Найважливіші риси офіційно-ділового
стилю:
1) високий ступінь стандартизації
мовних засобів, широке вживання типових
мовних зворотів, наприклад: відповідно до ...,
у зв’язку з тим, що ..., доводимо до Вашого
відома... Сподіваємося на подальшу плідну
співпрацю…;
2) точність, послідовність і
лаконічність викладу;
3) відсутність образності, емоційності,
індивідуальних авторських рис;
4) наявність реквізитів, які
мають певну черговість і постійне місце;
5) для чіткої організації
текст ділиться на параграфи, пункти, підпункти;
6) лексика здебільшого нейтральна,
вживається в прямому значенні;
7) відсутні діалектизми, жаргонізми,
вигуки, частки, іменники з суфіксами суб’єктивної
оцінки;
8) речення переважно прості,
поширені, з прямим порядком слів; вставні
слова, як правило, стоять на початку речень.
9) форми вживаних дієслів характеризуються
значенням позачасовості, постійності
дії, при чому переважають форми теперішнього
часу;
10) вживаються прості поширені
речення, ускладнені зворотами, безособові
речення, переважають складнопідрядні
та складносурядні; прямий порядок слів.
Офіційно-діловий стиль поділяється
на підстилі:
Підстиль |
Сфера використання |
Жанрова реалізація |
1.Законодавчий |
Законодавство; офіційно-ділові
стосунки між державою і її громадянами |
Конституція України, закони,
укази, статути, положення, ін. |
2.Дипломатичний |
Міждержавні офіційно-ділові
стосунки: політика, економіка, культура. |
Конвенції (міжнародні угоди),
комюніке (повідомлення), ноти (звернення),
протоколи, меморандуми (дипломатичні
листи), договори, заяви, ультиматуми (дипломатичних
вимог), ін. |
3.Юридичний |
Юриспруденція: судочинство,
дізнання, розслідування, арбітраж, правові
та конфліктні відносини |
Акти, позовні заяви, запити,
протоколи, постанови, повідомлення, ін. |
4.Адміністративний |
Професійно-виробнича сфера,
правові відносини, діловодство. |
Офіційна кореспонденція, договори,
контракти, заяви, автобіографії, характеристики,
доручення, розписки, ін. |
Науковий стиль — це стиль, сферою використання
якого є наукова та науково-технічна діяльність,
освіта; він призначений для інформування
про результати наукових досліджень, обґрунтування
гіпотез, класифікації і систематизації
знань, впливу на інтелект читача або (рідше)
слухача.
Найважливіші особливості наукового
стилю:
1) логічність викладу;
2) насиченість термінами, абстрактною
лексикою;
3) недвозначність викладу;
4) використання складних речень
із вставленими конструкціями, відокремленнями
тощо;
5) документування тверджень
(наявність цитат, посилань);
6) монологічний виклад.
Науковий стиль має такі різновиди:
1. Суто науковий (розрахований
на фахівців; стиль монографій, наукових
статей, рецензій, наукових доповідей,
дисертацій, курсових і дипломних робіт,
рефератів і т.д.), який поділяється на
науково-технічний і науково-гуманітарний;
2. Науково-популярний (використовується
для зрозумілого, доступного викладу наукової
інформації нефахівцям; реалізується
в неспеціальних часописах, книгах);
3. Науково-навчальний (стиль
підручників, лекцій, навчальних посібників).
Стандартизація — ознака лише
офіційно-ділового функціонального стилю
літературної мови.
Лише в офіційно-діловому стилі
допустимі мовні кліше, стереотипні конструкції,
як-от: з метою; у зв'язку з тим, що (через
те, що); з огляду на те, що; зважаючи на
те, що; зважаючи на викладене вище; відповідно
до; в порядку...; згідно з; по лінії; оскільки...
то; або усталені словосполучення: прошу
дозволити; взяти до уваги; довести до
відома; взяти за основу; взяти зобов'язання;
таким чином; ми, що нижче підписались,
та ін. У цьому стилі небажана багатоманітність
виражальних засобів — універсалізація
форм висловлення думки полегшує сприйняття
змісту документа, концентрує увагу на
кожному його положенні, спрощує процес
складання окремих видів ділових паперів.
