Ринок землі в Україні: перспективи
та проблематика розвитку
Виконала студентка 2 курсу групи МЕ-01
Мельниченко Н.
- Земля є основою людського існування, що визначає її важливу роль у процесі соціально-економічного розвитку суспільства.
- Як основа екосистеми, знаряддя і предмет виробництва, об’єкт права власності вона є базисом сталого розвитку, умовою соціального прогресу та добробуту людини
- Земельна реформа в Україні, яка триває останні десять років, не вирішила покладених на неї завдань. Здійснення масштабних земельних перетворень на таких величезних територіях обумовило виникнення гострих проблем соціального, економічного і екологічного характеру
- У відносинах "людина-земля" сьогодні
переплітаються накопичені за багато
років економічні, соціальні, екологічні,
правові, моральні, технологічні й інші
проблеми життєдіяльності суспільства.
Для їхнього розв'язання потрібна наукова
і практична робота по переходу до багатоукладного
використання землі з різними формами
власності на основі усталених юридичних
норм, економічних критеріїв, взаємопов'язаного
вирішення коротко- і довгострокових завдань тощо.
- Стаття
13 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР
чітко визначає, що земля, її надра, атмосферне
повітря, водні та інші природні ресурси,
які знаходяться в межах території України,
природні ресурси її континентального
шельфу, виключної (морської) економічної
зони є об'єктами права власності українського
народу.
Від імені українського
народу права власника здійснюють органи
державної влади та органи місцевого самоврядування
в межах, визначених Конституцією. При
цьому, колений громадянин має право користуватися
природними об'єктами права власності
народу відповідно до закону.
.
Земельна реформа
- З
15 березня 1991 року відповідно до постанови
Верховної Ради України від 18 грудня 1990
року «Про земельну реформу» всі землі
України проголошені об'єктом земельної
реформи.
- Вона
розрахована на порівняно тривалий час,
але цей процес уповільнювався відсутністю
законодавчого підґрунтя.
- Земельна
реформа в Україні, по суті, достатньою
мірою законодавчо врегульована президентськими
указами. Проте останні, як правило, не
підкріплювалися законами, навіть після
прийняття 25 жовтня 2001 р. нового Земельного
кодексу України. Формування ринку землі
перебуває у стадії становлення. Правові
норми, які закладають передумови розвитку
ринку сільськогосподарських земель,
розосереджені в різних нормативних актах,
не досить чіткі, а не рідко й суперечливі.
Висновок
- На мою думку необхiдно привести у вiдповiднiсть усi закони та решту нормативних актiв у сферi земельних вiдносин, а також докорiнно змiнити пiдхiд до встановлення норм i процедур, аби забезпечення державних iнтересiв не вступало в протирiччя з iнтересами iнвесторiв та мiсцевих громад.
- Iнтереси держави повиннi ототожнюватися не з iнтересами чиновника, який має мiнiмум вiд повiдальностi i максимум повноважень при вирiшеннi будь-якого питання, а з iнтересами народу, який згiдно з основним законом України i є власником землi.