Пластиковые картки

Пластикові картки як сучасний платіжний інструмент

Нині всі країни світу користуються так званими неповноцінними паперовими грошима. З'явилися вони понад 300 років тому. Електронним грошам усього 50 років.

Пластикова картка - це загальний термін, яким називають усі види карток, котрі можуть відрізнятись технічними можливостями, призначенням та видами наданих послуг.

Пластикові гроші або пластикові картки - широке поняття, яке включає в себе кредитні, розрахункові, депозитні та ін. Крім перерахованих вище, пластикові картки використовуються в якості візиток, клубних карток, клієнтських карток постійних покупців. Всі ці картки зроблені з пластику - звідси і їх назва. Очевидно, що перехід до цивілізованого грошового обігу  передбачає перетворення пластикових карток в загальновизнаний інструмент життєдіяльності людини. Переваги, пов'язані з використанням пластикових карток очевидні. Це, в першу чергу, зменшення ризику втрати грошей, усунення ризику традиційних форм розкрадань, пільги при отриманні послуг на підприємствах торгівлі і сервісу, зменшення витрат при проведенні фінансових операцій, в тому числі покупок з використанням різних валют. Очевидні переваги, одержувані від використання пластикових карток підприємствами торгівлі та сервісу: зменшення витрат на інкасацію, транспортування та переведення у готівку коштів, спрощення розрахунків з покупцями.

Пластикова картка - це платіжний інструмент, за допомогою якого її утримувачі можуть здійснювати безготівкові розрахунки за товари і послуги або отримувати наявні грошові кошти в банкоматах (АТМ) або пунктах видачі готівки (ПВН).

Пластикова картка містить певну інформацію про рахунок і є тільки засобом доступу до грошових коштів на рахунку утримувача. Вона є інструментом проведення платежу, а не самим засобом платежу.

В Україні є три напрями впровадження платіжних карткових систем для розрахунків із фізичними особами:

      міжнародні платіжні системи;

      внутрішні міжбанківські та локальні системи, впроваджені вітчизняними банками;

      Національна система масових електронних платежів.

Національна система масових електронних платежів для населення - це зручність безготівкових платежів, швидке обслуговування, надійність зберігання грошей, можливість використання банківського кредиту.

Повільне впровадження Національної системи електронних платежів стримує процес модернізації грошового обігу. Тому перед нашим суспільством постало завдання-мінімум - не заважати цьому процесові і завдання-максимум - створити умови для найбільшого сприяння.

Піонери платіжних карток - компанії DINERS CLUB, AMERICAN EXPRESS змогли успішно розповсюдити їх завдяки ряду переваг:

1) за своїми розмірами кредитна картка значно менше чекової книжки;

2) кредитна картка зразу ж лягла використовуватися в міжнародному масштабі, оскільки вказані компанії забезпечили себе широкою мережею комерсантів, що приймають їх картки;

3) можливість, в окремих випадках, забронювати або замовити щось по телефону, назвавши лише номер своєї картки, і користуватися певними пільгами у комерсантів, що входять в цю мережу.

Пластикові картки можуть бути наступних основних видів:

- двосторонні кредитні угоди;

- багатосторонні карткові угоди.

Двосторонні кредитні угоди можуть виявитися приватними картками торговельних систем, приватними картками за участю банку, клубними картками.

Клубні і дисконтні картки випускаються окремими організаціями, асоціаціями, клубами і поширюються серед членів цих організацій. Власник такої картки може отримати знижку (discount) на товари чи послуги, отримані у відповідних торгівельних точках.

А ось багатосторонні кредитні угоди дуже часто підрозділяють на кредитні картки і дебетові картки.

Весь спектр пластикових карток можна розбити на види:

1. Банківські і небанківські (торгові) картки.
2. Дебетові і кредитні картки.
3. Корпоративні і особисті картки.
4. Картки з магнітною смугою і смарт-карти.
5. Картки, що містять відомості, що дозволяють емітенту ідентифікувати утримувача; картки з повним обліком операцій; картки електронних грошей.