Тут недопустиме вживання емоційно-експресивної,
діалектної, просторічної та іншої стилістично-маркованої
лексики, розмовних конструкцій, адже
тон ділового мовлення — нейтральний,
колорит — офіційний. Зате абревіатури
трапляються часто (назви установ, організацій,
служб, приладів, обладнань, систем), і
вони повинні бути загальноприйнятими,
а не вузьковідомчими.
Неправильно називати офіційно-діловий
стиль «сухим», «казенним», «канцелярсько-бюрократичним»
— це не вади, а визначальні риси стилю,
його характерні параметри (інша справа,
якою є людина, що виконує документ, у живому
спілкуванні; «канцелярський» стиль усного
спілкування повинен розчинятися в розмовному).
Щоправда, в окремих видах ділових паперів
можуть траплятися слова з суфіксами суб'єктивної
оцінки, навіть окремі частки, вигуки (напр.
в акті, протоколі, доповідній), але загалом
фраза з такими мовними засобами мусить
виражати нейтральне ставлення до повідомлюваного
(порівн.: величезні зусилля, бездоганне
вирішення; хай перші, але вже успіхи; взяти
б і зробити; але ж не продумали).
У діловому стилі вживаються
пасивні конструкції (напр.: обговорюється
питання, доводиться план, визначаються
розміри, встановлюються терміни, задовольняються
вимоги, перерозподіляється прибуток
та ін.), віддієслівні іменники застосовуються
частіше, аніж дієслова (виконання, вирішення,
укладання, утворення, збереження, забезпечення,
вивчення, удосконалення, викорінення,
подолання, встановлення, закінчення,
одержання, повідомлення, розв'язання,
затвердження), хоча в розпорядчій документації
переважають, звичайно, інфінітивні форми
(затвердити, зобов'язати, вказати, попередити,
організувати, доповісти).
Традиціями закріплений у цих
текстах (як і в наукових) прямий порядок
слів: підмет перед присудком, узгоджене
означення перед означуваним словом, неузгоджене
— одразу після означуваного слова, додаток
— після керуючого слова, обставинні слова
— ближче до слова, яке вони пояснюють,
вставні слова — на початку речення. Специфічні
в діловому (і в науковому) мовленні й підсумкові
конструкції: коротко кажучи (а не коротше
кажучи); одне, слово (а не одним словом);
як зазначалося вище; у зв'язку з тим, що;
у зв'язку з цим і т. д. Загалом переважають
складні речення, «ланцюжки» речень, текст
чітко членується на абзаци, у межах яких
речення тісно пов'язуються за смислом
і граматично. Неправильне виділення абзаців
свідчить про нелогічність мислення, отже,
вчитися абзаців, членування думки на
логічні частини треба з науки мислити.
Основним видом офіційно-ділового
стилю є документ.
Документ – це засіб закріплення
на папері інформації про факти, події,
явища дійсності та про діяльність людини.
Документи бувають текстові й цифрові.
Ділові папери різних видів мають відповідну
форму, свій стандарт, що полегшує ведення
документації, ділового листування. Кожний
документ складається з окремих елементів,
що звуться реквізитами.
Сукупність розміщених у встановленій
послідовності реквізитів називається
його формуляром.
Найпоширенішими видами документів є акт, заява,
протокол, автобіографія, характеристика,
анкета, наказ, договір, довідка, доручення,
звіт, лист, постанова та інші. Їх називають діловими
паперами.
Отже, офіційно-діловий стиль
вживається в офіційно-діловій сфері суспільного
життя: у ділових листах, у діловодстві,
у юридичній та законотворчій практиці.
Мета офіційно-ділового стилю
— інформативність та чіткість викладення
цієї інформації. Звичайною формою офіційно-ділового
стилю є монолог.
В офіційно-діловому стилі завжди
присутній попередній відбір мовного
матеріалу. Також вироблена система норм
і правил заповнення та складання документів,
вона викладена у спеціальних нормах і
наказах.
