Монографія — це наукова праця у вигляді книги, яка містить по-вне або поглиблене дослідження однієї проблеми або теми, що нале-жить одном

 

 

 

 

Монографія — це наукова  праця у вигляді книги, яка  містить по-вне або поглиблене дослідження однієї проблеми або  теми, що нале-жить одному або кільком  авторам. 

 

Основи методології та організації  наукових досліджень

Розрізняють два види монографій —  наукові й практичні.

Наукова монографія — це науково-дослідна праця, предметом викладу якої є  вичерпне узагальнення теоретичного матеріалу  з на-укової проблеми або теми з  критичним його аналізом, визначенням  вагомості, формулюванням нових  наукових концепцій. Монографія фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною науковою інфор-мацією суспільство, слугує висвітленню основного змісту і результа-тів дисертаційного дослідження.

Слід розрізняти дисертації на здобуття наукового ступеня, вико-нані особисто у вигляді опублікованої індивідуальної наукової моно-графії, та наукові монографії як вид наукового видання. Перший тип монографії має містити висунуті автором для прилюдного захисту науково обґрунтовані теоретичні або експериментальні результати, наукові положення. їй притаманна єдність змісту, вона свідчить про особистий внесок здобувача в науку і розглядається як кваліфікацій-на наукова праця. За цих умов здобувач не пише рукопису дисертації, його заміняє монографія. Другий тип наукової монографії — це на-укова праця, яка є засобом висвітлення основного змісту дисертації та однією з основних публікацій з теми дослідження.

Між дисертацією та монографією  існують певні відмінності. По-перше, дисертація передбачає виклад наукових результатів і висно-вків, автором  яких є особисто пошукач. Монографія — це виклад результатів, ідей, концепцій, які належать як здобувачу, так і іншим авторам. По-друге, дисертація містить нові наукові результати, ви-сновки, факти, а монографія може викладати як нові результати, так і методичні, технологічні рішення, факти, які вже відомі. По-третє, дисертація має визначену структуру й правила оформлення, яких не-обхідно обов’язково дотримуватись. Монографія не має таких чітких вимог.

Дисертація — це рукопис, який зберігається в обмеженій кількос-ті примірників у певних бібліотечних установах. Монографія — це видання, яке передбачає відповідне редакційно-видавниче опрацю-вання, виготовлена друкарським або іншим способом, видана у фахо-вому видавництві України.

Це видання призначене для поширення інформації, не повинне містити надмірних подробиць і має відповідати вимогам державних стандартів щодо його видавничого оформлення і поліграфічного ви

Розділ 3. Робота над написанням наукових статей, монографій, наукових доповідей  і повідомлень

конання. На ці особливості необхідно зважати, щоб не збитися на мо-нографію при написанні дисертації.

Не існує стандарту щодо композиції наукової монографії. Кожен її автор  може вибрати будь-яку структуру  і порядок організації на-укового  матеріалу, зважаючи на логіку викладу і повноту висвітлен-ня основного змісту дисертації. Традиційно склалася певна компо-зиційна структура наукової монографії, основними елементами якої в порядку їх розміщення є такі: титульний аркуш, анотація, перелік умовних скорочень (за необхідності), вступ або передмова, основна частина, висновки або післямова, література, допоміжні покажчики, додатки, зміст.

Наукову монографію призначено, перш за все, для вчених, фахів-ців певної галузі науки, вона має відповідати  за змістом і формою да-ному жанру публікації. Особливо важливими є чіткість формулювань і викладу матеріалу, логіка висвітлення основних ідей, концепцій, ви-сновків. її обсяг має становити не менше 6 друкованих аркушів, а у випадку монографій, що висвітлюють результати дисертаційних до-сліджень, відповідно більше.

Титульний аркуш містить повну  назву установи (закладу), де вико-нано роботу, прізвище, ім’я, по батькові автора, назву роботи, місто і рік. Назва  монографії має бути інформативною (розкривати зміст книги, основні  ідеї, новизну), чіткою (відбивати предмет і об’єкт дослідження, відмінність даної роботи від аналогічних), стислою (до семи-восьми слів). Саме за назвою монографії здійснюється її класифікація за УДК і ББК та відбиття в систематичному або предметному каталогах.

На звороті титульного аркуша монографії вказують відомості щодо її рекомендації вченою радою до опублікування, а також за-значають прізвища, вчені ступені, звання і посади рецензентів Після бібліографічного опису обов’язково розміщують анотацію — стислу характеристику змісту видання, призначення, його форми та інші особливості, її обсяг становить приблизно 500 знаків (70 слів). Текст анотації має бути лаконічним, доступним і правильно сприйматися читачами.

