Пищевая промышленность Украины

ВСТУП 

    На  сучасному етапі розвитку склалося скрутне економічне становище для  всього народного господарства України  і особливо для – харчовій промисловості, оскільки ця область дуже залежить від інших областей – машинобудівною, хімічною, нафтопереробною, і особливо платоспроможності населення. У цей скрутний час більшість громадян країн вимушена економити кожну копійку власного заробітку.

    А оскільки наша харчова промисловість  вимушена конкурувати з сусідніми  країнами – де продукти харчування дешевші. Але в своїй більшості, щоб заощадити, до України поставляються неякісні продукти, або взагалі ті, в яких вийшов термін реалізації, незрідка товари підроблюються, а через недосконале і невідпрацьоване законодавство дуже важко відстежувати такі товари, і тому покупці купують цю продукцію, ставлячи власну харчову промисловість в глухий кут.

    Тому  харчова промисловість  – не маючи  можливості через те, що продукти не розкуповуються, розплатитися з постачальниками, а також купити, нова сировина. Беручи кредити  для розрахунків, вона також ставить себе  в залежність, а то і навіть втрати права власності на власне підприємство.  Також великі проблеми має сировинна база харчової промисловості – сільськогосподарське виробництво. У кожного сільгоспвиробника велика заборгованість до держбюджету, через що їх рахунки в банках закриваються, вони не мають можливості розплатитися з постачальниками – запчастин, нової техніки, паливно-мастильних матеріалів – також потрапляють в залежність, від бізнесменів, і вимушені віддавати продукцію за мінімальною ціною, ледве покриваючи власні витрати. І навіть ціни, по яких купуються продукти сільгоспвиробництва державою, – також далекі від світових.

    Але і в такій скрутній обстановці харчова промисловість функціонує – шукає дороги подолання проблем – інвесторів, з-за кордону і у власній державі, вводить нові технології і устаткування і тому подібне.

    1. Особливості розміщення  галузей харчової  промисловості і  їх сировинної  бази. 

     Харчова промисловість - одна з провідних структуроформуючих галузей не лише агропромислового й промислового комплексів, а й усього народного господарства України. За кількістю зайнятих та за обсягом валової продукції харчова промисловість належить до найважливіших галузей господарства у більшості країн світу, і в Україні зокрема. Харчова промисловість має складну структуру. До її складу входить більше 20 галузей, що виробляють як готову продукцію, так і напівфабрикати. Провідними галузями харчової промисловості України є цукрова, м'ясна, молочна, олійножирова, плодоовочеконсервна, кондитерська, спиртова, виноробна, соляна. Основними чинниками розміщення галузей є чисельність і густота населення, сировинна база, форми організації виробництва, транспорт, об'єктивними - природні умови та науково-технічний прогрес. Основними факторами її розміщення вважаються сировинний та споживчий.Залежно від дії основних факторів галузі первинної переробки сільськогосподарської сировини поділяють на такі групи:

• орієнтуються на джерела сировини: цукрова, консервна, крохмале-патокова, олійна;
• тяжіють до місць споживання готової продукції: молочна, кондитерська;
• одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача: м'ясна, борошномельно-круп'яна.

     Для розміщення харчової промисловості характерною є спеціалізація за стадіями технологічного циклу, коли перші з них наближені до сировини, а подальші – до споживання. Прикладом може служити овочеконсервна галузь: виробництво пульпи з томатів безпосередньо у сільськогосподарському районі та виготовлення з неї пасти, соків у центрі споживання. У виноробстві: первинне та повторне.

     У харчовій промисловості України діють 2000 підприємств. У розпорядженні підприємств галузі 17,4 тис. вантажних автомобілів, 3,4 тис. причепів і напівпричепів, проте більш як 15% з них перебувають у технічно несправному стані. Загальні по Україні втрати продукції харчової промисловості через це становлять понад 20%.

     Зниження витрат по галузі та збереження якості продукції залежать від розвитку таро-пакувального господарства. А поки що розфасована продукція становить лише 25-30%, тоді як у країнах з розвиненою ринковою економікою 80-90%. Тому невідкладним завданням має бути створення власної промислової і сировинної бази для виготовлення тари й упаковки на підприємствах України.

     Понад 200 підприємств харчової промисловості стали партнерами іноземних фірм. Це співробітництво дало змогу освоїти новітні технології, придбати обладнання, потрібну сировину, випускати нові види продукції не нижче європейських стандартів.