Офіційно-діловий стиль має
свої жанри: устав, протокол, акт, кодекс,
доручення, судовий вирок, резюме, розписка,
інструкція, наказ, об'ява.
В офіційно-діловому стилі використовуються
нейтральні мовні одиниці, певна ділова
термінологія і фразеологія. Більшість
слів реалізують свої прямі значення.
Широко використовуються стандартні мовні
формули (чинне законодавство, звіти подавати
щомісячно), складні й складені прийменники
й сполучники, віддієслівні іменники (подання,
клопотання), складні розгорнуті речення
(з огляду на те, що...). В офіційно-діловому
стилі зазвичай є неприпустимим використання
будь-яких експресивних мовно-стильових
прийомів і засобів.
Офіційно-діловий стиль потребує
максимально точного викладення думки,
це має запобігти подвійному або неточному
різнобічному тлумаченню змісту документів.
Лексика офіційно-ділового стилю є термінологізованою
за рахунок спеціальних сталих виразів
та термінів: дипломатичних, юридичних,
законотворчих, суспільно-політичних.
Тексти офіційно-ділового стилю
вимагають документації тверджень, точності
й однозначності сприймання позначуваних
понять, стислості, еконо-мності формулювань.
Фахівець повинен досконало володіти
всіма стилями літературної мови, які
використовуються в професійному спілкуванні.
Висновок
Офіційно-діловий стиль (ОДС) — функціональний
різновид мови, який слугує для спілкування
в державно-політичному, громадському
й економічному житті, законодавстві,
у сфері управління адміністративно-господарською
діяльністю. Належить до виразно-об'єктивних
стилів; виділяється найвищою мірою книжності.
Основне призначення — регулювати ділові
стосунки зазначених вище сферах та обслуговувати
громадянські потреби людей у типових
ситуаціях.
Під функціональним різновидом мови
слід розуміти систему мовних одиниць,
прийомів їх виокремлення та використання,
обумовлених соціальними завданнями мовлення.
Зразок 1
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ
Стаття 24
Громадяни мають рівні конституційні
права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи
обмежень за ознаками раси, кольору шкіри,
політичних, релігійних та інших переконань,
статі, етнічного та соціального походження,
майнового стану, місця проживання або
іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка
забезпечується: наданням жінкам рівних
з чоловіками можливостей у громадсько-політичній
і культурній діяльності, у здобутті освіти
і професійній підготовці, у праці та винагороді
за неї; спеціальними заходами щодо охорони
праці і здоров я жінок, встановленням пенсійних пільг;
створенням умов, які дають жінкам можливість
поєднувати працю з материнством; правовим
захистом, матеріальною і моральною підтримкою
материнства і дитинства, зокрема надання
оплачуваних відпусток та інших пільг
вагітним жінкам і матерям.
Зразок 2
Директорові Божиковецької
середньої школи
Житомирського
Андрія Івановича,
учня Іванківської
середньої школи,
який мешкає в селі Іванківка
Деражнянського району
Хмельницької області
ЗАЯВА
У зв’язку з переїздом батьків
у село Божиківці Деражнянського району
прошу зарахувати мене учнем сьомого класу
Божиковецької середньої школи.
До заяви додаю такі документи:
1. Табель успішності, виданий
Іванківською середньою школою.
2. Свідоцтво про народження.
3. Довідку про стан
здоров’я.
15 жовтня 2008 р.
А. Житомирський
Використана література:
- Наталія Непийвода Мова української науково-технічної літератури (функціонально-стилістичний аспект). –К.: ТОВ “Міжнар. фін. агенція", 1997. – 303 с.
- Катерина Городенська. Синтаксична специфіка української наукової мови //Українська термінологія і сучасність: Збірник наук. праць, Вип.
IV.– К.: КНЕУ, 2001.–368с.– С.11-14.
- Роман Рожанківський. Щодо українського стилю фахової мови// Проблеми української термінології. Матеріяли 5-ї Міжнародної наукової конференції.– Львів, Львівська політехніка, 1998.– С.43–46