Пищевая промышленность Украины

    По  винні передбачати розробку й  реалізацію політики оптимального поєднання  використання власних і позичених  коштів для забезпечення оптимального функціонування виробництва; залучення  капіталу на най-вигідніших умовах; дивідендну політику тощо.

    Фінансування  й державне кредитування капітального будівництва в харчовій промисловості регламентують Закони України "Про інвестиційну діяльність", "Про банки і банківську діяльність", а також інші законодавчі й нормативно-правові акти країни, зокрема Положення про фінансування та державне кредитування капітального будівництва в країні, затверджене Міністерством економіки, Міністерством фінансів, Державним комітетом у справах містобудування та архітектури. Це Положення обов'язкове для підприємств і організацій усіх форм власності при фінансуванні та кредитуванні за рахунок державних і змішаних капітальних вкладень нового будівництва, розширення, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, проектних робіт, консервації (розконсервації) об'єктів, а також при придбанні обладнання, що не потребує монтажу й не входить до кошторису будов. При будівництві, яке здійснюється за рахунок недержавних капітальних вкладень, зазначене Положення має рекомендаційний характер.

    Практика  свідчить: найбільш ефективні напрямки капіталовкладень у харчовій промисловості—реконструкція  й технічне переоснащення виробництва. Це дає змогу в коротші строки, з меншими затратами, ніж при новому будівництві, оновлювати матеріально-технічну базу, освоювати нові потужності.

    Технічне  переоснащення діючих підприємств  передбачає встановлення нових машин і устаткування на діючих площах, впровадження автоматизованих систем управління і контролю, сучасних методів управління виробництвом, модернізацію і технічне переоснащення природоохоронних об'єктів, опалювальних і вентиляційних систем, підключення до централізованих джерел тепло- й електропостачання. Його слід здійснювати за проектами й кошторисами на окремі об'єкти або види робіт, які розробляють на основі єдиного техніко-економічного обгрунтування і згідно з планом підвищення техніко-економічного рівня галузі.

    Щодо  розширення діючих підприємств, то воно передбачає будівництво нових і  збільшення потужностей діючих об'єктів  на існуючих або прилеглих до них  територіях. Реконструкція діючих підприємств зумовлює перебудову, пов'язану з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі науково-технічного прогресу. Реконструкція потребує комплексного проекту, який передбачає розширення виробничих потужностей, поліпшення якості та асортименту продукції (в основному без збільшення чисельності працюючих), поліпшення умов праці та охорони навколишнього середовища.

    При реконструкції можливі перебудова окремих споруд основного й допоміжного  призначення, будівництво нових  і розширення існуючих об'єктів з  метою ліквідації диспропорцій у технологічних ланцюгах. Слід також передбачити впровадження мало й безвідхідних технологій та гнучких виробництв; скорочення робочих місць; підвищення продуктивності праці; зниження матеріаломісткості виробництва й собівартості продукції; зростання фондовіддачі та інших техніко-економічних показників діючого підприємства.

    Нове  будівництво слід розпочинати лише за умови, якщо реконструкція, технічне переоснащення та розширення діючих підприємств не можуть забезпечити  необхідного приросту виробничих потужностей, поліпшення якості продукції, підвищення ефективності виробництва.

    Останнім  часом в Україні значно зменшилися обсяги капіталовкладень і будівельно-монтажних  робіт на підприємствах усіх форм власності.

    Отже, загальні капіталовкладення в економіку  України в 2000 порівняно з 1998 роком становили 22,7 відсотка, в тому числі в промисловість— 26,4, в сільське господарство—лише 8 відсотків.

    Таким чином, капіталовкладення в харчосмакову промисловість зменшилися на 57,3 відсотка, в м'ясну і молочну—на 68,7, у рибну —на 94 відсотки.

    За  цих умов капіталовкладення спрямовуються  на пускові та важливіші об'єкти, будівельна готовність яких перевищує 70 відсотків. Запроваджено картки з відповідними показниками на кожну будову й потужність, а також титули будов. Частка державної власності у майні підприємства-забудовника визначається на час заповнення титулу.

