; 

принцип оптимальної інтенсивності  — забезпечення високої продуктивності праці за оптимальних значень фізичного та нервового напруження; 

принцип ритмічності —  регулярне повторення рухів через  певні (рівні) проміжки часу (найбільш прийнятним є природний ритм);

принцип звичності рухів  — довершення виконання рухів  до автоматичного, що можливо за умови  постійного тренування (вироблення стереотипів  рухів).

Особливе місце серед  показників людського фактора належить психологічним показникам.

    Психологічні показники розглядають крізь призму емоційних та психічних станів. Емоційний стан — це стан, що виникає через переживання людиною її ставлення до зовнішнього світу, до самої себе, до характеру параметрів зовнішнього середовища і пов'язаний з індивідуальною семантичною значущістю інформації, яку отримує людина-оператор. Виокремлюють кілька емоційних станів, які виявляються у формі настрою, афектів, стресів, фрустрації та пристрасті.