Наукові документи та видання

 

ЗМІСТ:

 

1. Наукові документи та видання…………………………………………….…3

2. Методи формування та згуртування колективу…………………………….8

3. Завдання №1………………………………………..........................................10
4. Завдання №2…………………………………………………………….……16
5. Завдання №3………………………………………………………………….18

Перелік використаної літератури…………………………………………...20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1 НАУКОВІ  ДОКУМЕНТИ ТА ВИДАННЯ

 

Науковий  документ - матеріальний об’єкт, який має науково-технічну інформацію і  призначений для її зберігання та використання.

Залежно від способу подання розрізняють  документи: текстові (книжки, журнали, від подружжя та інших.), графічні (креслення, схеми, діаграми), аудіовізуальні (звукозапису, кіно- і відеофільми), машиночитні (наприклад, що утворюють базі даних, на мікрофотоносіях) та інших. З іншого боку, документи поділяються на первинні (містять нові наукові відомості чи нове осмислення ідей фактів) і вторинні (містять результати аналітико-синтетичної і логічної переробки однієї чи кількох первинних документів або інформацію про них).

Первинні  документи і друкування.

Як первинні, і вторинні документи поділяються  на опубліковані (видання) і неопубліковані. З розвитком інформаційної технології це розмежування стає менш істотним. У зв'язку з наявністю в неопублікованих документах цінної інформації, випереджаючої відомості в опублікованих виданнях, органи НТІ прагнуть оперативно поширювати ці документи з допомогою новітніх коштів репродукування.

Серед первинних документів - книжки (неперио  дические текстові видання обсягом  понад 48 сторінок); брошури (неперіодичні текстові видання об’ємом понад чотири, але з більш 48 сторінок).

Книги і брошури поділяються на платні і безплатні, і навіть наукові, навчальні, офіційно-документальні, науково-популярні і, нарешті, за галузями науку й науковим дисциплінам. Ось серед книжок і брошур важливе наукове значення мають монографії, містять всебічне дослідження однієї проблеми, чи теми і належать одній або кільком авторам, і поза тим збірники наукової праці, містять ряд про винищень однієї чи кількох авторів, реферати і офіційні різні чи наукові матеріали.

Для навчальних цілей видаються підручники і  навчальні посібники (навчальні видання). Це неперіодичні видання, містять систематизовані відомості вченого й ужиткового характеру, викладені у формі, зручною для викладання й вивчення.

Деякі видання, опубліковані від імені  державних або громадських організацій, установ та називаються офіційними. Вони містять матеріали законодавчого, нормативного чи директивного характеру.

Найбільш  оперативним джерелом НТІ є періодичні видання, які виходять через певні часові відтинки.

До спеціальним  видам технічних видань відносять  нормативно-технічної документації, регламентуючі науково-технічний рівень добробуту й якість своєї продукції (стандарти, інструкції, методичні вказівки та інших.). Стандарт — нормативно-технічний документ, встановлений комплекс норм, правил, вимог об'єкта стандартизації, та затверджений компетентним органом. Залежно від змісту стандарти включають: технічні умови й підвищенні вимоги; параметри й розміри; типи; конструкції; марки; сортаменти; правила приймання; методи контролю; правила експлуатації і ремонту; типові технологічні процеси та т. п.

По приналежності  стандарти поділяються на вітчизняні, країн-членів РЕВ, національні розвинених країн, фірм і асоціацій, відділу міжнародних організацій (наприклад, Міжнародну організацію заходів і терезів тощо. ).

Первинні  неопубліковані документи можуть бути розмножені у необхідній кількості екземплярів і користуватися правами видань (в рукописі і коректурні відбитки є проміжними ляпами поліграфічного). До основних видів неопублікованих первинних документів ставляться науково-технічні від подружжя, дисертації, депоновані рукописи, наукові переклади, конструкторська документація, інформаційні повідомлення про проведення науково-технічних конференціях, з'їздах, симпозіумах, семінарах.

Побічні документи і друкування

Побічні документи і друкування під поділяють  на довідкові, оглядові, реферативні  і бібліографічні.

У довідкових виданнях (довідники, словники) містяться результати теоретичних узагальнень, різні величини і їхні значення, матеріали виробничого характеру.

У оглядових  виданнях міститься концентрована інформація, отримана внаслідок відбору, систематизації логічного узагальнення відомостей із великої кількості першоджерел з певної теми за певний проміжок часу. Розрізняють огляди аналітичні (містять аргументовану оцінку інформації, рекомендації з її використання) і реферативні (що носять більш описовий характер). З іншого боку, працівники бібліотек часто готують бібліографічні огляди, містять характеристики первинних документів як джерел інформації.