    Капітальні  вкладення за рахунок бюджетних  коштів та коштів позабюджетних фондів виділяються на безповоротній основі лише підприємствам, 100відсотків власності  яких належать державі, усім іншим суб'єктам господарювання —лише на зворотній та платній основі.

    Підприємствам недержавної форми власності  капіталовкладення виділяються  на умовах кредиту з виплатою відсотків  на рівн облікової ставки Національного  банку України із застосуванням коефіцієнта 1,2 або за умови передачі в державну власність частки (паю, акцій) у статутному фонді підприємства, еквівалентної одержаним коштам.

    За  останні роки в харчовій промисловості  склалося вкрай важке становище  з реконструкцією та технічним переоснащенням діючих підприємств. Основна причина—недостатнє виділення лімітів централізованих капіталовкладень та коштів для їх фінансування, що призвело до постійного порушення строків введення в дію потужностей для виробництва харчової продукції.

    Так. протягом минулого року з державного бюджету було виділено лише 1740 тис. грн., або 18,9 відсотка до ліміту. Це призвело до значного зниження темпів будівництва й невиконання завдань по введенню в дію виробничих потужностей.

    Незважаючи  на спад виробництва, торік підприємства виділили 228,4 млн. гривень для фінансування будівництва. За рахунок цих коштів було введено потужності по розливу оцту, випуску кондитерських та лікеро-горілчаних виробів, майонезу, соусів типу "Кетчуп" на підприємствах Черкаської області; лінію по розливу безалкогольних напоїв у ПЕТ-пляшки в Запорізькій області; збудовані 12 тис.метрів житла, школу на 442прокладено 58,5 кілометра газопроводних мереж тощо.

    Враховуючи  умови, що сталися в країні з фінансування капітального будівництва та з метою забезпечення розвитку вітчизняної економіки Президент та Уряд України заохочуюють іноземних інвесторів. За даними Державного комітету по статистиці України загальний обсяг прямих іноземних інвестицій на початок квітня прошлому року становив 217,8 млн доларів.Найбільші обсяги іноземних інвестицій надійшли з Нідерландів, Німеччини, США, Росії. Значний інтерес інвестори проявляють до підприє мств харчової промисловості, тогрівлі, хімічної промисловості, машинобудування тощо. Ноземні кошти вкладено в 6,4 тисячі українських підприємств. У І кварталі нинішнього року прямі іноземні інвестиції в українську економіку становили 181,1 млн. доларів, що на 15,5 відсотка більше, ніж за відповідний період минулого року. В основному це грошові внески (114,8 млн. доларів), а також рухоме й нерухоме майно.

    Визначаючи  шляхи підвищення ефективності інвестиційної  політики в харчовій промисловості, слід мати на увазі таке: одна з основних особливостей капітального будівництва  полягає в тому, що виробничий цикл має відносно тривалий період. Залежно від характеру й призначення об'єктів строки будівництва можуть бути від кількох місяців до кількох років, внаслідок цього на незавершене будівництво відволікаються значні кошти.

    Чим коротші строки будівництва, тим  менше коштів потрібно для зведення однієї й тієїж кількості об'єктів, тим раніше нові потужності розпочнуть випуск продукції й скоротиться термін окупності капіталовкладень.

    Розподіл  капітальних вкладень між об'єктами будівництва (з урахуванням нормативних  строків спорудження) та концентрація їх на пускових будовах - важливі умови підвищення їхньої ефективності. Тим часом подовження строку будівництва нарївнї з уповільненням обороту капіталовкладень призводить до подорожчання будівництва.

    Важливий  фактор ефективності капіталовкладень—удосконалення відтворювальної структури основних фондів завдяки підвищенню частки реконструкції та технічному переоснащенню діючих основних фондів.

    Ефективність  капіталовкладень значною мірою  визначають розвиток матеріально-технічної  бази будівництва, рівень заводської' готовності будівельних конструкцій і деталей, темпи переоснащеннябудівельних організацій на основі нової техніки і підвищення рівня механізації осоновних і допоміжних робіт.Зростання частки типових проектів у будівництві знижує кошторисну вартість об'єктів, скорочує строки спорудження їх, підвищує продуктивність праці.

