Економічна ефективність ресурсів підприємства

Вступ.

Економіка є терміном грецького походження, що дослівно означає мистецтво ведення господарства. Будь-яку роботу, в процесі якої люди виготовляють необхідні для життя продукти та предмети (матеріальні блага), перевозять і продають їх, здійснюють після продажне сервісне обслуговування товарів тривалого користування , прийнято називати виробничо-господарською і комерційною діяльністю, а підприємства , на яких відбувається така діяльність, є суб'єктами господарювання (підприємницької діяльності) органічно взаємозв'язаної економічної системи.

Залежно від ступеня інтеграції складових елементів економічної  системи виокремлюють економіку  народного господарства країни (макроекономіку), економіку тих чи інших його (її) галузей і територіальних одиниць (регіонів), економіку первинних суб'єктів господарювання (мікроекономіку). Основною ланкою економічної системи країни, де безпосередньо виробляються товари та надаються послуги населенню та суспільству в цілому, є економіка фірми (організації, підприємства).

Підприємство є головним структуроутворюючим елементом економіки. Тут зосереджені найбільш кваліфіковані кадри, вирішуються питання економічних витрат ресурсів, застосування високопродуктивної техніки. На підприємстві намагаються знизити витрати до мінімальних. В умовах ринкової економіки “виживає ” лише те підприємство, яке більш компетентно визначає вимоги ринку, створює і організовує виробництво продукції, що користується попитом, забезпечує прибутком кваліфікованих робітників. Ефективність виробництва на підприємстві тісно пов’язана з проблемою економії всіх видів ресурсів, бо вони є обмеженими. Раціональне використання трудових і виробничих ресурсів є важливим резервом підвищення ефективності виробництва, збільшення обсягів виробництва

 

 

продукції, підвищення продуктивності праці та фондовіддачі. Частина витрат, які утворюють собівартість продукції, пов’язані з використанням факторів виробництва, що веде до зниження собівартості одиниці продукції і до збільшення прибутків підприємства.

 

Тема курсової роботи: «Підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів». Вона складається з трьох розділів:

1) Теоретичні основи підвищення ефективності використання виробничих і трудових ресурсів підприємства.

2) Аналіз існуючого стану  використання виробничих і трудових  ресурсів підприємства.

3) Заходи по підвищенню ефективності використання виробничих і трудових ресурсів і їх вплив на результати господарської діяльності.

Метою курсової роботи є  оволодіння методикою розрахунку показників ефективності використання виробничих і трудових ресурсів, напрацювання навичок оцінки техніко-економічної  інформації з метою вивчення виробничого  потенціалу підприємства і трудових ресурсів. В курсовій роботі передбачається провести аналіз використання виробничих і трудових ресурсів підприємства, розробити заходи, які спрямовані на поліпшення їх використання.

Дана курсова робота є  актуальною в наш час, оскільки гостро стоїть проблема економії всіх видів ресурсів. Прибуток, як основна мета діяльності підприємства, залежить від того, на скільки економно будуть витрачені ті чи інші ресурси. А, отже, від того, як підприємство організує заходи по підвищенню ефективності використання різних видів ресурсів, і залежить його конкурентоспроможність і прибутковість.

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні основи ефективності використання трудових і  виробничих ресурсів.

Поняття трудових та виробничих ресурсів

Трудові ресурси – це частина працездатного населення, що за своїми віковими, віковими, освітніми  даними відповідає певній сфері діяльності. Слід відрізняти трудові ресурси, реальні (ті люди, які вже працюють), та потенційні (ті, що колись можуть залучені до конкретної праці).

Для характеристики всієї сукупності працівників підприємства застосовуються терміни – персона, кадри, трудовий колектив.

Персонал підприємства формується та змінюється під впливом внутрішніх (характер продукції, технології та організації виробництва) і зовнішніх (демографічні процеси, юридичні та моральні норми суспільства, характер ринку тощо) факторів. Вплив останніх характеризується в таких параметрах макроекономічного характеру: кількість пасивного (працездатного) населення, загальноосвітній цього рівень, пропонування робочої сили, рівень зайнятості, потенційний резерв робочої сили. У свою чергу ці характеристики зумовлюють кількісні та якісні параметри трудових ресурсів.

Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної діяльності.

Кадри – це спеціалісти  або працівники, що мають достатньо  високий рівень кваліфікації та значний стаж роботи на даному підприємстві.

У діяльності підприємства, крім постійних працівників, часто беруть участь інші працездатні особи, які працюють на підприємстві тимчасово на підставу трудового договору(контракту).

