Вплив інфляційних процесів на економіку держави

 

 

 

АНТИIНФЛЯЦIЙНА ПОЛIТИКА ДЕРЖАВИ, МЕТОДИ БОРОТЬБИ З ІНФЛЯЦІЄЮ

 

Проблеми регулювання цін та антиінфляційної політики в Україні  завжди знаходились в центрі уваги  економічної думки. Це обумовлено тим, що для нашої держави є вкрай  важливим визначення шляхів досягнення стабільної грошової одиниці, оптимального режиму монетарного устрою, які б  сприяли ціновій стабільності, економічному зростанню і зайнятості. У сучасних умовах вони виступають найважливішим  засобом забезпечення умов виходу держави  з економічної кризи.

 

Для забезпечення грошової стабільності серед центральних банків все  більшої популярності набуває режим  таргетування інфляції, що забезпечує формування концепції монетарної політики і передбачає наявність трьох  основних елементів. Це:

- законодавче закріплення цінової  стабільності як основної мети  монетарної політики в довгостроковій  перспективі;

- проголошення центральним банком  кількісних цільових показників  інфляції на визначений часовий  період і відповідальності за  її дотримання;

- активізація дій органів монетарної  влади.

Нині в Україні тривають дискусії щодо сутності монетарної політики. Вважається, що вона має обмежуватися підтриманням стабільності грошової одиниці як ззовні, так і в середині. Відповіді  на ці дискусійні питання дає міжнародний  досвід діяльності переважної більшості  сучасних центральних банків. Єдиною стратегічною метою монетарної політики держави є цінова стабільність. Для  її досягнення банки використовують курсову прив’язку до однієї зі світових валют як номінального якоря  і завдяки цьому досягають  цінової стабільності всередині  країни.

Існуюча політика фактичної прив’язки  гривні до долара США – це ціновий  якір з точки зору підтримання  цінової конкурентоспроможності української  економіки, але враховуючи коливання долара щодо інших світових валют (зокрема щодо євро) в довгостроковому періоді, а також зміну структури зовнішньої торгівлі чи структури зовнішнього боргу, можна очікувати на виникнення потреби у зміні курсової прив’язки. Це, безумовно, впливатиме на зміну інфляційних очікувань в Україні. З цієї точки зору доцільною є розробка концепції монетарної та валютно-курсової політик – вільно плаваючого валютного курсу через систему таргетування.

Основне завдання уряду має бути зосереджене на тому, щоб утримувати інфляцію на достатньому рівні, при якому мало б місце сталий розвиток вітчизняного підприємництва, збільшувався добробут громадян.

В основу антиінфляційної  програми Кабінету Міністрів України  при участі Національного банку  України має лягти приборкання  інфляційних очікувань, які здебільшого  сформувалися за адаптивним принципом  і значною мірою пов’язані  з динамікою валютного курсу  української гривні.

Особливе місце в антиінфляційній  діяльності – державне регулювання  валютного курсу. Первісне співвідношення валют різних країн залежить від  співвідношення цін на товари, які  надходять в обмін.

Невід'ємним компонентом антиінфляційної  стратегії є тривала монетарна  політика. Її відмінна особливість  – введення жорстких лімітів на щорічні прирости грошової маси.

Важливим заходом антиінфляційної  політики є скорочення бюджетного дефіциту з перспективою його повної ліквідації. Уряд може досягти цю мету двома  шляхами – через збільшення доходів  і зменшення видатків держави.

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

У наш час інфляція – одна з  самих небезпечних процесів, що негативно  впливають на фінанси, грошову систему  загалом. Інфляція означає не тільки зниження купівельної здатності  грошей, вона підриває можливості господарського регулювання, зводить нанівець зусилля  по проведенню структурних перетворень, відновленню порушених пропорцій.

Інфляційний процес в Україні є  досить таки не стабільним і відповідно до створених умов має порівняно  великий потенціал до розвитку. Тому актуальним і до кінця не вивченим залишається питання дослідження  розвитку інфляції в сучасній економіці  України.

Важливу роль в стабілізації економічної  ситуації та приборканні інфляційних  процесів в економіках перехідного  періоду відіграє держава. Серед  основних стабілізуючих заходів  мають бути:

• регулювання системи оподаткування (зниження податків і стимулювання виробництва)
• розвиток ринку цінних паперів
• обмеження бартерних операцій
• відмова НБ від прямого кредитування бюджетного дефіциту та неперспективних підприємств (підприємств-банкуртів)
• запровадження комерційних платіжних інструментів (чеки, векселя)
• виплата заборгованостей по зарплатам, ін. 

 Саме від реалізації цих  та інших заходів залежить  успішний розвиток тієї чи  іншої країни та її інтеграції  в світове суспільство в якості  рівноправного члена.

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Безкровний А.В. Розвиток інфляційного процесу в Україні / Безкровний А.В. // Економіка АПК. – 2009.- №1 – с.77-79.
2. Державний комітет статистики України: [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http: // www.ukrstat.gov.ua
3. Литвицький В. Дивергенція трендів / Литвицький В. // Вісник Національного банку України. – 2009. - №1. – с. 10.
4. Марцин В.С. Міркування щодо особливості антиінфляційної політики в Україні /Марцин В.С. // Актуальні проблеми економіки. - 2010. - №1(103). – с.93-102.
5. Петрик О. Інфляція в Україні: проблеми, ризики, перспективи / Петрик О. // Вісник Національного банку України. - 2007. - №3. – с.2-8
6.   Постанова Правління НБУ ″Про регулювання грошово-кредитного ринку″ від від 9 серпня 2010 року N 377.
7. Семенова Ю.С. Механізм інфляції попиту в Україні // Банківська справа. – 2007. – №2. – С. 83-91.
8. А. Скрипник, Г. Варваренко Вплив валютно-курсової політики на інфляційні процеси в Україні // Вісник НБУ. – 2007. - №1. – с.40-48.
9. Шаповалов А. Системні особливості розвитку інфляційних процесів Україні / Шаповалов А. // Вісник Національного банку України. – 2007. - №12. – с.3-7.
10. Щербак А. Як приборкати інфляцію в Україні / Щербак А. // Економіст.-2009. - №9. - с.43-45