Законодавче і нормативно-правове регулювання звітності та мета її складання

Схема користувачів звітності  підприємств наведена на рис. 2.

Розглянемо інформаційні потреби окремих груп зовнішніх  користувачів.

Зовнішні користувачі — це ті підприємства чи фізичні особи, які мають певні фінансові інтереси й зацікавлені в інформації про підприємство.

Засновники, учасники (інвестори) — це особи, які внесли свій капітал при створені підприємства, вони стурбовані ризиком, притаманним інвестиціям і доходом від цих інвестицій; акціонери зацікавлені в інформації, що дозволяє їм оцінити спроможність підприємства сплачувати дивіденди.

Орган до сфери  управління якого належить підприємство потребує інформації про реалізацію головної мети створення підприємства і його місце серед інших аналогічних суб’єктів господарювання.

 

 

Рис. 1. Послідовність формування звітної інформації для користувачів

 

Органи державного контролю і регулювання зацікавлені в інформації з метою визначення податкової політики та використання інформації як основи статистичних даних про національний дохід та формування макроекономічних показників.

Банківські  та кредитні установи потребують інформації про фінансовий стан підприємства, ефективність діяльності для оцінки ризиків при наданні кредитів та впевненості в тому, що їх позики та відсотки з них будуть своєчасно і в повній сумі повернуті.

Постачальники та інші кредитори зацікавлені в повній інформації, яка дозволила б їм визначити, чи своєчасно і в повній сумі буде погашатися заборгованість.

 

 

Рис. 2. Користувачі фінансової звітності підприємства

 

Клієнти виявляють інтерес до інформації щодо безперервності діяльності підприємства, особливо у випадках коли вони залежать від підприємства або мають довгострокові угоди з ним на отримання необхідних товарів чи послуг.

Громадськість через показники фінансової звітності оцінює внесок підприємства у місцеву економіку, можливість забезпечення зайнятості населення тощо.

Аудитори (зовнішні) потребують інформації для підтвердження її реальності і відповідності П (С)БО.

Конкуренти через інформацію з фінансової звітності здійснюють пошук слабких ланок в діяльності підприємства з метою підриву його репутації на ринку товарів і послуг.

Внутрішні користувачі — це керівники, управлінський персонал і працівники підприємства.

Керівники підприємства та інший управлінський персонал потребують інформації, щоб визначитися зі стратегією і тактикою бізнесу, головними напрямами розвитку підприємства, нівелюванням слабких та посиленням сильніших сторін в його діяльності та здійсненням ефективного контролю.

Працівники  підприємства зацікавлені в інформації щодо стабільності та прибутковості підприємства, на яких вони працюють. Працівники також зацікавлені в інформації, яка дозволяє їм оцінити здатність підприємства забезпечувати оплату праці, зайнятість на майбутнє та пенсію.

Профспілки зацікавлені в інформації про дотримання роботодавцями законодавства про працю з метою захисту працівників.

Працівники  бухгалтерії, фінансисти, економісти використовують дані фінансової звітності за попередній період для заповнення окремих показників звітності за звітний період, а також здійснюють аналіз показників звітності для підготовки Приміток до звітності та її оприлюднення.

 

 

1.3. Види, класифікація та склад звітності підприємства

 

Склад і структура звітності підприємства залежить з одного боку від видів обліку, а з іншого — від інформаційних потреб користувачів.

Існує три види господарського обліку — внутрішньогосподарський (управлінський), бухгалтерський, статистичний, які один одного доповнюють і відповідно три види звітності.

Класифікація видів звітності підприємства за джерелами інформації (рис. 3).

 

Рис. 3. Залежність видів  звітності від джерел інформації

Відповідно до чинного  законодавства і нормативно-правової бази бухгалтерська фінансова звітність підприємств поділяється на:

• бухгалтерську;
• фінансову;
• консолідовану;
• зведену.

Бухгалтерська звітність — це звітність, що складається на підставі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб в інформації різних користувачів. За своїм обсягом ця звітність включає фінансову звітність та внутрішньосистемну (спеціальну), яка задовольняє в інформації органи управління.

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності, рух грошових коштів за звітний період. До фінансової звітності входять і Примітки, тобто сукупність показників і пояснень, які забезпечують деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також інша інформація, розкриття якої передбачено П(С)БО. Під розкриттям слід розуміти надання інформації, яка є суттєвою для користувачів фінансової звітності.

Ця звітність розрахована на користувачів, які не мають змоги  вимагати звітів, складених з урахуванням  їх конкретних інформаційних потреб.

Консолідована фінансова звітність — це звітність, яка відображає фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів юридичної особи та її дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці. Цю звітність складає і подає материнське підприємство.

У теперішній час активізувалися процеси злиття компаній, створення дочірніх фірм, які в багатьох випадках мають статус юридичних осіб, але економічно залежать від материнської компанії. Складання консолідованої звітності забезпечить потреби материнської компанії в інформації про фінансовий стан, результати До 1999 р. та зміни у фінансовому стані групи підприємств в цілому. Раніше така звітність була відсутня тому, що материнські та дочірні компанії, як правило, складали відокремлену фінансову звітність. Це ускладнювало аналіз реального фінансового стану групи підприємств в цілому.

Зведена фінансова  звітність — це звітність, яку складають міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать підприємства, засновані на державній власності, та органи, які здійснюють управління майном підприємств, заснованих на комунальній власності щодо всіх підприємств, що належать до сфери їх управління.» Зазначені органи також окремо складають зведену фінансову звітність щодо господарських товариств, акції (частки, паї), яких перебувають відповідно у державній та комунальній власності.