1. Банківські картки припускають, що при їх випуску і в процесі звернення здійснюватимуться банківські операції: відкриття рахунків, розрахункове і касове обслуговування, валютно-обмінні операції і ін. Банківські картки призначені для здійснення безготівкової оплати за товари та послуги власником картки, а також для отримання ним готівкових грошей зі свого банківського рахунку в спеціальних банкоматах практично в будь-якій частині світу.

Небанківськими (торговими) є картки, що випускаються в звернення юридичними особами для розрахунків за товари (послуги), які належать їм на правах власності. Наприклад, телефонні карти “Белтелекома”, метрополітену, інтернет-карти.

2. Дебетна картка

Цей тип БПК дає можливість держателю картки здійснювати розрахункові операції у межах залишку коштів на СКР (шляхом прямого дебетування рахунку). Кошти по транзакції списуються зі СКР, як правило, протягом 3–4 днів. В окремих випадках цей строк може бути довшим.

При використанні дебетової картки клієнтові необхідно забезпечити наявність грошових коштів на рахунку, розмір яких визначає ліміт засобів, доступних при здійсненні розрахунків. При здійсненні операції з використанням картки зменшується і сума коштів на рахунку.
Якщо всі засоби на рахунку витрачалися, то для відновлення здійснення операцій клієнтові необхідно знов забезпечити поповнення свого рахунку.
В деяких випадках допускається перевищення ліміту засобів, доступних для здійснення операцій, на певну суму, яка повинна бути погашена в певний термін (так звані дебетно-кредитні картки, або картки з можливістю овердрафту).

Дебетові картки поділяють на:

- картки для банківських автоматів;

- картки для терміналів в торгових точках (картки об'єднаних систем і картки регіональних мереж).

Кредитна картка

Цей тип БПК дає можливість держателю картки здійснювати розрахунки за куплені товари/послуги, а також отримувати готівку, у тому числі, у кредит. Дозволена кредитна лінія на розрахункові операції, які здійснює держатель БПК, визначає банк-емітент. Кредитна картка орієнтована на платоспроможних клієнтів. Вимагає від її держателя забезпечення — гарантійного депозиту, який держатель картки відкриває у банку-емітенту (для гарантії сплати кредитної лінії).

При використанні кредитної картки утримувач не вносить заздалегідь грошові кошти на рахунок. Здійснення розрахунків по операціях утримувача проводиться за рахунок кредиту, що надається йому банком. В даному випадку ліміт засобів, доступних при здійсненні розрахунків, пов′язаний з величиною кредиту, що надається.
Протягом певного періоду утримувач повинен погасити заборгованість, що утворилася, перед банком, після чого відбувається відновлення кредиту.

Кредитні картки поділяються на такі підвиди:

-         банківські кредитні картки (виділяючи серед них індивідуальні - стандартні або золоті; - корпоративні - бізнес-картки);

-         картки туризму і розваг (корпоративні та індивідуальні).

3. Власниками рахунків корпоративних карток є юридичні особи. Такі картки видаються працівникам юридичної особи для оплати витрат, пов′язаних з його господарською діяльністю і із службовими відрядженнями.

Власниками рахунків особистих карток є фізичні особи. До особистої картки можуть бути додатково видані картки членам сім’ї власника рахунку (так звані сімейні картки).

4. Як носій електронної інформації платіжні картки поділяються на картки з магнітною стрічкою і картки з чіпом (мікросхемою). Перші називаються магнітними картками, другі – смарт-картами (smart carts), “розумними” картами, чіповими картами (chip cards).

На магнітній картці записані дані власника та інформація про те, в який банк звертатися для списання необхідної суми за товар чи послугу. Тобто, картка не містить інформацію про суму, яка знаходиться на ній. Смарт-карта містить в собі зашифровану інформацію про суму, що на ній знаходиться.

Картки з магнітною смугою мають на звороті магнітну смугу, де записані дані необхідні для ідентифікації особистості власника картки у її використанні в банківських автоматах і електронних терміналах торгових установ. Коли картка вставлена до відповідного зчитуючого пристрою, індивідуальні дані власника передаються по комунікаційним мереж щоб одержати підтвердження здійснення угоди.

На одній з доріжок записано персональний ідентифікаційний номер – ПІН, який вводиться власником картки з допомогою клавіатури під час використання їм банківських автоматів. Набрані цифри порівнюються з ПІН-кодом, записаним на смузі. У випадку їхнього розбіжності власнику дається зробити ще декілька спроб набору ПІН-коду. Потім картка вилучається чи повертається власнику.