    Важливий  напрямок підвищеіййя ефективності інвестицій є удосконалення органйіацйних  форм будівництва, збільшення рівня  концентрації виробництво у будіндустрії. Удосканалення структури будівництва передбачає поєднання проетування і будівельні роботи в один технологічний ланцюжок який дасть змогу в коротші строки вводити в дію виробничі потужності й об'єкти.

    При визначенні напрямків йвестйційної політики слід враховувати такий фактор підвищення ефективності капіталовкладень, як збійьшемня частки витрат на устаткування, тобто на активну частину основних фондів. Тож в інвестиційній політиці харчової промисловості пріоритетом має бути технічне оснащення діючих підприємств.

    Особлива  увага сьогодні—вмілому використанню капіталу. Адже постійно відчувається гостра нестача інвестицій при зростанні  вартості капітального будівництва, техніки, створенні капітале- та науковоємких виробництв. Звісно, модернізувати  діючі підприємства потрібно. Але робити це широкомасштабне доцільно лише тоді, коли прибутки підприємств будуть достатніми для створення фондів нагромадження і споживання, а банки кредитуватимуть довгострокові інвестиційні проекти. Альтернативи тут не існує.

    Передусім прибуток, що залишається на підприємствах, спрямовується на реконструкцію і технічне переоснащення виробництва. Потім—амортизаційні відрахування. Адже підвищення інвестиційної активності безпосередньо пов'язане із ставленням до амортизації як основного ресурсу та фінансового джерела капіталовкладень. Уповільнити старіння основних фондів можна й завдяки прискореній амортизації—головному напрямку відновлення основ-нихвиробничих фондів. Одне джерело фінансування—кошти від приватизації підприємств галузі хлібопродуктів, які можна спрямувати на технічне й технологічне оновлення виробництва. І, нарешті, доцільно залучити гроші комерційних банків, а також населення та приватизаційні сертифікати. Це підвищить привабливість підприємств галузі для потенційних інвесторів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    ВИСНОВОК

     Харчова промисловість є найбільшою і найважливішою серед галузей промисловості. Жодне суспільство не може жити без продуктів харчування. Основною метою харчової промисловості є задоволення потреб людини в їжі. За сприятливих умов функціонування вона приносить чималу частину державного бюджету.

     Звичайно, розміщення цієї галузі промисловості здебільшого залежить від природно - ресурсного фактора, але в той же час вона орієнтується і на споживача. На території нашої держави розташовані досить родючі ґрунти та сприятливі кліматичні умови для розвитку харчової промисловості. На її розвиток також вплинув і історичний фактор, оскільки Україна завжди вважалась аграрною державою, тому на її території в різні часи розвивались такі комплекси, як зарнопродуктовий, бурякоцукровий, олійнопродуктовий та інші. Проте, в період переходу до ринкової економіки харчова промисловість зазнала великого негативного удару і тому її розвиток дещо занепав. Але в останні роки помічається стрімкий підйом і поліпшення її стану. Потужні харчові підприємства розміченні в основному в великих містах у районах з доброю ресурсозабезпеченістю. Економічні зв'язки, які існують з такими містами, дозволяють реалізовувати продукцію як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. На внутрішньому ринку продовольча продукція майже не поступається за якістю іноземним аналогам, проте на зовнішніх ринках її конкурентно спроможність невелика. Розвиток і реклама вітчизняної продукції дозволить зміцнити місце харчових продуктів на ринку та поповнити державний бюджет. Для удосконалення харчової промисловості потрібно виконувати ряд процедур в економічній сфері,потрібна і фінансова підтримка з боку держави. Розвиток харчової промисловості є кроком до підвищення економічного добробуту України. 

    Список  літератури

1.Качан Є.П. Розміщення продуктивних сил України– К 2008, ст.254 - 257

2.Ковалевський В.В Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка. – К. 2009, ст..231 – 234

3.Курочкін Г.Ф.  Розміщення продуктивних сил  і регіональна економіка – К 2008, ст.150-153

4. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник / За ред. Дорогунцова З.І.—К.: КНЕУ, 2009.— с 356 - 366 
5. Екологія: Підручник / С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін.—К.: КНЕУ, 2007.—371 с.

6. Шевцова В.І., Чижикова О.А. Навчально-методичний посібник з курсу «Екологія».— Донецьк: ДонНУ, — 2005. — стр. 43.