Економічна ефективність ресурсів підприємства

- середній тарифний розряд  групи робітників;

- середній тарифний розряд  виконуваних робіт.

Для характеристики ефективності основних фондів використовують ряд  показників, які можна поділити на два блоки: загальні(узагальнюючі) і часткові(окремі, індивідуальні).

Загальні показники залежать від багатьох техніко-організаційних та економічних факторів і виражають  кінцевий результат використання основних фондів.

Продуктивність праці  – це показник її ефективності, результативності що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з  боку, та кількості праці,  витраченої на виробництво  цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток – це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою

Виробіток = Результати праці/Затрати  праці

Трудомісткість -  це обернений  показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою

Трудомісткість = Затрати  праці/ Результати праці

 

 

Показники ефективного використання оборотних коштів.      

 Коефіцієнт оборотності  показує, скільки оборотів здійснили оборотні кошти за певний період.

Р- вартість реалізованої продукції, грн..;

ОК- середній залишок оборотних коштів, грн..

   Коефіцієнт завантаження  оборотних коштів показує, скільки оборотних коштів припадає на одну грошову одиницю реалізованої продукції за певний період.

Показники оборотності оборотних  коштів можуть розраховуватися по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими її елементами. Зміну оборотності оборотних коштів виявляють через порівняння фактичних показників з плановими.

Формули розрахунку показників забезпечення стану й ефективності використання основних фондів:

1. Фондовіддача - характеризує  ефективність використання основних  виробничих фондів.                      

  ;

2. Фондомісткість - характеризує  забезпеченість підприємства ОФ.

3. Фондоозброєність - показує  величину ОФ на одного середньооблікового  працівника                                                                                                                                                                                                                              

4. Рентабельність -  визначає  ступінь використання ОФ підприємства

;.

5.Коефіцієнт екстенсивного  завантаження  -  храктеризує рівень завантаження устаткування в часі

;

6. Коефіцієнт інтенсивного  завантаження -  характеризує рівень завантаження устаткування за продуктивністю.

; 

 

7. Коефіцієнт інтегрального  використання устаткування - відображає  рівень використанняустаткування як у часі, так  і щодо продуктивності;

8.Коефіцієнт змінності  роботи устаткування - показує, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування.

9. Завантаження обладнання - характеризує середньодобовий  рівень завантаження обладнання;

10. Коефіцієнт вибуття  - характеризує інтенсивність вибуття  ОФ.

11. Коефіцієнт оновлення  ОФ  - показує частку введення  нових ОФ у загальній вартості  ОФ.

;

12. Коефіцієнт приросту  ОВФ  - Показує ступінь збільшення  ОФ у звітному періоді.

;

13. Коефіцієнт зносу ОФ - показує ступінь зносу ОВФ.

;

14. Коефіцієнт придатності  - відображає частину ОФ, придатних  для експлуатації в процесі  господарської  діяльності.

;

 

Шляхи підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів.

Підвищення ефективності використання основних фондів і виробничих потужностей означає збільшення обсягів виробництва продукції, підвищення віддачі виробничого потенціалу, зниження собівартості продукції, ріст рентабельності виробництва.

Ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей  залежить від того, наскільки повно  реалізують екстенсивні і інтенсивні фактори поліпшення їх використання.

Ефективне використання (за часом) передбачає збільшення часу роботи діючого обладнання за календарний  період. Найбільш важливими напрямками збільшення часу роботи обладнання є: скорочення і ліквідація пристроїв  обладнання шляхом підвищення якості ремонтного обслуговування, своєчасного забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, скорочення цілоденних простоїв обладнання, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

Інтенсивне (за потужністю) поліпшення використання основних фондів передбачає підвищення ступеня завантаженості обладнання за одиницю робочого часу. Підвищення інтенсивного обладнання завантаження може бути досягнуто при модернізації діючих машин і механізмів, встановлення оптимального режиму їх роботи. Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів без збільшення чисельності робітників і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

Одним із важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозабезпеченість повинна перетворитися у вирішальне зниження задоволення потреб паливо, енергією, сировиною і матеріалами. У вирішенні всіх питань важлива роль належить промисловості. Передбачається створення і оснащення суспільного господарства машинами, обладнанням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних та інших матеріалів, сировинних і паливних ресурсів, створення і застосування високоефективних маловідходних і безвідходних технологічних процесів.

Важливе місце у підвищенні ефективності виробництва займають організаційно-економічні фактори, включаючи управління. Особливо збільшується їх роль з ростом масштабів суспільного виробництва і вдосконалення раціональних форм організації виробництва – концентрація, спеціалізація, кооперування і комбінування. Потребує подальшого розвитку і вдосконалення виробничо-соціальна інфраструктура, що має вплив на рівень ефективності виробництва. В управлінні – це вдосконалення самих форм і методів управління, планування, економічного стимулювання всього господарського механізму; в плануванні – збалансованість і реальність планів, оптимально побудована система планових показників, не

стримуюча первинні ланки  народного господарства (підприємств, об’єднань, організацій), що дає їм широкий огляд для діяльності. В цій групі факторів широке застосування багатообразних ричагів розрахунку і матеріального заохочення, матеріальної відповідальності та інших розрахункових економічних стимулів.