Основним недоліком магнітної карти є відсутність даних про зміни залишку коштів на рахунку власника картки пістя проведення кожної операції, а також недоліком є обмеженість  характеру можливих операцій та дій, що застосовуються при такій картці. В той самий час вона має перевагу значно дешевшого виготовлення і більш простого алгоритму кодування інформаціїї на ній. Даний вид карт на сьогодні повністю забезпечений мережею домопімжного обладнання для роботи з ним (термінали, автомати).

Смарт-карта має вбудовану в неї  мікросхему (чіп), що  є хранителем інформації, яка записується заздалегідь, та може оновлюватися в момент укладання угоди. Це розширює функціональні можливості картки і підвищує її надійність.

З записаних в чіпі відомостей угоду з картці можна  здійснювати без безпосереднього зв’язку з центральним процесором банківської комп’ютерної системи в останній момент проведення операції. Оскільки картка сама зберігає у пам’яті суму, наявну на банківському рахунку, то авторизації не потрібно: якщо ліміт перевищений угода просто не відбудеться.

В порівнянні з пластиковими картами з магнітною смугою смарт-карти є наступним етапом розвитку платіжних карток міжнародної платіжної системи.  Така карта призначена для всіх типів користувачів, а також дозволяє банку додатково  реалізовувати різні схеми лояльності, як для всіх клієнтів, так ідля окремих їх категорій (за допомогою додаткових додатків накарті)

Переваги смарт-карти:

Головна причина, за якою банки почали віддавати переваги випуску чіпових карт, – високий рівень захисту грошових коштів клієнта у зв’язку з великою складністю злому чіпа.

Чіпові картки можуть випускатися на більш тривалий термін, так як чіп менш схильний до різних механічних впливів. Також, на відміну від карток із магнітною смугою, чіпові картки можуть обробляти і зберігати дані.

Перехід українських банків на випуск чіпових карт зменшить на досить тривалий час кількість випадків шахрайства з пластиком, тому що на магнітній смузі інформація не зашифрована і зберігається у відкритому вигляді, а на чіпі дані зберігаються в зашифрованому вигляді.

Смарти-карти можуть застосовуватись для проведення широкого спектру операцій.

Насправді смарт-картка – це дуже складний платіжний інструмент. Завдяки чіпу карту можна забезпечити додатковим функціоналом – від проїзного у метро (як це і відбувається в столиці Росії) – до задіяння системи обліку бонусів і знижок по цій карті. Така карта має потенційні можливості утримувати в майбутньому медичну карту свого власника, стати його ідентифікатором у державній установі (наприклад, в Пенсійному фонді), бути соціальною карткою.

Недоліки:

При розрахунках в інтернеті чіповою карткою її особливий механізм підтвердження операцій не задіюється, а тому і ніяк не захищає від атак інтернет-злодіїв.

Дані картки мають високий ступінь захищеності, але з цього також випливає їх особливий недолік – після декількох спроб несанкціонованого доступу до картки, її чіп самовижигається.

Якщо говорити про вартість самої заготівки карти, то ціна чіпової карти може бути в 5-10 (і більше) разів дорожчою за ціну карти з магнітною смугою.  А якщо банк побажає мати можливість закласти в чіпі додаткові функції та ще з можливістю динамічного внесення даних на чіп, тоді ціна такої карти зросте ще на багато більше.

Морально застарілий банкоматний парк на сьогодні не дозволяю широко розповсюдити систему смарт-карт, оскільки в більшості обладнання відсутнті необхідні модулі для співпраці зі смарт-картами. А новий зчитувач коштує досить дорого (до 2 тис. доларів) і переоснастити парк банкоматів, що складається із сотень і тисяч банкоматів, буде коштувати дуже дорого.

5. Ідентифікаційна картка призначена для регулювання доступу співробітників в окремі приміщення або доступу на здійснення відповідних операцій на обладнанні.

Електронний гаманець - призначений для використання готівкових коштів, внесених на саму картку при оплаті за товари або послуги у багатьох підприємств торгівлі та сфери послуг.