Реферативні видання (реферативні журнали, реферативні збірники) містять скорочений виклад первинного документа або його частини з основними фактичними відомостями та висновками. Реферативний журнал — це періодичне видання журнальної чи карткової форми, що містить реферати опублікованих документів (чи його частин). Реферативний збірник — це періодичне, триваюче або періодичне видання, що містить реферати неопублікованих документів (у яких допускається включати реферати опублікованих зарубіжних матеріалів).

Бібліографічні покажчики є виданнями книжкового чи журнального типу, утримуючими бібліографічні описи які вийшли видань. Залежно від принципу розташування бібліографічних описів, покажчики поділяються на систематичні (описи розташовуються областями науки й техніки відповідно до тієї чи іншої системи класифікаціі) і предметні (описи вміщено у порядку перерахування найважливіших предметів відповідно з предметними рубриками, розташованими в алфавітному порядку).

Побічні неопубліковані документи.

Включають реєстраційні і інформаційні карти, облікові картки дисертацій, покажчики депонованих рукописів та переказів, картотеки «Конструкторська документація на нестандартне устаткування», інформаційні повідомлення. До них відносять також вторинні документи, які розсилаються передплатою (Бюлетені реєстрації НДР і ДКР, збірники рефератів НДР і ДКР та інших.).

Документі класифікації. Традиційним засобом упорядкування документальних фондів є бібліотечно-бібліографічні (документі) класифікації. Найбільшого поширення набула Універсальна десяткова класифікація (УДК), що використовується більш ніж в 50 країнах і юридично є власністю і Міжнародної федерації за документацією (МФД), відповідальний за подальшу розробку таблиць УДК, їхній стан й видання. У УДК введена з 1963г. як єдиної системи класифікації всіх публікацій з точним, природничих наук й лазерній техніці. УДК є міжнародної універсальної системою, що дозволяє детально уявити зміст документальних фондів й забезпечити оперативний пошук інформації, має можливість подальшого розвитку та вдосконалення. Відмінними рисами УДК є охоплення всіх галузей знань, можливість не обмеженого розподілу на підкласи, індексація арабськими цифрами, наявність розвиненої системи визначників і індексів.

УДК складається  з основних рахунків і допоміжних таблиць. Основна таблиця містить поняття й формує відповідні їм індекси, з допомогою яких систематизують людські знання. Перший ряд ділень основний таблиці УДК має такі класи:

0 —  Загальний відділ. Наука. Організація. Розумова діяльність. Знаки і символи. Документи і відстежуючи публікації;

1 — Філософія;

2— Релігія; 

3—Економіка. Праця. Право;

4—вільний з 1961 р.;

5—Математика.  Природні науки; 

6—Прикладні науки. Медицина. Техніка;

7 —  Мистецтво. Прикладне мистецтво. Фотографія. Музика;

8— Мовознавство. Філологія. Художня література. Літературознавство;

9 —  Краєзнавство. Географія. Біографія.  Історія.

Перелік найважливіших журналів (2 тис. найменувань) наводиться в загальносоюзному щорічнику «Каталог оперативної сигнальною інформації з іноземним журналам. Природні науки. Техніка». Цей каталог видає ГПНТБ і розсилає у всесоюзні, центральні галузеві, республіканські і міжгалузеві територіальних органів НТІ, які, своєю чергою, направляють його за підприємства міста і у створенні. До каталогу прикладений покажчик адрес організацій, здійснюючих сигнальну інформацію.

Бази  даних на магнітних стрічках. З 1965 р. у світовій інформаційні практиці з'явилася нову форму інформаційних видань - бібліографічні і фактографічні машино зчитувальні бази даних (БД) на магнітних стрічках. Впровадження в інформаційну практику БД дозволяє здійснювати обмін машино зчитувальними носіями у міжнародному масштабі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 МЕТОДИ ФОРМУВАННЯ ТА ЗГУРТУВАННЯ  КОЛЕКТИВУ

 

При формуванні та згуртуванні колективу керівнику  необхідно знати і виконувати організаційні принципи та правила. Необхідно враховувати правило  неадекватності відображення людини людиною, щоб не попасти в залежність від  рівня отриманих оцінок, які вже  склалися. На основі хибної згоди може скластися неправильна уява про  співробітника. Наносить шкоду для  діяльності колективу ефект поблажливості, якщо появляються тенденції надлишкової  поблажливості, оцінки якості особистості, подій та вчинків.. Типовою логічною помилкою може бути побудова на неправильному  припущенні тісного зв’язку певних властивостей особистості з ознаками поведінки.