Залежно від функцій, які  виконують працівники на підприємстві, вони поділяються на дві групи: персонал основної діяльності та персонал неосновної діяльності. Так, у промисловості до першої групи ( промислово-

 

 

виробничого персоналу) відносять  працівників основних, допоміжних та обслуговуючих виробництв, науково-дослідних  структурних підрозділів і лабораторій, заводоуправлінь, складів, охорони – тобто всіх зайнятих у виробництві  або безпосередньому його у обслуговуванні. До другої групи персоналу відносять працівників структур, які належать підприємству, але не пов’язані безпосередньо з процесами промислового виробництва, тобто навчальних і медичних закладів, дитячих садків та ясел, культурно-побутових установ. Залежно від характеру виконуваних функцій, персонал підприємства поділяється на такі категорії: робітники, керівники, спеціалісти, службовці, охорона та учні.

Керівники – це працівники, що займають керівні посади на підприємствах та їх структурних підрозділах, а також їх заступників.

До спеціалістів відносять працівників, що виконують спеціальні інженерно-технічні, економічні та інші роботи, зокрема: інженери, економісти, бухгалтери, інспектори, психологи, соціалісти, фізіологи. Техніки, нормувальники, юрисконсульти.

Службовці – це працівники, що виконують суто технічну роботу і займаються діловодством, обліком, контролем, господарським та технічним обслуговуванням, зокрема: діловоди, обліковці, секретарі-друкарки, креслярі, стенографісти, касири тощо.

Учнями вважаються особи, що проходять професійну підготовку на підприємстві за системою бригадного та індивідуального навчання.

Робітники – це категорія  персоналу, яка безпосередньо зайнята  у процесі створення матеріальних цінностей, виконання робіт та надання  послуг. До робітників належать також двірники, прибиральниці, охоронці, кур’єри, гардеробники. Робітники поділяються на основних, тобто безпосередньо зайнятих виконанням технологічних операцій з виготовленням продукції, і допоміжних, які виконують різноманітні допоміжні або підсобні операції.

При здійсненні господарської  діяльності, важливе значення має  розподіл персоналу підприємства за професіями та спеціальностями.

Професія – це особливий  вид трудової діяльності здійснення якої потребує певних теоретичних знань  та практичних навичок.

Спеціальність – це різновид трудової діяльності в межах даної професії, який має специфічні особливості й потребує від працівника додаткових (спеціальних) знань та навичок.

Працівники кожної професії та спеціальності відрізняються рівнем кваліфікації.

Кваліфікація – це рівень знань та навичок, необхідних для виконання робіт певної складності за відповідною професією чи спеціальністю. За рівнем кваліфікації робітники виконують різні за складністю роботи, мають неоднакову професійну підготовку і поділяються на чотири групи: висококваліфіковані( робітники, які виконують особливі та відповідальні роботи); кваліфіковані( робітники, що виконують складні роботи); малокваліфіковані( робітники, що виконують нескладні роботи); некваліфіковані( робітники, що виконують допоміжні та обслуговуючі роботи).

Крім трудових ресурсів, важливу роль на підприємстві відіграють виробничі ресурси( фонди).

Термін «фонди» походить від латині і дослівно означає «основа». Це основа продуктивної діяльності підприємства, так як виробниче підприємство не може діяти, не маючи засобів виробництва. В процесі виробництва здійснюється поєднання робочої сили і засобів виробництва. Засоби виробництва складаються із засобів праці та предметів праці. У вартісному виразі вони становлять виробничі фонди (засоби) підприємства, які поділяються на основні та оборотні.

Основні фонди – це засоби праці, які мають вартість і функціонують у виробництві тривалий час у  своїй незмінній споживчій формі, а їх вартість переноситься конкретною працею на вартість продукції (робіт, що виконуються, послуг, що надаються) частинами в міру спрацювання.

Отримання  фонди поділяються  на виробничі і невиробничі. Основні  виробничі фонди – це засоби праці, які беруть участь у процесі виробництва  протягом тривалого періоду, при  цьому не змінюють своєї натурально-речової  форми і поступово частинами  переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції. За своїм речовим  складом, термінами служби, функціональною роллю в процесі виробництва  отримання фонди є неоднорідними.

Залежно від функцій, що виконують  засоби праці у виробничому процесі, вони класифікуються за виробничим призначенням і поділяються на такі групи:

1. Будівлі – корпуси цехів, адміністративно-господарські побудови, склади, кладові тощо.