     За останні роки в харчовій промисловості намітилася тенденція до збільшення обсягу виробництва продукції. Так, за 1999 р. він зріс на 7,8%. Позитивно вплинули на стабілізацію галузі реструктуризація підприємств та їх адаптація до умов ринкової кон'юнктури. 

    2. Галузева структура  і сучасний рівень  розвитку  харчової  промисловості. 

    Харчова промисловість — сукупність галузей  промисловості, що постачають продукти харчування, мило, тютюнові, парфумерно-косметичні вироби та ін. Харчова промисловість  охоплює три основні групи  галузей: харчосмакову, м'ясо — молочну  й рибну. Вона об'єднує понад 40 підгалузей і виробництв, що поділяються на добувні (рибна, соляна, виробництво мінеральних вод, переробка дикорослих культур) та обробні. З-поміж галузей вирізняються ті, що виробляють готові харчові продукти, безпосередньо споживані населенням, та галузі (скажімо, борошномельна, олійно-жирова), які виробляють продукцію, що зазнає подальшої переробки і водночас може бути предметом особистого споживання.

    Використовуючи  сировину рослинного і тваринного походження, харчова промисловість є тісно  пов'язаною з сільським, рибним, китобійним та іншими промислами. Особливе значення має зв'язок із сільським господарством.

    До  харчосмакової промисловості належать галузі: цукрова, хлібопекарна, борошномельно-круп'яна, кондитерська, макаронна, олійно-жирова, парфумерно-косметична, спиртова, лікеро-горілчана, виноробна, пивоварна, виробництво безалкогольних напоїв, дріжджова, крохмале-патокова, плодоовочева, соляна, тютюново-махоркова.

    Залежно від характеру розміщення вирізняють дві групи галузей. Перша об'єднує  галузі, що працюють на довізній сировині й не пов'язані безпосередньо з сировинною базою. Вони розміщуються в портах, столичних центрах, залізничних вузлах (маргаринова, хлібопекарна, пивоварна, кондитерська, макаронна, молочна та ін.). До другої групи належать галузі, зорієнтовані на сировину з високими нормами її витрат (цукрова, маслоробна, молочноконсервна, олійно-жирова, крохмале-патокова). Деякі галузі розміщуються з урахуванням сировини й споживача (м'ясна, борошномельна, тютюнова).

    Наближення  харчової промисловості до сировинних баз і місць споживання харчової продукції досягається в окремих галузях на основі спеціалізації підприємств за стадіями технологічного процесу. При цьому первинна обробка сільськогосподарської сировини розміщується поблизу його джерел, а виробництво готових виробів — у центрах їх споживання. Таке територіальне розчленування технологічного процесу можна спостерігати в тютюновій (ферментаційні й тютюнові фабрики), чайній (чайні й чаєрозважувальні фабрики), виноробній (заводи первинного і вторинного виноробства) та інших галузях харчової промисловості.

     М'ясна промисловість є однією з основних у харчовій індустрії. На розміщення м'ясокомбінатів вирішальний вплив має сировинна база, а визначальним фактором при розміщенні м'ясопереробних заводів, ковбасних та кулінарних фабрик є наявність споживачів. Розвиток холодильної техніки і холодильного транспорту дає змогу однаково наблизити переробку м'яса та худоби як до сировини, так і до споживача. Розміщення м'ясного виробництва характеризується концентрацією його в індустріальних районах і в районах потужної сировинної бази. М’ясна промисловість забезпечує населення свіжим і мороженим м’сом, ковбасними виробами та м'ясними напівфабрикатами. У структурі цих продуктів провідне місце займає свинина та яловичина;використовується також м'ясо птиці, баранина. Найбільші м’ясокомбінати розміщені у Києві, Дніпропетровську, Полтаві, Одесі, Харкові, .Запоріжжі, Вінниці, Черкасах Великі птахокомбінати, орієнтованім виробництво м'яса, розміщені поблизу найбільших міст Украй, а також у курортних зонах.

     Молочна промисловість об'єднує маслоробну, сироварну, молочно-консервну галузі, виробництво продуктів з незбираного молока. Розміщення підприємств по переробці молока переважно тяжіє до районів споживання. В Україні є понад 500 підприємств молочої промисловості, у кому числі 10 виробляють високоякісні молочні консерви. Найбільші комбінати та заводи розміщені у Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Львові, Запоріжжі, Кременчуці, Первомайську, Лубнах.

     Масложирова промисловість виробляє і переробляє рослинні жири та пов'язані з ними продукти. Розміщені підприємства цієї галузі поблизу сировинних районів. Діють масложирокомбінати у Дніпропетровську, Полтаві, Харкові, Одесі, Маріуполі, Запоріжжі, Кіровограді, Пологах.