Іноді неправильна оцінка особистості  формується через так звані похибки  контрасту. Врахування перерахованих  вище оцінок співробітників може сприяти  підвищенню його працездатності. Здоровий психологічний клімат в колективі  – основа згуртованості та ефективності роботи колективу. Цьому сприяє орієнтація стимулів до праці одночасно і  на власні потреби. Керівництву необхідно  враховувати матеріальні та моральні стимули співробітників. Ефективний метод згуртування колективу  – широке залучення співробітників до технічної творчості, винахідництва  та керування справами виробництва.

В основному  керівник приходить у вже сформований  колектив і по міру необхідності вирішує питання природної плинності кадрів, що є одним з аспектів управління колективом. Щоб успішно співпрацювати з людиною і знаходити спільну мову, керівник повинен мати певне уявлення про кожному працюючому співробітника або знову залучати для роботи в даному колективі, про ідейно-політичних якості особистості, його соціальної активності. Крім цього, керівник повинен вміти оцінити професійну підготовку працівника (здатність виконувати певний тип роботи); соціально-психологічні якості (вміння взаємодіяти з іншими людьми в процесі спільної роботи);ділові якості людини, а також його інтелектуально-психологічні можливості (інтелектуальний рівень, силу волі, творчий потенціал, ініціативність та ін)

Розроблено  ряд методів вивчення ділових  та особистісних якостей працівників. Наприклад, одним з таких методів, який називається «Типологія-7», призначений для виявлення у людини вроджених або придбаних «Управлінських» якостей: здатності до прогресивних утворень креативності, старанності, консервативності, діловитості, надійності,споглядальності, авантюрності.

При формуванні та згуртованості колективу керівнику  необхідні знання і виконання організаційних і психологічних принципів і правил.

Наприклад, щоб не потрапити в залежність від раніше отриманих що склалися оціночних установок, корисно враховувати правило неадекватності відображення людини людиною. На основі ефекту помилкового згоди ( «Так говорять усі»)може скластися хибне уявлення про співробітника. Шкода для діяльності колективу завдає і ефект поблажливості. Типова логічна помилка може бути побудована на хибному припущенні тісному зв'язку певних властивостей особистості з ознаками поведінки. Приміром, мовчання не завжди є ознакою розуму і т.п.

Облік перерахованих вище оцінок співробітників, що становлять науковий або інший тип колективу, може сприяти підвищенню його працездатності.

Основою згуртованості співробітників і  ефективності їх роботи є здоровий психологічний клімат у колективі. Важливо задовольнити не тільки матеріальні стимули, але й основні моральні потреби особистості,які виникають в її професійній діяльності і професійному спілкуванні в процесі роботи. Це й усвідомлення особистої причетності до справ і планами колективу, і прагнення творчо виразити себе в праці; гордість своїм знанням, умінням, майстерністю; повагу товаришів по роботі і багато інше. Згуртуванню у колективі також сприяє економічна навчання, активну участь у змаганнях, оглядах, конкурсах.

Ефективний  метод згуртування колективу - широке залучення співробітників до технічної творчості, винахідництва і до управління справами виробництва. Дуже зближують людей також заняття спортом, відпочинок,культурні розваги та спільне хобі.

Як би там не було, формування і правильне  згуртування колективу веде до підвищення працездатності і тільки позитивно впливає на членів колективу.

3 ЗАВДАННЯ №1

 

Скласти зміст пояснювальної записки  до курсової роботи, виконати фрагмент розділу (з заголовками) та скласти  й пояснити формулу за даними, наведеними нижче.

Дані для розв’язування

Пояснювальна  записка включає вступ, основну  частину, висновки, перелік посилань і додатки.

Основна частина містить 3 розділи (визначення собівартості і ціни виробу, оцінка виробничої технологічності виробу, техніко-економічні розрахунки по визначенню ресурсів).

Перший  розділ включає три підрозділи (визначення витрат на матеріали і комплектуючі вироби, розрахунок основної заробітної плати виробничих робітників, розрахунок інших витрат і складання калькуляції).

Додатки включають додаток А і додаток  Б з відповідними назвами «Баланс  підприємства на 01.01.2005 р.» і «Звіт  про фінансові результати за 2004 р.».