Умовні скорочення подаються перед вступом тоді, коли автор вжи-ває маловідомі скорочення, що повторюються в тексті.

У вступі або передмові  розкривається значення проблеми, її ак-туальність, мета і завдання, які  поставлені автором при написанні  

 

Основи методології  та організації наукових досліджень

роботи, огляд основних публікацій з теми, перелік використаних джерел, організацій та осіб, що сприяли  виконанню роботи, її чи-тацька адреса тощо.

Основна частина монографії залежить від змісту й структури  на-укової роботи. Вона складається з розділів, підрозділів, пунктів, під-пунктів. У логічній послідовності викладаються основні наукові до-слідження, ідеї, концепції, експериментальні дані, наукові факти та висновки. Вимоги до посилань, ілюстрацій, таблиць у цілому збіга-ються з відповідними вимогами до дисертацій.

У висновках або післямові  узагальнюються найсуттєвіші положен-ня наукового дослідження, підводяться  основні підсумки, доводиться достовірність  та обґрунтованість нових наукових положень, визнача-ються проблеми, які  потребують подальшого дослідження.

Література (список використаних джерел). Залежно від характе-ру роботи розрізняється й принцип розміщення літератури у списку. Він може бути алфавітним (прізвища авторів або  назв робіт наводять за алфавітом); хронологічним (за роками публікацій, у межах кожно-го року за алфавітом); тематичним (за розділами, підрозділами робо-ти); у порядку згадування джерел у тексті. Список може включати всі джерела з теми; ті, що було використано автором; ті, на яких в роботі є посилання; найцінніші праці з теми та ін. Архівні документи у списку наводять після друкованих матеріалів.

У наукових монографіях  інколи подають допоміжні покажчики, які полегшують роботу з монографією: іменні, тематичні, предметні, географічні, хронологічні тощо.

У додатках розміщують матеріали, які доповнюють та ілюстру-ють основний текст: копії документів, таблиці, математичні розра-хунки, формули, графіки, глосарій тощо.

Зміст розміщують на початку  або в кінці монографії. У ньому  на-водяться найменування розділів і  підрозділів та номери їхніх почат-кових сторінок, що допомагає отримати повне уявлення про зміст і структуру видання.

Для захисту дисертації на здобуття наукового ступеня доктора  наук у вигляді опублікованої  монографії остання має бути обсягом  не менше 15 обліково-видавничих аркушів (в галузі гуманітарних і сус-пільних наук) і не менше 10 обліково-видавничих аркушів (в галузі природничих і технічних наук).  

 

Розділ 3. Робота над написанням наукових статей, монографій, наукових доповідей і повідомлень

Для захисту докторської дисертації (в галузі гуманітарних і сус-пільних наук) монографія повинна містити не менше 10 обліково-видавничих аркушів. До монографій висувається ряд вимог:

1.         Наявність рекомендації вченої ради наукової установи, органі-зації або вищого навчального закладу про опублікування монографії, про що має бути зазначено у вихідних даних.

2.         Тираж не менше 300 примірників.

3.         Наявність міжнародного реєстраційного номера ISBN.

4.         Монографія повинна бути опублікована без співавторів.

5.         Монографія має обов’язково містити результати наукових до-сліджень автора, опубліковані раніше у фахових виданнях України та інших країн.

6.         Наявність рецензій не менше двох докторів наук, фахівців за спеціальністю дисертації, про що має бути зазначено у вихідних да-них монографії.

•          Наукові видання (зокрема наукові монографії), в яких опубліковано основні результати дисертаційних робіт, обов’язково

мають надсилатися в  установи, перелік яких затверджений

ВАК України. До них належать: Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського

(03039, Київ, просп. 40-річчя  Жовтня, 3)

•          Національна парламентська бібліотека України (01001, Київ, вул. М. Грушевського, 1)

•          Державна науково-технічна бібліотека України (01171, Київ, вул. Антоновича, 180)

•          Львівська державна наукова бібліотека ім. В. Стефаника (79001, Львів, вул. Стефаника, 2)

•          Одеська державна наукова бібліотека ім. М. Горького (65020, Одеса, вул. Пастера, 13)

•          Харківська державна наукова бібліотека ім. В.Г. Короленка (61003, Харків, пров. Короленка, 18)

•          Книжкова палата України (02094, Київ, просп. Гагаріна, 27)

Постановою ВАК України  наголошується на тому, що науковими  виданнями (у тому числі й науковими монографіями), в яких може публікуватися основний зміст дисертацій, вважаються лише ті ви-дання, які надійшли до перелічених установ.