     Олійножирона промисловість — це переробка насіння соняшнику, сої, ріпаку, льону з метою виробництва олії, маргарину, мила та інших похідних від насіння та олії продуктів: оліфи, соняшникового та соєвого борошна, харчового білка, мильної пасти, емульсолу, кулінарних жирів тощо. Найбільші підприємства галузі розміщені у Запоріжжі, Одесі, Вінниці, Чернівцях, Слов'янську, Ніжині, Дніпропетровську, Кіровограді, Харкові, Києві, Львові, Донецьку, Ужгороді.

     Плодоовочеконсервна промисловість зосереджена у степовій та. частково, лісостеповій зонах. З розвитком та поглибленням районної спеціалізації сільського господарства ця галузь може набути базу для перетворення її на галузь експортного призначення. Сировина для овочеконсервної промисловості малотранспортабельна, тому переробка її здійснюється біля місць вирощування. Найбільші підприємства цієї галузі діють у Криму, Одеській, Херсонській, Миколаївській областях. Є консервні та овочесушильні підприємства також у Кіровоградській, Полтавській, Черкаській, Вінницькій, Закарпатській областях.

     Млинарсько-круп'яна промисловість забезпечує населення борошном та крупами, а відходи виробництва використовуються для виготовлення комбікормів. Підприємства галузі розміщені у всіх великих, середніх та малих містах і зорієнтовані як на сировину, так і на споживача. Найбільші центри: Київ, Харків, Одеса, Миколаїв, Запоріжжя, Львів, Тернопіль. Елеватори великої потужності зосереджені у Херсоні, Миколаєві, Одесі, Маріуполі, Дніпропетровську, Запоріжжі, Кременчуці, Феодосії, Керчі тощо.

     Хлібопекарна промисловість є в усіх містах. Вона випускає понад 300 видів хлібобулочних виробів. Існує проблема забезпечення свіжим хлібом глибинних районів країни.

     Виноробна промисловість як сировину використовує виноград, фрукти, ягоди. Первинне виноробство розміщене у районах виробництва сировини, а вторинне виноробство та розлив вина розміщені як у районах виробництва сировини, так і у місцях споживання, Найбільшими виробниками різних виноградних вин та коньяків є міста Криму, Одеської, Херсонської, Миколаївської та Закарпатської областей. У Донбасі; Придніпров'ї, деякій обласних центрах лісостепової зони, де багато садків та ягідників, виробляються плодово-ягідні вина.

     З інших галузей харчової промисловості поширене спиртове й спиртове й лікеро – горілчане виробництво. Воно використовує відходи цукрової промисловості, сокового виробництва, а також зерно та картоплю. Спиртові заводи зосереджені у Черкаській, Вінницькій, Кіровоградській, Житомирській, Київській та інших областях. В Україні діє більше 40 підприємств лікеро-горілчаної промисловості, зосереджених головним чином у великих містах.

    Рибна промисловість розміщена у Південному економічному районі та прив'язана до портів Керчі, Бердянська, Маріуполя, Одеси, Очакова, Вилкова, Севастополя, Іллічівська.

    3. Проблеми розвитку  галузей харчової  промисловості в  умовах переходу  до ринкових стосунків.

    Питання інвестування належать до одних з  найважливіших, від яких залежить функціонування й розвиток харчової промисловості  в умовах ринкової економіки. Завдяки інвестиціям розширюються й удосконалюються виробничі потужності та основні фонди, забезпечуються необхідні пропорції. Інвестиції у виробничу сферу мають забезпечити підвищення технічного рівня й поліпшення розміщення діючих виробництв, а також необхідний приріст потужностей.

    Інвестиційні  рішення приймають з питань оптимізації  структури активів, визначення потреби  в їх заміні чи ліквідації; розробки методів і засобів реалізації інвестиційної політики; визначення потреби в фінансових коштах; розробки й затвердження інвестиційних проектів; управління пакетом цінних паперів. Вони можуть бути короткотерміновими й довготерміновими. Перші спрямовані на визначення структури капіталу на поточний період, їх прийняття потребує знання нинішніх тенденцій розвитку ринку. Довготермінові рішення мають забезпечити успішне функціонування виробництва в майбутньому. Вони потребують використання сучасних методів аналізу для вибору оптимальних напрямків і шляхів розвитку виробництва на перспективу з урахуванням об'єктивних законокономірностей.