2. Споруди  - інженерно-технічні  об'єкти: нафтові і газові свердловини,  насосні станції, тунелі, очисні  споруди, мости, стволи шахт, водонапірні  башти та ін.

3. Передавальні пристрої  – засоби, за допомогою яких  передаються всі види енергії від машин-двигунів до робочих машин .

4. Машини і обладнання.

5. Транспортні засоби.

6. Інструмент – механізовані  та ручні інструменти всіх видів, вимірювальні, ріжучі, А також різного роду пристосування – лещата, патрони, кондуктори та ін.

7. Виробничий інвентар  – інвентарна тара, контейнери, загорожі  машин, стелажі, робочі столи.

8. Господарський інвентар  – предмети канцелярського і  господарського призначення.

Основні невиробничі фонди  не беруть безпосередньої участі в  процесі виробництва (житлово-побутового призначення, будинки відпочинку, дошкільні  установи тощо).

Частина виробничих фондів підприємства, що повністю споживаються в кожному виробничому циклі виготовлення продукції, переносять усю свою вартість на вартість цієї продукції і в процесі виробництва змінюють свою натуральну форму, називається оборотними фондами. У плановій та обліковій політиці підприємства оборотні фонди поділяють на:

1) виробничі запаси;

2) незавершене виробництво  і напівфабрикати власного виготовлення;

3) витрати майбутніх періодів.

Огляд нормативної бази та літературних джерел

Основні літературні джерела  даної курсової роботи детально описані в таблиці 1.1

Табл.. 1.1

Джерела та нормативні бази	Основні поняття та положення	Сторінка
Бойчик І. М. Економіка  підприємства. Навчальний посібник. – К.:Атіка,2002. – 480 с.	Персонал підприємства – це сукупність постійних працівників, які отримали необхідну професійну підготовку та (або) мають практичний досвід і навики роботи.	Ст. 68
Бухгалтерський фінансовий облік. Конспект лекцій. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит»/ За ред.проф. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ЖІТІ, 2001. -288 с.	Основні засоби – це об'єкти, призначені для використання у процесі  виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)	Ст.92
О. А. Грішнова Економіка  праці та соціально-трудові відносини: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 559 с.	Заробітна плата – це винагорода або заробіток, обчислений у грошовому виразі, який за трудовим договором роботодавець сплачує працівникові за роботу, яку виконано або має бути виконано.	Ст. 398
Петрович Й. М., Кіт А. Ф., Кулішов В. В. та ін. Економіка підприємства: Підручник/За загальною редакцією Й. М. Петровича. – Львів: «Магнолія плюс», видавець В. М. Піча. – 2004. – 680 с.	Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна ланка господарювання (економіки), що виготовляє продукцію або надає платні послуги.	Ст. 15
Фінанси підприємств: Навчальний посібник. Г.І. Румянцева. – Луцьк, ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2002 с. – 253 с.	Обігові кошти – це грошові  кошти, або фінансові ресурси, авансовані в обігові виробничі фонди і фонди обігу, які забезпечують безперервність процесу виробництва і проведення розрахунків.	Ст. 109
Тасасюк Г. М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. Посіб. – К.: «Каравела», 2003. – 432 ст.	Амортизація основних засобів  – це процес перенесення авансової  вартості всіх видів засобів праці з метою її повного відшкодування.	Ст. 220
А. В. Шегда  Економіка  підприємства: Навч. Посіб. / За ред. А.В.Шегди. – К.:Знання, 2005. – 431с.	Амортизація – це процес перенесення вартості  основних фондів на вартість новоствореної продукції з метою їх повного відновлення	Ст. 172

Огляд нормативної бази :

          1. Конституція України, ст. 42.  Кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, не правомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

2. Конституція України, ст. 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.  Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від встановленої законом.

3. Конституція України, ст. 45. Кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначається законом.

4. Згідно Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності підприємства протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом..

       5. В бухгалтерському обліку використовується термін «основні засоби». Його визначення дається в П(С) БО 7: основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

 

Показники ефективності використання виробничих і трудових ресурсів.

Виділяють такі показники  ефективності використання трудових ресурсів:

Плинність персоналу:

КЗ- кількість звільнених працівників з усіх причин;

Ч- середньооблікова чисельність працівників.

Стабільність персоналу:

;

ЗСР- загальна сума років роботи на даному підприємстві всього персоналу.

Рівень дисципліни персоналу:

- неявки на роботу (людино-днів)

- фактично відпрацьовано.

Відповідність кваліфікації робітників.