Також важливе місце у  вирішенні задач ефективного  господарського створення і введення ресурсозберігаючої техніки і технології відіграє наука. Їй належить активізувати фундаментальні і практичні дослідження по актуальних проблемах влаштування науково-технічного прогресу в цілях зниження трудомісткості виробництва. Посилення режиму економії і підвищення якості продукції.

Суттєво розширюється можливість дій всіх факторів підвищення ефективності виробництва в умовах формування ринкових відносин. В регулювання всього цього формується регулююче, цивілізоване ринкове господарство, яке являється дійсним засобом, що стимулює ріст продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, примноження суспільного багатства в інтересах підвищення благополуччя суспільства.

Резерви зростання  продуктивності праці – це такі можливості її підвищення, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані.

Продуктивність праці  може виступати економічною категорією, яка характеризує результативність праці. Рівень продуктивності праці визначається відношенням обсягу виробленої продукції чи робіт до затрат живої праці на її виробництво.

Рівень продуктивності праці в значній мір залежить, від того на скільки повно реалізовуються основні фактори її росту.

Фактор росту продуктивності праці – це зміна матеріально  технічних, організаційних та соціально-економічних умов, як безпосередньо у процесі виробництва, так і поза тим, під впливом яких скорочується затрати праці на одиницю продукції, тобто підвищується рівень продуктивності праці. Розрізняють фактори росту продуктивності праці народногосподарські, галузеві і внутрішньогалузеві.

Соціально-економічною основою активізації зусиль персоналу підприємства, що спрямовані на підвищення результативності їх трудової діяльності, є мотивація праці. Система мотивації характеризує сукупність взаємопов’язаних заходів, які стимулюють окремого працівника або спільних цілей діяльності підприємства.

Мотивація – процес заохочення людей до ефективної діяльності, спрямованої на досягнення цілей організації шляхом формування мотивів. Процес мотивації поділяють на чотири основні етапи:

Виникнення потреб

Розробка стратегій і  пошук шляхів задоволення потреб

Визначення тактики діяльності і поетапне її здійснення

Задоволення потреб й одержання  матеріальної чи духовної винагороди.

Мотивація праці – це бажання працівників задовольнити свої потреби через трудову діяльність.

 

Розділ 2. «Аналіз існуючого  стану використання виробничих і  трудових ресурсів підприємства»

2.1Показники стану і  руху основних виробничих фондів.

В даній таблиці наведено показники стану і руху основних виробничих фондів підприємства.

Таблиця 2.1.1

Показники стану і руху основних фондів підприємства

Назва показника	Методика розрахунку	Значення показника
Показники руху Коефіцієнт надходження (Кн)	230000/2600000	0,08846
Коефіцієнт оновлення (Кон)	230000/2600000	0,08846
Коефіцієнт вибуття основних фондів (Квиб)	230000/2600000	0,08846
Коефіцієнт ліквідації (Кл)	230000/2600000	0,08846
Показники стану Коефіцієнт зносу (Кзн)	800000/3100000	0,25806
Коефіцієнт придатності (Кпр)	2300000/3100000	0,74194

За наведеними даними визначаємо темпи приросту вартості основних фондів

Тпр = (230000-230000)/230000*100=0

Відношення вартості основних фондів, що вибули внаслідок зносу, до вартості нових основних фондів характеризує інтенсивність заміни засобів праці (Кзам)

Кзам = 230000/230000=1

Показники оснащеності підприємства і робітників основними фондами.

Дана таблиця показує  на скільки підприємство і робітники забезпечені основними фондами.

 

                                                            

 

Таблиця 2.2.1

   Показники оснащеності  підприємства і робітників основними фондами.

Назва показника	Одиниці виміру	Методика розрахунку	Значення показника
Показники забезпеченості підприємства ОВФ
Фондозабезпеченість (Фз)		3100000/7400000	0,41892
Механозабезпеченість (Мз)		2170000/7400000	0,29324
Показники забезпеченості підприємства ОВФ
Фондозабезпеченість праці (Фоз)		3100000/280	11071,428
Механозабезпеченість праці (Моз)		2170000/280	7750

2.3 Показники ефективності  використання основних фондів

Показники ефективності використання основних фондів показано в таблиці 2.3.1                                                                            Таблиця 2.3.2

Показники ефективності використання основних фондів

Назва показника	Методика розрахунку	Значення показника
1	2	3
1. Вартісні показники
Фондовіддача По валовій продукції По реалізованій продукції По чистій продукції	7,40/3,10 7,40/3,10 (7,40-3,90)/3,10	2,3871 2,3871 1,129
Коефіцієнт віддачі спожитих ОФ (Квс)	4,00/(3,10-2,30)	5
Рентабельність ОФ	(4-3,90)/2,6-(0,23*0,35)+ +(0,23*0,35)	0,0385

 

2. Натуральні показники
Коефіцієнт використання календарного часу (Кк.ч.)	21950/61320	0,35796
Коефіцієнт використання режимного фонду (Кр.ф.)	21550/28882	0,98178
Коефіцієнт використання планового фонду (Кпл.ф.)	21550/21950	0,98178
Коефіцієнт змінності (Кзм.)	65000/21950	2,96
Коефіцієнт екстенсивного  використання обладнання (Кекс)	21950/28882	0,73575
Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання (Кінт)	16/20	0,8
1	2	3
Коефіцієнт інтегрального  завантаження (Кінтг)	0,8*0,73575	0,5886