Зведену фінансову звітність  складають також об'єднання підприємств по всіх підприємствах, які входять до їх складу. Одночасно слід зазначити, що підприємства, які входять до об'єднань, зобов'язані складати самостійний Баланс.

Усі ці види звітності  регламентуються відповідними П(С)БО (1,2,3,4,5,6,19,20,25).

Підприємства в Україні  складають і інші види звітності. Так, згідно статті 3 пункту 2 Закону України  «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства складають крім фінансової, податкову, статистичну та інші види звітності. Для складання усіх видів звітності, при умові, що вони використовують грошовий вимірник є дані бухгалтерського обліку. Адже за допомогою бухгалтерського обліку можна уніфікувати всі дані про господарську діяльність підприємства та забезпечити отримання повної, правдивої та неупередженої інформації.

Статистична звітність — це звітність, яку складають усі суб'єкти господарювання і яка надає інформацію органам державної статистики, для оцінки стану і розвитку економіки держави та планування макроекономічних показників.

Податкова звітність — це звітність, яку складають суб'єкти господарювання, що є платниками податків та яка надає інформацію органам державної податкової адміністрації і характеризує стан розрахунків з державою за податками.

Загалом звітність підприємств можна класифікувати за такими ознаками (рис. 4).

За порядком регулювання та роллю в управлінні звітність поділяється на державну і внутрішньогосподарську.

Державна звітність встановлюється органами державного • управління України, Міністерством фінансів, Держкомстатом, Державною податковою адміністрацією. Вона включає в себе фінансову, податкову і статистичну звітність. Ця звітність містить показники економічного і соціального розвитку підприємств, регіонів, галузей, країни тощо.

Внутрішньогосподарська (управлінська) звітність — це звітність окремих внутрішньогосподарських підрозділів підприємств. Вона містить окремі відомості про діяльність підрозділів підприємства за встановленими для них показниками на підставі яких приймаються управлінські рішення.

За місцем використання розрізняють звітність зовнішню і внутрішню.

Зовнішня фінансова  звітність використовується як за межами підприємства, так і на підприємстві.

Зовнішня фінансова  звітність — це, в основному, бухгалтерська, податкова, статистична і спеціальна, що використовується як за межами підприємства, так і на підприємстві й обов'язково підписується керівником і головним бухгалтером.

Внутрішня (управлінська) звітність використовується тільки на підприємстві менеджерами різних рівнів.

За змістом  звітних даних виділяють типову і спеціалізовану звітність.

У типовій  звітності відображаються однакового змісту показники, що характерні для усіх підприємств незалежно від виду діяльності та форми власності.

До спеціалізованої  звітності відносять звітність, що характеризує діяльність підприємств і організацій окремої галузі економіки або її підгалузей.

 

 

Рис 4. Загальна схема класифікації звітності

 

За обсягом  показників звітність поділяється на коротку і повну.

Коротка звітність подається із скороченим числом показників за звітний місяць або квартал.

Повна звітність подається за всіма показниками, затвердженими в установленому порядку, включаючи й ті, за якими спочатку були подані короткі звіти.

За періодом складання звітність поділяється на періодичну і річну.

Періодична  звітність — це місячна і квартальна звітність. Вона відображає фінансовий стан і результати діяльності підприємства наростаючим підсумком з початку року за відповідний місяць, квартал.

Річна звітність містить показники діяльності підприємства за

звітний (календарний) рік.

За ступенем узагальнення даних звітність поділяється на первинну і зведену.

Під первинною звітністю розуміють звітність окремих підприємств. Зведену звітність одержують шляхом підсумовуванням даних первинної звітності. За відомчою приналежністю така звітність складається всіма міністерствами, відомствами, Укоопспілкою, у вищих органах управління, а за територіальним принципом і галузями економіки — органами статистики.

За терміном подання розрізняють звітність термінову і звичайну. Термінова звітність подається протягом чотирьох днів після закінчення звітного періоду. Звичайна звітність подається в термін встановлений органом управління, до сфери управління, якого належить підприємство.

За способом відправлення звітність поділяється на телеграфну, поштову і ту, яка подається власноруч.

Місячна звітність, як правило, надсилається телеграфом (факсом) або надсилається поштовим відправленням.

Квартальна — поштовим відправленням, власноруч. Річна звітність подається власноручно. Форми фінансової звітності та порядок їх заповнення для різних суб'єктів господарювання встановлюються такими державними органами:

• для підприємств (крім банків) — Міністерством фінансів України за погодженням з Державним комітетом статистики України;
• для банків — Національним банком України за погодженням з Державним комітетом статистики України;
• для бюджетних установ, органів Державного казначейства України з виконання бюджетів усіх рівнів і кошторисів видатків — Державним казначейством України.

Таким чином, суб'єкти підприємницької  діяльності в Україні зобов'язані  подавати державну річну і квартальну фінансову звітність, яка складається із таких типових форм (табл. 3).

Суб'єкти малого підприємництва та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності за квартал і рік складають фінансову звітність за спрощеними формами в обсязі Балансу (форма № 1-М) і Звіту про фінансові результати (форма № 2-М).

 

 

 

Таблиця 3

 

СКЛАД РІЧНОЇ І КВАРТАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

(крім суб'єктів малого  підприємництва)

 

Назва форм фінансової звітності	Періоди подання
		за квартал	зарік
Баланс (форма № 1)	+	+
Звіт про фінансові результати (форма № 2)	+	+
Звіт про рух грошових коштів (форма № 3)	-	+
Звіт про власний капітал (форма  № 4)	-	+
Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5)	-	+
Інформація за сегментами (форма  6) — додаток до форми № 5	-	+
Розрахунок податкових різниць за даними бухгалтерського обліку (форма № 7)	-	+